15 жовтня 2009 року №3003/09/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду
в складі: головуючого - Стародуба О.П.,
суддів - Шавеля Р.М., Каралюса В.М.,
при секретарі судового засідання - Когутич Ю.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові в залі суду апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Сарненської районної державної адміністрації на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 25.12.2008р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Сарненської районної державної адміністрації, третя особа на стороні відповідача головне управління Державного казначейства про зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернулась до суду із адміністративним позовом про визнання дій відповідача протиправними та зобов'язання нарахувати та виплатити недоплачену їй за період з 09 по 31 грудня 2007 року частину допомоги по догляду за двома дітьми до досягнення ними 3-річного віку, передбаченої статтею 43 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням державну допомогу сім'ям з дітьми” та пунктом 10 статті 30 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі допомога).
Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 25.12.2008р. позов задоволено. Визнано протиправними дії відповідача по виплаті допомоги у меншому розмірі ніж передбачено законом та зобов'язано нарахувати та виплатити позивачці допомогу з 09 по 31 грудня 2007 року в розмірі 967,29 грн.
З таким рішенням суду відповідач не погодився подав апеляційну скаргу, в якій покликається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Вимоги за апеляційною скаргою мотивує тим, що допомога позивачу виплачувалась у визначених Законом України «Про Державний бюджет України» розмірах та в межах передбачених видатків. Просить постанову суду першої інстанції скасувати.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
З матеріалів справи вбачається, що позивач є матір'ю двох малолітніх дітей ІНФОРМАЦІЯ_1, яких визнано потерпілими від Чорнобильської катастрофи.
Відповідно до статей 42-43 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням державну допомогу сім'ям з дітьми” та пунктом 10 статті 30 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» позивач як застрахована особа має право на допомогу по догляду за дітьми до досягнення ними 3-річного віку в розмірі не менше подвійного розміру прожиткового мінімуму на кожну дитину.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що належна позивачу допомога протиправно виплачувалась відповідачем в меншому розмірі ніж передбачено законом (а.с.15), оскільки рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007р. визнано неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» в частині обмеження розміру допомоги по догляду за дітьми до досягнення ними 3-річного віку у 2007 році.
Визначаючи розмір прожиткового мінімуму суд першої інстанції за аналогією застосував положення статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» в редакці до 01.01.2008р., якими передбачено розмір допомоги в розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, який згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» встановлено на рівні: з 1 квітня - 463,00 грн., з 1 жовтня - 470,00 грн.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується і вважає їх такими, що відповідають нормам матеріального права та наведеним вище фактичним обставинам справи.
Мотиви та доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують і є безпідставними, а відсутність бюджетного фінансування не може бути підставою невиконання відповідним суб'єктом владних повноважень покладених на нього обов'язків. В свою чергу реалізація особою права на отримання соціальних виплат не може бути поставлена у залежність від наявності відповідних бюджетних асигнувань.
За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду без змін, виключивши із резолютивної частини розмір допомоги, яка підлягає нарахуванню та виплаті позивачу з врахуванням виплачених сум, оскільки її розмір визначено законом.
Керуючись ст.ст.160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України,-
Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Сарненської районної державної адміністрації залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 25.12.2008р. по справі №2а-5891/08 - без змін, виключивши з резолютивної частини розмір допомоги, яка підлягає нарахуванню та виплаті.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена протягом одного місяця після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
ГОЛОВУЮЧИЙ: О.П. СТАРОДУБ
СУДДІ: Р.М. ШАВЕЛЬ
В.М. КАРАЛЮС