Справа № 22-ц-3123-07 Головуючий у 1 інстанції Супрун Г.Б.
Категорія Доповідач у 11 інстанції Оношко Г.М.
23 жовтня 2007 року колегія суддів судової палати в цивільних
справах Апеляційного суду Київської області в складі: головуючого Даценко Л.М., суддів Березовенко Р.В., Оношко Г.М., при секретарі Степурі Н.Ю.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Броварського міскрайонного суду від 23 липня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права власності, стягнення неотриманого прибутку та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: приватний нотаріус Броварського міського нотаріального округу Авраменко Наталія Анатоліївна - про визнання недійсним договору дарування, визнання його договором застави та визнання права власності на нерухоме майно.
Заслухавши доповідь судді Апеляційного суду , перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги , -
встановила:
У лютому 2007 року ОСОБА_13вернулася з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права власності. У позові посилалася на те , що 13 січня 2004 року між нею та відповідачем був укладений договір дарування, згідно з яким відповідач подарував, а вона прийняла в дар 1 / 2 частину належного йому майна - 33 / 100 частини складу продбази по АДРЕСА_1 .
У грудні 2006 року без її згоди відповідач заволодів частиною її приміщення, звільнити його відмовляється, тому позивачка просить зобов"язати відповідача не чинити їй перешкод в користуванні належною їй на праві спільної часткової власності частиною приміщення.
В додатковій позовній заяві позивачка, посилаючись на те, що відповідач без її згоди використовує належне їй майно , спричиняє їй матеріальні збитки у зв"язку з неможливістю отримати доход від майна , просила стягнути з відповідача матеріальну шкоду у формі упущеної вигоди в сумі 202 300 грн. та витрати у справі.
У травні 2007року ОСОБА_2 звернувся до ОСОБА_1 з зустрічним позовом про визнання недійсним договору дарування та визнання права власності на нерухоме майно. Позовні вимоги обґрунтовував тим, що у серпні 2003року він взяв кредит у Броварській філії AT „Укрінбанк". На забезпечення повернення ним кредиту була передана в заставу будівля приймального пункту склопосуду по вул. Гагаріна в м. Бровари, що знаходилася в його та позивачки спільній частковій власності . ОСОБА_1 виступила поручителем за умови, що як гарантія повернення ним кредиту та виведення з застави належної їй частини вказаного приміщення буде укладений договорів дарування половини складу. У разі погашення ним кредиту ОСОБА_1 зобов'язалася повернути подаровану частину приміщення складу.
Відповідач вважає, що укладений між ним та позивачкою договір дарування є удаваною угодою, оскільки укладався не з метою переходу до ОСОБА_1 права власності на нежиле приміщення, а з метою забезпечення виконання зобов'язання ним перед ОСОБА_1 про виведення з під застави 1 /2 частини приміщення магазину, спірне приміщення стало предметом застави .
26 квітня 2005 року кредит за кредитним договором від 23 серпня 2003 року був повністю повернутий банку. 13 травня 2005 року він уклав новий кредитний договір, позивачка знову виступила поручителем та надала в заставу належне їм на праві спільної часткової власності приміщення вказаного магазину .
При цьому вони домовилися, що подарована частина складу залишається за нею до моменту повного погашення ним кредиту по даній кредитній угоді, а після виведення з застави належного їй майна позивачка поверне відповідачеві отриману в дар частину приміщення складу.
Кредит відповідачем за даним кредитним договором був погашений 18 грудня 2006 року, належна позивачці частина приміщення магазину по вул. Гагаріна в м. Бровари була виведена з застави, ОСОБА_1 обіцяла відповідачеві повернути йому отриману шляхом дарування частину складу, однак звернулася до суду з даним позовом, посилаючись на те , що спірна частина складу є її власністю.
Зазначає, що спірна частина складу ніколи не переходила у власність позивачки, вона жодного дня не користувалася, не володіла та не розпоряджалася нею, не вкладала в її утримання коштів, зазначеною частиною приміщення продовжував користуватися відповідач: передав частину приміщення в оренду , іншу частину використовував для власної підприємницької діяльності.
Уточнивши у липні 2007року позовні вимоги, ОСОБА_2 просив визнати недійсним вказаний договір дарування , визнати , що 1 3 січня 2004 року між ним та позивачкою замість договору дарування був укладений договір застави та визнати за ним право власності на 33/100 частини спірного нежилого приміщення.
Рішенням Броварського міськрайонного суду від 23 липня 2007 року в позові ОСОБА_1 відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено. Постановлено визнати недійсним договір дарування 33/100 частин нежилого приміщення по АДРЕСА_1, укладений 13 січня 2004 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, визнати , що зазначений договір є договором застави , визнати за ОСОБА_2 право власності на 33 /100 частини спірного приміщення.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду з підстав неповного з"ясування судом обставин , що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи , недоведеності обставин , що мають значення для справи , які суд вважає встановленими, порушення і неправильного застосування норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про задоволення її позову та відмову в зустрічному позові.
