04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"01" серпня 2017 р. Справа№ 911/4046/16
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Баранця О.М.
суддів: Пашкіної С.А.
Калатай Н.Ф.
при секретарі Матюхін І.В.
за участю представників:
від позивача: не з'явився;
від відповідача 1: не з'явився;
від відповідача 2: ОСОБА_2
розглянувши
апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3
на рішення
Господарського суду Київської області
від 03.03.2017 року
у справі № 911/4046/16 (суддя Шевчук Н.Г.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія
"Ніко-Тайс"
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "ПК
Трейдсервісгруп";
2. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3
про стягнення 2080,38 грн.
Рішенням Господарського суду Київської області від 03.03.2017 року позов задоволено частково.
Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПК Трейдсервісгруп" (код 38267861) та ОСОБА_3 (ін. НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" (код 38039872) заборгованість (індексація ціни товару, дооцінки вартості, курсової різниці) у сумі 4819,17 грн. (чотири тисячі вісімсот дев'ятнадцять грн. 17 коп).
Стягнуто з ОСОБА_3 (ін. НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" (код 38039872) 36011,17 грн. (тридцять шість тисяч одинадцять грн. 17коп), з яких: 1,00 грн. пені, 4184,04 грн. інфляційних втрат, 31826,13 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами.
В іншій частині вимог у позові відмовлено.
Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПК Трейдсервісгруп" (код 38267861) та ОСОБА_3 (ін. НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" (код 38039872) судовий збір у сумі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 03.03.2017 року скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.06.2017 р. Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 відновлено строк подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Київської області від 03.03.2017 року у справі № 911/4046/16, прийнято її до розгляду, порушено апеляційне провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Баранець О.М.; судді: Пашкіна С.А., Сітайло Л.Г.
Розпорядженням начальника управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду № 09-53/2866/17 від 31.07.2017 р. справу № 911/4046/16, у зв'язку із перебуванням судді Сітайло Л.Г., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, відповідно до підпунктів 2.3.25, 2.3.49 пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено до повторного автоматизованого розподілу.
Згідно із протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 31.07.2017 р., справу № 911/4046/16 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя: Баранець О.М., судді: Пашкіна С.А., Калатай Н.Ф.
Представником відповідача 2 подано клопотання про залучення доказів. Дане клопотання задоволено колегією суддів, оскільки останній обґрунтував неможливість подання іх суду першої інстанції.
Клопотання представника позивача про припинення провадження у справі відхилено колегією суддів, оскільки відсутні будь-які правові підстави для припинення провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України.
В судове засідання 01.08.2017 року представник позивача та відповідача 1 не з'явився.
Колегія суддів вважає за можливе здійснювати розгляд справи без участі представників позивача та відповідача 1, враховуючи що останні належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалав даної справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агросинтез" (постачальник) і Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (покупець) укладений договір поставки на умовах товарного кредиту № ТК060409/5 від 06.04.2009, за умовами пунктів 1.1, 2.1 якого у встановлені договором строки постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупця насіннєвий матеріал та хімічні засоби захисту рослин, а покупець зобов'язується прийняти товар, сплатити проценти за користування товарним кредитом та ціну товару відповідно до умов договору (додаткових угод та специфікацій до нього). Найменування (асортимент) товару, його кількість, ціна за одиницю та ціна всього товару наведені у Специфікаціях до Договору, які є невід'ємними його частинами. Ціна у Специфікаціях визначена на дату укладення Договору.
На виконання договору поставки на умовах товарного кредиту №ТК060409/5 від 06.04.2009 року ТОВ "Корпорація "Агросинтез" поставило Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 згідно зі Специфікацією № 1 від 06.04.2009 р. та Специфікацією № 2 від 19.05.2009 року по видаткових накладних відповідно № А-00000622 від 16.04.2009 р. та № А-0001167 від 20.05.2009 р. товар на загальну суму 70951,52 грн., який був оплачений покупцем з порушенням встановлених у цих специфікаціях строків платежу та не у повному розмірі.
