ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
09 листопада 2009 року справа № 2а-2395/09/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Матуляка Я.П.,
при секретарі Шварговському Д.Д.,
за участю:
представника позивача - ОСОБА_1,
представників відповідача - Демків Л.М., Слободян В.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за позовом суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4 до державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення № 0023731700/0 від 17.07.2009 року,-
встановив:
ОСОБА_4, 01.09.2009 року, звернувся з адміністративним позовом до ДПІ в м. Івано-Франківську про визнання нечинним рішення ДПІ в м.Івано-Франківську про застосування штрафних (фінансових) санкцій за №0023731700/0 від 17.07.2009 року. Позовні вимоги ґрунтуються на Законі України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”. Зокрема, зазначено, що штрафні санкції до нього застосовано неправомірно, так як основним видом діяльності позивача є будівництво й застосування РРО є обов'язковим при проведенні розрахунків в готівковій формі у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг. Однак, згідно видаткових касових ордерів, контрагент позивача - ТзОВ «Серін-Буд», оплачувало виконані будівельні роботи, а не послуги. Крім того, зазначено, що сферою застосування РРО є торгівля, сфера громадського харчування та сфера послуг. Будівництво не входить ні в одну з перерахованих сфер діяльності та згідно КВЕД, є окремим видом діяльності. В обґрунтування позову, також вказує, що використовує книгу доходів та витрат, в якій є записи про отримання грошових коштів від ТзОВ «Серін-Буд» за видатковими ордерами.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав. Просив позов задовольнити з підстав викладених в позовній заяві.
Представники відповідача проти позову заперечили, суду пояснили, що позивач перебуває на загальній системі оподаткування, а тому був зобов'язаний використовувати РРО, при проведенні розрахунків. Крім того, вказали, що позивачем, книга обліку велась неналежним чином, а саме, до книги не включено доходи за окремі операції, на підтвердження даної обставини подали письмові пояснення позивача, дані ним під час проведення перевірки. Просили в задоволенні позову відмовити.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, оцінивши зібрані в справі докази та надавши їм належної правової оцінки, суд встановив наступне:
ДПІ в м. Івано-Франківську проведено планову виїзну комплексну документальну перевірку фінансово-господарської діяльності підприємця ОСОБА_4 за період з 01.04.06р по 31.03.09р. За результатами перевірки складено Акт від 13.07.2009р.за №8031/17-3/НОМЕР_1 та винесено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій за № 0023731700/0 від 17.07.2009 року про накладення штрафних санкцій за порушення п.1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» в сумі 142500 грн.
Перевіркою встановлено порушення п.1 ст.3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”. Зокрема, непроведення розрахункових операцій через РРО в сумі 28500 грн.
Суд вважає позовні вимоги необґрунтованими, а позов таким, що задоволенню не підлягає, з огляду на наступне:
15.07.2008 року між позивачем та ТОВ «Серін-Буд», укладено договір субпідряду, згідно з яким позивач виконував будівельно-монтажні та упоряджувальні роботи на об'єкті товариства. Згідно 21.07.2008 року, 23.07.2008 року та 01.08.2008 року в оплату виконаних робіт ТОВ «Серін-Буд» виплатило позивачу кошти в сумі 28500 грн.
Так, позивач, при проведенні розрахунків - отриманні коштів за надані послуги, не використовував РРО. Крім того, вказані операції не були внесені ним до книги обліку доходів і витрат на момент проведення перевірки. Дана обставина підтверджується Актом перевірки та поясненнями до Акту перевірки позивача.
Посилання позивача на те, що він не зобов'язаний використовувати РРО при проведнні розрахунків, а лише використовувати книгу обліку доходів і витрат, судом не приймаються виходячи із наступного:
Так відповідно до абзацу 3 п.6 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», суб'єкти підприємницької діяльності - фізичні особи - платники єдиного податку мають право не застосовувати електронні контрольно-касові апарати для проведення розрахунків із споживачами.
Відповідач є суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою, однак не є платником єдиного податку, перебуває на загальній системі оподаткування а тому й дія даної норми на нього не поширюється.
Стаття 1 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» вказує, що електронні касові апарати застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями іншими відокремленими підрозділами), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та СПД, які виконують операції з купівлі-продажу іноземної валюти.
Законом України ”Про державну податкову службу в Україні” визначено статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності. Зокрема, статтею 11 цього закону встановлено, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів, додержання валютного законодавства фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності (п.1), а також застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України (п.11).
За змістом п.1 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: 1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.
Згідно п.1 ст.17 названого закону за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність - у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг), у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки.
Підсумовуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що ДПІ в м. Івано-Франківську, при винесенні оскаржуваного рішення, діяло в межах наданих їм повноважень, а тому в задоволенні позову слід відмовити.
На підставі ст.124 Конституції України, керуючись ст.ст. 158 - 163, 167 КАС України, суд-
В задоволені позову відмовити.
Постанова відповідно до ч.1 ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя (підпис) Я.П. Матуляк
Постанова в повному обсязі складена 16.11.2009року.