04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"01" серпня 2017 р. Справа№ 910/10109/16
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Баранця О.М.
суддів: Калатай Н.Ф.
Пашкіної С.А.
при секретарі Матюхін І.В.
за участю представників:
від позивача: Яковенко В.В.,;
від відповідача: Крижов С.В.
вільний слухач Артур Тарасевіч
розглянувши
апеляційну скаргу Coveris Rigid Polska Sp z.o.o. (Коверіс Рігід
Польща СП. з.о.о.)
на рішення
Господарського суду міста Києва
від 25.05.2017 року
у справі № 910/10109/16 (суддя Головіна К.І.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
"Коверіс Рігід Україна"
до Coveris Rigid Polska Sp z.o.o. (Коверіс Рігід
Польща СП. з.о.о.)
про визнання договорів недійсними
Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.05.2017 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Коверіс Рігід Україна" до Coveris Rigid Polska Sp z.o.o. (Коверіс Рігід Польща СП. з.о.о.) про визнання договорів недійсними задоволено.
Визнано недійсним договір про відступлення права вимоги № D/2/2/2016 від 08.02.2016 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Коверіс Рігід Україна" (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 41; ідентифікаційний код 30021648) та юридичною особою за законодавством Республіки Польща - Coveris Rigid Polska Sp z.o.o. (Коверіс Рігід Польща Сп. з.о.о.) (Poland, Siemianowice Slaskie 41-100 ul. Budowlana 6, ідентифікаційний код KRS number 0000016602 NIP: 5490022619).
Визнати недійсним договір про відступлення права вимоги № D/3/2/2016 від 08.02.2016 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Коверіс Рігід Україна" (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 41; ідентифікаційний код 30021648) та юридичною особою за законодавством Республіки Польща - Coveris Rigid Polska Sp z.o.o. (Коверіс Рігід Польща Сп. з.о.о.) (Poland, Siemianowice Slaskie 41-100 ul. Budowlana 6, ідентифікаційний код KRS number 0000016602 NIP: 5490022619).
Визнано недійсним договір про відступлення права вимоги № D/4/2/2016 від 08.02.2016 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Коверіс Рігід Україна" (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 41; ідентифікаційний код 30021648) та юридичною особою за законодавством Республіки Польща - Coveris Rigid Polska Sp z.o.o. (Коверіс Рігід Польща Сп. з.о.о.) (Poland, Siemianowice Slaskie 41-100 ul. Budowlana 6, ідентифікаційний код KRS number 0000016602 NIP: 5490022619).
Визнано недійсним договір про відступлення права вимоги № D/5/2/2016 від 08.02.2016 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Коверіс Рігід Україна" (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 41; ідентифікаційний код 30021648) та юридичною особою за законодавством Республіки Польща - Coveris Rigid Polska Sp z.o.o. (Коверіс Рігід Польща Сп. з.о.о.) (Poland, Siemianowice Slaskie 41-100 ul. Budowlana 6, ідентифікаційний код KRS number 0000016602 NIP: 5490022619).
Стягнуто з Coveris Rigid Polska Sp z.o.o. (Коверіс Рігід Польща Сп. з.о.о.) (Siemianowice Slaskie 41-100 ul. Budowlana 6, ідентифікаційний код KRS number 0000016602 NIP: 5490022619) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Коверіс Рігід Україна" (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 41; ідентифікаційний код 30021648) 5 512 (п'ять тисяч п'ятсот дванадцять) грн. 00 коп. судового збору за подання позовної заяви.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Coveris Rigid Polska Sp z.o.o. (Коверіс Рігід Польща Сп. з.о.о.) звернулось з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.2017 року скасувати та припинити провадження у справі.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2017 р. апеляційну скаргу Coveris Rigid Polska Sp z.o.o. (Коверіс Рігід Польща СП. з.о.о.) на рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.2017 року у справі №910/10109/16 прийнято до розгляду, порушено апеляційне провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Баранець О.М.; судді: Сітайло Л.Г., Пашкіна С.А.