Специфікацією № 1 від 06.04.2009 р. встановлено строки оплати за вказаний у ній товар: перший платіж у сумі 18147,41 грн. у строк не пізніше 10.04.2009р., другий платіж у сумі 18147,41 грн. у строк не пізніше 25.08.2009р. , третій платіж у сумі 24196,55 грн. у строк не пізніше 01.10.2009 р..
Специфікацією № 2 від 19.05.2009 р. встановлено строки оплати за вказаний у ній товар: перший платіж у сумі 3138,05 грн. у строк не пізніше 22.05.2009р., другий платіж у сумі 3138,05 грн. у строк не пізніше 25.08.2009р., третій платіж у сумі 4184,06 грн. у строк не пізніше 01.10.2009 р.
Зазначені обставини встановлені рішенням господарського суду Запорізької області від 28.02.2011 р.у справі № 17/323/10 за позовом ТОВ "Корпорація "Агросинтез" до ФОП ОСОБА_3, яким позов задоволений частково: з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 стягнута заборгованість по оплаті отриманого товару у сумі 6859,08 грн., пеня 2629,20 грн., штраф 21343,95 грн., інфляційні втрати 2500,01 грн., проценти за користування чужими грошовими коштами 41051,15 грн.
ТОВ "Корпорація "Агросинтез" (первісний кредитор) та ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" (новий кредитор) 15.11.2012 р.укладена угода № 15-11/12-115 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512-519 ЦК України), відповідно до якої первісний кредитор відступає новому кредитору право вимоги виконання ФОП ОСОБА_3 зобов'язання щодо сплати розміру відсотків за користування чужими грошовими коштами та інфляційних витрат, набутих первісним кредитором на підставі договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК060409/5 від 06.04.2009.
Вартість зобов'язання, що відступається за цією Угодою, становить 24095,95 грн. (сума інфляційних витрат 535,01 грн. + сума нарахованих відсотків за користування чужими грошовими коштами 23560,94 грн.).
За умовами укладеної ТОВ "Корпорація "Агросинтез" та ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" додаткової угодою № 2 від 14.08.2013 до угоди № 15-11/12-115 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512-519 ЦК України) від 15.11.2012 р. вартість зобов'язання, що відступається за цією Угодою станом на 14.08.2013 становить 85670,43 грн.
Додатковою угодою № 3 від 01.08.2014 р. до угоди № 15-11/12-115 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512-519 ЦК України) від 15.11.2012 р. змінені умови вказаної Угоди, відповідно до яких з моменту укладення даної додаткової угоди новий кредитор наділяється всіма (будь-якими) правами первісного кредитора, що можуть випливати у майбутньому та випливають із умов договору поставки на умовах товарного кредиту №ТК060409/5 від 06.04.2009 р. (щодо нарахування заборгованості (індексації ціни товару, дооцінки вартості товару, курсової різниці), пені, відсотків за користування чужими грошовими коштами, інфляційних витрат, 3% річних за весь період існування основної заборгованості (прострочення виконання боржником грошового зобов'язання).
ТОВ "ПК Трейдсервісгруп" (поручитель) та ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" (кредитор) 07.04.2014 р. укладений договір поруки № 07-04-2014-49 від 07.04.2014 р., відповідно до якого поручитель поручається перед кредитором за виконання обов'язку ФОП ОСОБА_3 (боржник) щодо виконання грошового зобов'язання щодо сплати розміру заборгованості (індексації ціни товару, дооцінки вартості товару, курсової різниці) у зв'язку з неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно основної угоди (договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК060409/5 від 06.04.2009 та угоди № 15-11/12-115 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512-519 ЦК України) від 15.11.2012 р.).
Відповідальність поручителя перед кредитором обмежується сплатою заборгованості (індексації ціни товару, дооцінки вартості товару, курсової різниці) у сумі 5000,00 грн. (пункт 3.1 договору поруки).
Згідно пункту 4.1 договору поруки № 07-04-2014-49 від 07.04.2014 р. у разі порушення (невиконання чи неналежного виконання) боржником обов'язку за основною угодою кредитор вправі звернутись із вимогою про виконання як до боржника, так і до поручителя, які несуть солідарну відповідальність перед кредитором.