Перевіривши матеріали справи в порядку ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
За правилами с т.235 ЦК України, удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.
Постановляючи рішення про відмову в позові ОСОБА_1 про зобов'язання не чинити перешкод в користуванні та володінні частиною спірного нежилого приміщення, суд виходив з того , що укладений 13 січня 2004року договір дарування нежилого приміщення, згідно з яким ОСОБА_2 подарував і ОСОБА_1 прийняла в дар 33 /100 частини приміщення складу по АДРЕСА_1 не був спрямований на реальне встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов"язків , які передбачені для договору дарування , не з метою переходу до обдарованої права власності на частину складу , а з метою виконання ОСОБА_2 свого зобов'язання перед ОСОБА_1 вивести з застави належне їй майно, яке вона передала в заставу для забезпечення кредитних зобов'язань ОСОБА_2 перед банком.
На обґрунтування такого висновку суд посилався на те, що при укладені договору між позивачкою та відповідачем була домовленість, що після виплати кредиту, одержаного ним 23 серпня 2003 року та виведення майна позивачки з застави, позивачка поверне відповідачеві спірну частину приміщення також шляхом укладення договору дарування; що після укладення договору дарування сторони не встановлювали порядку користування складом, відповідач продовжував в повному обсязі здійснювати право власності: володів, користувався і розпоряджався складом-здавав частину складу в оренду, іншу частину використовував для власної підприємницької діяльності , продовжував нести обов'язки по утриманню приміщення.
Така ж домовленість була між ними при одержанні відповідачем кредиту 13 травня 2005року.
З урахуванням наведених обставин суд першої інстанції дійшов висновку, що укладений сторонами договір дарування є удаваним правочином, вчинено сторонами з метою приховати договір застави, який вони насправді вчинили, що зобов"язання, забезпечне заставою, виконане та ухвалив рішення про визнання договору дарування недійсним , визнання його договором застави та визнав за відповідачем право власності на спірне приміщення.
Проте з таким висновком суду погодитися не можна , оскільки висновки суду першої інстанції в цій частині не відповідають обставинам справи.
Так, з матеріалів справи встановлено, що 13 січня 2004 року між ОСОБА_2та ОСОБА_1 був укладений договір дарування, згідно з яким ОСОБА_2 подарував, а ОСОБА_1 прийняла в дар 1 / 2 частину належного дарувальнику майна- 33 / 100 частини складу продбази по АДРЕСА_1 . Договір дарування укладений з дотриманням вимог закону, нотаріально посвідчений та зареєстрований в передбаченому законом порядку.
В пункті 7 договору вказано , що в присутності нотаріуса дарувальник передав обдарованій ключі від нежилого приміщення, при цьому сторони усвідомлюють, що цим актом підтверджено передачу 33/100 частин нежилого приміщення обдарованій. Прийняття обдарованою від дарувальника ключів від нежилого приміщення свідчить про те , що передача обдарованій приміщення відбулася ./ а.с. 5 /
Посилання відповідача на те , після укладення договору дарування обдарована не користувалася майном як своїм власним спростовується матеріалами справи, з яких беззаперечно встановлено, що позивачка та відповідач після укладення договору за взаємною згодою здійснювали право власності: виконували роботи по покращенню майна, проводили до нього добудову та переобладнання , спільно укладали договір на виконання робіт для передачі кожному з них в користування частини земельної ділянки, на якій розташоване приміщення складу , спільно оплачували вартість пошукових робіт, їм обом рішенням виконкому Броварської міської ради від 26 квітня 2007 року для обслуговування належних їм часток будівлі надавалися земельні ділянки.
Та обставина, що відповідач здав в оренду частину приміщення ТОВ „Професіонал-Плюс" не може свідчити про те , що позивачка не користувалася спірним приміщенням.
Як вбачається з матеріалі в справи, договори оренди , на які посилається відповідач, 02 листопада 2004року та 02 вересня 2005 року були укладені між ОСОБА_2 та ТОВ "Професіонал-Плюс" , засновником якого чоловік позивачки ОСОБА_1, з яким відповідач мав спільне майно. ОСОБА_2 використовував для господарської діяльності, сплачуючи за договором оренди символічну орендну плату - 1грн, . а пізніше 2 грн. за 1 м. кв.
Конфлікт з приводу користування спірним приміщенням виник між сторонами 23 травня 2006 року у зв"язку з тим, що відповідач відмовився звільнити зайняту ним частину складу та розподілити його.
