31.07.2017 року Справа № 904/1339/17
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Білецької Л.М. (доповідач),
суддів: Паруснікова Ю.Б., Коваль Л.А.,
при секретарі судового засідання: Саланжій Т.Ю.
За участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 представник, довіреність №220/198/д від 11.04.2017 р.;
від відповідача: ОСОБА_2 представник, довіреність №8274-К-О від 29.12.2016 р.;
представник третьої особи у судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.
розглянувши апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.04.2017 року у справі № 904/1339/17
за позовом Міністерства оборони України м. Київ
до Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк", м. Дніпро
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Монітор, м. Харків"
про стягнення 6 363,00 грн.,-
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 27.04.2017 року у даній справі (суддя Т.В Загинайко) у позові відмовлено. Судові витрати віднесено за рахунок відповідача.
Не погодившись з рішенням суду, до апеляційної інстанції звернувся позивач - Міністерство оборони України із апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.04.2017 року у справі № 904/1339/17 і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Міністерства оборони України до Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" 49094, М.Дніпро, вул. набережна Перемоги 50, код ЄДРПОУ 14360570, а саме стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" на користь Міністерства оборони України 6 363, 00 грн. суми банківської гарантії та стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" на користь Міністерства оборони України витрати понесені на сплату судового збору за подання заяви та апеляційної скарги.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не надав оцінку доводам представника позивача щодо обов'язку гаранта негайного повідомлення кредитора про відмову від задоволення його вимоги, а також суд не прийняв доводи позивача щодо не отримання Міністерством оборони України листа Банку від 20.01.2016р. №Е.35.0.0.0/4-77818, в якому зазначено, що надана вимога не відповідає Гарантії виконання і банк відмовляє в задоволенні вимоги платежу. Вважає, що гарант умисно затягував розгляд вимоги Міністерства оборони України та надсилав поштою з запізненням, щоб Міністерство оборони України не могло звернутися повторно з вимогою, у зв'язку з закінченням строку банківської гарантії, це вбачається з матеріалів справи.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.06.2017 року визначено для розгляду справи №904/1339/17 колегію суддів у складі ОСОБА_4 (доповідач), суддів: Паруснікова Ю.Б., Коваль Л.А.
Ухвалою суду від 22.06.2017 року апеляційна скарга Міністерства оборони України на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.04.2017 року у справі № 904/1339/17 прийнята до свого провадження зазначеною колегією суддів, її розгляд призначено в судовому засіданні на 05.07.2017 року.
Ухвалою суду від 05.07.2017 року розгляд апеляційної скарги Міністерства оборони України на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.04.2017 року у справі № 904/1339/17 відкладено на 31.07.2017 року
31.07.2017року прийнято вступну та резолютивну частини постанови.
В судовому засіданні представники сторін надали пояснення по справі та навели обґрунтування своїх вимог з посиланням на норми законодавства. Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши представників учасників апеляційного провадження, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.04.2017 року у справі №904/1339/17 слід залишити без змін з наступних підстав.
Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Відповідно до положень ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво - чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 13 листопада 2015 року між Міністерством оборони України (далі - Замовник - Позивач) та ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю “Монітор” (далі - Постачальник - Відповідач) було укладено Договір від № 286/3/15/565 (далі - Договір) на постачання речового майна (далі - товар) а саме шапки тип Б з овчини облагородженої чорного кольору у кількості 500 штук вартістю 127 600,00грн.
Строк постачання товару встановлено до 30.11.2015 включно.
Згідно п. 4.1. Договору оплата Замовником фактично поставленої продукції здійснюється протягом 30 календарних днів (за умови надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України) з дати надання Постачальником належно оформленого рахунку- фактури на поставлений товар. До рахунку-фактури додається: акт приймального контролю (якості) товару, видаткова накладна Постачальника, повідомлення-підтвердження.
Продукція постачається на умовах DDP - склад Замовника відповідно до Міжнародних правил по тлумаченню термінів "Інкотермс" у редакції 2010 року згідно з встановленими нормами відвантаження.
