номер провадження справи 24/87/17
26.07.2017 Справа № 908/1057/17
За позовом: Державного підприємства “Науково-виробничий комплекс газотурбобудування “Зоря”- “Машпроект” (54018, м. Миколаїв, просп. Жовтневий, 42-а, код ЄДРПОУ 31821381)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Ексимгаз” (69037, м.Запоріжжя, вул. Незалежної України, 40, код ЄДРПОУ 38146483)
про стягнення суми
Суддя Азізбекян Т.А.
Представники:
від позивача - ОСОБА_1 ( дов. № 17/1-5489 від 17.07.2017 р.);
від відповідача - ОСОБА_2 ( дов. № 01-С від 03.04.2017 р.);
22.05.2017 р. до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Державного підприємства “Науково-виробничий комплекс газотурбобудування “Зоря” - “Машпроект” до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю “ЕКСИМГАЗ” про стягнення різниці вартості недопоставленого природного газу в сумі 48 939,95 грн. та штрафних санкцій у розмірі 9543,29 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що між сторонами укладено договір постачання природного газу від 28.12.2015 р. №ПГ-044/16-МГ-ЛВУМГ, за яким відповідач зобов'язався поставити позивачу в період з 01.01.2016 р. по 31.12.2016 р. природний газ для власного використання в обсягах та за ціною, що обумовлені договором. Позивач вказує, що здійснив оплату газу на грудень 2016 року в обсязі 26,5 тис. куб.м. за встановленою додатковою угодою №7 до договору ціною в розмірі 6614,40 грн. за 1000 куб.м. на загальну суму 175281,60 грн. У той же час відповідно до акту про фактичні обсяги спожитого (протранспортованого) природного газу від 31.12.2016 р., складеного між газотранспортною організацією ПАТ «Миколаївгаз» та ДП НВКГ «Зоря»-«Машпроект», відповідач поставив позивачу неповний обсяг газу - 18,404 тис. куб.м., що на 8,096 тис. куб.м. менше від оплаченого. Різниця вартості недопоставленого газу становить 48 939,95 грн. (7,399 куб.м. х 6614,40 грн.), яку позивач просить стягнути з відповідача. Також позивач просить стягнути з відповідача нараховану пеню за 125 днів прострочення поставки товару в розмірі 6117,49 грн. та штраф в розмірі 7% недопоставленого товару - 3425,80 грн.
Позов заявлено на підставі ст. ст. 526, 549, 550, 610, 693 Цивільного кодексу України, ст. ст. 180, 193, 230 Господарського кодексу України.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.05.2017р. позовну заяву передано на розгляд судді Азізбекян Т.А.
Ухвалою від 22.05.2017 р. за поданими позовними матеріалами порушено провадження № 24/87/17 у справі № 908/1057/17, розгляд господарської справи призначений на 19.06.2017р. о 10-30.
15.06.2017 р. відповідач надав відзив на позов, в якому він просить відмовити позивачу в позові. Посилається на те, що за умовами п.4.3.2 договору зміна власником ресурсу ціни на газ, в тому числі протягом місяця споживання, є підставою для зміни договірної ціни. Така ціна вважається погодженою і є обов'язковою для розрахунків. Також за умовами п. 4.3.1 договору у випадку непогодження нової ціни позивач мав право зняти обсяги постачання газу, а відповідно до пп. 2 п. 1 ст. 13 Закону України «Про ринок природного газу» мав право на безоплатну зміну постачальника газу. Однак відповідач не отримував від позивача повідомлення про зняття замовлених обсягів газу та про зміну постачальника газу. Крім того, відповідач поставив позивачу саме той обсяг газу, який був фактично спожитий позивачем відповідно до актів про надання послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами. Відповідач об'єктивно не мав змоги поставити повний замовлений обсяг природного газу для споживача, оскільки в даному випадку виник би позитивний дисбаланс природного газу, тобто перевищення обсягів переданого природного газу над обсягами відібраного природного газу. Враховуючи викладене, відповідач вважає, що за умовами договору розрахунок за новими цінами є обов'язковим, і в даному випадку відсутній факт недопоставки газу як підстава для нарахування штрафних санкцій.