Вказана обставина підтверджується висновком №424 Броварського MB ГУ МВС України в Київській області від 29 травня 2006року за наслідками розгляду звернення ОСОБА_1 та ОСОБА_2
Висновком встановлено , що 23 травня 2006 року позивачка попросила відповідача звільнити їхню частину складу. ОСОБА_2 відмовився звільняти склад; опитаний працівником міліції він пояснив, що ОСОБА_1 використовуючи своє службове становище, розкрадав їх спільне колективне майно, у зв'язку з чим ОСОБА_2 буде оспорювати договір дарування складського приміщення, 1/2 частину якого він подарував ОСОБА_1, а тому не пускає ОСОБА_1 до складу.
З цих пояснень вбачається що відповідач підтвердив факт укладення ним та позивачкою договору дарування , що причиною оскарження договору дарування був конфлікт , який виник між чоловіком позивачки та відповідачем з приводу їх спільного майна, а не удаваність правочину , / а. с. 8/ та спростовують посилання відповідача на те , що укладаючи договір дарування, сторони мали на увазі інший договір, а саме договір застави майна, що договір дарування є удаваним правочином.
Доказів про наявність між позивачем та відповідачем домовленості про повернення майна відповідач не надав. Зазначені доводи відповідача спростовуються наведеним вище висновком Броварського ГУ МВС України про те , що вже у травні 2006 року позивачка вимагала звільнити подаровану їй частину складу . Колегія суддів не може прийняти до уваги показання свідків Костирної О.Є. та ОСОБА_2 , що позивачка наполягала на укладенні договору дарування, а не застави , що всі знали про домовленість між ОСОБА_2 ОСОБА_1 щодо повернення подарованої частини складу, оскільки їх показання спростовуються вище викладеними об'єктивними доказами, зазначені свідки зацікавлені в справі : ОСОБА_3 - дядько відповідача, ОСОБА_4 тривалий час працювала бухгалтером у підприємстві відповідача, була підпорядкована останньому. Договір дарування був укладений більше ніж через 4 місяці після укладення кредитного договору , на який посилається відповідач.3азначені обставини та докази в їх сукупності повністю спростовують висновки суду про наявність підстав для задоволення зустрічного позову.
Разом з тим доводи позивачки щодо перешкод, які чинить їй відповідач, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, в тому числі поясненнями самого відповідача про те, що він не пускає позивачку до спірного приміщення, не визнає за нею права на користування частиною складського приміщення, тому позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині підлягають задоволенню на підставі ст. ст.317, 319, 321 ЦК України.
Оскільки висновки суду в частині первісних позовних вимог ОСОБА_1 та зустрічного позову ОСОБА_2 не відповідають матеріалам справи , рішення суду в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 та відмови в позові ОСОБА_1 про усунення перешкод у здійсненні права власності підлягає скасуванню на підставі ст. 309 ЦПК України з ухваленням в цій частині нового рішення, яким первісний позов ОСОБА_1 задовольнити, зобов'язати ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 перешкод у користуванні та володіння належними їй на праві власності 33 / 100 частинами нежилого приміщення складу - продбази, яка розташована по АДРЕСА_1 Київської області , в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: приватний нотаріус Броварського міського нотаріального округу Авраменко Наталія Анатоліївна - про визнання недійсним договору дарування, визнання його договором застави, визнання права власності на нерухоме майно відмовити.
Разом з тим додаткові позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення неотриманого прибутку задоволенню не підлягають , оскільки договір оренди складського приміщення, укладений 20 січня 2006 року між позивачкою та ПП „ ОСОБА_4" не відповідає вимогам ст. 793 ЦК України / в ред., що діяла на час укладення договору/, згідно з ч. 2 якої договір найму будівлі або іншої капітальної споруди / їх окремої частини / строком на один рік і більше підлягає нотаріальному посвідченню, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні неотриманого прибутку немає. Керуючись ст. ст. 309, 316 ЦПК України, колегія суддів , -
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Броварського міськрайонного суду від 23 липня 2007 року в частині відмови ОСОБА_1 в позові про усунення перешкод у здійсненні права власності скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким первісний позов у цій частині позовних вимог задовольнити. Зобов"язати ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 перешкод у користуванні та володіння належними їй на праві власності 33 / 100 частинами нежилого приміщення складу - продбази, яка розташована по АДРЕСА_1.
Рішення суду в частині відмови ОСОБА_1 в позові про стягнення неотриманого прибутку залишити без змін.
Рішення Броварського міськрайонного суду від 23 липня 2007 року про задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 скасувати і ухвалити нове рішення , яким в задоволенні зустрічного, позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: приватний нотаріус Броварського міського нотаріального округу Авраменко Наталія Анатоліївна - про визнання недійсним договору дарування, визнання його договором застави, визнання права власності на нерухоме майно відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.