номер провадження справи 32/79/17
26.07.2017 Справа № 908/1378/17
за позовом Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька АЕС” (71504, Запорізька область, м. Енергодар, вул.. Промислова, 133)
до відповідача ОСОБА_1 підприємства “Підприємство комунальної власності” Енергодарської міської ради (71503, Запорізька область, м. Енергодар, пр. Будівельників, 17, офіс 5-1, а/с 376)
про стягнення заборгованості в розмірі 32 646,51 грн.
Суддя Н.А. Колодій
Представники:
від позивача: ОСОБА_2, довіреність від 08.12.2017р. № 3190;
від відповідача: не з'явився
Суть спору:
До господарського суду Запорізької області звернулося Державне підприємство “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька АЕС” з позовною заявою до ОСОБА_1 підприємства “Підприємство комунальної власності” Енергодарської міської ради про стягнення 677 29 217,41 грн. заборгованості, 1 641,75 грн. пені, 360,21 грн. 3% річних та 1 427,14 грн. інфляційних витрат.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 05.07.2017 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 908/1378/17, присвоєно справі номер провадження 32/79/17, з призначенням судового засідання на 26.07.2017 р.
В судовому засіданні 26.07.2017 р. позивач підтримав позовні вимоги, викладені в позовній заяві. Позов обґрунтовано ст.ст. ч.1 ст. 530, ст. ст. 546, 549, 610, 611, 612, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 198, 218, 230, 231 Господарського кодексу України.
Відповідач заявлені позовні вимоги не спростував, представник відповідача в судове засідання за викликом не з'явився, правом надати відзив на позов не скористався.
Згідно витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, юридичною адресою КП “Підприємство комунальної власності” Енергодарської міської ради є 71503, Запорізька область, м. Енергодар, пр. Будівельників, 17, офіс 5-1 що відповідає юридичній адресі відповідача, зазначеній у позовній заяві.
Згідно з п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції”, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
За таких обставин, судом були вжиті достатні заходи для повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи № 908/1378/17.
Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Суд визнав за доцільне розглянути справу по суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю представника відповідача.
В судовому засіданні 26.07.2017 р. справу розглянуто, прийнято та оголошено, на підставі ст. 85 ГПК України, вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи у їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, суд
25.10.2011 р. між ДП “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька АЕС” (теплопостачальна організація, позивач) та КП “Підприємство комунальної власності” Енергодарської міської ради (споживач, відповідач) укладено договір на виробництво, транспортування і поставку теплової енергії № 5Т-11.
Умови договору сторонами змінювалися та доповнювалися шляхом укладення додаткових угод до нього.
Відповідно до п.п. 1.1.-1.2. договору № 5Т-11, позивач зобов'язався відпустити відповідачу теплову енергію у вигляді гарячої води у об'ємах, вказаних у додатку № 1, з параметрами теплоносія згідно температурному графіку теплової мережі, затвердженого головним інженером позивача, узгодженого з місцевими органами влади, а відповідач зобов'язався своєчасно сплачувати спожиту теплову енергію за встановленими тарифами в строки, передбачені даним договором.
Згідно п. 2.1. договору № 5Т-11 (з врахуванням додаткової угоди № 1 від 08.07.2013р.), теплова енергія відпускається споживачу відповідно до теплових навантажень згідно додатків №№ 1, 3, 4 даного договору у вигляді гарячої води на наступні потреби: опалення та вентиляція у опалювальний період - 1,619 Гкал/ч; гаряче водопостачання 0,068 Гкал/ч.
Пунктом 3.2.17 договору № 5Т-11 сторони узгодили, що по закінченні звітного місяця, споживач зобов'язаний підписати надані нарочно з боку теплопостачальної організації акти про надання послуг із виробництва, транспортування та постачання теплової енергії у 3-х примірниках протягом двох робочих днів, з моменту отримання, з обов'язковим зазначенням дати підписання акту та по 2 примірники актів повернути представнику теплопостачальної організації, який надає споживачу податкову накладну.
Згідно п. 6.1. договору № 5Т-11 (з врахуванням додаткової угоди № 2 від 20.06.2014р.), розрахунковим документом на оплату є 2-х сторонній акт про надання послуг з виробництва теплової енергії, 2-х сторонній акт про надання послуг з транспортування теплової енергії, 2-х сторонній акт про надання послуг з постачання теплової енергії. Розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються споживачем за фактично спожитий обсяг теплової енергії на підставі оформлених 2-х сторонніх актів про надання послуг з виробництва теплової енергії, транспортування теплової енергії, постачання теплової енергії відповідно до діючого в звітний період тарифу на теплову енергію, визначену як сума: тарифу на виробництво теплової енергії, тарифу на транспортування теплової енергії, тарифу на постачання теплової енергії, які затверджується уповноваженим до відповідного законодавства органом, переглядається та вступає в дію в установленому діючим законодавством порядку.
Відповідно з п. 10.1 договору № 5Т-11, він вважається укладеним із моменту його підписання споживачем та теплопостачальною організацією. Строк дії договору - до 31.12.2012р. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за 1 місяць до припинення строку його дії жодна зі сторін не заявить про закінчення його дії.
