03680, м. Київ, вул. Солом»янська, 2-А
Факс 284-15-77 е-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Апеляційне провадження № 22-ц/796/6564/2017 р. Головуючий у 1 інстанції - Батрин О.В.
Справа № 757/6937/17-ц Доповідач - Мараєва Н.Є
26.07.2017 р. колегія суддів судової палати в цивільних справах
Апеляційного суду м.Києва в складі :
Головуючого - Мараєвої Н.Є.,
Суддів - Андрієнко А.М., Заришняк Г.М.
При секретарі - Синявському Д.В.
Розглянули у відкритому судовому засіданні в м.Києві
Цивільну справу за апеляційною скаргою
ОСОБА_1
на рішення Печерського районного суду м. Києва від 07 квітня 2017 р.
в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1,
3-особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4
про стягнення грошових коштів
Заслухавши доповідь судді Мараєвої Н.Є., пояснення осіб, які з»явилися, перевіривши
матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів,-
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 07 квітня 2017 р. задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1, 3-особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 кошти в розмірі 23 650 дол. США, що еквівалентно 640 922,71 грн. та судовий збір в розмірі 6 403,94 грн.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення Печерського районного суду м. Києва від 07 квітня 2017 р. та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі та стягнути з ОСОБА_2 сплачену суму судового збору за подання апеляційної скарги, посилаючись на незаконність даного рішення, зокрема, що суд неповно з»ясував обставини справи, не дав належної оцінки доказам, порушив норми матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, 14.05.1999 р. позивач ОСОБА_2 за згодою та в інтересах членів сім'ї: дружини ОСОБА_3 та сина ОСОБА_5, спільно з ОСОБА_6 в рівних долях придбали квартиру АДРЕСА_1. Вказана квартира придбавалася за спільні кошти подружжя для постійного проживання усіх членів сім'ї (а.с.14).
2.06.1999 р. між позивачем, ОСОБА_6 та КБ «Кредитно-фінансова спілка «Експобанк» було укладено договір іпотеки, посвідчений державним нотаріусом Першої Київської державної нотаріальної контори Каплуном Ю.В. та зареєстрований в реєстрі за № 5875, відповідно до умов якого квартира АДРЕСА_1 була передана в іпотеку у виконання зобов'язань за кредитним договором № 106. Крім того, вказана квартира 9.09.1999 р. була передана в заставу (а.с.57-62, 65-66).
5.09.2000 р. ОСОБА_8 придбано заставлену квартиру, котру 18.12.2000 р. продано ОСОБА_9, який 11.03.2001 р. продав цю квартиру ОСОБА_10, який 29.08.2001 р. продав її ОСОБА_1 (а.с. 64, 67-72).
З часу купівлі квартири, а саме : з червня 1999 р. позивач разом з членами сім'ї постійно та регулярно сплачують за вказану квартиру усі послуги з обслуговування та утримання квартири (електропостачання, водопостачання, водовідведення та інші). У 2007 році проведено капітальний ремонт квартири (а.с. 75-246).
Судом також встановлено, що у вказаній квартирі ОСОБА_1 ніколи не проживав та не проживає.
Згідно ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст.635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства.
Згідно ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.
Так, встановлено, що сторонами не укладався письмовий договір купівлі-продажу квартири, попередній договір, договір про наміри.
Встановлено також, що позивачем ОСОБА_2. в рахунок викупу вказаної квартири у період із травня по жовтень 2012 р. було сплачено відповідачу ОСОБА_1 гроші в сумі 23 650 доларів США, що підтверджується власноручно написаними ОСОБА_1 розписками про отримання грошових коштів (а.с. 15-16), а саме: 24.05.2012 р. - 5 000 доларів США; 29.05.2012 р. - 5 000 доларів США; 06.056.2012 р. - 4 000 доларів США; 22.06.2012 р. - 2 000 доларів США; 21.07.2012 р.- 2 000 доларів США; 25.09.2012 р. - 3 850 доларів США; 22.10.2012 року - 1 800 доларів США.
Відповідно до ст. 1147 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Тому, суд правильно вважав доводи відповідача, що позивач отримав від нього на початку лютого борг у сумі 35 000 доларів США, безпідставними, оскільки, самої розписки про отримання вказаних коштів суду не надано. Суду надано лише розписки про повернення коштів, починаючи з травня по жовтень 2012 року.
Також, відповідачем не доведено факт того, що він мав вказані грошові кошти та їх передавав позивачу у лютому 2012 р., як про це вказує відповідач у своїх письмових запереченнях. Відповідачем не зазначено мету позички вказаних коштів.
Тому, суд обгрунтовано дійшов висновку, що доводи позивача, що розписки про повернення суми боргу лише підвереджують факт, на який посилається позивач, а саме вирішення питання щодо передання у власність позивачу та членам його сім'ї квартири АДРЕСА_1, тобто, у такий спосіб укладення в майбутньому договору купівлі-продажу після сплати вартості квартири, - є слушниими.
Крім того, із заперечень відповідача вбачається, що відповідач визнає факт, що позивач та члени його сім'ї тривалий час проживають у його квартирі, сплачувають квартирну плату та плату за комунальні послуги.
Тому, суд обгрунтовано розцінив це як підтвердження існуючої домовленості між сторонами з приводу проживання у квартирі позивача та членів його сім'ї та викуп цієї квартири частинами.
Також у письмових запереченнях відповідач визнає, що сторонами велися розмови про потенційну можливість продажу квартири позивачу, але по ним не було досягнуто згоди, зокрема, по вартості квартири та строків її оплати.
У зв'язку з цим, суд обґрунтовано взяв до уваги доводи позивача, що на підставі розписок здійснювалась виплати коштів за (вартість) квартиру, оскільки, відповідач визнав наявність розмов про купівлю-продаж квартири, проте, ухилився від укладення договору. Надані розписки підтверджують, що сторонами було досягнуто згоди щодо вартості квартири та порядок проведення розрахунків, а саме : сплату вартості частинами.
Відповідно до ст.1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного суду України по справі № 6-122цс14, згідно змісту ст.1212 ЦК України зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто за допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав, договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов'язання повернути майно потерпілому.
Відповідно до п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06.11.2009 р., не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Згідно із статтями 210 та 640 ЦК не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації.
Враховуючи, що розписки про повернення коштів є фактичною домовленістю сторін з приводу викупу квартири позивачем частинами, та враховуючи, що сторони не виконали та не дотрималися вимог законодавства в частині укладення та нотаріального посвідчення попереднього договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, проте, кошти позивачем були сплачені відповідачу у виконання такої домовленості, яка також належним чином не оформлена, що відповідач утримує вказані кошти без належної правової підстави та їх не повертає позивачу, суд дійшов вірного висновку, що сплачені позивачем кошти підлягають поверненню відповідачем на підставі ст.1212 ЦК України.
Відповідно до ст.533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Тому, суд правильно вважав, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню безпідставно отримані грошові кошти у розмірі 23 650 доларів США, що за курсом Національного банку України станом на 7 квітня 2017 р. становило 640 922 грн. 71 коп. (з розрахунку 2710,0326 грн. за 100 доларів США).
За таких обставин судова колегія вважає, що суд першої інстанції обгрунтовано дійшов висновку щодо задоволення позову.
Згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом повно з»ясовано обставини справи, дана належна оцінка доказам.
Висновки суду відповідають вимогам закону, підтверджуються матеріалами справи.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Підстав для скасування рішення суду не вбачається.
Керуючись ст.ст.218, 303, 304, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргуОСОБА_1 - відхилити, а рішення Печерського районного суду м. Києва від 7.04.2017 р. - залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий :
Судді :