Позивач надав заперечення на відзив відповідача, згідно яких вважає, що зміна ціни на газ не може відбуватися автоматично, а тільки шляхом підписання додаткової угоди. На підтвердження своєї позиції посилається на рішення господарського суду Запорізької області від 22.05.2017 р. в аналогічній справі №908/630/17, яке залишено без змін апеляційним судом. Крім того, зауважив, що всупереч вимог абз. 5 ст. 12 Закону України «Про ринок природного газу» та абз. 3 пп. 18 п. 5 розділу ІІ Правил постачання природного газу відповідач не повідомив споживача про зміну істотних умов договору постачання природного газу за 30 днів до набрання чинності запланованих змін. Порушивши строк повідомлення про зміну ціни відповідач позбавив позивача можливості укласти договір постачання з новим постачальником. Також позивач вважає, що факт зміни ціни на газ власниками ресурсу відповідачем не доведений. Щодо доводів відповідача про можливість використання позивачем постачальника «останньої надії» позивач зазначає, що відповідно до п. 3 розділу V Правил постачання природного газу серед випадків, за яких постачання природного газу споживачу може здійснюватися постачальником «останньої надії» відсутній випадок незгоди споживача із запропонованою постачальником ціною природного газу.
18.07.2017 р. та 26.07.2017 р. відповідач надав додаткові письмові пояснення, в яких відзначив, що в останній додатковій угоді №7, яка була підписана з обох сторін, узгоджена ціна на жовтень 2016 року. Фактично документально не оформлено зі сторони позивача постачання йому природного газу на листопад-грудень 2016 року. Крім того, відповідач зауважив, що відповідно до Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2493 від 30.09.2015 р., ресурс природного газу видобувається газовидобувними компаніями кожного місяця і він не передається на наступний місяць. Також відповідач вважає, що позивач фактично підтвердив свою згоду на встановлення нової ціни на листопад-грудень 2016 року, направивши відповідачу лист від 27.12.2016 р. про зарахування суми переплати в розмірі 9274,70 грн. за іншим договором в рахунок оплати за договором постачання природного газу №ПГ-044/16-МГ-ЛВУМГ. Станом на кінець грудня 2016 року це була сума грошових коштів, якої не вистачало аби закрити поставку природного газу за листопад-грудень 2016 року за новою ціною. В іншому випадку позивач розрахувався би за природний газ повністю без додаткового зарахування грошових коштів у розмірі 9274,70 грн. Окрім того, нарахування штрафних санкцій за прострочення понад 30 календарних днів відповідач вважає неприпустимим, оскільки у відповідача була б відсутня можливість понаднормованого заведення природного газу та договір припинив свою дію 01.01.2017 р. і пролонгований не був. Зауважив, що норма абз. 2 п. 4 розділу ІV Правил постачання природного газу не обмежує право споживача змінити постачальника в будь-який строк.
Стосовно листа про зарахування коштів позивач надав суду 26.07.2017 р. додаткові пояснення про те, що станом на час складання цього листа всі розрахунки за договором були проведені. Будь-яких інших зарахувань, ніж зазначено в платіжних дорученнях на оплату газу за листопад-грудень 2016 року, позивачем проведено не було. Заліків коштів з одного договору на інший позивач не здійснював.
За клопотанням відповідача ухвалою суду від 19.06.2017 р. розгляд справи відкладався на 19.07.2017 р.
За клопотанням позивача ухвалою суду від 19.07.2017 р. продовжено строк вирішення спору на 15 днів - до 08.08.2017 р. та відкладено розгляд справи на 26.07.2017 р.
В судовому засіданні 26.07.2017р. були присутні представники обох сторін, за їх заявою фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.
Представник позивача в судовому засіданні 26.07.2017р. підтримав позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні 26.07.2017р. проти позову заперечив.
Суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для вирішення спору по суті і розгляд справи можливий в даному судовому засіданні.