10.07.2017 р. у розгляді справи було оголошено перерву до 01.08.2017 р.
Розпорядженням начальника управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду № 09-53/2862/17 від 31.07.2017 р. справу № 910/10109/16, у зв'язку із перебуванням судді Сітайло Л.Г., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, відповідно до підпунктів 2.3.25, 2.3.49 пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено до повторного автоматизованого розподілу.
Згідно із протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 31.07.2017 р., справу № 910/10109/16 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя: Баранець О.М., судді: Пашкіна С.А., Калатай Н.Ф.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалав даної справи, рішенням Господарського суду міста Києва від 30.10.2016 р. у даній справі, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2017 р., позов ТОВ "Коверіс Рігід Україна" задоволено, визнано недійсними спірні договори. Постановою Вищого господарського суду України від 21.03.2017 р. вказані постанову Київського апеляційного господарського суду та рішення Господарського суду міста Києва скасовано, справу направлено на новий розгляд.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначила наступне.
Вирішуючи питання про підсудність справ з іноземним елементом, суд повинен керуватись не тільки нормами внутрішнього процесуального законодавства, а й колізійними нормами, які містяться перш за все у двосторонніх міжнародних договорах про правову допомогу та інших міжнародних договорах.
Суди в порушення умов договорів про відступлення право вимоги, законодавства про міжнародне приватне право та ратифікованого договору між державами сторін, не надали належної оцінки та не звернули уваги на прямі вказівки в умовах договорів про відступлення право вимоги щодо підсудності справи у разі виникнення спорів між ними.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 111-12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи. Тобто, під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких грунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від установлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Коверіс Рігід Україна" (далі - ТОВ "Коверіс Рігід Україна", позивач) до Coveris Rigid Polska Sp z.o.o. (Коверіс Рігід Польща СП. з.о.о.) (далі - компанія Coveris Rigid Polska Sp z.o.o., відповідач) про визнання договорів недійсними.
У обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що договори про відступлення права вимоги № D/2/2/2016, № D/3/2/2016, № D/4/2/2016 та № D/5/2/2016 від 08.02.2016 р. (далі - спірні договори), укладені від імені ТОВ "Коверіс Рігід Україна" представником, який не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності, з перевищенням повноважень, наданих генеральному директору товариства, та без передбаченого положеннями п. 11.7.8 статуту товариства погодження вказаних правочинів учасниками ТОВ "Коверіс Рігід Україна", що суперечить вимогам чинного законодавства України. При цьому, позивач не вчиняв дій, спрямованих на схвалення спірних правочинів.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року, ратифікованою Україною 17.07.1997 (далі - Конвенція), гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і стороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
У рішеннях Європейського Суду з прав людини визначено, що передбачене п. 1 ст. 6 Конвенції право на справедливий суд, включає такий елемент, як «належний суд», тобто суд, який встановлений відповідно до закону і який повинен бути незалежним і безстороннім.
Європейський суд з прав людини виходить з того, що здійснення правосуддя таким судом поширюється не лише на правову основу самого існування суду, а й дотримання таким судом норм, що регулюють його діяльність.
Так, ст. 8 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» закріплено положення щодо права на повноважний суд, відповідно до якого ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.
Тобто, законодавство України в поняття «суд, встановлений законом», право на який гарантований ст. 6 Конвенції, відносить лише той суд, до підсудності (підвідомчості) якого віднесений розгляд тієї чи іншої справи.
Згідно зі ст. 4 ГПК України, господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних говорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до положень господарського процесуального законодавства (розділи III та XV ГПК України) визначено види та підстави підсудності справ господарським судам України (національної підсудності):
інстанційна підсудність, ст. 13 ГПК України,
територіально-предметна підсудність (за місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії; за місцезнаходженням відповідача; за вибором позивача у разі участі кількох відповідачів; за місцезнаходженням відособленого підрозділу; за місцезнаходженням боржника - в залежності від предмету спору), ст. 15 ГПК України, та виключна підсудність, ст. 16 ГПК України.
