про забезпечення позову
"03" серпня 2017 р. Справа № 916/1868/17
За позовом: ОСОБА_1
До відповідача: ОСОБА_2
За участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Дністровська", ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9
За участю третьої особи, яка не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_10
про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі недійсним
Суддя Д'яченко Т.Г.
Суть спору: Позивач - ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою (від 02.08.2017р. вх. №ГСОО 1975/17) до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства, укладеного між фізичною особою ОСОБА_2, з однієї сторони, та фізичною особою ОСОБА_10.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 03.08.2017р. порушено провадження у справі №1868/17, залучено до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Дністровська", ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 до участі у справі, в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача та ОСОБА_10 - до участі у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача та призначено справу до розгляду у судовому засіданні.
Одночасно з подання позовної заяви до суду, 02.08.2017р. (вх. № ГСОО 2-4131/17) позивачем ОСОБА_1 було подано заяву про забезпечення позову, у якій вона просить суд заборонити до закінчення розгляду справи по суті державним реєстраторам будь-яких органів (місцевого самоврядування, виконавчих комітетів, місцевих державних адміністрацій акредитованих підприємств Міністерства юстиції України), а також нотаріусам та особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, яка мають відповідні повноваження щодо внесення будь-яких відомостей та/або змін з будь-яких питань до ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань, проводити реєстраційні дії відносно Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Дністровська", а також проводити реєстраційні дії щодо внесення змін до Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Дністровська", в частині зміни складу засновників та розміру статного капіталу вказаного Товариства.
В обґрунтування поданої заяви про забезпечення позову, позивачем було зазначено суду наступне.
ОСОБА_1 є засновником (учасником) Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Дністровська" (68421, Одеська область, Арцизький район, село Теплиця, вул. Центральна, буд. 87; код 00855440) з розміром внеску до статного фонду у розмірі 5460 грн., що підтверджується відомостями зі Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Дністровська", затвердженого зборами Учасників Товариства, що оформлено протоколом №2 від 04 березня 2017 року.
Судом встановлено з відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що станом на 03.08.2017р., ОСОБА_1 є засновником (учасником) Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Дністровська".
Як зазначає ОСОБА_1, 28 липня 2017 року нею було отримано повідомлення від ОСОБА_2, який також є засновником (учасником) Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Дністровська", про проведення Загальних Зборів Товариства, яке призначено на 04.08.2017 року.
Як зазначає позивач, у порядку денному Загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Дністровська" є пропозиція про зміну складу учасників Товариства, а саме щодо ОСОБА_10 у зв'язку з укладанням ним Договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі.
Як вказує позивач, з наданням копії відповідного договору, 26 червня 2017 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_10 було укладено Договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі, за умовами якого продавець передає у власність покупця, а покупець приймає у власність та оплачує частку в Статутному капіталі, яка складається з 5460 грн., що становить 10,9 частки Статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Дністровська", що розділений на 134 частки по 500 грн. кожна, на умовах, викладених у цьому Договорі.
Відповідно до п. 2.1. Договору, сторони підтверджують, що з моменту підписання цього Договору Покупець стає повноважним власником частки в Статному капіталі товариства - права власності на Товариство в розмірі 5460 грн., що складає 10,9 частки Статутного капіталу Товариства, що розділений на 134 частки по 500 гривень кожна.
Умовами п. 3.1. Договору сторони погодили, що продаж частки в Статутному капіталі Товариства, зазначеної в п. 1.1. цього Договору, за погодженням Сторін вчинено за 13550000 грн., що на день підписання цього Договору еквівалентно 500000 доларів США. Відповідно до курсу Національного банку України.
Оплата здійснюється в момент підписання цього Договору. Підписанням цього Договору Продавець підтверджує, що отримав від Покупця грошові кошти в розмірі, зазначеному в п. 3.1. Договору, в повному обсязі та жодних претензій до покупця не має.
Позивачем ОСОБА_1 було зазначено в позові про необхідність наявності її, як одного з засновників Товариства, письмової згоди за для відчуження відповідної частки у статному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Дністровська" іншим учасником, як це передбачено статтею 53 Закону України „Про господарські товариства".
Отже, враховуючи відсутність такої згоди, вищезазначені дії щодо укладення спірного Договору купівлі-продажу, на думку позивача, порушують права та інтереси її - ОСОБА_1, як одного з засновників (учасників) Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Дністровська".
Таким чином, враховуючи позицію позивача щодо незаконності укладення спірного правочину, невжиття заходів забезпечення позову, на думку ОСОБА_1, може призвести до порушення її законних прав та інтересів.
Розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову від 02.08.2017р., суд дійшов до наступних висновків.
Згідно ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
У відповідності зі ст. 67 ГПК України позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Пунктами 6.5., 6.8 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин" від 25 лютого 2016 року № 4 визначено, зокрема, що під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову, господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами та враховувати викладене в Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №16 „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову".
Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав інших учасників (акціонерів) юридичної особи.
Якщо необхідність вжиття заходу щодо забезпечення позову заявник обґрунтовує тим, що у разі невжиття такого заходу йому буде завдано значної шкоди, він повинен обґрунтувати можливість завдання такої шкоди, її розмір, зв'язок можливої шкоди з предметом спору, а також необхідність і достатність для її запобігання вжиття саме цього заходу щодо забезпечення позову.
Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що таким заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору.
Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011р. „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", відповідно до статті 66 ГПК України заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову.
З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Пунктом 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №16 встановлено, зокрема, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.
Згідно ч. 4 ст. 12 ГПК України, господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів.
Позивач у справі - ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства, укладеного між фізичною особою ОСОБА_2 та фізичною особою ОСОБА_10, недійсним.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 є одним з засновників (учасників) Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Дністровська" з розміром внеску до статного фонду у розмірі 5460 грн., що вбачається з відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 03.08.2017р.
Як вбачається з матеріалів позову, 26 червня 2017 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_10 було укладено Договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі, за умовами якого продавець передає у власність покупця, а покупець приймає у власність та оплачує частку в Статутному капіталі, яка складається з 5460 грн., що становить 10,9 частки Статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Дністровська", що розділений на 134 частки по 500 грн. кожна, на умовах, викладених у цьому Договорі.
Відповідно до ст. 53 Закону України „Про господарські товариства", учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства.
Відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства.
Учасники товариства користуються переважним правом купівлі частки (її частини) учасника пропорційно до розмірів своїх часток, якщо статутом товариства чи домовленістю між учасниками не встановлений інший порядок здійснення цього права. Купівля здійснюється за ціною та на інших умовах, на яких частка (її частина) пропонувалася для продажу третім особам. Якщо учасники товариства не скористаються своїм переважним правом протягом місяця з дня повідомлення про намір учасника продати частку (її частину) або протягом іншого строку, встановленого статутом товариства чи домовленістю між його учасниками, частка (її частина) учасника може бути відчужена третій особі.
Частка учасника товариства з обмеженою відповідальністю може бути відчужена до повної її сплати лише в тій частині, в якій її уже сплачено.
У разі придбання частки (її частини) учасника самим товариством з обмеженою відповідальністю воно зобов'язане реалізувати її іншим учасникам або третім особам протягом строку, що не перевищує одного року, або зменшити свій статутний капітал відповідно до статті 52 цього Закону. Протягом цього періоду розподіл прибутку, а також голосування і визначення кворуму у вищому органі проводяться без урахування частки, придбаної товариством.
Приймаючи до уваги вищевикладене, аналізуючи підстави позовних вимог позивача, обставини, з якими він пов'язує наявність порушення його прав та інтересів, предмет позовних вимог ОСОБА_1 та її статус як одного з засновників (учасників) Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Дністровська", проаналізувавши зазначені у позовній заяві та у заяві про забезпечення позову обставини, аналізуючи обраний позивачем спосіб захисту та підстави вимог поданої заяви в порядку ст.ст. 66,67 ГПК України, а також враховуючи наявні в матеріалах справи докази, в підтвердження можливості застосування заходів забезпечення позову, суд приходить до висновку, що, за наявними у матеріалах справи доказами, обґрунтованими і адекватними мірами забезпечення прав та інтересів позивача у даній справі, до з'ясування усіх обставин спірних відносин між сторонами, буде вжиття заходів до забезпечення позову.
За приведених вище обставин, враховуючи те, що вжиття заходів забезпечення позову є процесуальною гарантією захисту прав сторін у справі, у зв'язку із чим не може порушувати їх прав та інтересів, і не є вирішенням судового спору по суті, а не забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду, суд вважає, що вимоги позивача - ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню судом, приймаючи до уваги предмет судового розгляду та з урахуванням наведеного судом вище.
Керуючись ст.ст. 66, 67, 86 ГПК України, суд
1.Заяву ОСОБА_1 (від 02.08.2017р. вх. № ГСОО 2-4131/17) про забезпечення позову - задовольнити.
2.Заборонити державним реєстраторам будь-яких органів (місцевого самоврядування, виконавчих комітетів, місцевих державних адміністрацій акредитованих підприємств Міністерства юстиції України), а також нотаріусам та особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, які мають відповідні повноваження щодо внесення будь-яких відомостей та/або змін з будь-яких питань до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань, проводити реєстраційні дії відносно Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Дністровська" (68421, Одеська область, Арцизький район, село Теплиця, вул. Центральна, буд. 87; код 00855440) щодо внесення змін до Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Дністровська" (68421, Одеська область, Арцизький район, село Теплиця, вул. Центральна, буд. 87; код 00855440) в частині зміни складу засновників та розміру статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Дністровська" ((68421, Одеська область, Арцизький район, село Теплиця, вул. Центральна, буд. 87; код 00855440) до закінчення розгляду по суті спору у справі №916/1868/17.
Стягувачем за ухвалою суду є: ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1).
Боржником за ухвалою суду є: Товариство з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Дністровська" (68421, Одеська область, Арцизький район, село Теплиця, вул. Центральна, буд. 87; код 00855440).
Ухвала набирає чинності 03 серпня 2017 р. та підлягає негайному виконанню.
Ухвалу суду може бути оскаржено до Одеського апеляційного господарського суду.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Ухвала може бути пред'явлена до виконання в порядку Закону України "Про виконавче провадження".
Суддя Т.Г. Д'яченко