Зазначені обставини покладені судом першої інстанції в основу рішення від 03.03.2017 р. про часткове задоволення позовних вимог ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс".
Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Рішенням Господарського суду Київської області від 19.09.2013 р. у справі №911/2918/13 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПК Трейдсервісгруп" та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП" та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 1000,00 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами; стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 22560,94 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами та 349 (триста сорок дев'ять) грн. 81 коп. інфляційних втрат.
Позивачем у цій справі заявлялись до стягнення відсотки за користування чужими грошовими коштами та інфляційні втрати за період із 29.12.2010 р. по 15.11.2012 р.
Рішенням Господарського суду Київської області від 17.07.2014 р. у справі №911/2389/14 за позовом ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" до ТОВ "ПК Трейдсервісгруп" та ФОП ОСОБА_3 стягнуто солідарно з відповідачів 19822,74 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами, які нараховані за період з 16.11.2012 р. по 16.06.2014 р. (арк. с. 77-80).
Рішенням Господарського суду Київської області від 12.08.2014 р. у справі №911/2388/14 за позовом ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" до ТОВ "ПК Трейдсервісгруп" та ФОП ОСОБА_3 з відповідачів солідарно стягнуто 3760,89 грн. пені (за позовний період з 18.10.2010 р. по 16.06.2014 р.), 733,92 грн інфляційних (за позовний період з жовтня 2012 року по травень 2014 року), 962,64 грн. 3% річних (за позовний період з 01.10.2009 р.по 16.06.2014 р.) (арк. с. 81-84).
Зазначеними рішеннями Господарського суду Київської області встановлені обставини щодо укладення угоди №15-11/12-115 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512-519 ЦК України) та додаткової угоди №2 від 14.08.2013 р. до угоди №15-11/12-115 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512-519 ЦК України) від 15.11.2012 р., повідомлення боржника про заміну кредитора у зобов'язанні, щодо наявності заборгованості ФОП ОСОБА_3 по оплаті за отриманий по договору поставки на умовах товарного кредиту №ТК060409/5 від 06.04.2009 товар у сумі 6859,08грн, які в силу статті 35 Господарського процесуального кодексу України не потребують доказування.
Відповідно до ст. 25 Господарського процесуального кодексу України, у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.
Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив.
Про заміну або про відмову заміни сторони чи третьої особи її правонаступником господарський суд виносить ухвалу.
Отже, процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав і обов'язків сторони у справі до іншої особи у зв'язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні. Процесуальне правонаступництво випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони матеріального правовідношення її правонаступником) і відображає зв'язок матеріального і процесуального права.
Водночас, в п.1.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", зокрема, роз'яснено, що ст. 25 Господарського процесуального кодексу України в тому числі передбачено процесуальне правонаступництво у випадку заміни кредитора або боржника у зобов'язанні на підставі ст. 512 і ст. 520 Цивільного кодексу України відповідно.
Частинами 1, 3 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Оскільки виконання рішення суду є невід'ємною стадією процесу правосуддя, то і заміна сторони на цій стадії може відбуватися не інакше, як на підставах та у порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України та Законом України "Про виконавче провадження", які регулюють умови і порядок виконання рішень судів, що підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Частиною 5 статті 8 Закону України від 21.04.1999 р. № 606-ХІУ "Про виконавче провадження" (втратив чинність 05.10.2016р.) було визначено, що у разі вибуття однієї із сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов'язкові тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
Частиною 5 статті 15 Закону України від 02.06.2016 р. № 1404-УІІІ "Про виконавче провадження" (набрав чинності 05.10.2016 р.) також встановлено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
При цьому питання заміни сторони її правонаступником, у тому числі і в разі заміни боржника у зобов'язанні, вирішується виключно судом у порядку, передбаченому ст. 25 Господарського процесуального кодексу України.
