79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"31" липня 2017 р. Справа № 914/648/17
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Галушко Н.А.
суддів Данко Л.С.
ОСОБА_1
розглядає апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Архібуд” б/н від 12.05.2017 р.
на рішення Господарського суду Львівської області від 28.04.2017 р.
у справі № 914/648/17
за позовом Заступника військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави в особі: Державної екологічної інспекції у Львівській області, м. Львів
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Архібуд”, м. Львів
про стягнення шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в сумі 76040грн. 50коп.
за участю представників:
від прокуратури: ОСОБА_2 - прокурор,
від позивача: ОСОБА_3 - представник, ОСОБА_4 - представник,
від відповідача: ОСОБА_5 - представник, ОСОБА_6 - директор.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 28.04.2017 р. у справі № 914/648/17 (суддя Іванчук С.В.) позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Архібуд” на користь держави в особі Державної екологічної інспекції у Львівській області 76 040 грн. 50 коп. шкоди, завданої державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства шляхом перерахування на розрахунковий рахунок №33116331700006, отримувач: УДКСУ у Личаківському районі м.Львова, банк отримувача ГУДКСУ у Львівській області, код 38007620, МФО 825014. Також стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Архібуд” на користь військової прокуратури Західного регіону України 1600грн. 00коп. судового збору.
Не погоджуючись з рішенням суду, ТОВ “Архібуд” подало апеляційну скаргу б/н від 12.05.2017 р., в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 28.04.2017 р. та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Зокрема, скаржник зазначає, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не врахував наступного:
- прокурор в позовній заяві не обґрунтував наявність підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді, передбачених ч. 3 ст. 25 Закону України «Про прокуратуру, не довів факт того, що орган державної влади не здійснює захист інтересів держави або неналежним чином здійснює такий захист, не зазначив в позові які саме інтереси держави порушені. При цьому, скаржник зазначає про те, що звернення прокурора з позовом до суду обмежило можливість врегулювати спір у досудовому порядку;
- вартість позову підлягає зменшенню на підставі п. 6 Порядку видалення дерев, кущів, газонів і квітників у населених пунктах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1045 від 01.08.2006, оскільки в розрахунку позовних вимог вказані дерева діаметром до 5 см, які відповідно до Порядку підлягають видаленню;
- судом не встановлено вартості позову, про необхідність зміни якої заявляв відповідач та погодився позивач, оскільки в польовій відомості, яка не передбачена законодавством при проведенні перевірки, але на основі якої було проведено розрахунок, враховано дерева товщиною кореневої шийки до 5 см;
- судом неправильно застосовано п. 3 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про містобудівну діяльність» та не взято до уваги те, що у дозволі відсутня графа, у якій мало б бути зазначено категорію складності об'єкта будівництва та не встановлено категорію об'єкта, для будівництва якого такий дозвіл видавався;
- позивачем не надано доказів на підтвердження факту здійснення перевірки у присутності представників відповідача;
- судом не було досліджено підстав проведення спірної позапланової перевірки;
- позивачем при проведенні спірної перевірки не було вказано порушення яких вимог закону було здійснено відповідачем та на підставі чого він дійшов висновку про те, що незаконна вирубка була здійснені саме ТОВ «АрхіБуд».
Військовою прокуратурою Західного регіону України подано відзив на апеляційну скаргу № 10/2/3-367 вих. -17 від 21.06.2017 р., в якому просить рішення Господарського суду Львівської області від 28.04.2017 р. залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
В письмових пояснення скаржник зазначив про те, що акт від 03.03.2017 р. не є доказом порушення відповідачем законодавства про охорону природоохоронного законодавства та заподіяння ним шкоди, оскільки не містить інформації про здійснення попередньої перевірки, не зазначений тип перевірки, суть порушення та вимоги нормативно-правових актів, які порушено, акт складено в одному екземплярі, а позивачем не складено припис в порядку п. 4.2. Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерство охорони навколишнього природного середовища України (2), від 10.09.2008, № 464 . Також, скаржник посилається на те, що позивачем не було складено протоколу про адміністративне правопорушення, позивачем та прокурором не подано доказів на підтвердження суб'єктного складу виявлених порушень.
У судовому засіданні від 25.07.25017 за згодою представників сторін було оголошено перерву до 31.07.2017.
Хід судового засідання з 25.07.2017 фіксувався за допомогою програмно-апаратного комплексу «Оберіг».
