04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"26" липня 2017 р. Справа№ 910/9806/16
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Куксова В.В.
суддів: Гончарова С.А.
Станіка С.Р.
при секретарі судового засідання Даниленко Т.О.
за участю представників:
від позивача: Суворова Л.В. - за дов. № 6-57 від 10.01.2017.
від відповідача: Богдан С.В. - за дов. № 128 від 30.12.2016.
розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ"
на рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.2017
у справі № 910/9806/16 (суддя Балац С.В. )
За позовом: Публічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ"
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВОБЛГАЗ ЗБУТ"
про стягнення 61 969 201,15 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.05.2017р. припинено провадження у справі № 910/9806/16 в частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВОБЛГАЗ ЗБУТ" (04108, м. Київ, просп. Свободи, 2Г, літ. А, ідентифікаційний код: 39592941) суми основної заборгованості в розмірі 49.901.331 (сорок дев'ять мільйонів дев'ятсот одна тисяча триста тридцять одна) грн. 72 коп., у задоволенні решти вимог - відмовлено повністю
Не погоджуючись з винесеним рішенням суду Публічне акціонерне товариство "УКРТРАНСГАЗ" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.2017р. в частині відмови в задоволенні пені в розмірі - 4090001,87 грн., 3% річних в розмірі - 294837,47 грн. та інфляційних витрат в розмірі - 511 936,56 грн. та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі - 4090001,87 грн., 3% річних в розмірі - 294837,47 грн. та інфляційних витрат в розмірі - 511 936,56 грн.
Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим господарським судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушено або неправильно застосовано норми матеріального чи процесуального права.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.07.2017 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Куксова В.В., суддів: Гончарова С.А., Станіка С.Р.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.07.2017 колегією суддів в зазначеному складі прийнято апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" до розгляду та порушено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 26.07.2017.
20.07.2017 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого, останній просить залишити рішення першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
В судовому засіданні 26.07.2017 представник апелянта підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просив задовольнити її, а рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.2017 у справі №910/9806/16 скасувати.
В судовому засіданні 26.07.2017 представник відповідача заперечив проти доводів викладених в апеляційній скарзі з урахуванням відзиву поданого під час апеляційного провадження та просив відмовити в її задоволенні, а рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.2017 у справі №910/9806/16 залишити без змін.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути залишене без змін, виходячи із наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, між Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз", як газотранспортне підприємство, (надалі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Київоблгаз Збут", як замовником, (надалі - відповідач) 01.07.2015 було укладено договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1506000171/Н020 (надалі - Договір), відповідно предмету якого позивач зобов'язується надати відповідачу послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу відповідача від пунктів приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станцій (далі - ГРС), а відповідач зобов'язується внести плату за надані послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами в розмірі, у строки та порядку, передбачені умовами Договору.
Як визначено п. 1.2. Договору, річний плановий обсяг транспортування природного газу (надалі - газ) відповідача складає 472 900 000 куб.м. Газ відповідача, транспортування якого за цим Договором здійснює позивач, призначений для задоволення потреб населення та юридичних осіб, яким природний газ відпускається за роздрібними цінами, диференційованими залежно від річних обсягів споживання.
Як передбачено положеннями п. п. 3.1. Договору, послуги з транспортування газу оформлюються позивачем і відповідачем актами наданих послуг з транспортування газу магістральними трубопроводами (далі - акти наданих послуг).
Сторонами у пунктах 3.2, 3.4 Договору погоджено, що позивач до п'ятнадцятого числа місяця, наступного за звітним, направляє відповідачу два примірники акта наданих послуг за звітний місяць, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою позивача. Акти наданих послуг є підставою для проведення остаточних розрахунків відповідача з позивачем.
Згідно з п. 5.5 Договору, оплата вартості послуг за транспортування газу здійснюється замовником (крім гарантованого постачальника) шляхом перерахування грошових коштів на рахунок газотранспортного підприємства на умовах 100 % попередньої оплати за десять днів до початку місяця, у якому буде здійснюватися транспортування газу. Замовник самостійно визначає розмір суми платежу попередньої оплати як добуток тарифу та планового обсягу газу на відповідний місяць. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Замовником до двадцятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.
Відповідно до п. 7.3 Договору, що у разі порушення відповідачем строків оплати, передбачених розділом 5 Договору, із відповідача стягуєтеся пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Пунктом 11.1 Договору передбачено, що цей Договір набирає чинності з дня його підписання сторонами та діє в частині транспортування газу з 01.07.2015 до 31.12.2015 року, а в частині проведення розрахунків за надані позивачем послуги - до повного виконання замовником своїх зобов'язань за цим Договором. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку дії Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.