Отже, при укладенні угоди від 15.11.2012 р. № 15-11/12-115 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512-519 ЦК України), додаткових угод №2 від 14.08.2013р., № 3 від 01.08.2014 р. до угоди від 15.11.2012 р. № 15-11/12-115 ТОВ "Корпорація "Агросинтез" та ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс", шляхом укладення цивільно- правової угоди, фактично погодили уступку обов'язку виконання судового рішення, що чинним законодавством не передбачено.
Тобто, в розумінні приписів ст. 25 ГПК України та ст. 15 Закону України від 02.06.2016 № 1404-УІІІ "Про виконавче провадження" укладення відповідної угоди не є підставою для заміни сторони правонаступником на стадії виконання судового рішення.
Підсумовуючи наведене, заміна кредитора/боржника у зобов'язанні, як і саме зобов'язання, є інститутом цивільного права, а відносини, пов'язані з виконанням судового рішення, характеру цивільно-правових не мають.
Так, постановою Донецького апеляційного господарського суду від 11.05.2017р. у справі № 17/323/10 задоволено апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_3, скасовано ухвалу господарського суду Запорізької області від 20.02.2017 у справі № 17/323/10 та відмовлено у задоволенні заяви ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" про заміну позивача та заміну стягувача при примусовому виконанні рішення Господарського суду Запорізької області від 28.02.2011 р. у справі № 17/323/10 з ТОВ "Корпорація "Агросинтез" на ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс".
Обґрунтовуючи свою правову позицію, Донецький апеляційний господарський суд зазначив, що при укладенні угоди про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512-519 ЦК України) сторони у справі, яка переглядається, не замінюючи кредитора у зобов'язанні в порядку, передбаченому чинним законодавством, фактично замінили стягувана на стадії виконання судового рішення, незважаючи на те, що уступка права стягувана за рішенням суду шляхом укладення цивільно-правової угоди чинним законодавством не передбачена.
Суд першої інстанції вимоги про стягнення заборгованості (індексація ціни товару, дооцінки вартості, курсової різниці) у сумі 4819,17 грн., яка нарахована станом на день складання першої позовної заяви 16.10.2014р. визнав такими, що не суперечать діючому законодавству та відповідають умовам договору поставки на умовах товарного кредиту №ТК060409/5 від 06.04.2009 р. та задовольнив.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 533 ЦК України, грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.
Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Як вже зазначалося, в п.6.5 Договору сторони погодили прив'язку виконання грошового зобов'язання до іноземної валюти (долар США).
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом статті 1 Закону України від 03.07.1991р. № 1282-ХІІ "Про індексацію грошових доходів населення" індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.
Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.
Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, а іноземна валюта, яка була предметом договору, індексації не підлягає.
Оскільки індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, а не іноземна валюта, то норми ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов'язання, яке визначене у гривні.
Зазначена правова позиція викладена, зокрема, в рішенні Верховного Суду України від 28 березня 2012 р. у справі № 6-36736вов10 та в постанові Верховного Суду України від 27 січня 2016 року у справі № 6-771цс15.
Згідно ч. 1 ст. 111-28 ГПК України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111-16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.
Отже, судом першої інстанції було безпідставно стягнуто з ФОП ОСОБА_3 4184,04 грн. інфляційних втрат, адже сума основного боргу була визначена позивачем відповідно до існуючого на час звернення з позовом до суду курсу гривні до долара США.
Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Частиною 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Тож, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, колегія суддів скасування рішення суду першої інстанції та відмову у позові.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 задовольнити.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 03.03.2017 року у справі №911/4046/16 скасувати і прийняти нове рішення про відмову у позові.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" (код 38039872) на користь ОСОБА_3 (ін. НОМЕР_1) 1515,80 грн. судового збору за подання апеляційної скарги та оплату послуг адвоката в розмірі 1920,00 грн.
4. Видачу наказу доручити Господарському суду Київської області.
5. Справу №911/4046/16 повернути до Господарського суду Київської області.
6. Копію постанови направити сторонам.
Головуючий суддя О.М. Баранець
Судді С.А. Пашкіна
Н.Ф. Калатай