У судовому засіданні від 31.07.2017 представником відповідача було подано клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення в Львівському окружному адміністративному суді справи № 813/2767/17.
Відповідно до частини першої статті 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі, зокрема, неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.
Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються (встановлюються) іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно в даній справі.
Судова колегія, заслухавши клопотання відповідача від 31.07.2017, порадившись на місці, не знайшла підстав для задоволення клопотання відповідача, так як воно не містить обґрунтованих підстав неможливості розгляду даної справи до вирішення в Львівському окружному адміністративному суді справи № 813/2767/17, провадження у якій було порушено після прийняття оскаржуваного рішення судом першої інстанції в даній справі, предметом розгляду якої є неправомірність дій працівників позивача при проведенні перевірки, яка мала місце 03.03.2017 р. При цьому, суд апеляційної інстанції вказує, що ним в порядку ст. 101 ГПК України перевіряється законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі на момент його прийняття.
У судовому засіданні від 31.07.2017 представником відповідача було подано клопотання про призначення у справі судової екологічної експертизи щодо встановлення вікової межі зрізаних дерев.
Відповідно до ч. 2, 4 ст. 79 ГПК України господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою, зокрема, у разі призначення господарським судом судової експертизи.
Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.
Судова колегія, заслухавши клопотання відповідача від 31.07.2017 не знайшла підстав для його задоволення у зв'язку із необґрунтованістю необхідності проведення даних експертних досліджень під час вирішення даного господарського спору та відсутністю взаємно суперечливих доказів у даній справі.
Представники сторін та прокурор у судовому засіданні підтримали свої доводи та заперечення з приводу поданої апеляційної скарги.
Згідно з ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 99 ГПК України в судовому засіданні 31.07.2017 оголошено вступну та резолютивну частини постанови Львівського апеляційного господарського суду.
Вивчивши матеріали справи та апеляційної скарги, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін та прокурора, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду Львівської області від 28.04.2017 р. у справі № 914/648/17 підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
На підставі ч. 3 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру” прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Приписами ч.2 ст.2 ГПК України визначено, що прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 року у справі №1-1/99 з урахуванням того, що “інтереси держави” є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави можуть збігатись повністю, частково або не збігатись зовсім з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді.
Пунктом 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року № 3-рп/99 визначено, що під поняттям “орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах”, треба розуміти орган державної влади або орган місцевого самоврядування, який законом наділений повноваженнями органу виконавчої влади.
Відповідно до ст. 35 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
Згідно Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого Указом Президента України № 454/2011 від 13 квітня 2011 року, Державна екологічна інспекція України входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для забезпечення реалізації державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
За вказаним положенням, Державна екологічна інспекція у Львівській області є територіальним органом Державної екологічної інспекції України і входить до сфери її управління.
Статтею 20-2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлено, що до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить, в тому числі, організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами-нерезидентами вимог природоохоронного законодавства.
Відповідно до Положення про Державну екологічну інспекцію у Львівській області, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 12.12.2011р. №136 Державна екологічна інспекція у Львівській області є територіальним органом Державної екологічної інспекції України, який діє у складі Держекоінспекції України і їй підпорядковується. Повноваження Держекоінспекції поширюються на територію Львівської області. Інспекція наділена правом вживати в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступати позивачем та відповідачем у судах.
Відповідно до п. й ст. 20-2 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища зокрема належить вживати в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступати позивачем та відповідачем у судах.
Як вбачається із матеріалів справи, позов заявлено Заступником військового прокурора Західного регіону України в межах наданих йому законодавством повноважень в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Львівській області, на яку державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах, пов'язаних із захистом інтересів держави, передбачених Законом України “Про охорону навколишнього природного середовища”.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 03.03.2017 р. Державною екологічною інспекцією у Львівській області проведено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства на території м. Львова по вул.Довбуша, 15, за результатами якої складено Акт №84/04/205 (а.с. 18-19). В даному акті зазначено, що перевірка проведена відповідно до ст. 20-2 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” та згідно з наказом Державної екологічної інспекції у Львівській області від 22.02.2017р. №54-і/п. До акту долучено польову перелікову відомість від 03.03.2017р., із зазначенням кількості та діаметра зрубаних дерев.
