номер провадження справи 15/58/17
25.07.2017 Справа № 908/1283/17
За позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Снаут", 69022, м. Запоріжжя, вул. Глісерна, 26А, кв. 41
про стягнення коштів
Суддя Горохов І.С.
За участю представників сторін та учасників процесу:
від позивача - ОСОБА_3, посвідчення адвоката №467 від 13.02.2004, довіреність №81/ЮР від 03.06.2017;
від відповідача - не з'явився.
Суть спору:
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1, Полтавська область, Хорольський район, с. Падусі звернулась до господарського суду Запорізької області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Снаут", м. Запоріжжя про стягнення заборгованості в розмірі 276 955,18 грн. за договором поставки № 1-03032017 від 03.03.2017.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на приписи ст. ст. 526, 530, 610, 612, 625, 655 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 15, 49, 54 Господарського процесуального кодексу України та умови укладеного між сторонами договору. При цьому вказує, що відповідачу на виконання умов Договору поставки № 1-03032017 від 03.03.2017 за видатковою накладною №38 від 07.03.2017 було поставлено товар, зобов'язання щодо оплати якого відповідачем не виконане. За доводами позивача, станом на дату подання позовної заяви до суду за відповідачем існує заборгованість за зазначеним договором в розмірі 271 510,00 грн. Зазначає, що невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором є підставою для покладення на останнього додаткової відповідальності у вигляді передбачених законом та договором санкцій.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 21.06.2017 порушено провадження у справі № 908/1283/17, присвоєно справі номер провадження № 15/58/17, розгляд якої призначено на 11.07.2017. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного, повного та об'єктивного розгляду і вирішення справи по суті.
Разом із матеріалами позовної заяви Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (позивачем у справі) в порядку статей 66, 67 Господарського процесуального кодексу України подано заяву про забезпечення позову.
Ухвалою суду від 21.06.2017 у задоволенні заяви Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову судом відмовлено.
Ухвалою суду від 11.07.2017, на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладався на 25.07.2017.
В судовому засіданні за клопотанням представника позивача, розгляд заяви здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.
Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, надав додаткові пояснення по суті спору.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надав заяву від 07.07.2017, відповідно до якої визнав суму заборгованості в розмірі 271 510,00 грн., просить суд не стягувати суму штрафних санкцій обмежитись лише стягненням суми основного боргу на поставлену продукцію, відстрочити виконання рішення суду на 6 (шість) місяців з моменту набрання законної сили рішенням суду, після закінчення терміну відстрочення розстрочити виконання рішення суду на 6 (шість) місяців на умовах щомісячної сплати боргу рівними частками в межах стягнутої суми. За наявності у позивача пропозицій на мирне врегулювання спору, просить суд, за наявності, надати строк для укладення сторонами мирової угоди.
У постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 роз'яснено, що за змістом статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Суд визнав можливим розглянути справу на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України у відсутність відповідача за наявними в ній матеріалами, оригінали яких оглянуті в судовому засіданні.
Враховуючи обмеженість розгляду справи визначеними законом процесуальними строками та достатність матеріалів справи для розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представника відповідача.
В судовому засіданні 25.07.2017 справу розглянуто та оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача в судових засіданнях, суд встановив.
03.03.2017 р. між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (Постачальником, позивачем у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Снаут" (Покупцем, відповідачем у справі) було укладено договір поставки № 1-03032017 (надалі - Договір), відповідно до умов якого Постачальник зобов'язався поставити та передати у власність Покупця продукцію, надалі - товар відповідно до заявки (замовлення) Покупця. Покупець зобов'язався прийняти цей товар та оплатити його на умовах, визначених Договором (п. 1.1 Договору).
Ціна, кількість, асортимент обумовлюються в накладних, які є невід'ємною частиною даного договору (п. 1.2 Договору).
Ціна одиниці товару та загальна вартість партії товару вказані в рахунку-фактурі і видатковій накладній. Загальна ціна цього Договору визначається як сума видаткових накладних і рахунків-фактур, які є невід'ємною частиною даного договору (п. 2.1, 2.2 Договору).
Відповідно до п. 3.1 Договору, постачальник зобов'язується передати Покупцю протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту узгодження заявки між сторонами.
Поставка партії товару здійснюється Постачальником спеціальною кур'єрською службою (надалі - перевізник) ТОВ "Нова Пошта" за рахунок Покупця. Пунктом поставки товару Покупцю в даному випадку є склад відділення перевізника у м. Запоріжжя Умови поставки для кожної партії товару, обумовлені в даному пункті Договору, вказуються Покупцем у заявці на поставку партії товару, яка оформлюється відповідно до п. 3.4 цього Договору (п. 3.2 Договору).
