31.07.2017 року Справа № 904/6222/17
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Широбокової Л.П. - доповідач,
суддів: Іванова О.Г., Кузнецової І.Л.
при секретарі судового засідання Мацекос І.М.
за участю представників сторін
від позивача: ОСОБА_1, довіреність № б/н від 05.01.2015 р., представник;
представник відповідача у судове засідання не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ДНІПРОВАЖМАШ", м. Дніпро на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2017р. у справі №904/6222/17
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕРАМПЛЮС",
м. Дніпро
до Публічного акціонерного товариства "ДНІПРОВАЖМАШ",
м. Дніпро
про стягнення заборгованості, пені, інфляційних втрат та 3% річних
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2017р. у справі №904/6222/17 (суддя Петренко І.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Дніпроважмаш" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Керамплюс" 137326,28 грн основної заборгованості; 16352,10 грн - пені; 1906,10 грн - 3% річних; 6707,76 грн - інфляційних втрат; 2434,32 грн - судового збору. В решті позовних вимог відмовлено. Рішення суду мотивоване неналежним виконанням Відповідачем зобов'язань по оплаті за отриману продукцію, внаслідок чого виникла спірна заборгованість. Позовні вимоги в частині стягнення пені та 3% річних задоволені судом в частині правомірного їх нарахування.
Не погодившись із зазначеним рішенням суду, Публічне акціонерне товариство "ДНІПРОВАЖМАШ" звернулось з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на необґрунтованість та порушення норм процесуального права, просить рішення скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на наступне:
- суд розглянув справу за відсутності Відповідача, який об'єктивно не міг бути присутнім у судовому засіданні;
- господарським судом Дніпропетровської області порушено вимоги ст.ст. 4-2, 4-3, 22 Господарського процесуального кодексу України в частині забезпечення рівності прав сторін перед законом і судом, оскільки Відповідача позбавлено права на подання пояснень та заперечень на позов.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.07.2017р. апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "ДНІПРОВАЖМАШ" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2017р. у справі №904/6222/17 прийнята до провадження колегією суддів у складі головуючого судді Широбокової Л.П., суддів Подобєд І.М., Орєшкіної Е.В. Розгляд справи призначений у судовому засіданні на 31.07.2017р.
31.07.2017р. у зв'язку з перебуванням у відпустці суддів Орєшкіної Е.В., Подобєд І.М. по справі здійснений автоматичний перерозподіл, за результатами якого справа передана до розгляду колегії суддів у складі головуючого судді Широбокової Л.П., суддів Кузнецової І.Л., Іванова О.Г. та прийнята зазначеною колегією суддів до свого провадження ухвалою суду від 31.07.2017р.
В судовому засіданні 31.07.2017р. повноважний представник Позивача проти апеляційної скарги заперечив, просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, причин неявки не повідомив, будь-яких клопотань від нього до суду не надходило. Про час та місце розгляду справи Відповідач був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 4900054664244.
Зважаючи на те, що наявних в матеріалах справи доказів достатньо для вирішення спору по суті, апеляційний суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника Відповідача відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представника Позивача, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Апеляційним судом при перегляді справи встановлено, що 09.06.2016р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Керамплюс" як постачальником (надалі - Позивач) та Публічним акціонерним товариством "Дніпроважмаш" як покупцем (надалі - Відповідач) був укладений договір поставки №61/94 (надалі - Договір) строком дії з моменту підписання до 31.12.2017р. та з умовою пролонгації на кожний наступний календарний рік, якщо за 30 днів до закінчення терміну дії договору жодна із сторін не заявила про своє бажання припинити його дію. У будь-якому випадку договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором (пункт 11.1 Договору).
Відповідно до пункту 1.1 Договору Позивач зобов'язався в порядку і терміни, встановлені Договором, передати у власність Відповідача продукцію, в певній кількості, відповідної якості і по цінам, що вказані у специфікаціях, а Відповідач зобов'язався прийняти продукцію і оплатити її на умовах, визначених у цьому договорі.
Загальна сума Договору визначається як наростаюча сума по всіх поставках, проведених протягом всього терміну дії Договору згідно підписаних сторонами специфікацій (пункт 2.1 Договору).
Як вбачається з матеріалів справи, сторонами підписані наступні специфікації: специфікація №1 від 09.06.2016р. на суму 97020,00 грн; специфікація №2 від 01.07.2016р. на суму 85272,00 грн; специфікація №3 від 22.07.2016р. на суму 83160,00 грн; специфікація №4 від 12.09.2016р. на суму 112992,00 грн; специфікація №5 від 31.10.2016р. на суму 89148,00 грн.
На виконання умов Договору та Специфікацій №3, №4 та №5 Позивач поставив Відповідачу спірний товар на загальну суму 283478,28 грн, що підтверджується видатковою накладною №321 від 26.07.2016р. на суму 83160,00 грн, видатковою накладною №374 від 14.09.2016р. на суму 112992,00 грн, видатковою накладною №439 від 31.10.2016р. на суму 87326,28 грн, а також товарно-транспортними накладними від 26.07.2016р., від 14.09.2016р., від 31.10.2016р. Видаткові накладні та товарно-транспортні накладні підписані обома сторонами без зауважень, Відповідач отримання товару не заперечує.
Відповідно до п. 3.1. Договору визначено наступний порядок розрахунків - не пізніше 30 календарних днів з дати постачання партії продукції, якщо інше не вказується в специфікаціях (пункт 3.1 договору).
Відповідно до цього, специфікаціями №4 від 12.09.2016р. та №5 від 31.10.2016р. визначений наступний порядок розрахунків - не пізніше 15 календарних днів з дати постачання партії продукції.