Підсудність господарським судам справ за участю іноземних суб'єктів господарювання елементу (міжнародна підсудність) врегульована ст. 124 ГПК України.
Міжнародна підсудність - це розмежування компетенції між судовими органами тієї чи іншої держави щодо розгляду і вирішення певних категорій справ з іноземним елементом. При вирішенні питання про міжнародну підсудність суд повинен встановити межі власної компетенції.
Вирішуючи питання про підсудність справ з іноземним елементом, суд повинен керуватись не тільки нормами внутрішнього процесуального законодавства, а й колізійними нормами, які містяться перш за все у двосторонніх міжнародних договорах про правову допомогу та інших міжнародних договорах.
Питання, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом, у тому числі й питання щодо підсудності судам України справ з іноземним елементом, вирішуються з урахуванням Закону України "Про міжнародне приватне право".
Закон України "Про міжнародне приватне право" визначає приватноправові відносини, як відносини, що ґрунтуються на засадах юридичної рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності, суб'єктами яких є фізичні та юридичні особи.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про міжнародне приватне право" іноземний елемент - ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм: хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою; об'єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, який створює, змінює або припиняє правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави.
Відповідно до ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.
Дія міжнародних договорів України на території України регулюється ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України", згідно якої чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору. Аналогічні норми закріплені також в ч. 3 ст. 4 ГПК України.
У даній справі ТОВ «Коверіс Рігід Україна» звернулось до Господарського суду м. Києва позовом до Coveris Rigid Polska Sp z.o.o. про визнання недійними Договорів про відступлення права вимоги від 08.02.2016 року, які укладені між сторонами (далі - Договори відступлення).
Позивачем позов у даній справі пред'явлено до відповідача - Coveris Rigid Polska Sp z.o.o. який є юридичною особою, створеною та діючою за законодавством Республіки Польща, що підтверджується випискою з Національного судового реєстру підприємців, нотаріально засвідчена копія якого з перекладом наявна в матеріалах справи.
Місцезнаходження Відповідача зареєстровано за адресою: 41-100, Республіка Польща, Семяновіце-Шльонскі, вул. Будовляна, 6.
Відповідачем у справі №910/10109/16 є іноземна юридична особа, нерезидент України, резидент Республіки Польща.
Відповідно до ст. 124 ГПК України підсудність справ за участю іноземних суб'єктів господарювання визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Вказана стаття є бланкетною та відсилає до вирішення питання підсудності справ за участі іноземного елемента з урахуванням вимог національної підсудності (ст.ст. 15, 16 ГПК України) до інших законодавчих актів та міжнародно-правових договорів України.
Отже, вирішуючи питання про підсудність справ з іноземним елементом, суд повинен керуватись не тільки нормами внутрішнього процесуального законодавства, а й колізійними нормами, які містяться перш за все у двосторонніх міжнародних договорах про правову допомогу та інших міжнародних договорах.
Питання підсудності судам України справ з іноземним елементом регулюються Законом України «Про міжнародне приватне право» (далі - Закон) та міжнародними договорами.
Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 1 цього Закону, іноземний елемент - це ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, зокрема, якщо, хоча б один учасник правовідносин є іноземною юридичною особою.
Цей Закон застосовується до таких питань, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом, серед іншого як: підсудність судам України справ з іноземним елементом (ст. 2 Закону).
Відповідно до ч. 1 ст. 75 Закону підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися, крім випадків, передбачених у статті 76 цього Закону.
Підстави визначення підсудності справ за участі іноземного елемента судам України наведені в ст.ст. 76, 77 цього Закону.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 76 Закону встановлено, що суди України можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у випадку, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону (правила виключної підсудності).
Тобто, законодавство України допускає договірну підсудність.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 38 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» спори, що виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб'єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України, а також за згодою сторін спору Міжнародним комерційним арбітражним судом та Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України та іншими органами вирішення спору, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України.
