"27" липня 2017 р.Справа № 916/3607/15
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Ярош А.І.,
суддів Лисенко В.А., Діброви Г.І.,
секретар судового засідання: Іванов І.В.,
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1, за довіреністю,
від відповідача: ОСОБА_2, за довіреністю,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк „Порто-Франко”
на рішення Господарського суду Одеської області від 10 травня 2017 року
по справі № 916/3607/15
за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк „Порто-Франко”
до відповідача ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю „Одеський торговий дім”
про стягнення 2 275 361,00 грн.,
Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк „Порто-Франко” звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до відповідача ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю „Одеський торговий дім” про стягнення 2 275 361,00 грн. збитків, спричинених внаслідок пошкодження майна, орендованого відповідачем.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 10 травня 2017 року по справі № 916/3607/15 (суддя Зайцев Ю.О.) в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк „Порто-Франко” до відповідача ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю „Одеський торговий дім” про стягнення 2 275 361,00 грн. - відмовлено.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновків про те, що будь-яких належних та припустимих доказів, які б підтверджували викладені позивачем обставини, суду надано не було. Натомість, відповідачем, до матеріалів справи було додані документи, які свідчать про те, що орендар неодноразово проводив поліпшення орендованого майна, і від'ємні поліпшення після закінчення строку дії договору були забрані орендарем, як це передбачено Цивільним кодексом України, без пошкодження орендованого майна.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк „Порто-Франко” звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом вимог матеріального та процесуального законодавства України, що призвело до прийняття неправильного рішення і просить скасувати рішення господарського суду Одеської області та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт зазначає, що судом першої інстанції не враховані докази надані позивачем в підтвердження своїх вимог - звіт про оцінку майна від 05.11.2014 року, акт від 01.04.2015 року, складений робочою групою АБ «Порто-Франко».
На думку апелянта, судом безпідставно було відкликано справу з експертизи, що призвело до неправильного висновку про відсутність доказів шкоди.
26.07.2017 року до апеляційного суду надійшло клопотання апелянта про призначення у справі судової експертизи на стадії апеляційного перегляду, в якому заявник зазначає, що судом першої інстанції, було безпідставно витребувано справу №916/3607/15 з експертної установи без проведення експертизи, адже проведення експертизи є необхідним у даній справі для встановлення обставин справи.
Таким чином, в клопотанні апелянт просить направити справу на адресу Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України для продовження проведення експертизи, призначеної ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.06.2016 року або призначити нову експертизу для з'ясування наступних питань:
- Ідентифікувати приміщення, передане за договором оренди нежитлового приміщення №263 від 02.04.2012р. товариству з обмеженого відповідальністю «Одеський торговий дім», загальною площею 16023 кв.м, що знаходиться на 4- му поверсі загальна площа якого 2501,2кв.м., за адресою м. Одеса, вул. Новощіпний ряд, 2.
- Чи відповідає приміщення, передане за договором оренди нежитлового приміщення №263 від 02.04.2012р. товариству з обмеженою відповідальністю «Одеський торговий дім», загальною площею 1602,3 кв.м, що знаходиться на 4- му поверсі, за адресою м. Одеса, вул. Новощіпний ряд, 2, проектно-кошторисній документації на капітальний ремонт відповідно до п. 1.4 Договору №263 від 02.04.2012р. та вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва. Якщо не відповідають, то її чому полягають невідповідності?
- Яка технічна причина пошкоджень та руйнувань нежитлового приміщення загальною площею 1602,3 кв.м.. що знаходиться на четвертому поверсі, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Новощіпний ряд, 2?
- Дослідити об'єкт на предмет необхідності проведення робіт, пов'язаних з
приведенням його у належний експлуатаційний стан?
- Яка вартість ремонтно-будівельних робіт, проведення яких необхідне для
усунення пошкоджень нежитлового приміщення четвертого поверху, загальною площею 1602,3кв.м., розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Новощіпний ряд, 2?
З матеріалів справи вбачається, що при розгляді справи в суді першої інстанції неодноразово призначалась судова будівельно-технічна експертиза, яка так і не була проведена, виходячи з наступного.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 28.10.2015р. по справі № 916/3607/15 призначено судову будівельно-технічну експертизу за клопотанням позивача (т.2 а.с.204).
