33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"02" серпня 2017 р. Справа № 906/555/17
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Василишин А.Р.
судді Розізнана І.В. ,
судді Грязнов В.В.
при секретарі Першко А.А.
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Плюс" в особі ліквідатора ОСОБА_2 на ухвалу господарського суду Житомирської області від 26 червня 2017 року у справі № 906/555/17 (суддя Шніт А.В.)
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Плюс" в особі ліквідатора ОСОБА_2
до приватного підприємства "Твоя Земля"
про стягнення 6 054 017 грн 95 коп.
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився;
відповідача - не з'явився.
Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Плюс" в особі ліквідатора ОСОБА_2 (надалі - Позивач) звернулось з позовом в господарський суд Житомирської області про стягнення з приватного підприємства "Твоя Земля" (надалі - Відповідач) 5 040 235 грн 50 коп. основної суми боргу, 628 441 грн 42 коп. пені, 314 915 грн 83 коп. інфляційних нарахувань та 70 425 грн 20 коп. річних.
Ухвалою господарського суду Житомирської області від 26 червня 2017 року позовну заяву було повернуто Позивачу на підставі пункту 4 частини 1 статті 63 ГПК України.
Не погоджуючись з винесеною ухвалою, Позивач звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (а.с.5-6), в якій з підстав, висвітлених в ній, Позивач просить поновити строк на подання апеляційної скарги, відстрочити сплату судового збору, ухвалу суду першої інстанції скасувати, а справу №906/555/17 направити для розгляду господарському суду Житомирської області.
Ухвалою суду від 20 липня 2017 року поновлено пропущений строк на подання апеляційної скарги, відстрочено скаржнику сплату судового збору, справу призначено до слухання.
Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи №906/555/17 у складі: головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Розізнана І.В., суддя Мельник О.В..
Розпорядженням керівника апарату Рівненського апеляційного господарського суду - ОСОБА_3 від 01 серпня 2017 року у справі № 906/555/17 у зв'язку із перебуванням у відпустці судді Мельника О.В., та відповідно до п.2.3.25 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п.8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Рівненському апеляційному господарському суді, призначено автоматичну заміну складу колегії суддів.
Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів автоматизованою системою документообігу суду внесено зміни до колегії суддів у складі: головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Розізнана І.В., суддя Грязнов В.В..
Ухвалою суду від 01 серпня 2017 року апеляційну скаргу прийнято до провадження у новому складі суду.
В судове засідання уповноважені представники Позивача та Відповідача не прибули, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені у встановленому законом порядку.
Відповідач, вимог суду, викладених в ухвалі від 20 липня 2017 року не виконав.
Враховуючи положення статті 102 ГПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги на ухвалу місцевого господарського суду, а також те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників провадження у справі про час і місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні.
Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала скасуванню, з огляду на таке.
Статтею 55 Конституції України передбачено, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Відповідно до частини 2 статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Відповідно до пункту 8 частини 3 статті 129 Конституції України передбачена гарантія забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що суд здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Частиною 3 статті 7 вказаного Закону встановлено, що судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України.
Згідно частини 1 статті 7 цього ж Закону усім суб'єктам правовідносин гарантується захист їх прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону.
Конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об'ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також із статті 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.
Апеляційний суд констатує, що відповідно до частини 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.
Відповідно до частини 2 статті 8 Закону України "Про судовий збір", суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Згідно з пунктом 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21 лютого 2013 року № 7, єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін. Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.
Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
В рішенні Європейського суду з прав людини від 30 травня 2013 року у справі "ОСОБА_4 проти України" зазначено, що: право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
Тим не менш, обмеження, що застосовуються, не повинні обмежувати доступ, що залишається для особи, у такий спосіб або такою мірою, щоб сама суть права була порушена. Більш того, обмеження не відповідає пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимну ціль та якщо немає розумного співвідношення між засобами, що застосовуються та ціллю, якої прагнуть досягти (пункт 31 рішення Європейського суду з прав людини від 30 травня 2013 року у справі "ОСОБА_4 проти України").
Таким чином, обмеженням права на доступ до суду, зокрема, є визначений в ГПК України обов'язок заявника при зверненні до суду сплачувати судовий збір. Невиконання заявником вищенаведених вимог процесуального законодавства наділяє суд правом не приймати до розгляду та повертати позовну заяву заявнику.
Однак, не приймаючи до розгляду і повертаючи заяву заявнику, суд повинен повною мірою дослідити наявність чи відсутність підстав для такого повернення, а також надати належну оцінку доводам заявника про звільнення чи відстрочення останнього від виконання наведених вище вимог процесуального законодавства (у даному випадку клопотання Позивача про відстрочення сплати судового збору).
Суд першої інстанції, повертаючи без розгляду заяву з підстав відсутності доказів сплати судового збору, не надав належної оцінки доводам Позивача про те, що у останнього відсутні кошти для сплати судового збору. Крім того, як вбачається зі змісту спірної ухвали, місцевий господарський суд не надав сукупної належної оцінки не лише доводам Позивача щодо неможливості сплати судового збору, а й поданим на їх підтвердження доказам.
Апеляційний господарський суд констатує, що як вбачається з матеріалів справи до позовної заяви Позивачем додано клопотання про відстрочення сплати судового збору до ухвалення рішення по справі (а.с. 21-22). Дане клопотання мотивовано тим, що постановою господарського суду Рівненської області від 25 жовтня 2016 року по справі №918/167/16 Позивача визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, чим фактично встановлено неплатоспроможність даного суб'єкта господарювання. Зазначені обставини самостійно вказують на незадовільний майновий стан Позивача.
Крім того, Позивачем також надано належним чином завірену копію виписки з особового рахунку (а.с.13), згідно якого залишок коштів на рахунках Позивача становить - 0 грн. 00 коп.
Крім того, апеляційний господарський суд констатує факт того, що місцевий господарський суд не позбавлений можливості при винесенні рішення - покласти сплату судового збору на винну особу або ж пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи усе вищевказане, доводи наведені Позивачем в апеляційній скарзі є підставними та обгрунтованими, підтверджуються усім вищеописаним в даній судовій постанові, і є доведеними матеріальними та процесуальними нормами діючого законодавства України.
Враховуючи усе зазначене, колегія суддів констатує, що місцевий господарський суд передчасно виходив з наявності правових підстав для повернення заяви без розгляду.
Усе вищевказане у даній судовій постанові, вказує на неповне з'ясування місцевим господарським судом всіх обставин справи, про невідповідність висновків, викладених в ухвалі місцевого господарського суду, обставинам справи, та про порушення господарським судом першої інстанції норм процесуального права - що в силу дії пунктів 1, 3, 4 частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України є підставами для скасування оскарженої ухвали господарського суду Житомирської області.
З огляду на усе встановлене вище в даній судовій постанові, апеляційний суд скасовує оскаржувану ухвалу та направляє матеріали даної господарської справи до господарського суду Житомирської області на розгляд по суті.
Керуючись статтями 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Плюс" в особі ліквідатора ОСОБА_2 на ухвалу господарського суду Житомирської області від 26 червня 2017 року у справі № 906/555/17 - задоволити.
2. Ухвалу господарського суду Житомирської області від 26 червня 2017 року у справі №906/555/17 - скасувати.
3. Матеріали справи №906/555/17 - передати господарському суду Житомирської області для розгляду по суті.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
5. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий суддя Василишин А.Р.
Суддя Розізнана І.В.
Суддя Грязнов В.В.