Згідно з умовами документації конкурсних торгів та п. 1.1.1. Договору, Третьою стороною надано Замовнику (Позивачу) в рахунок забезпечення виконання умов Договору від 13.11.15 №286/3/15/565 банківську гарантію від 09.11.2015 №G1115/1954 на суму 6 363,00 грн. видану Публічним акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк" (далі-Відповідач).
Наданою банківською гарантією Відповідач зобов'язувався безумовно та безвідклично виплатити Бенефіціару суму що визначена гарантією у випадку невиконання (неналежного виконання) Принципалом умов Договору стосовно асортименту, якості, кількості та строків і виключно за цінами згідно положень Договору.
Строк дії Гарантії від 09.11.2015 №G1115/1954 до 02.02.2016.
Всупереч умовам Договору від 13.11.2015 № 286/3/15/565 (далі - Договір) на постачання речового майна, а саме: шапки тип Б з овчини облагородженої чорного кольору у кількості 500 штук вартістю 127 260 грн. Постачальником у строк до 30.11.2015 включно не виконано, товар у кількості 500 штук завезено на склад замовника 01.12.2015, тобто з порушенням терміну поставки на 1 день.
Розділами 2 - 7 Договору сторони обумовили якість і комплектність продукції, ціну договору, порядок здійснення оплати, поставку та приймання продукції за якістю і кількістю, права та обов'язки сторін їх відповідальність тощо.
Судом встановлено, що укладений сторонами Договір за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм § 3 глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.
Згідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
За приписами ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
За умовами розділу 5 Договору строк поставки визначений в специфікації Договору.
В силу приписів ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.
Статтею 560 Цивільного кодексу України визначено, що за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Відповідно до статті 200 Господарського кодексу України гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов'язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов'язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні. Зобов'язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторони. Гарант має право висунути управненій стороні лише ті претензії, висунення яких допускається гарантійним листом. Зобов'язана сторона не має права висунути гаранту заперечення, які вона могла б висунути управненій стороні, якщо її договір з гарантом не містить зобов'язання гаранта внести до гарантійного листа застереження щодо висунення таких заперечень. До відносин банківської гарантії в частині, не врегульованій цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Статтею 561 вказаного Кодексу передбачено, що гарантія діє протягом строку, на який вона видана.
Виходячи з аналізу статей 560 - 569 ЦК України обов'язковими умовами гарантії є: строк дії гарантії (ст. 561 ЦК України); гранична сума гарантії (ст. 566 ЦК України); визначення особи кредитора, на користь якого видана гарантія; визначення основного зобов'язання боржника, що забезпечується гарантією; зазначення переліку документів, які мають бути надані кредиторам гаранту.
У гарантії також можуть бути передбачені умови щодо набуття чинності гарантією (ч. 2 ст. 561 ЦК України), можливості її відкликання гарантом (ч. 3 ст. 561 ЦК України), строк розгляду вимог кредитора (ч. 2 ст. 564 ЦК України), обмеження відповідальності гаранта (ст. 566 ЦК України) тощо.