Таким чином, за видатковою накладною №321 від 26.07.2016р. на суму 83160,00 грн Відповідач повинен був розрахуватися протягом 30 календарних днів - до 26.08.2016р.; за видатковою накладною №374 від 14.09.2016р. на суму 112992,00 грн відповідач мав розрахуватися протягом 15 календарних днів - до 29.09.2016р.; за видатковою накладною №439 від 31.10.2016р. на суму 87326,28 грн відповідач мав розрахуватися протягом 15 календарних днів - до 15.11.2016р.
Відповідач за поставлений Позивачем товар розрахувався на загальну суму 146152,00 грн, що підтверджується банківськими виписками, а саме: 29.08.2016р. в сумі 5272,00 грн; 06.09.2016р. - в сумі 7888,00 грн; 13.09.2016р. - в сумі 20000,00 грн; 27.10.2016р. - в сумі 112992,00 грн (а.с. 26-29).
Заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 137326,28 грн, що і стало підставою для звернення із даним позовом.
Згідно заявлених позовних вимог Позивач просив стягнути з Відповідача борг - 137326,28 грн, пеню за період прострочення з 16.11.2016р. по 03.05.2017р. - 17803,51 грн, 3% річних за період з 16.11.2016р. по 03.05.2017р. - 1907,52 грн та інфляційні втрати за період з грудня 2016 року по березень 2017 року - 6707,76 грн.
Як вбачається з характеру спірних відносин, вони є відносинами з постачання товару, що регулюються параграфом 1-3 розділу ІІІ Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі - продажу.
Враховуючи, що строк оплати за отриману продукцію відповідно до умов Договору, як зазначалось, є таким, що настав, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про правомірність позовних вимог про стягнення боргу у сумі 137326,28 грн.
Пунктом 7.4 договору визначено, що за невчасну сплату поставленої продукції, покупець сплачує постачальнику неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент нарахування, від суми несплаченої в строк продукції за кожен день прострочення.
Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України, передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Отже, пеню за видатковою накладною №321 від 26.07.2016р. на суму 83160,00 грн можна нараховувати з 26.08.2016р. по 25.02.2017р.; за видатковою накладною №374 від 14.09.2016р. на суму 112992,00 грн - з 30.09.2016р. по 29.03.2017р.; за видатковою накладною №439 від 31.10.2016р. на суму 87326,28грн. - з 16.11.2016р. по 16.04.2017р.
Перевіривши розрахунок суми пені, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції щодо правомірності її стягнення у сумі 16352,10 грн, що становить сукупність по періодах нарахування за кожною поставкою.
Суд першої інстанції помилково вказав, що строк оплати за накладною №439 - 01.06.2016р., в той час як такий строк настав 15.11.2016р., втім вказане не вплинуло на розрахунок суми пені в межах заявленого Позивачем періоду з 16.11.2016р. по 03.05.2017р. з урахуванням положень ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України щодо кожної окремої поставки.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Інфляційні втрати з врахуванням індексу інфляції з грудня 2016 року по березень 2017 року, розраховані на суму боргу 137326,28 грн, складають 6707,76 грн, 3% річних за період прострочення з 16.11.2016р. по 03.05.2017р. - 1906,10 грн та правомірно стягнуті судом першої інстанції. У задоволенні решти позовних вимог в частині стягнення 3% річних та пені судом правомірно відмовлено у зв'язку з помилковими розрахунками Позивача.
Враховуючи наведене, судом першої інстанції правомірно стягнуто з Відповідача на користь Позивача 137326,28 грн боргу, 16352,10 грн - пені, 1906,10 грн - 3% річних, 6707,76 грн - інфляційних втрат, 2434,32 грн - судового збору, а в решті позову відмовлено.
Заперечення скаржника щодо необґрунтованості судового рішення не знайшли свого підтвердження ані в самій апеляційній скарзі, ані в матеріалах справи. Рішення по суті Відповідачем не оскаржується, апеляційна скарга ґрунтується на порушеннях норм процесуального права, з приводу чого апеляційний суд зауважує наступне.
В силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору.
Господарський суд враховує, що згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України явка в судове засідання представників сторін - це процесуальне право, яким сторони зобов'язанні користуватися добросовісно. Крім того, сторони зобов'язані виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Як вбачається з матеріалів справи, провадження у справі №904/6222/17 було порушено ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 29.05.2017р. Розгляд справи призначений у судовому засіданні на 20.06.2017р.
Про час та місце розгляду справи Відповідач був належним чином повідомлений, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення від 01.06.2017р., отже мав достатньо часу для підготовки до судового засідання, що було призначено на 20.06.2017р.
Разом з тим, 19.06.2017р. Відповідачем до канцелярії суду першої інстанції було надано клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням повноважного представника Відповідача в іншому судовому засіданні.
В судовому засіданні 20.06.2017р. господарським судом Дніпропетровської області у задоволенні клопотання Відповідача про відкладення розгляду справи було відмовлено, оголошено вступну та резолютивну частину рішення суду, винесену по суті спору.
У постанові пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. за №18 (п.3.9.2) визначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому, господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.
Про викладене зазначалось судом першої інстанції в оспорюваному рішенні. Разом з тим, неможливість заміни представника Відповідачем не доведена, як і не наведена неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Отже, порушення судом першої інстанції норм процесуального права відсутні.
Враховуючи викладене, підстав для скасування чи зміни рішення суду відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України не вбачається, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської області без змін.
Судові витрати по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 103-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ДНІПРОВАЖМАШ", м. Дніпро на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2017р. у справі №904/6222/17 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2017р. у справі № 904/6222/17 залишити без змін.
Постанова набирає чинності з часу її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти денного строку.
Повний текст постанови складений 03.08.2017р.
Головуючий суддя Л.П. Широбокова
Суддя О.Г. Іванов
Суддя І.Л. Кузнецова