Актом №84/04/205 від 03.03.2017р. встановлено: “відповідно до листа №10/311-156 вих.17 від 02.03.2017р. військової прокуратури Західного регіону України, працівниками Державної екологічної інспекції у Львівській області проведено держконтроль за адресою: м. Львів, вул. Довбуша, 15. В ході проведення держконтролю за вищевказаною адресою встановлено будівельний майданчик, який огороджений металевим парканом висотою близько 2,5м. Згідно представленого паспорта об'єкта проводиться будівництво готельно-рекреаційного комплексу, замовник будівництва - ТОВ “Архібуд”. На території будівельного майданчика разом із слідчим, учасниками слідчої дії, понятими та представниками ТОВ “Архібуд” виявлено влаштований котлован, зроблений ґрунтовий насип та 159 пнів зрізаних дерев різних листяних порід і 27 викорчуваних пнів (польова перелікова відомість до акту держконтролю додається). Крім того, до матеріалів держконтролю додається копія листа №8-1323-0.2-415/2-17 від 08.02.2017р. Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, де вказується, що вищезгадана ділянка відноситься до категорії земель - землі житлової та громадської забудови”.
В даному акті №84/04/205 від 03.03.2017р. зафіксовано, що представники ТзОВ “Архібуд” ОСОБА_7, Півень та ОСОБА_8 повідомили, що керівництвом вказаної юридичної особи скасовано всі довіреності та угоди із вказаними представниками та наголошено про заборону підписувати документи, а саме акт держконтролю. Вказані особи, незважаючи на попередження прокурора покинули адміністративне приміщення парку “Знесіння”.
Як вбачається з наявної в матеріалах справи довіреності від 04.01.2017 р. вона видана представнику відповідача ОСОБА_8 та дійсна до 31.12.2017 р. Відтак, за даних обставин акт від 03.03.2017 р. складено, зокрема за участі повноважного представника відповідача ОСОБА_8, який не підписав акт з вище вказаних обставин, про що зазначено в акті.
Згідно із п. 4.20 Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України (2) від 10.09.2008 № 464 якщо суб'єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями. Зауваження суб'єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід'ємною частиною акта перевірки.
Жодних зауважень, заперечень, щодо викладених в акті обставин, у даному документі не наведено, жодних письмових пояснень чи заперечень до акта не долучено.
Як вбачається з матеріалів справи, 11.12.2008 р. між Львівською міською радою (орендодавець) та ТОВ “Архібуд” (орендар) було укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться у м. Львові на вул. О.Довбуша, 15 (а.с. 95-98).
Згідно з листом Головного управління Держгеокадастру у Львівській області № 8-1323-0.2-415/2-17 від 08.02.2017р., земельна ділянка у м. Львові на вул. Довбуша, 15 площею 2,8939 га для будівництва кварталу житлової забудови (код КВЦПЗ 02.03., категорія земель - землі житлової та громадської забудови) перебуває в оренді терміном на 10 років до 05.07.2017р. в ТОВ “Архібуд” (а.с. 16). Як вбачається з матеріалів містобудівного обґрунтування 2010р., замовником будівництва за адресою м. Львів, вул. Довбуша,15 визначено ТОВ “Архібуд” (а.с. 47).
На підставі акта №84/04/05 від 03.03.2017 р. проведено розрахунок шкоди, заподіяної зеленим насадженням, знищенням дерев до ступеня припинення росту по вул. Довбуша,15 у м. Львові відповідно до Додатку № 1 “Такса для обчислення розміру шкоди, заподіяної внаслідок знищення або пошкодження дерев і чагарників” до Постанови Кабінету Міністрів України від 08.04.1999 № 559 “Про такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної зеленим насадженням у межах міст та інших населених пунктів”, згідно якого порядок проведення розрахунків шкоди проводиться із врахуванням діаметра дерева (у корі) біля шийки кореня в межах з “До 6 см.” до “понад 50см.”. Згідно даних розрахунків Державної екологічної інспекції у Львівській області від 06.03.2017р. шкода, заподіяна зеленим насадженням, знищенням 159 дерев до ступеня припинення росту та незаконною зрізкою дерев з подальшим викорчовуванням 27 пнів по вул. Довбуша, 15 у м. Львові згідно акту держконтролю №84/04/205 від 03.03.2017.
Статтею 2 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” встановлено, що відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються цим Законом, а також земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством.
Згідно з ст. 5 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.
Відповідно до ст. 40 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог: раціонального і економного використання природних ресурсів на основі широкого застосування новітніх технологій; здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища.
