03680, м. Київ, вул. Солом»янська, 2-А
Факс 284-15-77 е-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Апеляційне провадження № 22-ц/796/3480/2017 р. Головуючий у 1 інстанції - Виниченко Л.М.
Справа № 755/13155/15-ц Доповідач - Мараєва Н.Є
26.07.2017 р. колегія суддів судової палати в цивільних справах
Апеляційного суду м.Києва в складі :
Головуючого - Мараєвої Н.Є.,
Суддів - Андрієнко А.М., Заришняк Г.М.
При секретарі - Синявському Д.В.
Розглянули у відкритому судовому засіданні в м.Києві
Цивільну справу за апеляційною скаргою
представника ПАТ «Дельта Банк»
на заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 13 грудня 2016 р.
в справі за позовом ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1
про звернення стягнення на предмет іпотеки
Заслухавши доповідь судді Мараєвої Н.Є., пояснення осіб, які з»явилися, перевіривши
матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів,-
Рішенням (заочне)Дніпровського районного суду м. Києва від 13 грудня 2016 р. відмовлено в задоволені позову ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.
В апеляційній скарзі представник ПАТ «Дельта Банк» просить скасувати це рішення та задовольнити позов про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі у власність AT«Дельта Банк» в повному обсязі, посилаючись на незаконність даного рішення, зокрема, що суд неповно з»ясував обставини справи, не дав належної оцінки доказам, порушив норми матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, 8 серпня 2007 р. між ВАТ «Кредитпромбанк" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 49.24/06/07-Zn, відповідно до умов якого банк надав відповідачу кредитні кошти у розмірі 60 000 дол.США строком користування до 07.08.2017 р. зі сплатою відсотків за ставкою 13,55 % річних (а.с.7-12).
Згідно п.3.1 кредитного договору ОСОБА_1 зобов'язався повернути одержану суму кредиту згідно з умовами цього договору не пізніше 07 серпня 2017 року на рахунок вказаний у пункті 1.2 цього Договору, шляхом внесення готівкою або шляхом безготівкового перерахування зі свого поточного/карткового рахунку грошових коштів у валюті отриманого кредиту відповідно визначеного графіку помісячних платежів.
Пунктом 3.7 кредитного договору визначено, що за порушення строків повернення кредитів та/або сплати процентів за користування кредитами, позичальник зобов'язується сплачувати банку пеню за кожний день прострочки у розмірі подвійної процентної ставки вказаної в п. 1.3 договору від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Згідно ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
В забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором 08 серпня 2007 р. між ВАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір № 49.24/06/ І346/07-Zn, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Первушиною Н.Ю., зареєстрований у реєстрі за № 5065 (а.с.13- 16).
Предметом іпотеки є трикімнатна квартира, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, загальною площею 65,9 кв.м, жилою площею 43,5 кв.м, яка належить іпотекодавцю на праві власності на підставі договору дарування квартири, посвідченого державним нотаріусом Десятої Київської державної нотаріальної контори ВороніноюС.А. 25.07.1997 р. за реєстровим номером 1н-1721, та зареєстрованого КМБТІ і записаного в реєстрову книгу за № д.624-18 за реєстровим номером 3070 від 01.02.2001 р. (а.с.13).
Відповідно п.1.4 договору іпотеки, заставна вартість майна за згодою сторін складає 177 600,00 дол. США, що за офіційним курсом Національного банку України станом на 08 серпня 2007 р. становить 896 880,00 грн.
20 травня 2013 року між ПАТ «Кредитпромбанк» як продавцем та ПАТ «Дельта Банк», як покупцем, було укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитними договорами (а.с.25-30). Відповідно даної угоди відбулось відступлення позивачу права вимоги за вищевказаними кредитним договором № 49.24/06/07- Zn від 08.08.2007 р. та договором іпотеки № 49.24/06/07-Znвід 08.08.2007 р., укладеними між ВАТ «Кредитпромбанк» та відповідачем, що підтверджується витягом з Додатку № 1 до Договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами від 20.05.2013 року (а.с. 31).
Згідно ст.514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч.1 ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідач умови кредитного договору не виконує, у зв'язку з чим станом на 15.05.2015 р. наявна заборгованість у розмірі 1 272 711,37 грн., що включає: тіло кредиту - 683 885,07 грн., відсотки - 433 004,00 грн. та пеню - 155 822,30 грн.
Згідно умов п.4.1. розділу 4 договору іпотеки, за рахунок майна іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, який визначається на момент фактичного задоволення разом із сумою кредиту, процентів, штрафними санкціями та відшкодуванням збитків, які виникли у зв'язку із прострочкою виконання іпотекодавцем зобов'язань за кредитним договором, витратами пов'язаними із зверненням стягнення на майно, витратами пов'язаними з утриманням та збереженням майна, витратами на страхування майна, та інші витрати, обумовлені виконанням умов цього договору.
10 червня 2015 р. ПАТ «Дельта Банк» надсилав на адресу відповідача письмову вимогу від 03.06.2015 р. про погашення заборгованості за кредитним договором, при цьому повідомляючи, що у разі невиконання вимоги АТ «Дельта Банк» розпочне процедуру звернення стягнення на передане в іпотеку нерухоме майно (а.с. 21-23). Проте дана вимога залишилася без задоволення.
Так, обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач просив в рахунок погашення кредитної заборгованості відповідача в сумі 1 272 711,37 грн. звернути стягнення на предмет іпотеки - вказану вище квартиру шляхом визнання права власності за ПАТ «Дельта Банк» на квартиру АДРЕСА_1 та визнати за позивачем право власності на цю квартиру.
Постановлюючи рішення суд, виходив з того, що можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачено лише у ст.ст.335 та 376 ЦК України; що у всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (ч.1 ст. 328 ЦК України).
Згідно ст.16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом може бути визнання права, у тому числі права власності на майно. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Згідно ч.ч 1, 3 ст.33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Частиною першою статті 36 ЗУ "Про іпотеку" визначено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Згідно ч.3 зазначеної статті договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку"; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.
Згідно ч.1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотеко держателю права власності.
Згідно ст.392 ЦК України може бути вирішено питання щодо захисту (визнання) права власності, набутого раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.
Згідно п.п.4.3. іпотечного договору передбачено право іпотекодержателя у разі невиконання зобов»язання, забезпеченого іпотекою задовольнити свої вимоги одним із трьох передбачених способів, в т.ч. і набуттям права власності на майно.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки повинно відбуватися в позасудовому порядку на підставі погодженого застереження про задоволення вимог іпотекодержателя. Якщо іпотекодавець не визнає чи оспорює факт набуття права власності іпотекодержателем в позасудовому порядку, таке право може стати предметом судового захисту.
Тому суд правильно вважав, що заявлені вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього за позивачем не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства, а тому позов задоволенню не підлягає.
За таких обставин судова колегія вважає, що суд першої інстанції обгрунтовано дійшов висновку щодо відмови в задоволенні позову.
Згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом повно з»ясовано обставини справи, дана належна оцінка доказам.
Висновки суду відповідають вимогам закону, підтверджуються матеріалами справи.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Підстав для скасування рішення суду не вбачається.
Керуючись ст.ст.218, 303, 304, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника ПАТ «Дельта Банк» - відхилити, а рішення (заочне) Дніпровського районного суду м. Києва від 13.12.2016 р. - залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий :
Судді :