В судовому засіданні 26.07.2017 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши в судових засіданнях пояснення представників сторін, суд
28.12.2015 р. між Державним підприємством “Науково-виробничий комплекс газотурбобудування “Зоря” - “Машпроект” (надалі - ДП НВКГ “Зоря” - “Машпроект” (споживач, позивач у справі) та товариством з обмеженою відповідальністю “ЕКСИМГАЗ” (надалі - ТОВ “ЕКСИМГАЗ”, постачальник, відповідач у справі) укладено договір постачання природного газу №ПГ-044/16-МГ-ЛВУМГ.
Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується поставити споживачу з 01 січня по 31 грудня 2016 року включно природний газ для власного використання з транспортуванням магістральними трубопроводами (далі - товар, товар скорочено іменується також як «газ»), а споживач зобов'язується прийняти та оплатити товар у відповідності до умов даного договору.
У п. 1.2 договору визначено загальний обсяг товару, що підлягає поставці (для спорт комплексу) - 194,00 тис. куб. м., у тому числі по місяцях (тис. куб.м.): січень - 30,0; лютий 30,0; березень - 24,0; квітень - 19,0; травень - 13,0; червень - 9,0; липень - 3,5; серпень - 3,5; вересень - 6,0; жовтень - 13,0; листопад 16,5; грудень 26,5.
Згідно з п. 1.3 договору обсяги закупівлі можуть бути зменшені у зв'язку із зменшенням фактичного обсягу видатків споживача.
За умовами пунктів 2.1.1 - 2.2.1 договору об'єм природного газу, що має бути поставлений постачальником, підтверджується на підставі письмових оригінальних заявок споживача, які подаються не пізніше 20 числа місяця, що передує місяцю поставки. Дані заявки є невід'ємною частиною договору. У разі відсутності письмової заявки, підтвердженим об'ємом природного газу є плановий об'єм, визначений пунктом 1.2 договору. У випадку, якщо місячний об'єм споживання природного газу споживачем зменшується або збільшується +-5,0 відсотків порівняно із замовленим об'ємом, споживач повинен письмово, шляхом вручення письмової заявки, повідомити про це постачальника не пізніше 20-го числа місяця споживання. У випадку неподання споживачем письмової оригінальної заявки у строк, встановлений п. 2.2 даного договору, об'єм природного газу, що поставлений постачальником, підтверджується щомісячними актами приймання-передачі природного газу, оформленими згідно з розділом 3 даного договору, та підлягає оплаті споживачем в порядку, встановленому даним договором.
Згідно з п. 3.3 договору приймання-передача природного газу, поставленого постачальником та прийнятого споживачем у звітному місяці, оформлюється шляхом підписання та скріплення печаткою щомісячних актів приймання-передачі, які є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.
Відповідно до п. 5.1.1 договору споживач зобов'язаний сплатити вартість місячного об'єму природного газу на рахунок постачальника на наступних умовах:
- 30% вартості - до 05 числа місяця, в якому здійснюється поставка природного газу;
- 30% вартості - до 15 числа місяця, в якому здійснюється поставка природного газу;
- 40% вартості - до 27 числа місяця, в якому здійснюється поставка природного газу.
Строк дії договору встановлено у п. 9.1 договору з моменту його підписання і по 21.12.2016 р., а в частині невиконаних зобов'язань - до їх повного виконання.
До договору сторонами вносилися зміни додатковими угодами №1 від 04.01.2016 р., №2 від 01.04.2016 р., №3 від 04.05.2016 р., №4 від 02.06.2016 р., №5 від 01.08.2016 р., №6 від 12.09.2016 р., №7 від 17.10.2016 р.
Додатковою угодою №7 від 17.10.2016 р. узгоджено ціну природного газу, який планується до постачання у жовтні 2016 року, яку споживач сплачує постачальнику за 1000,0 кубічних метрів природного газу, в розмірі 5512,00 грн., крім того ПДВ - 1102,40 грн., а разом - 6614,40 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач звернуся до позивача з пропозицією (лист вих. №657 від 27.10.2016 р.) про укладення додаткової угоди №8 до договору про збільшення ціни на газ у листопаді 2016 року до 8000,00 грн. з ПДВ за 1000,00 куб.м., посилаючись на збільшення ціни на газ власниками ресурсу.
