Справа № 22-Ц-3253/2007 Головуючий у 1 інстанції Коцюрба М.П.
Категорія Доповідач у 2 інстанції Голуб С.А.
8 листопада 2007 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого Мазурка В.А.
суддів: Голуб С.А., Мережко М.В.
при секретарі Козак І.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 липня 2007 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: Мироцька сільська рада
про визнання права власності на земельну ділянку,
В травні 2007 року позивачі пред»явили в суді названий позов посилаючись на те, що 24 грудня 2004 року вони уклали з відповідачкою договір купівлі-продажу житлового будинку по АДРЕСА_1 У зв»язку з тим, що земельна ділянка, на якій розташований будинок, на день укладання договору купівлі-продажу житлового будинку не була приватизована, позивачі не могли укласти з відповідачкою договір купівлі-продажу земельної ділянки.
Відповідачкою була написана розписка про те, що вона отримала гроші в повному обсязі за проданий будинок та земельну ділянку площею 0.3 га.
Відповідачка ухиляється від укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки, у зв»язку з чим позивачі просили скасувати Державний акт на право власності на земельну ділянку, яка знаходиться АДРЕСА_1, виданий на ім»я ОСОБА_3, визнати за ними право власності на земельну ділянку площею 0, 25 га для обслуговування житлового будинку та 0, 05 га для ведення особистого селянського господарства в рівних долях, зобов»язати Мироцьку сільську раду видати позивачам Державний акт на право власності на земельну ділянку.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 липня 2007 року в задоволенні позову відмовлено.
Позивачі оскаржили рішення суду в апеляційному порядку з підстав неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема зазначають, що суд не дав оцінки наявним у справі доказам, а саме розпискам відповідачки про те, що вона отримала від позивачів гроші за проданий будинок та земельну ділянку площею 0, 3 га і зобов»язується після отримання Державного акту на право приватної власності на землю передати його для переоформлення позивачам. Просять рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення апелянтів, які уточнили, що договір купівлі-продажу будинку був укладений не 24 грудня 2004 року, а 24 грудня 2003 року, а також пояснення представника відповідачки, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги й обговоривши доводи апелянтів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається із матеріалів справи 24 грудня 2003 року сторони уклали договір купівлі-продажу житлового будинку по АДРЕСА_1. 17 березня 2004 року відповідачка отримала Державний акт на право власності на земельну ділянку на підставі договору дарування від 22 серпня 2003 року.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що Державний акт на право власності на земельну ділянку був виданий з дотриманням вимог законодавства, а тому підстав для визнання його недійсним не було.
Судова колегія погоджується з такими висновками суду, оскільки вони зроблені з врахуванням обставин справи і досліджених у судовому засіданні доказів.
Судова колегія не погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що суд не дослідив надані позивачами докази.
Дійсно, в рішенні суду не дана оцінка розпискам, які надавала відповідачка позивачам. Разом з тим, як вбачається із протоколу судового засідання, вони досліджувались судом при вивченні письмових матеріалів справи.
Судова колегія вважає, що названі вище розписки не спростовують висновків суду виходячи із наступного.
В позові позивачі не навели правової підстави для визнання Державного акту на право власності на земельну ділянку недійсним. Судом першої інстанції встановлено, що відповідачка отримала спірну земельну ділянку у власність за договором дарування, а тому сільською радою правомірно був виданий відповідачці Державний акт на право власності на землю.
Щодо позовних вимог про визнання права власності на земельну ділянку, то вони також правильно залишені судом без задоволення, оскільки підстави для набуття права власності на землю встановлені в ст.81 ЗК України.
Як вбачається із змісту позовної заяви позивачі стверджують, що вони купили земельну ділянку разом з будинком, за що заплатили оговорену в договорі суму. Разом з тим, договору купівлі-продажу земельної ділянки, як це було передбачено ст.. 120 ЗК України, в редакції яка діяла на час укладення договору купівлі-продажу, між сторонами укладено не було. Крім того, земельна ділянка на час укладення договору купівлі-продажу будинку, не перебувала у власності відповідачки, а тому вона не мала права її відчужувати за договором купівлі-продажу.
За наведених обставин у позивачів не виникло права власності на земельну ділянку і суд не міг при розгляді позову в межах заявлених позовних вимог і на підставі наданих позивачами доказів визнати за ними право власності на земельну ділянку.
Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, а тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 липня 2007 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду України.