Справа №22Ц-2408/2007р. Головуючий в 1 інстанції Лаврік В.В.
Категорія 01, 11, 12 Доповідач у 2 інстанції Приходько К.П.
12 листопада 2007 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого Приходька К.П.,
суддів Данілова О.М., Олійника В.І.,
ари секретарі Зозулі Н.С.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 16 гравня 2007 року по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3, третя особа Дорогинська сільська рада про визнання недійсними договорів купівлі - продажу від 26 січня 1993 року, 13 жовтня 2006 року недійсним, визнання дійсним договору купівлі - продажу від 26 січня 1993 року та відшкодування моральної (немайнової) шкоди,
встановила:
У жовтні 2000 року позивач звернувся до суду з позовом обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 1985 року він перебував із відповідачкою ОСОБА_1 у фактичних шлюбних стосунках. У цьому ж році колгосп ім. Кірова, де позивач працював, виділив йому житловий будинок по АДРЕСА_1 і позивач посилився в нього разом із відповідачкою ОСОБА_1 та дітьми.
Позивач подав до правління колгоспу ім. Кірова заяву з прохання продати йому у власність вказаний будинок і згідно із протоколом за №2 зборів уповноважених членів колгоспу від 15 липня 1988 року вирішено було продати позивачу вказаний будинок за 50% його вартості із виплатою коштів протягом 10 років.
29 липня 1988 року позивач сплатив за будинок 2 000 рублів (СРСР) колгоспу ім. Кірова, що підтверджується квитанцією до приходного касового ордеру за №2515.
26 січня 1993 року колгосп ім. Кірова продав відповідачці ОСОБА_1 спірний житловий будинок і Дорогинська сільська рада оформила свідоцтво про право власності на будинок на ім'я відповідачки ОСОБА_1
Враховуючи, що відповідачка ОСОБА_1 приховала від позивача факт оформлення на себе права власності на спірний будинок позивач просив суд визнати за ним право власності на 1\2 частину спірного будинку і виділити йому 1\2 частину будинку в натурі.
29 листопада 2000 року позивач відмовився від позовної заяви і ухвалою суду від 29 листопада 2000 року провадження по справі, закрите.
28 жовтня 2005 року позивач звернувся до суду з письмовою заявою" про перегляд ухвали суду від
29 листопада 2000 року у зв'язку із нововиявленими обставинами. Ухвалою суду від 15 листопада 2005 року відмовлено позивачу у задоволені заяви.
02 жовтня 2006 року позивач повторно звернувся до суду із заявою про перегляд ухвали суду від 29 листопада 2000 року у зв'язку із нововиявленими обставинами. Ухвалою суду від 26 жовтня 2006 року заява позивача задоволена, ухвала суду від 29 листопада 2000 року скасована і відкрите провадження по справі.
08 листопада 2006 року позивач доповнив свої позовні вимоги і просив суд визнати за ним право власності на 1\2 частину спірного будинку за адресою АДРЕСА_1 (кол. 16) та стягнути з відповідачки на його користь 5 000 гривень у відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
19 грудня 2006 року позивач уточнив свої позовні вимоги і просив суд визнати договір купівлі-продажу жилого будинку по АДРЕСА_1, укладений 26 січня 1993 року між колгоспом ім. Кірова та ОСОБА_1, посвідчений Дорогинською сільською радою, зареєстрований в реєстрі за №4, недійсним; визнати договір купівлі-продажу житлового будинку НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 від 13 жовтня 2006 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Фастівського районного нотаріального округу, зареєстрований в реєстрі за №3326, недійсним; визнати договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0, 735 га в зовнішніх межах згідно з планом, наданої для обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства, що розташована на території с Дорогинка Фастівського району Київської області від 13 жовтня 2006 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Фастівського районного нотаріального округу, зареєстрований в реєстрі за № 3328, недійсним; визнати за позивачем право власності на жилий будинок НОМЕР_1 по АДРЕСА_1, стягнути з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача моральну (немайнову) шкоду в розмірі 50 000 грн.
08 травня 2007 року позивач доповнив свої позовні вимоги до викладених у позовній заяві від 19 грудня 2006 року і просив також поновити йому строк позовної давності для звернення до суду та просив визнати договір купівлі-продажу жилого будинку НОМЕР_1 (кол. 16) по АДРЕСА_1 фактично укладеного між позивачем та колгоспом ім. Кірова дійсним та визнати за ним право власності на вказаний будинок.