Згідно з умовами усіх чотирьох Договорів відступлення, укладених між сторонами у даній справі, усі правовідносини, розбіжності чи вимоги, що виникають із цих договорів, у тому числі пов'язані з їх недійсністю, регламентуються (регулюються) нормами чинного законодавства (правом) Республіки Польща (п. 6.1. Договорів) та підлягають вирішенню у загальному суді, за місцем реєстрації Нового кредитора - Coveris Rigid Polska Sp z.o.o. (п. 6.2. Договорів).
Отже, сторони не передбачили підсудність справи з питань, що виникають з даних договорів, в т.ч. щодо їх недійсності, судам України. Угодою сторони передбачили підсудність таких справ саме судам Республіки Польща.
Підстави для виключної підсудності даної справи українським судам, передбачені ст. 77 Закону, також відсутні.
Таким чином, з урахуванням положень ст.ст. 76, 77 Закону України «Про міжнародне приватне право» підстави для підсудності даної справи за участі польської компанії судам України, перелічені у цих статтях, - відсутні.
Непідсудність даної справи судам України встановлена чинним двостороннім міжнародним договором, ратифікованим Верховною Радою України.
Договором між Україною і Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах від 24.05.1993, ратифікованим постановою Верховної Ради України № 3941-XII від 04.02.1994 (далі - Договір) встановлено правила визначення міжнародної підсудності - визначення компетентного суду у спорах між об'єктами господарювання України та Польщі.
Відповідно до п. 1 ст. 33 Договору, зобов'язання, що виникають з договірних відносин, визначаються законодавством тієї Договірної Сторони, на території якої була укладена угода, хіба що учасники договірних відносин підпорядкують ці відносини вибраному ними законодавству.
Пунктом 2 ст. 33 цього Договору передбачено, що у справах, зазначених в пункті 1, компетентним є суд тієї Договірної Сторони, на території якої має місце проживання або юридичну адресу відповідач. Компетентним є також суд тієї Договірної Сторони, на території якої має місце проживання або юридичну адресу позивач, якщо на цій території знаходиться предмет спору або майно відповідача.
Враховуючи вищевказані норми Законів України, міжнародного Договору між Україною та Республікою Польща, з урахуванням умов спірних Договорів відступлення, справа за позовом ТОВ «Коверіс Рігід Україна» до польської компанії Coveris Rigid Polska Sp z.o.o. про визнання цих договорів недійсними, підлягає вирішенню не в господарських судах України.
Дана справа є підсудною та підлягає вирішенню у суді на території місцезнаходження Відповідача, а саме - загальним судом Республіки Польща за місцезнаходженням Coveris Rigid Polska Sp z.o.o. Отже, дана справа не підлягає вирішенню в господарських судах України.
За вищезазначених обставин, враховуючи, що відповідач є іноземним суб'єктом господарювання - польською компанією, вирішення питання підсудності даного позову повинно здійснюватися з урахуванням закону або міжнародного договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Таким чином, враховуючи усе викладене, у порушення вищевказаних норм процесуального права та міжнародно-правового договору судом першої інстанції прийнято до свого провадження та розглянуто справу №910/10109/16 за позовом ТОВ «Коверіс Рігід Україна» до Coveris Rigid Polska Sp z.o.o. про визнання Договорів відступления недійсними, яка не підлягає вирішенню в господарських судах України.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України. Про припинення провадження у справі виноситься ухвала.
Згідно з роз'ясненнями п. 4.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 №18 (далі - Постанова Пленуму ВГСУ), припинення провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Провадження у справі підлягає припиненню з посиланням на пункт 1 частини першої статті 80 ГПК, якщо при розгляді справи буде встановлено, що: вирішення даного спору відповідно до законів України, міждержавних угод чи договорів віднесене до відання інших органів (останній абзац пункту 1 частини першої статті 12 ГПК) - п. 4.2.4 Постанови Пленуму ВГСУ №18.