Відповідно до п 4.1. Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10.04.2006 № 105 (надалі по тексту - Правила), об'єкти благоустрою зеленого господарства використовуються відповідно до їх функціонального призначення для забезпечення сприятливих умов життєдіяльності людини на засадах їх раціонального використання та охорони і утримання відповідно до цих Правил.
Згідно до ст. 28 Закону України “Про благоустрій населених пунктів” охороні та відновленню підлягають усі зелені насадження в межах населених пунктів під час проведення будь-якої діяльності, крім зелених насаджень, які висаджені або виросли самосівом в охоронних зонах повітряних і кабельних ліній, трансформаторних підстанцій, розподільних пунктів і пристроїв. Охорона, утримання та відновлення зелених насаджень на об'єктах благоустрою, а також видалення дерев, які виросли самосівом, здійснюються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів залежно від підпорядкування об'єкта благоустрою, а на земельних ділянках, переданих у власність, наданих у постійне користування або в оренду, за рахунок коштів їх власників або користувачів відповідно до нормативів, затверджених у встановленому порядку.
Пунктом 5.5 Правил визначено, що відповідальними за збереження зелених насаджень і належний догляд за ними на територіях земельних ділянок, які відведені під будівництво, є забудовники чи власники цих територій.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема листа Головного управління Держгеокадастру у Львівській області № 8-1323-0.2-415/2-17 від 08.02.2017р., на момент проведення 03.03.2017 р. перевірки ТОВ “Архібуд” (відповідач у справі) є користувачем земельної ділянки на правах оренди за адресою: м. Львів, вул. Довбуша, 15 та є замовником будівництва готельно-рекреаційного комплексу на даній земельній ділянці, що не заперечується відповідачем. Доказів протилежного відповідачем суду не надано.
Вищенаведеним спростовуються доводи скаржника щодо невстановлення суб'єктного складу виявлених порушень природоохоронного законодавства, які були зафіксовані в акті від 03.03.2017 р.
Згідно з абз.1 п. 2 Порядку видалення дерев, кущів, газонів і квітників у населених пунктах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1045 від 01.08.2006 р. (далі - Порядок), видалення зелених насаджень зокрема здійснюється у разі будівництва об'єкта архітектури на підставі документів, визначених частиною 1 статті 34 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності”.
Частиною 1 ст. 34 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності” (в редакції чинній на момент складення акту) визначено, що замовник має право виконувати будівельні роботи після: 1) подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, які не потребують реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт або отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об'єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються Кабінетом Міністрів України;
2) реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до I-III категорій складності;
3) видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до IV і V категорій складності.
Пунктом 3 Порядку, передбачено, що видалення зелених насаджень на території населеного пункту здійснюється: за рішенням виконавчого органу сільської, селищної, міської ради (далі - компетентний орган) на підставі ордера (крім випадків, передбачених пунктами 7-10 цього Порядку); на підставі одного з документів, визначених частиною першою статті 34 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності”, до прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів. Видалення зелених насаджень на підставі одного з документів, визначених частиною першою статті 34 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності”, до прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів не потребує прийняття рішення компетентним органом.
Відповідно до п. п. 4, 5 Порядку, підставою для прийняття рішення компетентним органом є заява про видалення зелених насаджень, подана юридичною чи фізичною особою (далі - заявник). Після надходження заяви компетентний орган утворює комісію з питань визначення стану зелених насаджень та їх відновної вартості (далі - комісія), до складу якої входять представники заявника, власника земельної ділянки (користувача), компетентного органу, територіального органу Держекоінспекції, а у разі потреби - балансоутримувача території та комунального підприємства, що здійснює утримання зелених насаджень. Під час формування складу комісії компетентний орган протягом двох днів після надходження заяви надсилає запити до територіального органу Держекоінспекції, власника земельної ділянки (користувача), балансоутримувача території та комунального підприємства, що здійснює утримання зелених насаджень, щодо можливості їх участі в роботі комісії. Територіальний орган Держекоінспекції та заінтересовані організації у п'ятиденний строк після надходження запиту надсилають компетентному органу в письмовій формі повідомлення про включення свого представника до складу комісії. Після надходження повідомлень компетентний орган протягом трьох днів затверджує склад комісії. У разі надходження повідомлень про відмову від участі представників територіального органу Держекоінспекції та заінтересованих організацій склад комісії затверджується без таких представників. У процесі визначення стану зелених насаджень та відновної вартості зелених насаджень, які видаляються на підставі одного з документів, визначених частиною першою статті 34 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності”, до складу комісії включається представник фізичної або юридичної особи, яка має намір щодо забудови території. Комісія у п'ятиденний строк після її затвердження визначає стан зелених насаджень, розташованих на земельній ділянці, і їх відновну вартість та складає акт обстеження тих насаджень, що підлягають видаленню (далі - акт), за формою, затвердженою Мінрегіоном. Відновна вартість зелених насаджень визначається згідно з методикою, затвердженою Мінрегіоном.