Позивач не погодився із запропонованою ціною, про що повідомив відповідача листом від 18.11.2016 р. №14-9865, та запропонував переглянути ціни і укласти додаткові угоди на виконання умов діючих договорів.
Відповідач, у свою чергу, листом вих. №707 від 24.11.2016 р. надіслав позивачу на узгодження додаткову угоду №9 про збільшення ціни на газ у грудні 2016 року до 8482,80 грн.
Вказані додаткові угоди №8 та №9 не були підписані позивачем.
Позивач відповідно до узгоджених в п. 1.2 договору планових обсягів поставок газу (листопад - 16,5 тис.куб.м. грудень - 26,5 тис. куб.м.) та виходячи з ціни на газ, узгодженої в додатковій угоді №7 від 17.10.2016 р. (6614,40 грн. з ПДВ), здійснив оплату природного газу:
- за листопад 2016 року в розмірі 109137,60 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №13080 від 24.11.2016 р. на суму 32741,28 грн., №13076 від 24.11.2016 р. на суму 32741,28 грн., №13171 від 25.11.2016 р. на суму 43655,04 грн.;
- за грудень 2016 року в розмірі 175281,60 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №13477 від 02.12.2016 р. на суму 52584,48 грн., №13946 від 14.12.2016 р. на суму 52584,48 грн., №14320 від 22.12.2016 р. на суму 70112,64 грн.
Як зазначає позивач та не заперечується відповідачем, в листопаді 2016 року відповідач поставив позивачу природний газ в обсязі 17,197 тис. куб.м., що на 0,697 тис. куб.м. більше, ніж передбачено в п. 1.2 договору.
У грудні 2016 року оператор ГРМ розподілив, а споживач прийняв для спорт комплексу 18,404 тис. куб.м., що підтверджується актом наданих послуг з розподілу природного газу №МКП00019980 від 31.12.2016 р. та актом про фактичні обсяги спожитого (протранспортованого) газу від 31.12.2016 р., які підписані між оператором ГРМ публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Миколаївгаз» та ДП «НВКГ «Зоря»-«Машпроект».
За розрахунком позивача, з урахуванням надмірно поставленого в листопаді 2016 року обсягу газу, обсяг недопоставленого в грудні 2016 року природного газу складає: 26,5 тис. куб.м. (заявлений обсяг згідно з п. 1.2 договору) - 18,404 тис. куб.м. (фактично поставлений обсяг газу в грудні 2016 року) - 0,697 тис. куб.м (надмірно поставлений обсяг газу в листопаді 2016 року) = 7,399 тис. куб. м. Звідси вартість обсягу недопоставленого газу згідно останньої узгодженої ціни на газ (6614,40 грн. з ПДВ) за розрахунком позивача складає: 7,399 тис. куб. м. х 6614,40 грн. з ПДВ = 48939,95 грн.
Враховуючи те, що відповідач поставив позивачу газ в меншому обсязі, ніж було заявлено позивачем, позивач звернувся до відповідача із претензією вих. №17/1-812 від 31.01.2017 р. про повернення різниці вартості оплаченого, але не поставленого газу, та сплату пені за недопоставку товару.
Відповідач у відповіді на претензію (лист вих. №74 від 24.02.2017 р.) не визнав вимог позивача та наполягав на укладенні додаткових угод №8 та №9 до договору про збільшення ціни на газ у листопаді - грудні 2016 року.
На підставі вказаних обставин позивач звернувся до господарського суду з позовом у даній справі про стягнення з відповідача різниці вартості недопоставленого природного газу в сумі 48 939,95 грн. та штрафних санкцій у розмірі 9543,29 грн., з яких: пеня за 125 днів прострочення поставки товару - 6117,49 грн. та штраф в розмірі 7% недопоставленого товару - 3425,80 грн.
Спірні правовідносини сторін є господарськими та врегульовані договором постачання природного газу від 28.12.2015 р. №ПГ-044/16-МГ-ЛВУМГ, який за змістом закріплених у ньому прав та обов'язків сторін є договором поставки.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. ч. 1, 3, 5 ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України.
Статтею 189 Господарського кодексу України встановлено, що ціна в цьому Кодексі є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування.
Ціна є істотною умовою господарського договору.