Відповідно до Договору між Україною та Республікою Польща, з урахуванням умов Договорів відступлення, компетентним судом у даній справі про визнання договорів недійсними, є суд на території місцезнаходження відповідача, а саме - суд Республіки Польща за адресою місцезнаходження Coveris Rigid Polska Sp z.o.o.
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазничити наступне.
П. 7 ч. 1 ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» передбачає можливість суду прийняти до провадження і розглядати справу з іноземним елементом, тоді як виключна підсудність таких справ судам України встановлена у ст. 77 зазначеного Закону.
Крім того, положеннями ст. 4 ГПК України та ст. Закону України «Про міжнародне приватне право» визначено пріоритет норм міжнародних договорів, ратифікованих Верховною Радою України, над національними законодавством.
Враховуючи наведене та зважаючи на наявність у спірних договорах угоди сторін про вибір суду, а також на пріоритет норм двостороннього міжнародного договору щодо визначення підсудності між українськими та польськими державними судами, не може вважатися обгрунтованим при визначенні підсудності даного спору посилання суду першої інстанції на диспозитивні положення п. 7 ч. 1 ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право».
Предметом спору у справі №910/10109/16 є - визнання недійсними Договорів відступлення - тобто немайнова вимога. Й відповідно цей предмет спору - недійсність Договорів, як власне і самі спірні Договори - не можуть фізично «перебувати», «знаходитися» на території України.
Друге речення п. 2 ст. 33 Договору між Україною та Республікою Польща може застосовуватися в тому значенні, яке навів суд у своєму рішенні тільки у разі, якби предметом спору у даній справі була б позовна вимога позивача до відповідача про стягнення заборгованості (грошового боргу, коштів) за спірними Договорами або інші майнові вимоги.
Між сторонами укладено саме пророгаційну угоду (угоду про вибір суду, що входить у судову систему Держави однієї із сторін), а не арбітражну угоду (угоду про вибір арбітражу, третейського суду).
З огляду на це, усі висновки та посилання суду на законодавство, що регулює засади арбітражного розгляду міжнародних спорів, в якості обгрунтування що даний спір має розглядатися в Господарському суді м. Києва є таким, що не відповідає фактичним обставинам справи, положенням чинного законодавства, а отже є незаконним та безпідставним.
За спірними Договорами відступления сторони визначили підсудність державному суду Республіки Польща - загальному суду за місцезнаходженням відновідача, тобто уклали пророгаційну угоду (угоду про вибір суду).
Отже, визначення у спірних Договорах відступления саме суду, уповноваженого на вирішення спорів між сторонами, як «загального суду за місцезнаходженням Нового кредитора», не суперечить ані вимогам законодавства України та міжнародно-правовим договорам, ані законодавству Республіки Польща.
Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Частиною 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Тож, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції та припинення провадження у справі.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1.Апеляційну скаргу Coveris Rigid Polska Sp z.o.o. (Коверіс Рігід Польща СП. з.о.о.) задовольнити.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.2017 року у справі №910/10109/16 скасувати і припинити провадження у справі.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Коверіс Рігід Україна" (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 41; ідентифікаційний код 30021648) на користь Coveris Rigid Polska Sp z.o.o. (Коверіс Рігід Польща Сп. з.о.о.) (Siemianowice Slaskie 41-100 ul. Budowlana 6, ідентифікаційний код KRS number 0000016602 NIP: 5490022619) витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 6063 грн. 20 коп. та за подання касаційної скарги у розмірі 6614 грн. 40 коп. під час первісного розгляду справи, а також витрати витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 6063 грн. 20 коп.
4. Видачу наказу доручити Господарському суду м. Києва.
5. Справу №910/10109/16 повернути до Господарського суду міста Києва.
6. Копію постанови направити сторонам.
Головуючий суддя О.М. Баранець
Судді Н.Ф. Калатай
С.А. Пашкіна