09.12.2015р. за вх. ГСОО № 2-6800/15 надійшло клопотання експерта про витребування додаткових документів від 09.11.2015р. , необхідних для проведення експертизи.
30.12.2015р. господарським судом Одеської області на адресу ОНДІСЕ МЮУ надіслано запит на повернення матеріалів справи №916/3607/15 для розгляду клопотання експерта, 23.02.2016р. до господарського суду Одеської області від Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України надійшли матеріали справи №916/3607/15.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 25.02.2016р. було поновлено провадження у справі №916/3607/15 з 16.03.2016р. із призначенням її до розгляду у відкритому судовому засіданні та зобов'язано сторони надати витребувані експертом документи.
16.03.2016 року до суду витребувані документи не надійшли.
В судовому засіданні 23.03.2016р. представником відповідача, було надано суду частину витребуваних судом документів.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 23.03.2016р. клопотання експерта від 27.11.2015р. вих. №6651 про надання додаткових матеріалів, необхідних для виконання експертизи було задоволено, уточнено питання №2 експертизи, призначеної ухвалою господарського суду Одеської області від 28.10.2016р. по справі №916/3607/15, та провадження у справі зупинено до закінчення проведення судової експертизи (т.3 а.с.137).
20.05.2016р. до канцелярії господарського суду Одеської області від Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України надійшли матеріали справи №916/3607/15 із повідомленням експерта про неможливість виконання експертизи в зв'язку із не оплатою зазначеної експертизи позивачем.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 02.06.2016р. було поновлено провадження по справі №916/3607/15 з призначенням до розгляду у відкритому судовому засіданні.
В судовому засіданні 15.06.2016р. представник позивача надав суду клопотання (вх. ГСОО №2-3274/16 від 15.06.2016р.) про призначення повторної судової будівельно-технічної експертизи у зв'язку із поверненням матеріалів справи до господарського суду Одеської області без проведення судової будівельно-технічної експертизи, проведення експертизи доручити експертам Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України та поставити для роз'яснення експертами наступні запитання:
- Ідентифікувати приміщення, передане за договором оренди нежитлового приміщення №263 від 02.04.2012р. ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю „Одеський торговий дім”, загальною площею 1602,3 кв.м, що знаходиться на 4-му поверсі загальна площа якого 2501,2кв.м., за адресою м. Одеса, вул. Новощіпний ряд, 2.
- Чи відповідає приміщення, передане за договором оренди нежитлового приміщення №263 від 02.04.2012р. ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю „Одеський торговий дім”, загальною площею 1602,3 кв.м, що знаходиться на 4-му поверсі, за адресою м. Одеса, вул.Новощіпний ряд, 2, проектно-кошторисній документації на капітальний ремонт відповідно до п. 1.4 Договору №263 від 02.04.2012р. та вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва. Якщо не відповідають, то в чому полягають невідповідності?
- Яка технічна причина пошкоджень та руйнувань нежитлового приміщення загальною площею 1602,3 кв.м., що знаходиться на четвертому поверсі, розташованого за адресою: м.Одеса, вул. Новощіпний ряд, 2?
- Дослідити об'єкт на предмет необхідності проведення робіт, пов'язаних з приведенням його у належний експлуатаційний стан.
- Яка вартість ремонтно-будівельних робіт, проведення яких необхідне для усунення пошкоджень нежитлового приміщення четвертого поверху, загальною площею 1602,3 кв.м., розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Новощіпний ряд, 2?
Ухвалою господарського суду Одеської області від 15.06.2016р. у справі №916/3607/15 було призначено в-друге судову будівельно-технічну експертизу, провадження у справі зупинено, матеріали справи направлено до Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз для проведення експертизи (т3 а.с.149-153).
20.07.2016р. до канцелярії господарського суду Одеської області від В.о. директора Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України ОСОБА_4 надійшов лист вих .№ 11-39/2259 від 15.07.2016р. (вх.№ 2-3870/16) з клопотанням експерта про сплату рахунку.
Листом від 09.08.2016р. господарським судом Одеської області було надано відповідь на лист В.о. директора Одеського науково- дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, яким було витребувано матеріали справи №916/3607/15 для задоволення клопотання експерта.
09.08.2016 року до суду надійшли від ТОВ «Одеський торговий дім» докази оплати вартості експертизи на суму 7927,20 грн.