Умовами Гарантії виконання передбачено, що:
- ПАТ КБ “Приватбанк” (надалі - банк) проінформовано про те, що ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю “Монітор” (надалі - постачальник) та Міністерство оборони України (надалі - замовник) мають намір підписати Договір про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (надалі - Договір) на постачання капелюхів та наголовних уборів (лот 5 шапка тип А з овчини хутряної не облагородженої чорного кольору, верх: тканина суконна для шапок чорного кольору) відповідно специфікації (надалі - товар), яка є невід'ємною частиною договору; належне виконання постачальником своїх зобов'язань забезпечується банківською гарантією;
- Банк, створений у відповідності із законодавством України і зареєстрований офіс якого знаходиться за адресою: 49094, Дніпропетровськ, Набережна Перемоги, 50, зобов'язується виплатити Замовнику суму в українських гривнях, що не перевищує 6 363 грн. 00 коп. (надалі - гарантована сума), у випадках невиконання (неналежного виконання) постачальником обов'язків за договором, визначених в одному, декількох або усіх пунктах 1.1, 1.2, 2.1, 3.1, 5.1, 5.2 та 6.3 договору, строк виконання яких згідно умов договору настає 30.11.2015р. включно;
- Банк безумовно зобов'язується виплатити замовнику будь-яку суму, що не перевищує гарантовану суму, протягом 30 банківських днів після отримання від замовника: - письмовоі вимоги, з посиланням на цю гарантію та на невиконання постачальником зобов'язань за договором, та підписами уповноважених осіб, при умові, що у вимозі буде вказано, що сума, яку замовник вимагає сплатити, повинна бути виплачена постачальником у зв'язку із настанням вищеназваних випадків;
- такі письмові вимоги замовника повинні бути надані до банку не пізніше 02.02.2016р. включно за адресою: 49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, ПАТ КБ “Приватбанк”, Департамент документації та вексельних операцій;
- ця гарантія буде автоматично зменшуватись на всі суми, що виплачені банком замовнику за цією гарантією;
- ця гарантія набуває сили з моменту підписання її банком і діє до 02.02.2016р. включно;
- ця гарантія надається виключно замовнику, і не може бути передана або переуступлена будь-кому;
- незважаючи на вищезазначене, зобов'язання банку обмежуються загальною сумою що не перевищує гарантовану суму та закінчуються повністю і автоматично у нашому приміщенні 02.02.2016р. включно;
- всі вимоги за цією гарантією мають бути надані разом із копією гарантії та копією підписаного договору до або на дату закінчення її дії до зареєстрованого офісу банку (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50) не пізніше 02.02.2016р. включно або в цей же строк отримані банком поштовим зв'язком, кур'єром або іншими способом, який дозволяє зафіксувати факт отримання банком вище вказаних письмових вимог;
- у протилежному випадку банк, звільняється від будь-яких зобов'язань за цією гарантією; зобов'язання за цією гарантією закінчуються також у разі закінчення терміну дії гарантії;
- ця гарантія підпадає під дію та тлумачиться у відповідності із законами України;
- передання прав за цією гарантією можливе тільки за згодою Банку.
Як вбачається з матеріали справи, оскільки у відповідності до умов Договору ТОВ «Монитор» у встановлений Договором термін, тобто до 30.11.2015 р., не здійснив поставку продукції, позивач направив відповідачеві вимогу від 21.12.2015 вих. № 286/8/1510 з посиланням на повне невиконання третьою особою умов договору виконано з порушенням.
Зі змісту вказаної вимоги № 286/8/1510 від 21.12.2015р. вбачається, що позивачем до останньої були долучені наступні документи: копія Гарантії виконання від 09.11.2015 №G1115/1953 на суму 9 622,50грн. на 1 арк. та копія Гарантії виконання від 09.11.2015 №G1115/1954 на суму 6 363,00грн. на 1 арк.
Відповідно до ст. ст. 563, 565 Цивільного кодексу у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред'являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов'язання, забезпеченого гарантією. Кредитор може пред'явити вимогу до гаранта у межах строку, встановленого у гарантії, на який її видано. Гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії. Гарант повинен негайно повідомити кредитора про відмову від задоволення його вимоги. Якщо гарант після пред'явлення до нього вимоги кредитора дізнався про недійсність основного зобов'язання або про його припинення, він повинен негайно повідомити про це кредитора і боржника. Повторна вимога кредитора, одержана гарантом після такого повідомлення, підлягає задоволенню.
В порушення умов Гарантії виконання до вимоги, спрямованої на адресу відповідача, позивачем не було додано зазначеного у Гарантії виконання копії підписаного договору про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби. Також у Гарантії виконання бенефіціаром зазначено Міністерство оборони України, а вимогу підписано тимчасово виконуючим обов'язки директора департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України полковником ОСОБА_5, проте доказів в підтвердження повноважень ОСОБА_5 на підписання вказаної вимоги від Міністерства оборони України до вимоги додано не було, хоча Гарантія виконання містить умови щодо підпису письмової вимоги уповноваженими особами.
