Справа №22 Ц 2652/2007 Головуючий у 1 інстанції Лисенко В.В.
Категорія 01, 02, 05 Доповідач у 2 інстанції Березовенко Р.В.
13 листопада 2007 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого Назарчука Р.А.,
суддів Березовенко Р.В., Оношко Г.М.
при секретарі Колесник Н.І.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Києво - Святошинського районного суду Київської області від 12 березня 2007 року цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -
В квітні 2004 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 третя особа - ОСОБА_3, про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що з 1998 року він є членом ЖБК „Чистоводдя", розташованого в смт. Козин, Обухівського району Київської області, де йому була надана земельна ділянка для забудови індивідуального жилого будинку розміром 0, 151 га, на яку 23 грудня 2003 року йому б) то видано Державний акт про право власності. На його земельній ділянці відповідачка встановила торгівельний павільон, зайнявши 0, 04 га належної йому земельної ділянки, чим порушує його право, як власника, оскільки він хоч і продав 01 квітня 2004 року належну йому земельну ділянку ОСОБА_3, однак вона угоду купівлі-продажу належним чином не зареєструвала і Державний акт на своє ім'я не отримала, а тому він є належним позивачем по даній справі. Просив зобов'язати відповідачку знести і частини його земельної ділянки розміром 182.7 м.кв. всі належні їй торгівельні павільони та інші споруди.
Заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 березня 2007 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено. Зобов'язано ОСОБА_1 усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою ОСОБА_2 розміром 0, 151 га, в смт. Козин Обухівського району Київської області, яка знаходиться в ЖБК "Чистоводдя", знісши з частини його земельної ділянки розміром 182, 7 кв.м. всі належні їй торговельні павільйони та інші споруди.
Не погоджуючись з заочним рішенням суду ОСОБА_1 подача апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його як незаконне, і ухвалити
нове рішення , яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Апеляційну скаргу обґрунтувала тим, що суд, задовольняючи вимоги позовної заяви неповно з'ясував обставини, що мають істотне значення для справи та неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів підстав для задоволення апеляційної скарги не встановила.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно свідоцтва про Державну реєстрацію юридичної особи (а.с. 52) 13 листопада 1996 року Обухівською РДА було зареєстровано ЖБК "Чистоводдя" в селищі Козин Обухівського району Київської області по вулиці Партизанській, 2,
Згідно Державного Акту на право постійного користування землею, виданого 07 липня 1997 року на підставі рішення Козинської селищної ради від 24 квітня 1997 року ЖБК "Чистоводдя" було надано в постійне користування 6, 29 га землі в межах земель запасу Козинської селищної ради та складено план зовнішніх меж землекористувача (а.с. 47-50). Таким чином, ЖБК "Чистоводдя" набуло право користування земельною ділянкою відповідно до вимог ст. ст. 22, 23 діючого на той час ЗК України, оскільки вона надана йому та відведена у встановленому законом порядку.
Відповідно до протоколу загальних зборів членів ЖБК „Чистоводдя" від 21 травня 1998 року позивача було прийнято до його членів і надано в користування земельну ділянку під індивідуальну забудову і ведення присадибного господарства в розмірі 0, 15 га при в"їзді до масиву з боку траси Київ-Обухів, що прилягає до вул. Золотоворітської.
23 грудня 2003 року ОСОБА_2 отримав Державний акт на право приватної власності на зазначену вище земельну ділянку під індивідуальну забудову та ведення присадибного господарства в розмірі 0, 151 га.
01 квітня 2004 року позивач Кравченко уклав договір купівлі-продажу своєї земельної ділянки з ОСОБА_3, яка цей договір належним чином не зареєструвала та не отримала Державний акт на право власності Рішенням виконкому Козинської селищної ради від 30 липня 1998 року ОСОБА_1 виділено земельну ділянку розміром 0, 04 г. за рахунок земель селищної ради біля ЗАТ „Золоті ворота" під розміщення торгівельної точки.( а.с.44). Актами вибору земельної ділянки від 05 квітня 2000 року та перенесення в натурі меж земельної ділянки в тимчасове користування на умовах договору оренди від 19 грудня 2001 року відповідачкі було відведено земельну ділянку розміром 0, 03 га під будівництво кафетерію - магазину в смт. Козин в районі ЗАТ „Золоті ворота".
З висновку судової будівельно - технічної експертизи (а.с. 68-72) вбачається, що фактично земельна ділянка площею 0, 151 га, яка виділена в ЖБК "Чистоводдя" ОСОБА_2 та земельна ділянка площею 0, 03 га, яка знаходиться в оренді приватного підприємця ОСОБА_1 під забудовою об'єкта роздрібної тогівлі і комерційних послуг накладаються в плані їх розташування. Фактична площа земельної ділянки, яка знаходиться під забудовою об'єкту роздрібної торгівлі і комерційних послуг в плані розташування земельної ділянки площею 0, 151 га на час обстеження становила 182, 7 кв.м.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог суд правильно виходив з того, що селищною радою було надано ОСОБА_1 частину земельної ділянки, яка раніше вже була надана в постійне користування ЖБК "Чистоводдя", а останнім - в користування члена ЖБК ОСОБА_2 під забудову. Крім того судом першої інстанції вірно зазначено в рішені суду, що ОСОБА_2 є належним позивачем по даній справі, оскільки відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку виникає після одержання її власником документа, що посвідчує право власності та його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.
Крім того ст. 331 ЦК України передбачено, що якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Стаття 657 ЦК України також передбачає, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Таким чином не провівши державну реєстрацію та не отримавши Державного акту на право власності третя особа ОСОБА_3 не набула належним чином право власності на земельну ділянку розміром 0, 151 га, відповідно до договору купівлі-продажу від 01 квітня 2004 року.
Апеляційна скарга висновків суду не спростовує і посилання на обставини, які б свідчили про незаконність ухваленого рішення не містить.
За таких обставин, колегія суддів визнає рішення таким, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачає.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 березня 2007 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і протягом двох місяців з дня набрання законної сили може бути оскаржена до Верховного Суду України.