Справа № 2а-3138/09
24 листопада 2009 року Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі головуючого судді Ковальової О.Б..
розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду м.Олександрії справу за адміністративними позовами ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9
до Управління Пенсійного фонду України в м.Олександрії Кіровоградської області
про відновлення строків звернення до суду, визнання бездіяльності незаконною та зобов'язання провести підвищення до пенсії,
встановив :
16 жовтня 2009 року позивачі звернулися до суду із позовом до у правління Пенсійного фонду України в м.Олександрія Кіровоградської обл. про відновлення строків звернення до суду та виплату державної соціальної допомоги за період з січня 2006 року по 1 січня 2009 року в сумі 3891,90 грн., мотивуючи своїх вимоги тим, що вони мають статус «дитини війни», і відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», їм повинна виплачуватись щомісячно соціальна допомога у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, просять стягнути за цей же період індексацію від недоплаченої суми щомісячної соціальної допомоги та зобов'язати відповідача в подальшому проводити нарахування та виплачувати їм щомісячну державну соціальну допомогу відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Позивачі та представник відповідача на розгляд справи не явилися. Про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Позивачі в адміністративному позові зазначили, що просять розглядати позов у їх відсутності, представник відповідача надав до суду клопотання про розгляд справи у його відсутність в порядку письмового провадження та заперечення на позови. Суд ухвалив провести розгляд справи у письмовому провадженні.
Відповідач позовні вимоги не визнає, надав заперечення на адміністративні позови, де посилається на те, що в 2006 році ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не застосовувалась, оскільки відповідно до ст. 110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» підвищення пенсії «дітям війни» запроваджувалось поетапно за результатами виконання бюджету в першому півріччі згідно з порядком, який мав бути визначений Кабінетом Міністрів України та погоджений з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Такий порядок у 2006 році визначений не був, що виключало можливість збільшення пенсії «дітям війни».
Пунктом 12 ст.71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007р." від 19 грудня 2006р. №489-V дію ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" на 2007р. зупинено. Рішенням Конституційного суду України №6-рп/2007 від 9 липня 2007р. визнано неконституційним положення Закону України "Про Державний бюджет на 2007р." щодо призупинення дії ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Статтею 111 Закону України "Про Державний бюджет на 2007р." встановлено, що в 2007 році підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виплачується громадянам, що визнанні інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2007р. починаючи з 2008р. дітям війни виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Частиною 4 ст.14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993р. визначено, що учасникам війни пенсії підвищуються на 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008р. п.п.2 п.41 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2007р. №107 визнано неконституційним.
Натомість з метою збереження рівня соціального захисту окремих категорій громадян Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова від 28 травня 2008р. №530, якою встановлені менші розміри підвищення до пенсії дітям війни, ніж передбачені Законом України "Про соціальний захист дітей війни".
Відповідно до ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсій за віком, встановлений цією статтею, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом. Застосування цього розміру для визначення надбавок, підвищення до пенсій, розмірів допомоги цим Законом не передбачено, а тому позивачі невірно провадять розрахунки, виходячи з мінімального розміру пенсії за віком.
Крім того, у відповідача немає коштів через відсутність статті видатків у бюджеті Пенсійного фонду України на покриття витрат по сплаті щомісячної допомоги дітям війни, а також відсутні повноваження щодо встановлення та зміни норм чинного законодавства, зокрема, щодо розміру пенсій або щомісячного грошового утримання, доплат та будь-яких інших виплат.
Відповідач просить врахувати, що пропущено строк звернення до суду, оскільки з ухваленням Рішення Конституційного Суду України 9 липня 2007 року позивачі дізналися про порушення своїх прав, однак з позовами до суду своєчасно не звернулися, а пропущення строку звернення до суду є підставою для відмови у задоволенні позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу.
Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року № 2195-IV, дитиною війни визнається особа, яка є громадянином України і їй на час закінчення (2 вересня 1945) Другої Світової Війни було менше 18 років.
Судом встановлено, що позивачі відносяться до категорії дітей війни.
А тому відповідно до ст. 1 Закону, який набрав чинності з 1 січня 2006 року, набули статусу «дитини війни».
У відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Такі виплати у 2006 - 2007 р. р. не провадились, а в 2008 році виплачені у розмірі 10% від прожиткового мінімуму.
Суд приймає до уваги, що пунктом 17 ст. 77 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" від 20.12.2005 року № 3235-IV зупинено на 2006 рік дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Законом України від 19.01.2006 року № 3367-YI внесені зміни до Закону України "Про державний бюджет України на 2006 рік, відповідно до яких виключено п.17 ст.77, а ст. 110 викладена в іншій редакції. Зокрема установлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим ст.5 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", запроваджуються з 01.01.2006 р., а статтею 6, - у 2006 р. поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Однак Кабінет Міністрів України в 2006 році будь - яких рішень на виконання вимог ст. 110 Закону України "Про державний бюджет України на 2006 рік" не приймав.
Таким чином, у 2006 році пільги дітям війни, що передбачені статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", запроваджено не було.
