про повернення апеляційної скарги
"03" серпня 2017 р.Справа № 14/17-4268-2011
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Бєляновського В.В.,
суддів: Величко Т.А.,
ОСОБА_1
(склад колегії суддів змінено згідно з протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 02.08.2017р.)
розглянувши апеляційну скаргу Дочірнього підприємства “Клінічний санаторій ім. Горького” Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України “Укрпрофоздоровниця”
на ухвалу господарського суду Одеської області
від 18.04.2016 року
у справі № 14/17-4268-2011
за позовом Прокурора Київського району м. Одеси в інтересах держави в особі Фонду державного майна України
до відповідачів:
1. Виконавчого комітету Одеської міської ради
2. Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України “Укрпрофоздоровниця”
3. Київської районної державної адміністрації Одеської міської ради
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 підприємство “Клінічний санаторій ім. Горького” Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України “Укрпрофоздоровниця”
про визнання незаконним та скасування рішення, свідоцтва та визнання права власності
15.04.2016 року ДП «Клінічний санаторій ім. Горького» звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору до Фонду державного майна України про визнання за ДП «Клінічний санаторій ім. Горького» права власності на будівлі санаторію ім. Горького загальною площею 15 986,5 м2, розташованих за адресою: м. Одеса, Фонтанська дорога, 165.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 18.04.2016 позовну заяву ДП «Клінічний санаторій ім. Горького» повернуто без розгляду на підставі п. п. 4, 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України.
Не погоджуючись з зазначено ухвалою, ДП “Клінічний санаторій ім. Горького” ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України “Укрпрофоздоровниця” вчетверте звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати. Одночасно скаржник клопотав про звільнення його від сплати судового збору за подання апеляційної скарги, посилаючись на тяжкий майновий стан підприємства.
Ознайомившись з одержаними матеріалами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід повернути, виходячи з наступного.
Згідно із ч.3 ст.94 ГПК України до скарги додаються докази сплати судового збору і надсилання копії скарги іншій стороні у справі.
Відповідно до ч. 2 ст. 44 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.
Згідно з ч.1 ст.4 Закону України “Про судовий збір” судовий збір справляється у відповідному розмірі від пожиточного мінімуму для працездатних осіб, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.
Відповідно до п. п. 7 п.2 ч.2 ст.4 вказаного Закону судовий збір справляється - за подання апеляційної скарги на ухвалу суду - 1 розмір пожиточного мінімуму для працездатних осіб.
Розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.17р. встановлений Законом України “Про Державний бюджет України на 2016 рік” та становить 1600 грн.
Отже, в даному випадку скаржник повинен був сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1600 грн.
Частиною 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
У п. 3.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» роз'яснено, що єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін. Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі. При цьому оскільки статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, отже, в тому числі й органів державної влади, то самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати. Господарський суд вправі вчинити дії, про які йдеться у статті 8 Закону, і зі своєї ініціативи з наведенням в ухвалі відповідних мотивів.
Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями (ч. 2 ст. 3 ГК України). Відповідно до ст.ст. 42, 44 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємництво здійснюється на основі, зокрема, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.
Таким чином, у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, а тому, користуючись правом самостійного залучення фінансових ресурсів, здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій та самостійно нести комерційні ризики їх несприятливості, що можуть настати в результаті діяльності товариства. Юридична особа самостійно має розрахувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій, та самостійно прийняти рішення про вчинення (чи утриматись від) таких дій. Настання несприятливих наслідків в господарській діяльності юридичної особи є її власним комерційним ризиком, на основі якого і здійснюється підприємництво. Отже, скаржник повинен був при здійсненні своєї господарської діяльності допускати можливість настання несприятливих фінансових наслідків такої діяльності, зокрема, звернення до суду за захистом своїх прав, та, відповідно, сплати судового збору при такому зверненні.
Однак, як вбачається з матеріалів апеляційної скарги, третя особа, заявивши клопотання про звільнення її від сплати судового збору за подання апеляційної скарги, не подала жодних доказів (довідку про заборгованість підприємства, копія балансу, звіту про фінансовий стан підприємства, копія звіту про фінансові результати, звіт про сукупний дохід за перше півріччя 2017 року, копії довідок банківських установ про залишок коштів на рахунках) на підтвердження того, що її тяжкий майновий стан перешкоджає сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.
За таких обставин, посилання скаржника щодо поважності причин для звільнення його від сплати судового збору за подання апеляційної скарги є безпідставними, оскільки положеннями статті 8 Закону України "Про судовий збір" передбачено право, а не обов'язок суду звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги у даній справі.
Отже, обґрунтування причин звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги є недостатніми та непереконливими, в зв'язку з чим в задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги слід відмовити.
Частинами 2 та 3 статті 97 ГПК України встановлено, що апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо до скарги не додано доказів надсилання її копії іншій стороні (сторонам), а також не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Таким чином, враховуючи ту обставину, що ДП “Клінічний санаторій ім. Горького” ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України “Укрпрофоздоровниця” не додано до скарги доказів надсилання її копії іншим сторонам у справі та документів, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі, а при заявлені клопотання про звільнення його від сплати судового збору не подано жодних доказів на підтвердження його майнового стану, який перешкоджає сплаті ним судового збору у встановленому порядку і розмірі, колегія судів вважає за необхідне повернути скаржнику апеляційну скаргу без розгляду.
Частиною 4 ст. 97 ГПК України передбачено, що після усунення обставин, зазначених у пунктах 1, 2 і 3 частини першої цієї статті, апеляційна скарга може бути подана повторно.
Також колегія суддів зазначає, що у зв'язку з поданням апеляційної скарги з недотриманням вимог процесуального закону клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження не розглядається.
Керуючись ст. 86, п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 97, ст. 99 ГПК України, колегія суддів, -
Ухвалила:
1. У задоволенні клопотання Дочірнього підприємства “Клінічний санаторій ім. Горького” Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України “Укрпрофоздоровниця” про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги - відмовити.
2. Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства “Клінічний санаторій ім. Горького” Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України “Укрпрофоздоровниця” з доданими до неї документами повернути скаржнику.
3. Справу № 14/17-4268-2011 повернути до господарського суду Одеської області.
Головуючий суддя Бєляновський В.В.
Судді Величко Т.А.
ОСОБА_1