Справа №22Ц-3318/2007 р.
Категорія 34, 35
Головуючий у 1 інстанції Кириченко В.І.
Доповідач у 2 інстанції Яворський М.А.
іменем України
05 листопада 2007 року м. Київ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого судді: Яворського М.А.
суддів Корзаченко І.Ф., Червінко К.С.
при секретарі Велицькому О.О.
розглянувши в приміщенні апеляційного суду Київської області матеріали справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 21 серпня 2007 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 треті особи : виконком Ставівської сільської ради Кагарлицького району та виконком Пужайківської сільської ради Балтського району, Одеської області про розірвання шлюбу та визначення місця проживання малолітньої дитини,
встановила:
У квітні 2007 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 та просила постановити рішення, яким шлюб укладений між нею та відповідачем 24 січня 2002 року та зареєстрованого Пужайківською сільською радою Балтського району Одеської області розірвати та визначити місце проживання їх малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з нею.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що не підтримує з відповідачем шлюбно-сімейних відносин, не веде спільного господарства, не має спільного бюджет. Крім того з липня місяця 2006 року перебуває у фактичних шлюбних відносинах з іншим чоловіком та має намір створиш іншу сім'ю. А так як відповідач забрав малолітнього сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 і проживає з ним в с. Пужайкове Балтського району Одеської області, просила суд шлюб з відповідачем розірвати і визначити місцем проживання дитини після розірвання шлюбу із нею.
Рішенням Кагарлицького районного суду Київської області від 21 серпня 2007 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, який зареєстрований 24 січня 2002 року Пужайківської сільською радою Балтського району Одеської області, актовий запис № 2, - розірвано. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо визначення місця проживання малолітньої дитини з нею відмовлено, та визначено, що після розірванні шлюбу син ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 залишається проживати з батьком ОСОБА_2 Вирішено також стягнути з відповідача на користь держави 17 грн. державного мита при видачі свідоцтва про розірвання шлюб, звільнивши при цьому відповідачку від вказаних витрат.
В апеляційній скарзі позивачка по справі ОСОБА_1 не оспорюючи рішення суду в частині розірвання шлюбу, просить скасувати зазначене рішення в частині визначення місця проживання малолітнього сина ОСОБА_3 із відповідачем. При цьому позивачка посилається, на те, що висновки суду в цій частині не відповідають встановленим обставинам справи та постановленні з порушення норм процесуального та матеріального права. Зокрема позивачка зазначає той факт, що судом не враховано, що вона на даний час отримує материну пенсію, а також забезпечується співмешканцем та має кошти на утримання дитини. Крім того суд не врахував той факт, що у вересні 2006 року відповідач без погодження з нею забрав дитину до себе де вона і проживає до цього часу. Тому просила постановити нове рішення в цій частині та визначити місце проживання дитини з нею.
Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явилися на розгляд вказаної справи, дослідивши матеріали справи і, обговоривши доводи апеляційної скарга відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхилення з наступних підстав.
Згідно зі ст. 308 ч. 1 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення додержанням вимог матеріального і процесуального права
Судом першої інстанції встановлено, що сторони по справі перебувають у зареєстровано шлюбі з 24 січня 2002 року і від сумісного проживання мають малолітню дитину ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, вказані факти підтверджуються свідоцтвом про одруження та свідоцтвом про народження дитини, (а.с. 4, 5).
У квітні 2006 року позивачка по справі залишивши відповідача проживати в с Пужайково, Балтського району Одеської області переїхала проживати до своєї матері в с Стави Кагарлицького району і з вересня 2006 року сторони по справі не підтримують шлюбно-сімейних відносин, не ведуть спільного господарства не мають спільного бюджету. Крім того встановлено що позивачка проживає у фактичних шлюбних відносинах з іншим чоловіком та має намір створити нову сім'ю.
Враховуючи вказані обставини суд прийшов до обгрунтованого висновку про необхідність розірвання шлюбу між сторонами по справі, як такий що суперечить їх інтересам.
Рішення суду в цій частині апелянтом не оспорюється та на думку колегії суддів є законним та обґрунтованим і таким, що прийняте у відповідності до вимог ст. 51 Конституції України та ст.. 104, 105 ч.3, та 109 СК України.
Судом першої інстанції також встановлено, що з вересні 2006 року сторони по справі фактично припинили шлюбні відносини і саме з вказаного часу з відповідачем по справі за місцем його постійного проживання в с Пужайково, Балтського району, Одеської області проживає малолітній син сторін по вказаній справі ОСОБА_3.
Вирішуючи спір щодо місця проживання дитини та, відмовляючи позивачці у задоволенні її позовних вимог щодо проживання дитини з нею, суд першої інстанції враховував матеріальне становище сторін, ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, стан їх здоров'я та прихильність дитини до батька а також висновки органів опіки та піклування як за місцем проживання позивачки так і за місцем проживання відповідача та прийшов до висновку щодо доцільності залишення дитини проживати саме із батьком.
Колегія суддів вважає зазначений висновок суду першої інстанції обґрунтовашім, законним та таким, що зроблений на підставі наданих сторонами по справі та досліджених судом першої інстанції доказів.
Так відповідно дот вимог ст. 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України №16 від 12 червня 1998 року «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім'ю України» із змінами, внесеними згідно з Постановами Верховного Суду №3 від 15.05.2006 р. та № 3 "від 30.03.2007 р. визначено, що вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо (в тому числі в одній квартирі), про те, з ким із них і хто саме з дітей залишається, суд, виходячи із встановленої сг.59 КпШС рівності пав та обов'язків батька й матері щодо своїх дітей, повинен постановити рішення, яке відповідало б інтересам неповнолітніх. При цьому суд враховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дітей і турботу про них, їхній вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дітей. Суд може взяти до уваги й бажання дитини, яка досягла 10 років, хоча воно не є обов'язковим для нього.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції визначаючи місце проживання дитини саме місце проживання батька обгрунтовано взяв до уваги що з дня народження дитина проживає в с Пужайкове Одеської області, де відвідує дошкільний заклад із задоволенням і має друзів, проживає дитина в сім'ї з батьком та дідом і бабою, які також як і батько активно приймають участь у вихованні дитини, а мати дитини з квітня 2006 р. постійно проживає в іншій місцевості - с Стави Кагарлицького району Київської області, з якою дитина не знайома. Батько дитини має дохід, працюючи головою ФГ «Дебют», позитивно характеризується, спиртними напоями або наркотичними засобами не зловживає. А мати дитини не працює і не надала доказів, що має самостійний дохід. Також з пояснень дитини в судовому засіданні встановлено прихильність дитини до батька ОСОБА_2
Посилання апелянта в апеляційнш скарзі на те, що батько без її згоди у вересні 2006 року забрав дитину до себе не може бути підставою для скасування рішення суду в цій частині, оскільки з матеріалів справи вбачається, що позивачка на протязі 8 місяців не зверталася до суду із вказаним позовом до дитини не приїздила (цікавилася лише телефоном), здоров'ям дитини не цікавилася, що свідчить про її байдужість до дитини на протязі вказаного часу, в той же час із рішення №44 Пужайківської сільської ради вбачається, що відповідач по справі займається виховання та утриманням дитини, із характеристики виданої директором Пужайківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів - дошкільного навального закладу вбачається, що відповідач вчасно розраховується за харчування, приймає активну участь у вихованні дитини та у житті дитячого садка.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи спір повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, а тому апеляційну скаргу відхиляє, а рішення суду залишає без змін.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 21 серпня 2007 року залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом 2 місяців.