Закони України "Про державний бюджет України на 2006 рік" від 20.12.2005 року та "Про внесення змін до Закону України ""Про державний бюджет України на 2006 рік" від 19.01.2006 року неконституційними не визнані та діяли протягом 2006 року.
А тому суд вважає, що у 2006 році управління Пенсійного фонду України в м.Олександрії не зобов'язане було здійснювати позивачам відповідне підвищення пенсії, а тому в задоволенні цієї частини позовних вимог слід відмовити.
Законом України від 19 грудня 2006 р. № 489-V "Про Державний бюджет України на 2007р.", зокрема, п.12 ст.71, було зупинено на 2007р. дію ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та ст.111 встановлено, що у 2007р. підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Однак Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007р. №6-рп/2007р. визнані неконституційними положення п.12 ст.71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007р." щодо зупинення на 2007р. дії статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Згідно ч. 2 ст. 152 Конституції України, відповідно до якої закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнанні неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Рішення зворотної дії в часі не має.
Виходячи з викладеного, управління Пенсійного фонду України в м.Олександрії з 1 січня 2007р. по 8 липня 2007р. включно не зобов'язане було підвищувати пенсію зазначеній категорії осіб відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", тому у задоволенні позовних вимог в цій частині також належить відмовити.
Однак з 9 липня по 31 грудня 2007 року позивачі мали правові підстави для нарахування підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком, передбаченого ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Разом з тим, відповідно до ч.1, ч.2 ст.99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Як передбачено ч.1, ч.2 ст.100 КАС України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Після винесення 9 липня 2007р. рішення Конституційним Судом України, яке було оприлюднене і яким відновлено пільги позивачам, останні мали змогу звернутися з адміністративними позовами до суду у встановлений законом строк, однак своїм правом не скористалися. Юридична необізнаність не може вважатися поважною причиною і підставою для поновлення строку на звернення до суду. Крім того відповідач наполягає на застосуванні строку звернення до суду. А тому в частині позовних вимог щодо визнання бездіяльності незаконною та зобов'язання провести підвищення до пенсії за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року необхідно також відмовити.
Згідно підпункту 2 п.41 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2007 року №107-VI, статтю 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18 липня 2004 року №2195-ІУ викладено в новій редакції, згідно якої дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Частиною 4 статті 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року №3551-ХІІ передбачено, що учасникам війни нагородженим орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а іншим учасникам війни - на 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Судом встановлено, що з 1 січня 2008 року позивачам підвищено пенсії на 10 % від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність на підставі ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (в редакції від 28 грудня 2007 року).
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 пп.2 п. 41 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2007 року №107-VI, визнано неконституційним.
Положення статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в редакції від 18 листопада 2004р. поновили свою дію з 22 травня 2008р., а тому з 1 січня 2008 року по 21 травня 2008 року включно управлінням Пенсійного фонду України в м.Олександрії Кіровоградської області позивачам правомірно нараховане підвищення пенсії на 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, і тому в задоволенні цієї частини позовних вимог належить відмовити.
Починаючи з 22 травня 2008 року категорії осіб зі статусом "діти війни" поновлено право на отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи соціальної допомоги, які виплачуються замість пенсії, що підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Отже, управління Пенсійного фонду в м.Олександрії мало нарахувати та виплатити дітям війни державну соціальну допомогу в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, починаючи з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно.
Таким чином після винесення 09.07.2007 року та 22.05.2008 року рішень Конституційним Судом України, які були оприлюднені і якими було поновлено право позивачів на отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи соціальної допомоги, позивачі мали змогу звернутися з адміністративними позовами до суду у встановлений законом строк, однак своїм правом не скористалися. Юридична необізнаність не може вважатися поважною причиною і підставою для поновлення строку на звернення до суду.
Судом приймається до уваги, що на застосуванні строку звернення до суду наполягає відповідач, а відповідно до ч.1 ст.100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
А тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині нарахування на користь позивачів недоплаченої, як "дитині війни", щомісячної державної соціальної допомоги, підлягають задоволенню починаючи з 16 жовтня 2008 року по 31 грудня 2008 року, оскільки позивачі звернулись до суду 16.10.2009 року.
Позовні вимоги за період з 01.01.2007 року по 31.12.2007 року, та з 01 січня 2008 року до 16 жовтня 2008 року задоволенню не підлягають.
Суд не приймає до уваги доводи відповідача як підставу заперечень відсутність бюджетних асигнувань, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
У справі "Кечко проти України" Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Реалізація особою права, що пов'язана з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органа державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, судом не приймається до уваги.
Враховуючи те, що позивачі є "дитиною війни", вони наділені державою певним правовим статусом., який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема, право на отримання надбавки до пенсії. Наділивши дітей війни зазначеною соціальною гарантією, держава таким чином взяла на себе публічне зобов'язання забезпечити належний матеріальний рівень осіб, які є дітьми війни.
Відповідно до ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених конституцією України.
Згідно ч., ч. 3, 4 ст. 8 КАС України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
Таким чином, доводи відповідача в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни не може бути підставою для нездійснення таких виплат або відмови в задоволенні позову.