Рішенням суду Київської області від 16 травня 2007р. позов задоволений частково, поновлено позивачу строк позовної давності для звернення до суду, як такий, що пропущений ним з поважних причин, визнаний договір купівлі-продажу жилого будинку по АДРЕСА_1, укладений 26 січня 1993 року між колгоспом ім. Кірова та ОСОБА_1, посвідчений Дорогинською сільською радою, зареєстрований в реєстрі за № 4, недійсним; визнаний договір купівлі-продажу житлового будинку НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 від 13 жовтня 2006 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Фастівського районного нотаріального округу, зареєстрований в реєстрі за №3326, недійсним, визнаний договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0, 735 га в зовнішніх межах згідно з планом, наданої для обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства, що розташована на території с Дорогинка Фастівського району Київської області від 13 жовтня 2006 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Фастівського районного нотаріального округу, зареєстрований в реєстрі за №3328, недійсним; визнаний договір купівлі-продажу жилого будинку НОМЕР_1 по АДРЕСА_1, фактично укладений між ОСОБА_2 та колгоспом ім. Кірова, дійсним та визнано за ОСОБА_2 право власності на жилий будинок НОМЕР_1 по АДРЕСА_1; стягнено з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача моральну (немайнову) шкоду в розмірі 1 000 гривень, в задоволені решти позовних вимог, відмовлено.
Відповідачкою ОСОБА_1 подана апеляційна скарга на рішення суду в якій вона просить рішення суду скасувати і прийняти нове рішення яким відмовити позивачу у задоволені позовних вимог висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом порушені норми процесуального права.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Частиною 1 п.2 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.
У відповідності до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обгрунтованим. Законним воно вважається тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим - у разі ухвалення його на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Постановляючи рішення про часткове задоволення позову суд першої інстанції виходив із того, що колгосп ім. Кірова ухилився від нотаріально посвідчення договору купівлі - продажу спірного будинку не дивлячись на те, що позивачем ОСОБА_2 відбулося повне виконання договору, визнаючи недійсними договори купівлі - продажу від 13 жовтня 2006 року суд першої інстанції вважав, що вони укладені фіктивно між відповідачами.
Проте з таким висновком суду першої інстанції не можливо погодитися виходячи із наступних обставин справи.
Судом встановлено, що у травні 1985 року позивача було прийнято в члени колгоспу ім. Кірова, що підтверджується випискою з протоколу №3 зборів уповноважених членів колгоспу ім. Кірова від 28 травня 1985 року, де розглядалось питання про купівлю жилого будинку для колгоспників, в тому числі і для позивача ОСОБА_2
Будинок позивачу ОСОБА_2 було надано в с. Дорогинка по вул. Кірова, що підтверджується записами в по господарській книзі Дорогинської сільської ради за 1986-1990 роки, особистий рахунок 283, голова двору ОСОБА_2 та показами допитаних по справі свідків.
В 1986 році ОСОБА_2 подав до правління колгоспу ім. Кірова заяву в якій просив продати йому колгоспний будинок по АДРЕСА_1 в замін того, в якому він проживає, і який іде під зніс. Правлінням колгоспу ім. Кірова у заява ОСОБА_2 була задоволена, і створена комісія для визначення оцінки будинку та подальшого продажу йому вказаного будинку,
В 1987 році будинок по вул. Кірова був знесений і ОСОБА_2 було надано будинок по АДРЕСА_1, (старий будинок). Вказана обставина підтверджується записами в погосподарській книзі Дорогинської сільської ради за 1986-1990 роки, особистий рахунок №283, голова двору ОСОБА_2 та показами допитаних по справі свідків і поясненнями представника третьої особи.
До 1990 року будинки по АДРЕСА_1 не мали чітко визначених номерів, що тягне за собою всілякі помилки в різних документах, зокрема в протоколах. В погосподарській книзі номери будинків також не зазначені, спірний будинок по АДРЕСА_1 має в документах помилково вказані №№1, 11, 16 та 17.
У відмовному матеріалі за №404V02 Фастівського МРВ ГУ МВС України є пояснення від 16 липня 2003 року ОСОБА_4, який пояснив, що по АДРЕСА_1 було два будинки, один менший, а другий більший і раніше це було одне господарство. У 1986 році ОСОБА_2 було надано для проживання менший житловий будинок, а пізніше за його заявою було вирішено продати вказаний будинок позивачу і сплатою за нього 2 000 карбованці СРСР. В будинку, який був більший за розміром і також знаходився за вказаною адресою проживала інша сім'я, яка була переселена із зони відчуження Чорнобильської АЄС.