09.09.2016р. до канцелярії господарського суду Одеської області супровідним листом Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України від 08.09.2016р. надійшли матеріали справи №916/3607/15.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 12 вересня 2016р. було поновлено провадження по справі №916/3607/15 із призначенням розгляду справи у відкритому судовому засіданні.
В судовому засіданні 03.10.2016р. представником відповідача по справі було надано клопотання (вх.ГСОО№24034/16) про залучення додаткових документів, необхідних для продовження проведення судової будівельно-технічної експертизи, призначеної ухвалою господарського суду Одеської області від 15.06.2016р.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 03.10.2016р. було зупинено провадження по справі №916/3607/15 та направлено матеріали справи №916/3607/15 до Одеського науково- дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України для продовження проведення експертизи, призначеної ухвалою господарського суду Одеської області від 15.06.2016р.
Листами від 06.12.2016р. вих. №916/3607/15/9613/2016 та від 16.03.2017р. вих.№916/3607/15/1435/2017 надісланими на адресу Одеського Науково - Дослідного Інституту Судових Експертиз Міністерства юстиції України господарський суд, у зв'язку із тривалим спливом часу після направлення справи в експертну установу, надсилав листи щодо стану експертного дослідження та приблизний строк закінчення проведення експертного дослідження, проте суду жодної відповіді надано не було.
Листом від 14.04.2017р. вих.№916/3607/15/2092/2017 надісланим на адресу Одеського Науково - Дослідного Інституту Судових Експертиз Міністерства юстиції України господарським судом, у зв'язку із спливом строку встановленого для проведення експертного дослідження (судом продовження строку проведення експертного дослідження не погоджувалось) було витребувано матеріали справи №916/3607/15.
25.04.2017р. до канцелярії господарського суду Одеської області від Одеського Науково - Дослідного Інституту Судових Експертиз Міністерства юстиції України надійшли матеріали справи №916/3607/15.
Відповідно до п. 17 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 23.03.2012, № 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи", строки проведення експертних досліджень та порядок встановлення цих строків у залежності від складності дослідження та з урахуванням експертного навантаження передбачено підпунктом 1.13 пункту 1 Інструкції.
З метою забезпечення виконання зазначених приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року господарським судам необхідно контролювати дотримання передбачених Інструкцією строків проведення експертизи іншим суб'єктам судово-експертної діяльності, визначеним у статті 7 Закону, і реагувати на відповідні порушення шляхом винесення окремих ухвал у порядку, встановленому статтею 90 ГПК.
Згідно приписів п.1.13 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції від 08.10.1998, № 53/5, строк проведення експертизи встановлюється залежно від складності дослідження з урахуванням експертного навантаження фахівців керівником експертної установи (або заступником керівника чи керівником структурного підрозділу) у межах:
- 10 календарних днів - щодо матеріалів з невеликою кількістю об'єктів та вирішуваних питань і простих за характером досліджень;
- 30 календарних днів - щодо матеріалів із середньою кількістю об'єктів та вирішуваних питань або середньої складності за характером досліджень;
- 60 календарних днів - щодо матеріалів з великою кількістю об'єктів та вирішуваних питань або складних за характером досліджень;
- понад 60 календарних днів - щодо матеріалів із великою кількістю об'єктів та вирішуваних питань (більше десяти), виходячи з фактично необхідного для експерта часу або особливо складних за характером досліджень (досліджень з використанням криміналістичного обладнання (лазерного, оптичного, електронного), проведення експериментальних досліджень, застосування декількох методів);
- понад 90 календарних днів - якщо експертиза є особливо складною чи багатооб'єктною, потребує вирішення більше десяти питань або вирішення питань, які потребують декількох досліджень, чи налічує понад п'ять томів матеріалів справи або є комплексною чи потребує залучення фахівців з інших установ (у тому числі судово-медичних), підприємств, організацій і не може бути виконана в зазначені строки.
Більший розумний строк установлюється за письмовою домовленістю з органом (особою), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), після попереднього вивчення експертом наданих матеріалів.
У разі значного завантаження експерта та знаходження в нього на виконанні одночасно понад десяти експертиз, у тому числі комісійних та комплексних, вказані терміни можуть бути переглянуті або встановлені додатково з урахуванням необхідного реального часу на їх виконання.