Таким чином, вимога від 21.12.2015р. №286/8/1510 спрямована позивачем відповідачу, не відповідає умовам Гарантії виконання від 09.11.2015р. №G1115/1954.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було спрямовано позивачу листа від 20.01.2016р. №Е.35.0.0.0/4-77818, в якому зазначено, що надана вимога не відповідає Гарантії виконання і банк відмовляє в задоволенні вимоги платежу. Про спрямування позивачу зазначеного листа свідчить накладна від 20.01.2016р. №R025010 експрес-доставки кореспонденції та вантажу „Меркурій”.
Відповідачем не додано доказів направлення листа, так як за строком зберігання реєстр на відправлену кореспонденцію не зберігся.
Згідно статті 568 Цивільного кодексу України зобов'язання гаранта перед кредитором припиняється у разі: сплати кредиторові суми, на яку видано гарантію; закінчення строку дії гарантії; відмови кредитора від своїх прав за гарантією шляхом повернення її гарантові або шляхом подання гаранту письмової заяви про звільнення його від обов'язків за гарантією.
Таким чином, судом встановлено, що позивач не надав відповідачу повного переліку документів, обов'язкових до надання за умовами гарантії без обґрунтування підстав їх неподання, незважаючи на той факт, що позивач був ознайомлений з умовами гарантії та не надавав відповідачам будь-яких заперечень щодо її вимог стосовно переліку документів.
З урахуванням викладеного, оскільки позивачем не було надано всіх необхідних документів, передбачених гарантією, суд дійшов висновку про обґрунтованість відмови відповідача від сплати гарантованого платежу.
В свою чергу строк гарантії закінчився, при цьому будь-яких доказів продовження строку її дії суду не надано.
У відповідності до ст. 124, п. п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 42, 43 Господарського процесуального кодексу України, основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 33 ГПК України покладено на сторони та інших учасників судового процесу а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі про те, що суд першої інстанції не надав оцінку доводам позивача щодо обов'язку гаранта негайного повідомлення кредитора про відмову від задоволення його вимоги, а також про те, що Міністерством оборони України не отримано листа Банку від 20.01.2016р. №Е.35.0.0.0/4-77818 є невірними, а тому немає підстав для скасування оскаржуваного рішення, оскільки ПАТ КБ “Приватбанк” про відмову у задоволенні вимоги повідомив бенефенціара - Міністерство оборони України листом 20.01.2016р. №Е.35.0.0.0/4-77818 (а.с.37) в якому зазначено, що надана вимога не відповідає Гарантії виконання і банк відмовляє в задоволенні вимоги платежу. Направлення зазначеного листа відповідачу підтверджується накладною служби експрес - доставки кореспонденції та вантажу "Меркурій" від 20.01.2016 № R0285010 (а.с.69), в якій зазначено, що 27.01.2016 Міністерство оборони України відмовилося від отримання листа від 20.01.2016р. №Е.35.0.0.0/4-77818 через звільнення ОСОБА_5
Отже, ПАТ КБ “Приватбанк” в розумний строк розглянув вимоги кредитора, та виконав взяті на себе зобов'язання щодо повідомлення кредитора про відмову від задоволення його вимоги, як це передбачено ст. 565 Цивільного кодексу України. Тому доводами апеляційної скарги не спростовано висновок суду першої інстанції, про те що порушення умов банківської гарантії сталося з вини позивача.
Посилання на порушення банком вимог закону щодо негайного повідомлення про відмову у задоволенні вимоги не може бути підставою для скасування рішення суду, оскільки повідомлення вчинено у розумний строк через вихідні та святкові дні, що мало місце в цьому часі.
Відповідно до пункту 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 N 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
Враховуючи наведене, колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи, надано відповідну правову оцінку, а тому підстав для скасування оскаржуваного рішення місцевого господарського суду не вбачається.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.04.2017 року у справі № 904/1339/17 - залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.04.2017 року у справі № 904/1339/17 - залишити без змін
Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.
Повний текст складений 03.08.2017 року.
Головуючий суддя Л.М. Білецька
Суддя Ю.Б. Парусніков
Суддя Л.А. Коваль