Суб'єкти господарювання використовують у своїй діяльності вільні та державні регульовані ціни.
Відповідно до ст. 190 Господарського кодексу України вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні регульовані ціни. Вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб'єкта господарювання.
Згідно з ч. 1 ст. 191 Господарського кодексу України державні регульовані ціни запроваджуються Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади, державними колегіальними органами та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень у встановленому законодавством порядку.
Частиною 2 статті 12 Закону України від 09.04.2015р. № 329-VIII «Про ринок природного газу» передбачено, що постачання природного газу здійснюється за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до ч. 1, п. 7 ч. 5, ч. 6 статті 4 Закону України від 09.04.2015р. № 329-VIII «Про ринок природного газу» державне регулювання ринку природного газу здійснює Регулятор у межах повноважень, визначених цим Законом та іншими актами законодавства.
Регулятор має право встановлювати тимчасові тарифи на транспортування, розподіл, зберігання (закачування, відбір) природного газу (щодо газосховищ, до яких застосовується регульований режим доступу відповідно до статті 48 цього Закону) та послуги установки LNG у разі, якщо оператор газотранспортної системи, оператор газорозподільної системи, оператор газосховища або оператор установки LNG вчасно не надав розрахунки відповідних тарифів для їх встановлення Регулятором, а також приймати рішення щодо механізму надання компенсації, якщо остаточні тарифи відрізняються від тимчасових.
Рішення Регулятора про встановлення тарифів на послуги транспортування, розподілу, зберігання (закачування, відбору) природного газу, послуги установки LNG підлягають оприлюдненню шляхом розміщення на веб-сайті Регулятора.
У спірних правовідносинах ціна на поставку природного газу є вільною, тобто такою, що встановлюється між постачальником та споживачем.
Статтею 188 Господарського кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.
Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.
У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
За умовами п. 4.3.2 договору зміна ціни на природний газ, в тому числі протягом місяця споживання, відбувається у зв'язку із набранням чинності відповідних нормативно-правових актів органів державної влади, наказів НАК «Нафтогаз України», власниками ресурсу газу, які впливають на ціну природного газу, в тому числі граничного рівня цін на природний газ та тарифів на транспортування і розподіл природного газу, є встановленою для споживача, їм погодженою та обов'язковою для розрахунків між сторонами за цим договором.
Пунктом 4.3 договору встановлено, що зміна ціни природного газу відповідно до п.4.3.2 даного договору визначається в додаткових угодах до даного договору у зв'язку з тим, що зміна ціни може відбуватися як в бік збільшення, так і в бік зменшення, ціна договору підлягає зміненню в залежності та пропорційно таким змінам.
Пунктом 9.2 договору передбачено, що умови договору може бути змінено на підставі нормативних актів Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, НКРЕ або іншого органу, що регулюють відносини з поставок природного газу та правил роботи на ринку газу України, шляхом підписання відповідних додаткових угод.
Згідно з п. 9.3 договору всі доповнення та додаткові угоди набирають чинності та мають перевагу над раніше укладеними та над положеннями даного договору в разі, коли вони укладені в письмовій формі, мають дату, номер, посилання на даний договір, підписи уповноважених представників сторін та оригінальні печатки підприємств.
Відповідно до п. 4.3.1 договору в разі незгоди споживача з встановленою ціною, крім випадків, передбачених п. 4.3.2, додаткова угода не підписується, а споживач зобов'язується надати постачальнику листа, погодженого з газорозподільним підприємством, про зняття обсягів природного газу в даному місяці постачання, погодженого з оператором Єдиної газотранспортної системи протягом 3 робочих днів з моменту недосягнення згоди про зміну ціни на природний газ.
З аналізу зазначених умов договору слідує, що у випадку зміни ціни на газ відповідно до п. 4.3.2 договору ціна на газ змінюється не автоматично, як вважає відповідач, а шляхом підписання додаткової угоди, підписання якої є обов'язковим для споживача.
Зазначений висновок суду ґрунтується також на тому, що ціна є істотною умовою договору і її зміна має відбуватися в тій же формі, що й укладення договору, що забезпечує чітке визначення періоду, з якого у сторін виникають нові права та обов'язки, пов'язані з такою зміною, зокрема момент, з якого у споживача виникає обов'язок сплачувати нову ціну за товар.
