справа №2а-1179/09
17 листопада 2009 року м. Сімферополь
Центральний районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, судді: ДВІРНИК Н.В.,
Секретаря: Шамієвій С.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим про визнання дій протиправними і стягнення пенсії,
22.07.2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного Фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим, з урахуванням уточнень до позову просить визнати відмову відповідача у перерахунку пенсії у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком і додаткової пенсії у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком за період з 01.01.2005 року по 01.11.2008 року та стягнути на його користь з відповідача недоотриману за цей період у сумі 193339,69 гривень. Позовні вимоги мотивовані наступним. У червні 2009 року позивач звернувся до відповідача з заявою про перерахунок пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 р. ОСОБА_1 має статус особи, постраждалої внаслідок аварії на ЧАЕС та 2 групу інвалідності. Позивач наполягав на проведенні перерахунку пенсії у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком з 01.01.2005 року по 01.11.2008 року, проте отримав відмову у перерахунку. Позивач вважає такі дії незаконними, обґрунтовуючи свої доводи тим, що Закон №796-ХІІ має переважне значення перед іншими підзаконними актами, тому до виниклих правовідносин повинні бути застосовані положення загаданого Закону.
У судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали, просили його задовольнити.
Відповідач про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, направив до суду письмові заперечення, в яких позов ОСОБА_1 не визнає, просить відмовити, у тому числі у зв'язку з пропущенням строку звернення до адміністративного суду.
Суд вважає за можливе провести розгляд справи у відсутності представника відповідача на підставі наявних матеріалів.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлене, що ОСОБА_1 перебуває на пенсійному обліку в Управлінні Пенсійного Фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим як особа,що отримала інвалідність внаслідок аварії на Чернобильської ЧАЕС, і належить до першої категорії як особа, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи. За відповідачем встановлена друга група інвалідності, пов'язана з впливом аварії на ЧАЕС. У червні 2009 року позивач звернувся до відповідача з заявою про перерахунок пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 р. №796-ХІІ (далі - Закон №796-ХІІ), у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком з 01.01.2005 року по 01.11.2008 року, проте отримав відмову у перерахунку.
Рішенням Окружного адміністративного суду АР Крим від 23.04.2009 року зобов'язано перерахувати і виплатити ОСОБА_1 пенсію у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком і додаткову пенсію у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком з листопада 2008 року.
Відповідно до статті 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому нормативному акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Пунктом. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 13.06. 2007 року № 8 “Про незалежність судової влади” визначено, що відповідно до ст.ст. 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод.
Суд вважає необхідним визначити, що, утверджуючи та забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами Украйни встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до ч. 2 ст. 6, ч. 2 ст. 19, ч.1 ст. 68 Конституції України вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення засад соціальної правової держави.
Право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг визначене статтею 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Пунктом 2 частини 1 статті 8 зазначеного Закону таке право закріплене за особами, яким до дня набрання чинності цим Законом була призначена пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" (крім соціальних пенсій) або була призначена пенсія (щомісячне довічне утримання) за іншими законодавчими актами, але вони мали право на призначення пенсії за Законом України "Про пенсійне забезпечення" - за умови, якщо вони не отримують пенсію (щомісячне довічне грошове утримання) з інших джерел.
Право вибору пенсійних виплат передбачене статтею 10 наведеного Закону, і означає, що особі, яка має одночасне право на різні види пенсії: за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника, призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.
Абзац перший пункту 13 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, у разі, якщо особа має право на отримання пенсії, у тому числі відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 р. №796-ХІІ (далі - Закон №796-ХІІ) призначається одна пенсія за її вибором. При цьому різниця між розміром пенсії, на який має право особа відповідно до зазначених законодавчих акгів, та розміром пенсії із солідарної системи відповідно до цього Закону фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, соціального захисту потерпілого населення, визначені Законом №796-ХІІ, оскільки відповідно до статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.
Розділ 8 даного Закону передбачає правила призначення та виплати пенсій і компенсацій особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4. Стаття 49 цього розділу визначає пенсії особам, віднесеним до вказаних категорій у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Стаття Закону №796-ХІІ передбачає, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у відповідних розмірах, зокрема інвалідам 2 групи - 75 відсотків мінімальної пенсії за віком. Виплата зазначеної пенсії відповідно до статті 53 даного Закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.
Нормами статті 54 Закону №796-ХІІ визначені підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та у зв'язку з втратою годувальника. Зазначені норми розповсюджуються на відповідача як віднесеного до категорії 1.
Частина 4 ст. 54 Закону України №796-ХІІ передбачає, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчим по 2 групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком.
Суд вважає, що даною нормою визначений для даної категорії нижчий розмір державних пенсій. Таким чином, якщо нормами статті 49 спеціального закону передбачений максимальний розмір, то частиною 4 статті 54 даного закону нижчий розмір державної пенсії для інвалідів, віднесених виключно до першої категорії, та у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Посилання відповідача на частину 5 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якою визначено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, внаслідок чого відповідач керувався розміром 19 гривень 91 копійка, що визначені постановою Кабінету Міністрів України «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок державного бюджету» від 3 січня 2002 року № 1 (зі змінами внесеними постановою № 895 від 13 липня 2004 року), колегія судів не приймає, оскільки ототожнювати порядок і розмір в силу різного правового навантаження цих значень неможливо.
Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, дає Закон України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року № 966-14, а також Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 5 жовтня 2000 року № 2017-ІП, згідно статті 1 якого прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком, який відповідно до статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Частиною 3 статті 4 даного Закону (в редакції Закону № 2505-4 від 25 березня 2005 року, що діє з 31 березня 2005 року) передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему (про що зокрема зазначено у рішенні № 8-рп/2005 від 11 жовтня по справі № 1-21/2005), пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з того, що конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачені статтями 1, 3, частиною 2 статті 6, статтею 8, частиною 2 статті 19, статтями 22, 23, частиною 1 статті 24 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов'язань, виходячи з положень принципу верховенства.
Статтею 99 КАС України встановлено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Позивач звернувся до суду 22.07.2009 року по , що підтверджується вхідним штампом на першій сторінці позовної заяви, тобто з пропуском річного строку з моменту, коли він міг би дізнатися про порушення свого права.
Позивач у позовній заяві не просив відновити пропущений строк звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів, посилаючись на ч.2 ст. 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" про те, що пенсії, не отримані з вини органу по призначенню і виплаті пенсії, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду визначені у ст. 100 КАС України, згідно з якою пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Відповідач у запереченнях наполягав на застосуванні наслідків пропущення строків звернення до адміністративного суду.
Суд не вбачає поважних причин пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду, а відтак захисту підлягає право позивача з 22.07. 2008 року по 01.11.2008 року.
Статтею 58 Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” встановлено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність у наступному розмірі: з 1 січня - 470 гривень, з 1 квітня - 481 гривня, з 1 липня - 482 гривні, з 1 жовтня - 498 гривень.
Розрахунок пенсії з 22.07. 2008 року по 01.11.2008 року суд здійснює з вирахуванням пенсії, вже виплаченої позивачу , за наступною формулою:
з 22.07.2008 року по 01.08.2009 року = (482 : 31 х 10) х 8= 1243,87 грн + (482 : 31 х 10) х 75% =116,61 = 1360,48 - (916,40 : 31 х 10) = 1064,87 гривень.
з 01.08.2009 року по 01.10.2008 року = 482х8=3856 + 361,50 = 4217.50 - 916,40 = 3301,10 Х 3 = 9903.30 грн.
з 01.10.2008 року по 01.11.2008 року = 498х8=3984 + 373,50 = 4357.50 - 919,60 = 3437.90 грн.
За таких обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме, нарахуванню та виплаті підлягає пенсія: 1064,87 + 9903.30 грн + 3437.90 грн = 14406,07 грн.
З урахуванням індексу споживчих цін ця сума складає 14406,07 грн х 1,106 = 15933,11 гривень.
Суд вважає, що зазначену пенсію повинен нараховувати і виплачувати саме відповідач.
Згідно зі ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, та в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач не довів правомірності своїх дій щодо відмови у перерахунку та виплати позивачу державної та додаткової пенсії по інвалідності у розмірах, визначених статтею Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в зв'язку з чим суд визнає дії відповідача неправомірними.
Судові витрати суд розподіляє у порядку ч.3 ст. 94 КАС України.
Керуючись ст.ст.11, 160-163, 167 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати дії Управління Пенсійного Фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим щодо відмови у перерахунку та виплати пенсії у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком на підставі Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ОСОБА_1 незаконними.
Зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим нарахувати і виплатити ОСОБА_1 недоотриману пенсію у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком на підставі Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року, з урахуванням індексу інфляції за період з 22.07. 2008 року по 01.11.2008 року в розмірі 15933,11 гривень.
В задоволенні інших позовних вимог відмовити.
На постанову може бути подана апеляція в Севастопольський апеляційний суд через Центральний районний суд м. Сімферополя у порядку ст. 186 КАС України шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів із дня проголошення постанови і подання апеляційної скарги протягом 20 днів після подачі заяви про апеляційне оскарження.
СУДДЯ: Н.В.ДВІРНИК
справа №2а-1179/09
(вступна та резолютивна частини)
17 листопада 2009 року м. Сімферополь
Центральний районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, судді: ДВІРНИК Н.В.,
Секретаря: Шамієвій С.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим про визнання дій протиправними і стягнення пенсії,
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати дії Управління Пенсійного Фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим щодо відмови у перерахунку та виплати пенсії у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком на підставі Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ОСОБА_1 незаконними.
Зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим нарахувати і виплатити ОСОБА_1 недоотриману пенсію у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком на підставі Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року, з урахуванням індексу інфляції за період з 22.07. 2008 року по 01.11.2008 року в розмірі 15933,11 гривень.
В задоволенні інших позовних вимог відмовити.
На постанову може бути подана апеляція в Севастопольський апеляційний суд через Центральний районний суд м. Сімферополя у порядку ст. 186 КАС України шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів із дня проголошення постанови і подання апеляційної скарги протягом 20 днів після подачі заяви про апеляційне оскарження.
СУДДЯ: Н.В.ДВІРНИК