У разі знесення аварійних, сухостійних і фаутних дерев комісія з'ясовує причину набуття деревами такого стану, про яку зазначається в складеному комісією акті. Кожному члену комісії надається один примірник акта. У разі відсутності представника територіального органу Держекоінспекції у складі комісії один примірник акта у триденний строк надсилається до територіального органу Держекоінспекції. Голова комісії готує в п'ятиденний строк проект рішення компетентного органу про видалення зелених насаджень, в якому зазначається інформація про кількість зелених насаджень, що підлягають видаленню і залишаються на земельній ділянці. Компетентний орган у місячний строк після надходження зазначеного проекту рішення про видалення зелених насаджень приймає відповідне рішення і видає наступного дня заявнику його копію для оплати відновної вартості зелених насаджень, що підлягають видаленню. Ордер на видалення зелених насаджень компетентний орган видає не пізніше наступного робочого дня після подання заявником документа про сплату відновної вартості зелених насаджень, що підлягають видаленню.
З аналізу п. 4 Порядку вбачається, що процедура визначення стану зелених насаджень та відновної вартості зелених насаджень, які видаляються, у тому числі на підставі одного з документів, визначених ч. 1 ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», включає в себе засідання комісії, до складу якої входить представник юридичної особи, яка має намір щодо забудови території, за наслідками якої складається акт обстеження зелених насаджень.
Натомість, як встановлено судом першої інстанції , відповідачем не було дотримано процедури визначення стану зелених насаджень та відновної вартості зелених насаджень, які є необхідними для проведення видалення цих насаджень в порядку передбаченому чинним законодавством України.
Тобто, доказів звернення відповідача із заявою про визначення стану зелених насаджень та відновної вартості зелених насаджень, які видаляються, доказів оплати відновної вартості зелених насаджень, доказів складення акта, щодо видалення балансоутримувачем аварійних, сухостійних і фаутних дерев на об'єкті благоустрою, чи акта про видалення дерев у процесі ліквідації наслідків стихійного лиха, аварійної та надзвичайної ситуації, а також у разі, коли стан зелених насаджень загрожує життю, здоров'ю громадян чи майну громадян та/або юридичних осіб, щодо видалення 186 дерев різних порід та діаметрів, на земельній ділянці по вулиці Довбуша, 15, у міста Львові (159 пнів зрізаних дерев різних листяних порід, 27 викорчуваних пнів, факт якого зафіксований в складеному за результатами перевірки акті перевірки №84/04/205), відповідачем суду не надано.
Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 34 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності” одним із документів визначений саме дозвіл органу державного архітектурно-будівельного контролю на виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до IV і V категорій складності. Інших належних та допустимих доказів в підтвердження даних обставин суду не представлено.
Як правильно зазначено судом першої інстанції, дозвіл Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області на виконання будівельних робіт від 26.05.2011 р. № ЛВ11411000653, яким не визначено категорії складності об'єкта будівництва, не є належним доказом права відповідача на проведення видалення зелених насаджень без відповідного їх обстеження та визначення відновної вартості.
Тобто, відповідачем не надано суду доказів в підтвердження наявності у нього документів передбачених ч. 1 ст. 34 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності”.
Відповідно до п. 1.4 Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 464 від 10.09.2008 р. акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища та його дотримання.
Відповідно до ст. 68 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.
Згідно ст. 69 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
Згідно зі ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних/обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до частин 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: 1) протиправної поведінки; 2) шкоди; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; 4) вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
В даному випадку судова колегія зазначає про наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення. Адже, як вбачається з матеріалів справи факт протиправної поведінки та вини відповідача у порушенні природоохоронного законодавства зафіксований в акті від № 84/04/205 від 03.03.2017, розрахунок шкоди відповідача проведений на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 08.04.1999 № 559, якою визначено такси обчислення розміру шкоди, заподіяної підприємствами, установами, організаціями та громадянами зеленим насадженням у межах міст та інших населених пунктів внаслідок, зокрема, знищення або пошкодження дерев та доведений матеріалами справи причинний зв'язок між протиправною поведінкою відповідача та завданою шкодою.