В даному випадку, як встановлено судом, ціни на природний газ є вільними, які встановлюються за погодженням сторін, а не державними регульованими. Тому момент застосування в договорі нової ціни має бути погодженим сторонами у встановленому порядку.
Посилання відповідача на те, що зміна ціни на газ була обумовлена збільшенням ціни власниками ресурсу є непідтвердженими.
З висновку Запорізької торгово-промислової палати №ОИ-1060 від 01.12.2016 р. про середню ринкову вартість природного газу для промислових споживачів станом на 01 грудня 2016 року, який доданий відповідачем до відзиву, вбачається, що він складений на підставі документів та інформаційних матеріалів ПАТ «НАК «Нафтогаз України» та «Укртрансгазсервіс». Однак умови договору не містять такої підстави для зміни ціни на газ, як висновок торгово-промислової палати. Також в договорі не зазначено, хто є власником ресурсу газу, що постачається споживачу. Враховуючи те, що в договорі на постачання газу сторони не визначили конкретно власників ресурсу, від яких залежить встановлення ціни на газ, факт зміни ціни власниками ресурсу підлягає доведенню постачальником в загальному порядку.
В силу приписів ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідачем не доведено правових підстав для застосування до розрахунків сторін запропонованих ним нових цін на листопад - грудень 2016 року.
Положення договору щодо обов'язковості зміни ціни на газ у випадку зміни ціни власниками ресурсу можуть бути підставою для спонукання споживача укласти відповідну додаткову угоду в судовому порядку.
За відсутності належно укладеної сторонами додаткової угоди про зміну ціни на газ у листопаді-грудні 2016 року у суду відсутні правові підстави застосовувати нову ціну на газ. Тому застосуванню підлягає остання погоджена сторонами ціна на газ в розмірі 6614,40 грн. з ПДВ.
Як було зазначено вище, відповідно до п. 5.1.1 договору споживач зобов'язаний сплатити вартість місячного об'єму природного газу на рахунок постачальника на наступних умовах:
- 30% вартості - до 05 числа місяця, в якому здійснюється поставка природного газу;
- 30% вартості - до 15 числа місяця, в якому здійснюється поставка природного газу;
- 40% вартості - до 27 числа місяця, в якому здійснюється поставка природного газу.
При цьому пунктом 6.2.2 договору передбачено право постачальника припинити газопостачання споживача з дотриманням вимог постанови КМ України від 08.12.2006 р. №1687 «Про затвердження Порядку пооб'єктного припинення (обмеження) газопостачання споживачам крім населення».
Згідно з пунктами 3-4 даного Порядку газодобувне, газорозподільне, газотранспортне підприємство з власної ініціативи у разі порушення споживачем строку розрахунків за спожитий природний газ (коли зазначене підприємство є його постачальником) або за надані послуги з його транспортування припиняє або обмежує газопостачання, а у випадку відсутності у споживача ліміту природного газу припиняє газопостачання згідно з умовами договору на транспортування газу. В іншому разі припинення (обмеження) газопостачання здійснюється за дорученням постачальника на підставі укладеного з ним договору.
Припинення (обмеження) газопостачання у разі порушення споживачем строку розрахунків за спожитий природний газ або за надані послуги з його транспортування, недотримання ним відповідного графіка здійснюється у строк, визначений постачальником, газодобувним, газорозподільним, газотранспортним підприємством.
Припинення газопостачання у випадку відсутності у споживача ліміту природного газу здійснюється у день і час, визначені газодобувним, газорозподільним, газотранспортним підприємством на підставі розрахунку обсягу споживання газу та залишку виділеного ліміту.
Відповідно до п. 6 Порядку споживач повинен бути повідомлений газодобувним, газорозподільним, газотранспортним підприємством, уповноваженим Міненерговугіллям на припинення (обмеження) газопостачання споживачам (далі - уповноважене підприємство), про припинення (обмеження) газопостачання не менш як за три доби до дати, на яку воно заплановано. На підприємствах металургійної та хімічної промисловості такий строк не може бути менший ніж п'ять діб.
