Справа № 22-Ц-2211/2007 Головуючий у 1 інстанції Божок С.К.
Категорія Доповідач у 2 інстанції Мережко M.B.
1 листопада 2007 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого Мережко М.В.
суддів: Приходька К.П., Коцюрби О.П.
при секретарі Колесник Н.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 27 квітня 2007 року у цивільній справі за позовом Вишгородського міського комунального підприємства «Водоканал» до ОСОБА_1
про стягнення заборгованості за водопостачання та водовідведення та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Вишгородського міського комунального підприємства «Водоканал»
про визнання порушення особистого немайнового права та компенсацію моральної шкоди,
Рішенням Вишгородського районного суду від 27 квітня 2007 року відмовлено в задоволенні первісного позову і задоволено частково зустрічний. Стягнуто з Вишгородського міського комунального підприємства «Водоканал» на користь ОСОБА_1 300 грн. моральної шкоди.
ОСОБА_1 оскаржив рішення суду в апеляційному порядку з підстав неправильного застосування судом норми матеріального права. Посилається на те, що суд при винесенні рішення керувався ЦК України 2003 року, який набрав чинності з 1 січня 2004 року. Апелянт вважає, що оскільки правовідносини виникли до набрання чинності ЦК України при вирішенні позову суд мав би керуватись ЦК УРСР, відповідно до якого розмір відшкодування моральної шкоди не повинен бути нижчим 5 мінімальних розмірів заробітної плати. Вважає, що застосування ЦК України значно звужує обсяг його прав. Просить рішення суду змінити в частині відшкодування моральної шкоди, стягнувши з Вишгородського КП «Водоканал» на його користь 6000 грн. моральної шкоди.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги н обговоривши доводи апелянта вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є ветераном військової служби і має право на 50-відсоткову знижку плати за комунальні послуги. Позивачем нараховано заборгованість по оплаті за водопостачання за період з 1 січня 2001 року по 1 грудня 2006 року у розмірі 343, 53 грн., що становить різницю між стовідсотковою вартістю спожитих відповідачем послуг за водопостачання та водовідведення та 50-відсотковою вартістю даних послуг, які відповідач оплатив. Суд прийшов до висновку, що позивачем порушено право відповідача на пільги, які надаються ветеранам військової служби відповідно до ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів військової служби та їх соціальний захист», внаслідок чого відповідачу була заподіяна моральна шкода, яка полягала у душевних стражданнях, яких він зазнав у зв»язку із систематичними, довготривалими вимогами сплатити борг. Враховуючи вимоги розумності та справедливості, суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідачу заподіяна моральна шкода у розмірі 300 грн., а не 6000 грн., як про це просив у зустрічній позовній заяві відповідач.
Судова колегія погоджується з такими висновками суду, оскільки вони зроблені з врахуванням обставин справи і досліджених у судовому засіданні доказів.
Судова колегія не погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що суд неправильно застосував норму матеріального права, а саме ст.23 ЦК України, оскільки відповідно до п.4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України. Положення цього кодексу застосовуються до тих прав і обов»язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Правовідносини, які були предметом розгляду в судовому засіданні між сторонами виникли у 2001 році і продовжували існувати до 1 грудня 2006 року. Таким чином, на них розповсюджується дія ЦК України.
За наведених обставин, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, а том)' апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 27 квітня 2007 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду України .