Відповідно до п. 3.3 Договору товар вважається переданим Постачальником та прийнятий Покупцем за кількістю та якістю з моменту підписання уповноваженими представниками обох сторін видаткової накладної.
Заявка Покупця на поставку партії товару вважається прийнятою постачальником до виконання у разі направлення покупцеві по факсу, поштою або через представника покупця рахунку-фактури, підписаного постачальником і скріпленого його печаткою на весь Товар, зазначений у заявці (п. 3.5 Договору).
Відповідно до п. 3.6 Договору, Покупець зобов'язаний належним чином прийняти партію товару, у тому числі передати оформлені у законному порядку супровідні документи постачальнику у момент поставки партії товару.
Покупець сплачує за товар, що поставляється, ціну зазначену у рахунках-фактурі на кожну партію товару (п. 4.1 Договору).
Згідно із п. 5.1, 5.2, 5.3 Договору, розрахунки здійснюються покупцем шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Покупець з моменту поставки товару постачальником протягом 14 (чотирнадцяти) банківських днів здійснює оплату за товар у розмірі 100% від вартості партії товару згідно виставленого рахунку-фактури. В платіжному документі покупця повинен бути вказаний номер рахунку-фактури постачальника, як підстава для розрахунку.
Відповідно до п. 8.1 Договору, за невиконання або неналежне виконання зобов'язань по цьому договору винна сторона несе відповідальність, передбачену чинним законодавством, крім того вона повинна відшкодувати іншій стороні всі понесені у зв'язку з цим збитки.
Це Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2017 року. Закінчення строку цього Договору не звільняє сторони від виконання обов'язків, взяти на себе за даним договором та від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору (п. 11.2, 11.2 Договору).
Обставини справи свідчать, що на виконання умов Договору поставки за попередньою заявкою відповідача №2/03/03/17 від 03.03.2017 Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 за видатковою накладною № 38 від 07.03.2017 було поставлено кольоровий відеомагнітофон NeoLight Kappa у кількості 95 шт. та кольорова панель виклику Arny AVP-05 у кількості 95 шт. на загальну суму 271 510,00 грн. та було прийнято на підставі довіреності № 1-030317 від 03.03.2017 відповідачем зазначений товар на суму 271 510,00 грн.
Проте, з боку відповідача, договірні зобов'язання належним чином виконані не були.
11.04.2017 позивачем на адресу відповідача направлено претензію щодо перерахування коштів. Вказана претензія була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Снаут" заборгованості за поставлений товар по договору поставки №1-03032017 від 03.03.2017 в сумі 276 955,18 грн., в т.ч.: 271 510,00 грн. основного боргу та 4887,18 грн. інфляційних та 558,00 грн. 3% річних, є предметом судового розгляду у даній справі.
Дослідивши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, вислухавши представника позивача, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), згідно з якою господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом.
Обставини справи свідчать, що спірні правовідносини сторін ґрунтуються на Договорі поставки, який за своєю правовою природою по суті є договором про постачання продукції.
Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно у власність другій стороні (покупцю), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.
Договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або розстроченням платежу (ч. 1 ст. 694 ЦК України).
Статтею 629 ЦК України закріплено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Матеріали справи свідчать, що між сторонами склалися господарські відносини на підставі укладеного між сторонами договору, які породили взаємні обов'язки: обов'язком позивача стало передання товару відповідачу, а обов'язком відповідача - прийняття товару і оплата його вартості на умовах, визначених Договором.
Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.1 статті 193 Господарського кодексу України).
Згідно з ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.
За приписами статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як вбачається з долученої до справи копії видаткової накладної № 38 від 03.03.2017, позивач на виконання своїх договірних зобов'язань поставив відповідачу товар на загальну суму 271 510,00 грн. Отримання відповідачем товару на вказану суму підтверджується довіреністю покупця, що містяться в матеріалах справи (а. с. 18).
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно з приписами ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару...У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Умови здійснення розрахунків між Сторонами, узгоджено в розділі 5 Договору.
Як вже зазначалося вище, за змістом п. 5.2 Договору, оплата проводиться у розмірі 100% від вартості партії товару згідно виставленого рахунку-фактури протягом 14 (чотирнадцяти) банківських днів з моменту поставки товару постачальником.
Матеріалами справи підтверджується, що відповідач свої зобов'язання щодо оплати товару, всупереч умов Договору та вимог чинного законодавства України, в повному обсязі та в обумовлений Договором строк не виконав, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість за Договором в сумі 271 510,00 грн.