Виходячи із змісту правовідносин, останні є відносинами з надання послуг, тому, права і обов'язки сторін визначаються, у тому числі, положеннями глави 63 Цивільного кодексу України.
Як передбачено положеннями ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції встановлено, що на виконання умов Договору позивачем в період з 07.2015 по 04.2016 включно були надані відповідачу послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу на загальну суму 236.645.514,57 грн. що підтверджується актами наданих послуг:
№ 07-15-1506000171/Н020 від 31.07.2015,
№ 08-15-1506000171/Н020 від 31.08.2015,
№ 09-15-1506000171/Н020 від 30.09.2015,
№ 10-15-1506000171/Н020 від 31.10.2015,
№ 11-15-1506000171/Н020 від 30.11.2015,
№ 12-15-1506000171/Н020 від 31.12.2015,
№ 01-16-1506000171/Н020 від 31.01.2016,
№ 02-16-1506000171/Н020 від 29.02.2016,
№ 03-16-1506000171/Н020 від 31.03.2016,
№ 04-16-1506000171/Н020 від 30.04.2016.
Позивач, в позовній заяві вказую на те, що спір між сторонами виник внаслідок допущеного відповідачем порушення у його грошовому зобов'язанні за укладеним між сторонами спору Договором, що призвело до звернення позивача до господарського суду із вимогами про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 49 901 331,72 грн.
Разом з тим, враховуючи, що у правовідносинах сторін даного спору має місце допущене з боку відповідача порушення грошового зобов'язання за Договором, позивачем заявлені вимоги про застосування до відповідача господарських санкцій у вигляді пені в розмірі 5 239 645,44 грн. та штрафу в сумі 5 942 990,52 грн., а також відповідальності на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України шляхом стягнення 3 % річних в сумі 373 296,91 грн. та інфляційних втрат в сумі 511 936,56 грн.
Беручи до уваги те, що відповідачем повністю погашено перед позивачем основну заборгованість за Договором в розмірі 49 901 331,72 грн., про що також позивачем подана до суду першої інстанції відповідна заява, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що провадження в частині позовної вимоги про стягнення з відповідача основної заборгованості в сумі 49 901 331,72 грн. підлягає припиненню в порядку, передбаченому п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, з підстав відсутності предмету спору в цій частині.
Решта заявлених позовних вимог, задоволенню не підлягає враховуючи враховуючи наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Розрахунок за надані послуги за укладеним між сторонами спору Договором відповідач здійснював наступним чином:
- частину вартості послуг з транспортування газу відповідач оплатив за рахунок коштів підприємства шляхом перерахування коштів на рахунок позивача в порядку, встановленому алгоритмом розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств;
- іншу частину наданих послуг - за рахунок коштів державного бюджету, отриманих на підставі спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду державного бюджету.
Щодо нарахування відповідачу 7% штрафу місцевий господарський суд вірно зазначив.
Відповідно до ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Штрафні санкції, передбачені абзацом третім частини другої статті 231 Господарського кодексу України, застосовуються за допущене прострочення виконання лише не грошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій (п. 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
Враховуючи, що предметом розгляду даної справи є грошове зобов'язання відповідача перед позивачем, стягнення 5 942 990,52 грн. штрафу на підставі положень статті 231 Господарського кодексу України є безпідставним.
Згідно з вимогою постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" між головним управлінням державної казначейської служби України у Київській області, департаментом фінансів Київської облдержадміністрації, відповідачем, позивачем і НАК "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" були укладені спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків, зокрема:
- від 18.09.2015 № 1959/у на суму 651.360,00 грн.; від 16.10.2015 № 2119/у на суму 1.097.124,00 грн.; від 20.11.2015 № 2533/у на суму 9.114.050,00 грн.; від 18.12.2015 № 2972/у на суму 27.000.000,00 грн.; від 19.01.2016 № 72/у на суму 14.512.500,00 грн.; від 19.02.2016 № 696/у на суму 15.000.000,00 грн.; від 18.03.2016 № 1017/у на суму 19.379.065,95 грн.; від 20.05.2016 № 1603/у на суму 7.000.000,00 грн.; від 21.06.2016 № 1790/у на суму 5.294.033,00 грн.; від 26.12.2016 № 3611/у на суму 20.000.000,00 грн.; від 26.12.2016 № 3610/у на суму 15.000.000,00 грн.
За умовами вказаних вище спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків передбачене надання державою коштів на погашення заборгованості, а також змінювались строки виконання боржником грошових зобов'язань перед кредитором, які виникли на підставі укладеного між сторонами спору Договору.
Держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного та соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. Зокрема, засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб'єктів господарювання є регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій. Умови, обсяги, сфери та порядок застосування окремих видів засобів державного регулювання господарської діяльності визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами, а також програмами економічного і соціального розвитку. Встановлення та скасування пільг і переваг у господарській діяльності окремих категорій суб'єктів господарювання здійснюється відповідно до цього Кодексу та інших законів (ст. 12 Господарського кодексу України).
Запроваджуючи механізм взаємних розрахунків між підприємствами паливно-енергетичного комплексу (далі - ПЕК), визначений Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам та надання пільг, субсидій та компенсацій (Постанова КМУ №20 від 11.01.2005), держава забезпечує відшкодування частини витрат підприємств ПЕК, пов'язаних з газопостачанням населення, яке використовує субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг, а саме - витрат на придбання природного газу, його транспортування магістральними та переміщення розподільчими газопроводами.
Фактично, визнаючи неможливість розрахунків у цій частині підприємствами ПЕК, держава, приймаючи відповідні нормативно-правові акти, змінює цим самим характер регулювання відповідних правовідносин, що склались між сторонами на підставі укладених між ними договорів.
Отже, правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами в цій частині зазнають імперативного регулюючого впливу держави, шляхом прийняття, зокрема, ЗУ "Про житлово-комунальні послуги", Закону про державний бюджет на відповідний рік, нормами яких передбачено виділення субвенцій на фінансування пільг та субсидій, та інших законодавчих актів, на виконання яких, у свою чергу, було прийнято підзаконні нормативні акти і, зокрема, згадану вище постанову КМУ № 20 від 11.01.2005.
Таким чином, незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов'язання між сторонами договору в частині, яку держава буде компенсувати за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, зокрема, адміністративного (бюджетного) застосування та чинність яких не залежить від того, чи передбачили сторони у договорі відповідні умови, чи навпаки.
Отже, при визначенні обсягу грошових зобов'язань, до яких слід застосовувати норми того чи іншого законодавства, суд повинен виходити з величини компенсації, яку буде перераховано за рахунок державного бюджету.
З огляду на таке, оформлення та підписання документів, зокрема, таких як протоколи взаєморозрахунків, а в даному випадку - спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків, слід вважати лише елементами оформлення розрахунків за рахунок коштів субвенцій з державного бюджету, процедурою реалізації права, дотримання якої є передумовою безпосереднього виділення коштів та фактичних розрахунків за рахунок бюджетних коштів. Дані документи є вторинними та похідними від факту надання відповідних пільг та субсидій певним категоріям юридичних та фізичних осіб, оскільки правовідносини, що регулюються нормами відповідного законодавства, зокрема, адміністративного (бюджетного), виникають саме з моменту надання відповідних пільг та субсидій і з цього ж моменту виникає формальне право на отримання бюджетного відшкодування.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 26.07.2016 у справі №924/13/16.
Тому, підписання між сторонами спору спільних протокольних рішень і виконання положень постанови КМУ № 20 від 11.01.2005, свідчить, що часткова оплата наданих послуг за Договором підлягає погашенню, зокрема, шляхом здійснення взаєморозрахунків на підставі спільних протокольних рішень. Враховуючи положення постанови КМУ № 20 від 11.01.2005 а також факт підписання спільних протокольних рішень, строки виконання грошових зобов'язань, які виникли на підставі укладеного між сторонами спору Договору змінились.
Як встановлено ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Крім того, ст. 549 Цивільного кодексу України унормовано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Разом з тим, ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Проте, для застосування до відповідача наслідків порушення грошового зобов'язання, які передбачені п. 7.3 Договору та застосування відповідальності, передбаченої ст. 625 Цивільного кодексу України, необхідно, щоб оплата за надані послуги була здійснена відповідачем поза межами порядку і строків, встановлених спільними протокольними рішеннями.
Враховуючи те, що частина вартості наданих послуг по Договору в період з 07.2015 по 04.2016, яка не покривалась спільними протокольними рішеннями була сплачена відповідачем за рахунок власних коштів, в межах строку оплати (п. 5.5 Договору), то у позивача відсутні підстави для нарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 5 239 645,44 грн., 3 % річних в сумі 373 296,91 грн. та інфляційних втрат в сумі 511 936,56 грн. задоволенню не підлягають, оскільки наведеними вище спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків фактично змінено порядок і строк проведення розрахунків за транспортування природного газу за укладеним між сторонами спору Договором.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно частини 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
З урахуванням наведеного вище, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що доводи Публічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ", викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, а тому господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.2017 у справі №910/9806/16 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" на рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.2017 у справі №910/9806/16 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.2017 у справі №910/9806/16 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 910/9806/16 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.
Головуючий суддя В.В. Куксов
Судді С.А. Гончаров
С.Р. Станік