З цією метою уповноважене підприємство надсилає споживачеві повідомлення (за встановленою Міненерговугіллям формою), в якому зазначаються підстави та строк (дата і час) припинення (обмеження) газопостачання, і водночас про це інформує відповідний місцевий орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування а також територіальні органи Держжитлокомунінспекції.
Згідно з п. 9 Порядку, у разі відмови споживача у припиненні (обмеженні) газопостачання або самовільного його відновлення здійснюється примусове припинення (обмеження) газопостачання працівниками уповноваженого підприємства, що надіслало повідомлення, шляхом часткового чи повного перекриття вхідної засувної арматури з її опломбуванням або механічного (зварного) від'єднання газопроводу, про що посадовою особою уповноваженого підприємства складається акт за встановленою Міненерговугіллям формою.
В даному випадку позивач оплатив обумовлені в договорі обсяги поставок газу на листопад - грудень 2016 року до 27 числа місяця, в якому здійснюється поставка природного газу, за ціною, узгодженою в договорі (додаткова угода №7).
Відповідач, у свою чергу, в листопаді 2016 року поставив відповідачу оплачений позивачем обсяг газу з перевищенням обсягів газу.
При цьому припинення (обмеження) постачання газу на грудень 2016 року, з огляду на збільшення відповідачем ціни на газ, у встановленому порядку відповідачем не здійснювалося.
Виходячи із вищезазначеного, суд вважає, що після отримання відповідачем оплати за газ в повному обсязі, з огляду на відсутність підписаних сторонами додаткових угод про збільшення ціни на листопад-грудень 2016 року, поставка газу має відбуватися за узгодженою сторонами ціною, а можлива зміна ціни на газ - тільки шляхом підписання сторонами додаткової угоди, а не в односторонньому порядку.
За приписами ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містить ст. 193 Господарського кодексу України.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В п. 1.2 договору сторонами узгоджено строк поставки спірного обсягу газу - грудень 2016 року.
Згідно з ч. 3 ст. 254 Цивільного кодексу України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.
Таким чином, замовлений обсяг поставки газу повинен бути поставлений до кінця відповідного місяця поставки, в даному випадку - до 31 грудня 2016 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Враховуючи те, що до кінця грудня 2016 року відповідач не поставив позивачу увесь оплачений обсяг газу, а договір припинив свою дію 01.01.2017 р. і пролонгований не був, у відповідача відсутні правові підстави утримувати сплачені позивачем за газ грошові кошти в сумі 48939,95 грн., тому він повинен повернути позивачу різницю вартості попередньо оплаченого, але непоставленого газу.
Виходячи з останньої погодженої сторонами ціни на газ вартість непоставленого, втім оплаченого, обсягу газу складає: 7,399 тис. куб. м. х 6614,40 грн. з ПДВ = 48939,95 грн.
Щодо доводів відповідача про можливість позивача змінити постачальника або використати постачальника «останньої надії» суд зазначає, що зазначені можливості є правом споживача відповідно до положень статей 14, 15 Закону України від 09.04.2015 р. №329-VIII «Про ринок природного газу». Оскільки постачання природного газу відповідачем не припинялося (не обмежувалося) у встановленому порядку, а позивачем зазначені можливості не були використані, то до спірних правовідносин сторін підлягають застосуванню умови договору постачання природного газу від 28.12.2015 р. №ПГ-044/16-МГ-ЛВУМГ.
Лист позивача від 27.12.2016 р. про зарахування переплати в розмірі 9274,70 грн., що виникла станом на 31.12.2016 р. за іншим договором, в рахунок оплати за договором постачання природного газу №ПГ-044/16-МГ-ЛВУМГ суд не приймає як доказ погодження позивача із запропонованою ціною, оскільки, як було вже зазначено, зміна умов договору має здійснюватися у встановлений спосіб - шляхом укладання додаткової угоди. Крім того, стосовно цього листа позивач надав суду 26.07.2017 р. додаткові пояснення про те, що станом на час складання цього листа всі розрахунки за договором були проведені. Будь-яких інших зарахувань, ніж зазначено в платіжних дорученнях на оплату газу за листопад-грудень 2016 року, позивачем проведено не було. Заліків коштів з одного договору на інший позивач не здійснював.