У разі відмови органу (особи), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), у погодженні запропонованого розумного строку проведення експертизи матеріали справи повертаються з пропозицією призначити експертизу іншим суб'єктам судово-експертної діяльності, визначеним у статті 7 Закону України "Про судову експертизу".
Як вбачається з матеріалів справи, вперше судова експертиза була призначена ухвалою господарського суду Одеської області від 28.10.2015р. по справі № 916/3607/15 за клопотанням позивача.
25.04.2017р. справа повернута до канцелярії суду без висновку про проведення експертизи до канцелярії, тобто на протязі 18 місяців (540 днів), замість 90 календарних днів, строку, який є максимальним при проведенні експертиз, - якщо експертиза є особливо складною, справа неодноразово направлялась до експертної установи та до суду, що є недопустимим затягуванням розгляду справи.
Судова колегія зазначає, що матеріали справи не містять доказів погодження експертної установи з судом збільшення строку проведення експертизи, надсилання експертом пропозиції призначити експертизу іншим суб'єктам судово-експертної діяльності у зв'язку з великою навантаженістю, тощо.
Тобто, судовий експерт неодноразово витребував додаткові матеріали, несвоєчасно надав рахунок для оплати експертизи, що призвело до затягування проведення експертизи у нерозумні строки та не проведення експертизи взагалі.
Судова колегія звертає увагу на приписи п.2 вищезгаданої постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 23.03.2012, № 4.
Відповідно до статті 1 Закону судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду. Водночас і згідно з частиною першою статті 41 ГПК експертиза призначається для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань.
Із сукупності наведених норм матеріального і процесуального права вбачається, що неприпустимо ставити перед судовими експертами правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, зокрема, про відповідність окремих нормативних актів вимогам закону, про правову оцінку дій сторін тощо.
Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
Враховуючи єдиний довід апелянта про безпідставне непроведення судової експертизи в суді першої інстанції, та заявлене 26.07.2017 року клопотання апелянта про призначення у справі судової експертизи на стадії апеляційного перегляду, судова колегія вважає за необхідне розглянути справу по суті та відмовити в задоволенні клопотання про призначення експертизи у зв'язку з тим, що додані питання не стосуються предмету позову. Питання щодо ідентифікації приміщень можливо лише за умовою, коли предметом позову є визначення порядку користування приміщеннями чи поділ їх у натурі, а не відшкодування шкоди.
Підстави відхилення клопотання про призначення експертизи стосуються та є пов'язаними з апеляційним переглядом рішення суду по суті.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечував проти доводів апеляційної скарги, та просить залишити рішення суду першої інстанції без змін.
В судовому засіданні 27.07.2017 року представник апелянта наполягала на задоволенні клопотання про призначення експертизи у справі, представник відповідача заперечував проти проведення експертизи.
Крім того, представник апелянта просила відкласти розгляд апеляційної скарги, мотивуючи це необхідністю більш детального ознайомлення з матеріалами справи та зайнятістю інших представників в інших судових засіданнях.
Судова колегія відхилила вказане клопотання, з посиланням на приписи ст.28 ГПК України, відповідно до яких справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника.
Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої особи.
Тобто, апелянт не позбавлений права направити до суду іншого представника для участі в судовому засіданні.
У відповідності до норм ст.85 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вислухавши представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду, виходячи з наступного.
Як вбачається із матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 02.04.2012р. між Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк „Порто-Франко” (надалі - орендодавець) та ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю „Одеський торговий дім”, (надалі - Орендар) був укладений договір оренди нежитлового приміщення №263 (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого, Банк передав у тимчасове користування під офіси або торгівельні приміщення, а орендар приймає за двохстороннім актом в тимчасове платне користування нежитлові приміщення четвертого поверху, загальною площею 1602,3 кв.м. за адресою: м. Одеса, вул. Новощіпний ряд, 2 (надалі - Майно).
Відповідно до п. 3.2.3. Договору, Орендар зобов'язаний утримувати орендоване нежитлове приміщення у справному стані, у відповідності з правилами і нормами технічної експлуатації.
Судом встановлено, що згідно акту прийому - передачі від 02.04.2012 року Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк „Порто-Франко” передало, а ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю „Одеський торговий дім” прийняло нежитлові приміщення четвертого поверху, загальною площею 1602,3 кв.м. за адресою: м. Одеса, вул. Новощіпний ряд, 2.