Слід зазначити, що факт здійснення поставки та отримання товару на вказану позивачем суму відповідачем не заперечується.
Факт порушення відповідачем умов, визначених змістом зобов'язання, та факт несплати відповідачем у визначений зобов'язанням термін вартості отриманого товару суд вважає доведеним. Доказів погашення суми боргу за отриманий товар відповідачем суду не надано.
Крім вищезгаданої вимоги про стягнення основного боргу, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 558,00 грн. - 3% річних та 4887,18 грн. інфляційних втрат.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 ЦК України.
Зокрема, частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З огляду на викладене, враховуючи встановлений факт прострочення відповідачем виконання грошових зобов'язань, вимоги про стягнення з нього інфляційних втрат та 3% річних заявлені позивачем обґрунтовано.
Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи "Законодавство", суд дійшов до висновку, що вони є вірними, складеними відповідно до вимог чинного законодавства.
За таких обставин, з відповідача на користь позивача слід стягнути суму 558,00 грн. - 3% річних та 4 887,18 грн. інфляційних втрат.
Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
В даному випадку позивачем доведено, а відповідачем не спростовано правомірність та обґрунтованість заявлених позовних вимог.
Отже, з підстав зазначених вище, суд знаходить позовні вимоги про стягнення з відповідача 271 510,00 грн. основного боргу, 558,00 грн. - 3% річних та 4887,18 грн. інфляційних втрат обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до приписів ст. 49 ГПК витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.
За заявою від 07.07.2017 відповідачем заявлено клопотання про відстрочення рішення суду на 6 (шість) місяців з моменту набрання законної сили рішенням суду та після закінчення терміну відстрочення розстрочити виконання рішення суду на 6 (шість) місяців на умовах щомісячної сплати боргу рівними частками в межах стягнутої суми. Обґрунтовуючи своє клопотання відповідач посилається на складне економічне становище в країн, що спричинило порушення строків розрахунків з позивачем. Вказує, що примусове одноразове стягнення сієї суми боргу унеможливить господарську діяльність юридичної особи та ще більш ускладнить виконання судового рішення.
Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти заявленого клопотання відповідача про надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.
Розглянувши клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Снаут", проаналізувавши матеріали та обставини справи, суд не вбачає підстав для задоволення даного клопотання, виходячи з наступного.
Пунктом 6 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.
Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 43 ГПК України.
В обґрунтування клопотання відповідачем зазначено про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Снаут" знаходиться в тяжкому фінансовому становищі.
Статтями 42, 43 ГПК України встановлено, що господарський судовий процес здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень.
Згідно зі ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. За змістом ст. 36 ГПК України письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
В силу вказаних процесуальних норм предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.
В даному випадку, жодних документальних доказів на підтвердження своїх доводів в обґрунтування заявленого клопотання про розстрочення судового рішення відповідачем не надано.
Надання розстрочки виконання рішення можливе за наявності обставин, що ускладнюють або роблять його неможливим. Відсутність грошових коштів для сплати кредиторських зобов'язань не є достатньо обґрунтованою підставою для надання розстрочки виконання рішення.
Будь-яких доказів в обґрунтування необхідності надання відстрочки виконання рішення, ускладнення його виконання або наявності обставин, які роблять неможливим його виконання відповідачем не надано.
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги фінансовий стан обох сторін, строк існування заборгованості перед відповідачем, суд відмовляє у задоволені клопотання відповідача про надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.
Відповідач не позбавлений права на звернення з заявою про розстрочку або відстрочку виконання рішення в порядку ст. 121 Господарського процесуального кодексу України з наданням належних та допустимих доказів в обґрунтування.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 45, 22, 33, 34, 44, 49, 75, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
Вирішив:
Позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Снаут" (69022, м. Запоріжжя, вул. Глісерна, 26А, кв. 41, код ЄДРПОУ 30958255, п/р 26007001332620 у ПАТ "ОТП БАНК", МФО 300528) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1, п/р НОМЕР_2, Банк Філія "Розрахунковий Центр" ПАТ КБ "Приватбанк", МФО 320649), основний борг в розмірі 271 510,00 грн. (двісті сімдесят одну тисячу п'ятсот десять гривень 00 коп.), 4887,18 грн. (чотири тисячі вісімсот вісімдесят сім гривень 18 коп.) інфляційних втрат, 558,00 грн. (п'ятсот п'ятдесят вісім гривень 00 коп.) 3% річних, 4 154,33 грн. (чотири тисячі сто п'ятдесят чотири гривні 33 коп.) витрат зі сплати судового збору. Видати наказ.
Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 28 липня 2017 року.
Суддя І. С. Горохов