У 1989 чи 1990 роках будинок, який був більший за розміром звільнився і позивач разом із відповідачкою звернулися до колгоспу з проханням переїхати проживати до вказаного будинку. Рішенням зборів уповноважених членів колгоспу їм було дозволено переїхати проживати у вказаний будинок. Через деякий час відповідачка подала заяву з проханням продати їй вказаний будинок оскільки будинок, що був менший був проданий позивачу по справі. Рішенням зборів уповноважених членів колгоспу було вирішено продати вказаний будинок відповідачці ОСОБА_1 Будинок я якому раніше жили сторони по справі наданий ОСОБА_5, яка працювала у колгоспі, а після її смерті будинок був проданий одному із синів позивача.
Викладені вище обставини підтверджуються показами відповідачки та її представника, які вони дали під час розгляду справи, а також показами свідків допитаних по справі.
29 липня 1988 року позивач сплатив за будинок 2 000 рублів (СРСР) колгоспу ім. Кірова, що підтверджується квитанцією до приходного касового ордеру за №2515. Проте із вказаної квитанції не вбачається, що позивач сплатив кошти саме за спірний будинок.
Відповідачкою ОСОБА_1 була подана до правління колгоспу ім. Кірова заяву з прохання продати їй у власність будинок по АДРЕСА_1 і згідно із протоколом зборів уповноважених членів колгоспу від 14 лютого 1990 року вирішено було продати відповідачці вказаний будинок за 50% його вартості.
26 січня 1993 року колгосп ім. Кірова продав відповідачці ОСОБА_1 спірний житловий будинок і Дорогинська сільська рада оформила свідоцтво про право власності на будинок на ім'я відповідачки ОСОБА_1 відповідачкою ОСОБА_1 сплачено за вказаний будинок 4 786 карбованців СРСР.
На підставі зібраних доказів та пояснень сторін суд апеляційної інстанції вважає, що позивач отримав право на придбання меншого будинку, який знаходився по АДРЕСА_1, а відповідачка отримала право на придбання більшого будинку за вказаною адресою.
Враховуючи, що на момент виникнення спору між сторонами діяв ЦК УРСР (в редакції 1963 року) суд застосовує до спірних правовідносин вимоги вказаного кодексу.
У відповідності з вимогами ст.224 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) за договором купівлі - продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.
26 січня 1993 року колгосп ім. Кірова продав відповідачці ОСОБА_1 спірний житловий будинок і Дорогинська сільська рада оформила свідоцтво про право власності на будинок на ім'я відповідачки ОСОБА_1 відповідачкою ОСОБА_1 сплачено за вказаний будинок 4 786 карбованців СРСР.
Договір між сторонами від 26 січня 1993 року був укладений на підставі та за умовами вимог діючого на той час законодавства і підстав для визнання його недійсним колегія суддів не вбачає.
У відповідності з вимогами ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно з вимогами ч.1 ст.60 ЦК України кожна сторона зобов'язано довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивачем не надано доказів того, що він має право на спірний житловий будинок, який був проданий відповідачці ОСОБА_1 26 січня 1993 року, а також доказів того, що вказаним договором порушені його права.
Не підлягають задоволенню і позовні вимоги позивача про визнання договорів купівлі - продажу будинку та земельної ділянки від 13 жовтня 2006 року укладеному між відповідачами оскільки відповідно з вимогами ч.1, 2 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь - які дії, які не суперечать закону.
Відповідачка, як власник свого майна, продала житловий будинок та земельну ділянку, вказані договори укладені з дотриманням вимог ЦК України і визнання їх недійсними з підстав їх фіктивності колегією суддів не встановлено.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції постановив рішення на неповному з'ясуванні обставин справи, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мали значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, з порушення норм матеріального права, а тому за таких обставин рішення суду першої інстанції в підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення яким слід відмовити позивачу в задоволені позовних вимог.
На підставі наведеного, керуючись: ст.ст.307, 309, 313, 316, 317 ЦПК України колегія,
вирішила:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволити.
Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 16 травня 2007 року скасувати та постановити нове рішення.
У задоволені позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3, третя особа Дорогинська сільська рада про визнання недійсними договорів купівлі - продажу від 26 січня 1993 року, 13 жовтня 2006 року недійсним, визнання дійсним договору купівлі - продажу від 26 січня 1993 року та відшкодування моральної (немайнової) шкоди, відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.