Зарахування зустрічних однорідних вимог відповідно до ч. 2 ст. 601 Цивільного кодексу України може здійснюватися за заявою однієї із сторін. В даному випадку сам позивач (яким направлений лист про зарахування) заперечує факт такого зарахування, між сторонами наявний спір з приводу розрахунків за договором, а наявність переплати за іншим договором документально не підтверджена.
Крім того, лист про зарахування з боку позивача підписаний заступником генерального директора НВК з фінансів та економіки ОСОБА_3 Доказів на підтвердження повноважень даної особи діяти від імені позивача в договірних відносинах не надано.
Враховуючи зазначене, суд не приймає даний лист як доказ зарахування.
За таких обставин суд визнав обґрунтованими позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача різниці вартості оплаченого, але непоставленого природного газу в сумі 48939,95 грн., а доводи відповідача такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства та спростованими вищенаведеними обставинами.
Також позивач просить стягнути з відповідача пеню за 125 днів прострочення поставки газу в розмірі 6117,49 грн. та штраф в розмірі 7% недопоставленого товару - 3425,80 грн. на підставі 6.3 договору.
Пунктом 6.3 договору встановлено, що в разі непоставки або недопоставки постачальником природного газу відповідно до умов даного договору, останній сплачує на користь споживача пеню у розмірі 0,1% вартості товарів, з яких допущено прострочення поставки та/або недопоставка за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково нараховується та стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.
Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг)
Відповідно до ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, зокрема, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
При цьому в п. 2.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» роз'яснено, що штрафні санкції, передбачені абзацом третім частини другої статті 231 ГК України, застосовується за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.
Суд зазначає, що стягнення штрафних санкцій є формою відповідальності за порушення зобов'язання.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
В даному випадку, як з'ясовано судом зі слів представників сторін, та вбачається із акту наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 31.12.2016 р., складеного між позивачем та оператором ГРМ публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Миколаївгаз», у грудні 2016 року позивачу був поставлений фактично спожитий ним обсяг газу. Отже, відповідач об'єктивно не мав змоги поставити повний замовлений обсяг природного газу для споживача, оскільки протягом місяця поставки газу позивач використав той обсяг газу, який йому був потрібен і більшої кількості газу не потребував. Жодних доказів звернення до відповідача з вимогами допоставити газу, необхідний у виробництві, або доказів отримання додаткових обсягів газу у третіх осіб позивачем не надано. Також не надано доказів припинення постачання газу відповідачем. Таким чином, позивач фактично міг отримати той обсяг газу, який йому був потрібен у спірному місяці. Зазначений висновок суду також ґрунтується на тому, що в попередньому місяці - листопаді 2016 року, в якому також існував спір щодо ціни на газ, відповідач здійснив повний замовлений позивачем обсяг газу і навіть з перевищенням.
Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що вини відповідача в недопоставці газу немає, тому підстави для застосування до відповідача штрафних санкцій відсутні. У зв'язку з цим суд відмовляє позивачу у стягненні пені за прострочення поставки товару в розмірі 6117,49 грн. та штрафу в розмірі 3425,80 грн.
Таким чином, позовні вимоги задоволені судом частково.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись 22, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “ЕКСИМГАЗ” (69037, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 40, ідентифікаційний код 38146483) на користь Державного підприємства “Науково-виробничий комплекс газотурбобудування “Зоря” - “Машпроект” (54018, м. Миколаїв, пр. Жовтневий, буд. 42-а, ідентифікаційний код 31821381) різницю вартості недопоставленого природного газу в сумі 48939,95 грн. (сорок вісім тисяч дев'ятсот тридцять дев'ять грн. 95 коп.) та витрати на сплату судового збору в сумі 1338,91 грн. (одна тисяча триста тридцять вісім грн. 91 коп.).
Видати наказ.
3. В задоволенні іншої частини позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення виготовлено у повному обсязі та підписано 28.07.2017 р.
Суддя Т.А.Азізбекян