Відповідно до п. 3 акту прийому - передачі об'єкт знаходиться в технічно справному стані, приведений у відповідність до вимог протипожежної безпеки, санітарно - технічним нормам.
При цьому, судова колегія зазначає, що даний акт не містить відомостей про передачу будь-якого майна
Судова колегія звертає увагу на той факт, що матеріали справи не містять акт повернення орендованого об'єкту згідно з положеннями законодавства про оренду.
Матеріали справи містять акт від 01 квітня 2015 року, згідно якого робочою групою, під головуванням уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АБ “Порто-Франко” проведена перевірка майна. За результатами перевірки встановлено наявність численних пошкоджень майна. Майно не придатне для використання за призначенням та знаходиться у технічно несправному стані. За результатами перевірки складений відповідний акт.
Також матеріали справи містять висновок про оцінку майна, який зроблений ТОВ “Експортна компанія “Професіонал” за замовленням позивача з метою визначення розміру збитків, заподіяних майну. Згідно висновку розмір збитків складає 2 275 361,00 грн..
З наведених підстав Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк „Порто-Франко” звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до відповідача ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю „Одеський торговий дім” відповідно до якої просить суд рахунок відшкодовування шкоди стягнути 2 275 361,00 грн. з ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю „Одеський торговий дім”.
Відповідно до положень ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до положень ст.760 ЦК України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).
Відповідно до положень ст.779 ЦК України наймач зобов'язаний усунути погіршення речі, які сталися з його вини.
У разі неможливості відновлення речі наймодавець має право вимагати відшкодування завданих йому збитків.
Наймач не відповідає за погіршення речі, якщо це сталося внаслідок нормального її зношення або упущень наймодавця.
Проаналізувавши норми діючого законодавства та наявні у справі докази, та надавши їм правову оцінку, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування рішення, виходячи з наступного.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність будь-яких належних та припустимих доказів, які б підтверджували викладені позивачем обставини, суду надано не було.
В якості доказів про відшкодування шкоди за пошкодження орендованого майна позивач посилається на акт перевірки майна ПАТ “Порто-Франко” від 01 квітня 2015 року, складеного робочою групою під головуванням уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АБ “Порто-Франко” та членами робочої групи у складі 4 осіб, які є співробітниками АБ “Порто-Франко”.
Зі змісту акту вбачається, що «___серпня 2015 року була здійснена перевірка наявності ....».
За результатами перевірки робочою групою встановлена наявність численних пошкоджень майна, зазначено, що майно не придатне для використання за призначенням та знаходиться у технічно несправному стані (т.1 а.с.64-65).
Судова колегія вважає, що даний акт не відповідає приписам ст.ст.32-34 ГПК України з наступних підстав.
По-перше, даний акт складений в односторонньому порядку, без участі представника відповідача, що є недопустимим. Відтак, факт повернення орендованого майна з чисельними пошкодженнями повинен був бути оформлений шляхом обов'язкового укладення двостороннього акту у письмовій формі, як й при передачі майна в оренду.
По-друге, акт складено в квітні 2015 року, однак в четвертому абзаці акту зазначено, що перевірка проведена в серпні 2015 року, без визначення числа місяця з незрозумілих підстав.
В-третє, в акті є посилання на акт прийому - передачі від 02.04.2012 року, відповідно до якого орендар, відповідач по справі, прийняв в оренду нежитлові приміщення четвертого поверху, а не майно, про відшкодування вартості, якого заявлено позивачем.
Слід зазначити, що за відсутністю двостороннього належним чином оформленого акту повернення предмету оренди неможливо встановити наявність пошкоджень, у тому числі і за допомогою експертної установи.
Внаслідок цього, за переконанням судової колегії, є безпідставним експертне дослідження вартості робіт, проведення яких необхідне для усунення пошкоджень нежитлового приміщення, поновлення майна у попередній стан, наявності чи відсутності встановлення технічних причин пошкоджень та руйнувань нежитлового приміщення, що і стало підставою відмови у задоволенні клопотання про призначення судової експертизи у даній справі.