Крім того, Пенсійний фонд України діє у відповідності до положення "Про Пенсійний фонд України" і здійснює свої повноваження на підставі п. 15 зазначеного положення через створені в установленому порядку територіальні управління. Відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" рішення щодо призначення, донарахування та перерахунок пенсії приймаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.
Таким чином, обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивачам, передбаченої ст. 6 Закону покладено на відповідні територіальні управління за місцем проживання позивачів.
Отже, суд вважає, що обов'язок щодо перерахунку пенсії покладено саме на управління Пенсійного фонду в м. Олександрія.
Задовольняючи частково позовні вимоги суд вважає, що вимоги про стягнення з відповідача доплати до пенсії у визначеній позивачем грошовій сумі не підлягають задоволенню, оскільки такі виплати не були йому нараховані, а суд не може перебирати на себе функції здійснення перерахунку та нарахування пенсії замість органу, на який покладено такі повноваження.
Враховуючи те, що суд не вправі виконувати функції суб'єкта владних повноважень, покладені на нього законом, та питання щодо здійснення перерахунку пенсії відносяться до компетенції органів Пенсійного фонду України, суд визнав необхідним зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м.Олександрія Кіровоградської області здійснити перерахунок щомісячної надбавки до пенсії позивачам, як особам, що мають статус дитини війни, починаючи з 16 жовтня 2008 року по 31.12.2008 року відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та здійснити її виплату, з урахуванням фактично отриманої суми підвищення за цей період.
Доводи відповідача про відсутність порядку перерахунку зазначеного підвищення пенсії суд вважає безпідставними, оскільки на органи Пенсійного фонду України покладено обов'язок по нарахуванню та виплаті пенсії згідно з законом, з урахуванням ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком. Права позивачів на отримання підвищення до пенсії в зазначеному розмірі поновлено рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року.
Як свідчать матеріали справи, позовні заяви надійшли до суду 16 жовтня 2009р. Відповідно до ч.2 ст.99 КАС України перерахунок щомісячного підвищення до пенсії необхідно здійснювати починаючи з 16 жовтня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно, з урахуванням фактично отриманої суми підвищення за цей період.
В частині позовних вимог про застосування індексу інфляції до невиплачених сум підвищення до пенсії, то позивачі не мотивували належним чином свої вимоги, тобто не зазначили закон, яким вони керуються та джерело інформації про розмір індексу інфляції, а крім того чинним законодавством це не передбачено, а тому суд не вбачає підстав для їх задоволення.
Щодо вимог позивачів про зобов'язання відповідача в подальшому проводити нарахування та виплачувати їм щомісячну державну соціальну допомогу відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", то суд зазначає наступне.
Згідно ст.104 КАС України до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно - правових відносин.
Отже необхідною умовою для звернення до суду з адміністративним позовом є обов'язкова наявність порушення прав, свобод чи інтересів цієї особи у сфері публічно - правових відносин. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, то у адміністративного суду немає правових підстав для задоволення позову.
При цьому суд зазначає, що оскільки правовою підставою для звернення до адміністративного суду є захист порушених прав, свобод чи інтересів, то право на позов у особи виникає лише після порушення відповідачем її права, тобто захисту підлягає вже порушене право, а не те, яке може бути порушене у майбутньому і щодо якого невідомо, буде воно порушено чи ні.
Як вбачається з матеріалів справи позивачі не вказали в своїх заявах того, що їх право в подальшому з 2009 року порушено та в чому це проявилося, відповідач таких даних до суду також не надав, крім того фінансовий рік не закінчився, а тому право на позов у особи виникає лише після порушення відповідачем її права, в зв'язку з чим в позовних вимогах про зобов'язання відповідача в подальшому проводити нарахування та виплачувати їм щомісячну державну соціальну допомогу відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" - необхідно відмовити.
На підставі викладеного та керуючись та ч.2 ст. 152 Конституції України, ст., ст.1, 6, 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18 листопада 2004 року № 2195- IV (із змінами та доповненнями), ч. 4 ст. 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХП, ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року №. 1058-1, п.17 ст.77 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" від 20 грудня 2005 року № 3235-ІУ (із наступними змінами), ст. 58, п. 12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19 грудня 2006 року № 489-У, пп. 2 п. 41 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2007 року № 107-VI, Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007, Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008, керуючись ст.7, ч.1, ч.2 ст.99, ч.1, ч.2 ст.100, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -, суд,
постановив :
Адміністративні позови ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в м.Олександрія Кіровоградської області щодо нездійснення перерахунку та виплати зазначеним позивачам за період з 16 жовтня 2008 року по 31 грудня 2008 року підвищення до пенсії як "Дітям війни" відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м.Олександрії Кіровоградської області нарахувати та виплатити зазначеним позивачам підвищення до пенсії в у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 16 жовтня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з урахуванням фактично отриманої суми підвищення за цей період.
В решті позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Олександрійський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-денний строк з моменту проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.
Суддя Олександрійського
міськрайонного суду Ковальова О.Б.