Справа № 22ц -2723 2007 р. Головуючий у 1-й інстанції Рудніченко О.М.
Доповідач у 2-й інстанції Коцюрба О.П.
02 листопада 2007 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
Головуючого - Мережко М.В.
Суддів - Коцюрби О.П., Хопти С.Ф.
При секретарі - Козак І.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Ірпінського міського суду Київської області від 13 листопада 2006 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, 3-тя особа: ОСОБА_3, про відшкодування шкоди, заподіяної ДТГІ, за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя особа: ОСОБА_2, про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП..
Заслухавши доповідь судді Апеляційного суду, пояснення сторін, вивчивши матеріали цивільної справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -
встановила:
У травні 2006 року ОСОБА_2 звернувся до Ірпінського міського суду Київської області з позовом до ОСОБА_1, третя особа: ОСОБА_3 по відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
У позові посилався на те, що він є власником автомобіля ВАЗ 21043 реєстраційний номер НОМЕР_1. Даним автомобілем має право розпоряджатись та керувати його син, третя особа по справі: ОСОБА_3. В. 31 серпня 2005 року сталась дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої його автомобіль пошкоджено. Оскільки винним у зіткненні транспортних засобів є відповідач по справі ОСОБА_1, який керував автомобілем Міцубісі, реєстраційний номер НОМЕР_2, то останній повинен відшкодувати заподіяну матеріальну та моральну шкоду. Матеріальна шкода полягає у вартості ремонтно-відновлювальних робіт належного йому автомобіля - 11875 грн., вартості проведеного автотоварознавчого дослідження - 220.32 грн., банківських послуг по оплаті - 2. 20 грн. та оплати автотехнічних досліджень 107 грн. Загальна сума заподіяної матеріальної шкоди складає 12.205 31 грн.
Моральна шкода полягає у тому, що пошкоджено його майно. Даний транспортний засіб не використовується за своїм цільовим призначенням, тим самим він позбавлений права користуватися своїм автомобілем. Відсутність транспортного засобу змінило його звичайний режим і він вимушений витрачати більше часу для вирішення своїх особистих проблем. Відсутність автомобіля впливає на ведення будівельних робіт у будинку де він проживає з сімє»ю. Він не може відвідувати свого батька, який мешкає за 140 кілометрів від нього. Сам факт ДТП викликав у нього нервові переживання та негативні емоції, він переживає за свого сина, який отримав ушкодження від зіткнення транспортних засобів. Крім того, відповідач вів себе зухвало, ображав йог честь та гідність, погрожував йому та членам його сім'ї, вимагав гроші. З приводу неправомірних дій відповідача він вимушений був звертатись до Ірпінського MB ГУ МВС України в м. Києві. Розмір заподіяної моральної шкоди було визначено позивачем 30 000 грн.
При розгляді справи позивач доповнив свої позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача на його користь 12 205.31 грн. на відшкодування заподіяної матеріальної шкоди, 30 000 грн. на відшкодування: заподіяної моральної шкоди, 30 грн. судових витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, 252 грн. за оголошення у газеті «Голос України», 3.78 грн. банківських послуг, 30 грн. оплати за оголошення у газеті «Київська Правда».
Заочним рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 13 листопада 2006 року позов задоволено частково.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просив рішення Ірпінського міського суду Київської області від 13 листопада 2006 року скасувати, та передати справу на новий судовий розгляд в Ірпінський міський суд Київської області.
В апеляційній скарзі зазначає, що рішення суду першої інстанції незаконне та необгрунтоване, ухвалене при неповному з»ясуванні обставин, що мають значення для справи.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 31 серпня 2005 року на автодорозі Київ-Ковель, 26 км. відбулася дорожньо-транспортна пригода з участю водіїв ОСОБА_3 та ОСОБА_1
Причиною ДТП стало те, що водій ОСОБА_1, який керував автомобілем Міцубісі, реєстраційний номер НОМЕР_2 не виконав вимоги дорожнього знаку 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено» і не зупиняючись перед виїздом на перехрестя, не впевнившись в безпеці свого руху виїхав на перехрестя не надавши дорогу автомобілю ВАЗ-21043, реєстраційний номер НОМЕР_1, під управлінням водія ОСОБА_3
В результаті дорожньо-транспортної пригоди вказані автомобілі отримали пошкодження.
Наведені обставини підтверджуються, поясненнями представника позивача та третьої особи, свідків, висновком спеціаліста №4244 від 12 травня 2006 року, схемою місця дорожньо-транспортної пригоди, протоколом про адміністративне правопорушення, від 31 серпня 2005 року, складеного на ОСОБА_1, фотографіями, наданими позивачем.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про задоволення позовних вимог позивача в частині стягнення з відповідача заподіяної йому матеріальної шкоди.
За правилами ст. 1166 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі, неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Згідно ст. 1188 ЦК України, шкода завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком Ірпінського міського суду Київської області щодо часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в частині стягнення з ОСОБА_1 заподіяної їм моральної шкоди так як суми в частині заподіяння їм моральної шкоди ними завищені.
Перевіряючи законність та обгрунтованість заочного рішення Ірпінського міського суду Київської області від 13 листопада 2006 року в межах доводів апеляційної карги, вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія не вбачає підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1
Керуючись ст.ст.307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скарг ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 13 листопада 2006 року залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.