В пунктах 1.3., 1.6. роз'яснень Вищого господарського суду України № 02-5/744 від 27.06.2001 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища" зазначено, що розглядаючи справи про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення природноресурсового, природоохоронного законодавства про забезпечення екологічної безпеки, господарські суди повинні обов'язково враховувати наявність таких умов відповідальності, як безпосередній причинний зв'язок між відповідними діями (бездіяльністю) і шкодою та вина відповідача. Вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарському суду слід виходити з презумпції вини правопорушника.
Частиною 1 статті 149, статтею 151 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання використовують у господарській діяльності природні ресурси в порядку спеціального або загального природокористування відповідно до цього Кодексу та інших законів. Суб'єктам господарювання для здійснення господарської діяльності надаються в користування на підставі спеціальних дозволів (рішень) уповноважених державою органів земля та інші природні ресурси (в тому числі за плату або на інших умовах). Порядок надання у користування природних ресурсів громадянам і юридичним особам для здійснення господарської діяльності встановлюється земельним, водним, лісовим та іншим спеціальним законодавством.
З врахуванням вищенаведеного, доведення прокурором в інтересах держави в особі позивача факту заподіяння шкоди державі, її розміру, причинно-наслідкового зв'язку із заподіяною шкодою та діями відповідача, визначення позивача як органу, уповноваженого від імені держави здійснювати конкретні функції у правовідносинах, пов'язаних із захистом інтересів держави, а також права на захист інтересів держави в особі позивача шляхом подання позову до суду з метою такого захисту, суд дійшов висновків про те, що позовні вимоги прокурора в інтересах держави в особі позивача є обґрунтованими, мотивованими та підлягають до задоволення.
Стосовно доводів скаржника щодо невстановлення вини відповідача у зв'язку з відсутністю протоколу про адміністративне правопорушення, судова колегія зазначає, що відповідно до п. 1.6. роз'яснень Вищого господарського суду України № 02-5/744 від 27.06.2001 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища", вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарському суду слід виходити з презумпції вини правопорушника, яка встановлена в акті від 03.03.2017 р.
Стосовно доводів скаржника про те, що прокурор в позовній заяві не обґрунтував наявність підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді, передбачених ч. 3 ст. 25 Закону України «Про прокуратуру, не довів факт того, що орган державної влади не здійснює захист інтересів держави або неналежним чином здійснює такий захист, а також не зазначив в позові які саме інтереси держави порушені, судова колегія зазначає наступне.
Відповідно до статті 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Звертаючись з даним позовом до суду в інтересах Державної екологічної інспекції у Львівській області, прокурор зазначає, що виявлення факту порушення природоохоронного законодавства відповідачем, про що складено акт від 08.03.2017, мало місце під час проведення в рамках кримінального провадження, досудове розслідування в якому здійснюється військовою прокуратурою Західного регіону України, слідчих дій на підставі ухвали суду про надання дозволу на проведення огляду будівельного майданчика в користуванні ТОВ «Архібуд», яка проводилася за участю представників позивача.
При цьому, як вказує прокурор, з 03.03.2017 р. позивачем не було вжито заходів щодо притягнення винних осіб до відповідальності по встановленому факту заподіяння незаконними діями відповідача шкоди державі, що свідчить про неналежне здійснення Державною екологічною інспекцією у Львівській області своїх повноважень, що слугувало підставою для звернення з позовом до суду в порядку та спосіб, визначений законом.
Посилання скаржника на те, що звернення прокурора з позовом до суду обмежило можливість врегулювати спір у досудовому порядку не є підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду.
Зважаючи на те, що апеляційну скаргу залишено без задоволення, витрати по сплаті судового збору за перегляд рішення господарського суду в апеляційному порядку, у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України відносяться на скаржника.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, -
Львівський апеляційний господарський суд П О С Т А Н О В И В:
1. Рішення Господарського суду Львівської області від 28.04.2017 р. у справі № 914/648/17 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Архібуд” б/н від 12.05.2017 р. - без задоволення.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
3. Матеріали справи скеровуються в Господарський суд Львівської області.
Повний текст постанови складено 03.08.2017
Головуючий суддя Галушко Н.А.
Суддя Данко Л.С.
Суддя Орищин Г.В.