Судова колегія підкреслює, що наявні матеріали справи не містять переліку майна, переданого в оренду, ані в договорі оренди від 02.04.2012р., ані в акті прийому передачі від 02.04.2012р., ані в акті перевірки від 01.04.2015р..
При цьому, позивач вимагає відшкодування шкоди за пошкодження майна, ідентифікація та перелік, якого при передачі в оренду відсутні в матеріалах справи.
Також позивач в якості доказу позовних вимог посилається на висновок про оцінку майна ТОВ “Експортна компанія “Професіонал”, згідно якого розмір збитків складає 2 275 361,00 грн.. Висновок містить посилання на наступне майно -пожежна сигналізація, частина напільного покриття, обшивка гіпсокартону стелі, частина електропроводки, стельові світильники, розетки, частина коридорних та між кабінетних перегородок, частина між кабінетних дверей, частина радіаторів, частина електрощитів. Однак, судова колегія зазначає, що відшкодування шкоди вищепереліченого майна не є спірним орендованим майном, а є обладнанням орендованого приміщення, відомості про передачу якого орендодавцем відсутні.
Крім того, у висновку оцінювач оцінює майно на підставі вищезгаданого акту від 01.04.2015р., який судовою колегією визначено як недопустимий доказ.
Також колегія суддів відмічає, що даний висновок не є допустимим доказом про справі, оскільки звіт про оцінку містить роботу по оцінці права вимоги відшкодування шкоди, спричиненого об'єкту нерухомості. Відповідна оцінка права вимоги на відшкодування шкоди має правовий характер, який визначається судом , а не оцінщиком.
Крім того, до висновку не додано відомостей щодо внесення даних зазначеного експерта до Державного реєстру атестованих судових експертів.
За приписами статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Для відшкодування шкоди за правилами статті 1166 Цивільного кодексу України необхідно довести такі факти:
а) Неправомірність поведінки особи.
Неправомірною (протиправною) можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії. При цьому, протиправною поведінкою в розумінні частини 1 статті 224 Господарського кодексу України є поведінка особи, яка суперечить правовим нормам та встановленим вимогам щодо здійснення господарської діяльності.
б) Наявність шкоди.
Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров'я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов'язкова умова, але і міра відповідальності, оскільки за загальним правилом статті, що коментується, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі (мова йдеться про реальну шкоду, а також і про збитки у вигляді упущеної вигоди).
в) Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.
г) Вина заподіювача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.
Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди (збитків).
Отже, відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить наявність шкоди, протиправну поведінку заподіювача шкоди, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача та вину.
За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.
На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).
Відповідно до ч.1 ст.225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються зокрема вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.
Згідно з частиною другою статті 623 ЦК розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Статтею 285 ГК України на орендаря покладений обов'язок відшкодувати орендодавцю вартість орендованого майна виключно у разі відчуження цього майна або його знищення чи псування з вини орендаря.
Отже, обов'язок відшкодувати майнову шкоду виникає у орендаря за умови наявності в його діях складу господарського правопорушення, який складається з наступного: самого факту нанесення шкоди майну орендодавця, протиправних дій орендаря, наявність причинно - наслідкового зв'язку між виникненням такої шкоди та діями орендаря та наявності вини орендаря в таких діях.
Проаналізувавши спірні правовідносини та норми діючого законодавства, судова колегія доходить висновку про відсутність підстав для відшкодування шкоди.
Відповідно до ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Судова колегія зазначає, що матеріали справи не містять доказів шкоди, заподіяної орендованому приміщенню, не зазначено в чому полягає протиправна поведінка відповідача, відсутні докази вини відповідача, отже і відсутній причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача.
Відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить наявність шкоди.
Підсумовуючи вищенаведене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність будь-яких належних та припустимих доказів, які б підтверджували викладені позивачем обставини.
За таких обставин, перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не підтверджені належними та допустимими доказами, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав, передбачених ст.104 ГПК України, для скасування рішення суду першої інстанції та відмову у задоволенні апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 99, п.1 ст.103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк „Порто-Франко” залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Одеської області від 10 травня 2017 року по справі № 916/3607/15 залишити без змін.
Постанова набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
Повний текст постанови підписаний 31.07.2017 року
Головуючий суддя А.І. Ярош
Суддя Г.І. Діброва
Суддя В.А. Лисенко