Сторонами не надано доказів припинення дії договору на поставку теплової енергії №5Т-11 на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії від 25.10.2011р.
Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі виходячи з наступного.
Правовідносини сторін є господарськими та такими, що виникли на підставі договору енергопостачання.
Згідно ч. 1 ст. 275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і підігріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Відповідно до ч. ч. 6, 7 ст. 276 ГК України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що проводиться за фактично відпущену енергію.
Пунктом 6.4. договору № 5Т-11 сторони визначили наступний порядок розрахунків: оплата за відпущену теплову енергію, враховуючи транспортування та постачання теплової енергії, здійснюється споживачем щомісячно до останнього числа місяця, наступного за звітним, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок теплопостачальної організації.
Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії № 5Т-11 від 25.10.2011р. позивачем у за листопад 2016 року було надано відповідачеві послуги з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії на загальну суму 29 217,41 грн.
Між сторонами підписані наступні двосторонні акти:
- № 43/11 від 30.11.2016р. про надання послуг з виробництво теплоенергії на суму 23 117,95 грн.;
- № 44/11 від 30.11.2016р. про надання послуг з транспортування теплоенергії на суму 5 993,86 грн.;
- № 145/11 від 30.11.2016р. про надання послуг з постачання теплоенергії на суму 105,60грн.
Наявність у відповідача перед позивачем заборгованості за вищевказаними актами в сумі 29 217,41 грн. підтверджується актом звірки взаємних розрахунків № 43, складеним між ВП ЗАЕС та КП “Підприємство комунальної власності” ЕМР станом на 30.04.2017р., підписаним обома сторонами.
Відповідно до п.п. 3.2.4. договору № 5Т-11 споживач зобов'язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і у строки, які передбачені договором.
Відповідач свої зобов'язання за договором № 5Т-11 від 25.10.2011р. належним чином не виконав, вартість наданих позивачем послуг з виробництва, транспортування та постачання спожитої теплової енергії у період: за листопад 2016 рік в сумі 29 217,41 грн. не сплатив, чим порушив умови договору.
Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Враховуюче вищевикладене та той факт, що на момент розгляду спору по суті відповідач доказів оплати за надані позивачем послуги з виробництва, транспортування та постачання спожитої теплової енергії за листопад 2016 року в сумі 29 217,41 грн. не надав, вимога позивача про стягнення основного боргу за договором на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії № 5Т-11 від 25.10.2011р. в розмірі 29 217,41 грн. підлягає задоволенню.
Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 1 641,75 грн. пені за період: з 31.12.2016р. по 29.05.2016р.
Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 6.5. договору № 15Т-11, при несвоєчасній оплаті споживачем за спожиту теплову енергію, враховуючи транспортування та постачання теплової енергії, споживач сплачує теплопостачальній організації пеню у розмірі 0,1 % від належної до оплати суми за кожен день прострочення, а за прострочення більш ніж 30 днів - додатково сплачує штраф у розмірі 7% вказаної вартості (згідно ст. 231 ГК України).
Згідно статті 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Відповідно до статті 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Згідно з п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Судом перевірено правильність нарахування пені та встановлено, що заявлений до стягнення розмір пені не перевищує подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період її нарахування, та розмір, що визначений сторонами у договорі. Фактично позивачем пеню нараховано за однією обліковою ставкою НБУ, що не суперечить вимогам чинного законодавства. Пеня в сумі 1 641,75 грн. підлягає стягненню у повному обсязі.
Також, позивачем заявлено до стягнення суму 1 427,14 грн. витрат від інфляції та 360,21 грн. 3% річних за період: з 31.12.2016р. по 29.05.2016р.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом перевірено правильність нарахування сум 3% річних та інфляційних витрат і встановлено, що вказані суми розраховані позивачем вірно, тому 1 427,14 грн. інфляційних витрат та 360,21 грн. 3% річних, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати слід покласти на відповідача.
Керуючись ст. ст. 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд
Вирішив:
1. Позов Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька АЕС” до ОСОБА_1 підприємства “Підприємство комунальної власності” Енергодарської міської ради про стягнення 32 646,51 грн. задовольнити.
2. Стягнути з ОСОБА_1 підприємства “Підприємство комунальної власності” Енергодарської міської ради (71503, Запорізька область, м. Енергодар, пр. Будівельників, буд. 17, офіс 5-1, а/с 376, ЄДРПОУ 32166551) на користь Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька АЕС” (71504, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, 133, ЄДРПОУ 19355964) 29 217 (двадцять дев'ять тисяч двісті сімнадцять) грн. 41 коп. основного боргу, 1 641 (одна тисяча шістсот сорок одна) грн. 75 коп. пені, 360 (триста шістдесят) грн. 21 коп. 3 % річних, 1 427 (одна тисяча чотириста двадцять сім) грн. 14 коп. втрат від інфляції, 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ.
Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 84, 85 ГПК України “28” липня 2017 р.
Суддя Н.А. Колодій
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.