Справа № 404/3387/16-ц
Номер провадження 2/404/309/17
31 липня 2017 року м. Кропивницький
Кіровський районний суд м.Кіровограда
в складі:
головуючої судді -Панфілової А.В.
при секретарі - Мосійчук А. Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кропивницькому цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 третя особа Приватний нотаріус Кіровоградського міського нотаріального округу ОСОБА_5 про встановлення факту проживання однією сім»єю як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та розподіл майна в натурі,-
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про встановлення факту проживання однією сім»єю як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу з 01.01.2004 року по 16.12.2015 року, визнання майна спільною сумісною власністю, а саме квартири АДРЕСА_1 «в» в місті Кіровограді придбана 26.09.2005 року вартістю - 678082 грн., легкового автомобіля марки «Кіа-Карінс», державний номерний знак НОМЕР_1, придбаного в 2007 році вартістю - 183328 грн., земельної ділянки № 49/50 в садовому товаристві «Будівельник» - 19569 грн., павільйона «Чебуречна» (місце 22 ряд 1 ділянка 1, рощташований на території Колгоспного ринку, за адресою вул. 50 років Жовтня 27 м. Кропивницький), грошових вкладів в відділенні «Укрсоцбанк», в розмірі 15760,78 доларів США, в еквіваленті 1304943,98 грн. та визнання права власності на 1/2 частину даного майна .
В судовому засіданні доповнив вимогою щодо визнання спільною сумісною власністю подружжя будівельні матеріали та роботи використані для будівництва садового будинку з господарськими будівлями і спорудами , який розташований в Кіровоградському міському товаристві садоводів - любителів «Будівельник» на земельній ділянці № 49/50, кадастровий номер 3510100000:10:075:0087 вартістю 185304,80грн. та визнати за ним право власності на 1/2 частину даних будівельних матеріалів та робіт.
В судовому засіданні позивач та його адвокат позовні вимоги підтримали.
В обгрунтування позову зазначив, що проживав однією сім'єю з ОСОБА_6 з 07.12.1983 року по день її смерті 16 грудня 2015 року . Після її смерті відкрилась спадщина на спірне майно. Померла заповіт не залишила.
Відповідно до вимог ст. 1261 ЦК України спадкоємцями першої черги за законом спадщину, яка відкрилась після смерті ОСОБА_6, являються: ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_7 -померлої.
ОСОБА_2 своєчасно, в передбачений ст. 1270 ЦК України строк прийняла спадщину, яка відкрилась після смерті ОСОБА_6 шляхом подачі заяви про прийняття спадщини в нотаріальну контору.
ОСОБА_4 та ОСОБА_7 - дочки померлої, на належну їм частку в спадковому майні не претендують, та в передбачений законом строк в нотаріальну контору подали заяви про відмову від спадщини на користь ОСОБА_2 Борисівни. Інших спадкоємців після смерті ОСОБА_6 як за законом, так і за заповітом не має.
Стверджується, що 07.12.1983 року зареєстрував шлюб з ОСОБА_6 , 20.09.1999 року шлюб було розірвано з метою поїздки за межі країни. При цьому, незважаючи на наявність свідоцтва про розірвання шлюбу по день смерті постійно проживали однією сім'єю з ОСОБА_6 в АДРЕСА_2 «в» в місті Кіровограді, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, проявляли подружні відносини перед третіми особами, були пов'язані спільним побутом. Крім того, постійно проявляли турботу один про одного та підтримували морально один одного в скрутні часи. Під час спільного проживання з ОСОБА_6 за спільні кошти придбали різні речі побутового призначення, автомобіль, кафе, дачний будинок та здійснювали вкладення спільних коштів на депозитний рахунок в банку.
Під час перебування в шлюбі з ОСОБА_6 за спільні кошти придбали земельну ділянку № 49/50, кадастровий номер 3510100000:10:075:0087, розташовану в Кіровоградському міському товаристві садоводів-любителів «Будівельник». Після реєстрації шлюбу, в 1983 році за рахунок спільного сімейного бюджету був побудований садовий будинок з господарськими будівлями і спорудами, який розташований в садовому товаристві «Будівельник» на земельній ділянці № 49/50 кадастровий номер 3510100000:10:075:0087. Роботи по будівництву садового будинку з гаражем та мансардою виконував самостійно, матеріали для його будівництва були придбані за рахунок спільного сімейного бюджету. Окрім того, власними силами була виконана прибудова - літної кухні, бані, вбиральні, 2-х сараїв та вигрібної ями. Вказана обставина об'єктивно підтверджується довідкою Кіровоградського міського товариства садоводів-любителів «Будівельник» від 16.03.2017 року. Вище вказаний садовий будинок з господарськими будівлями і спорудами не зданий в експлуатацію, тому просить визнати право власності на 1/2 частину будівельних матеріалів та робіт вартість яких визначена відповідно до висновку експертного дослідження № 114 і становить 185304 грн. 80 коп. Так як спірне майно придбали, перебуваючи в зареєстрованому шлюбі, то воно є спільною сумісною власністю.
За час спільного сумісного проживання з ОСОБА_6 за рахунок спільного сімейного бюджету було набуте майно, що є спільною сумісною власністю, а саме: квартира АДРЕСА_1 «в» в м. Кіровограді, придбана 26.09.2005 року вартістю - 678082грн., легковий автомобіль марки «Кіа-Карінс», державний номерний знак НОМЕР_1, придбаний в 2007 році вартістю - 183328 грн., земельна ділянка № 49 в товаристві «Будівельник»- 19569 грн., кафе «Чебуречна», грошові вклади в відділенні «Укрсоцбанк». Всі правовстановлюючі документи на спільно придбане майно були оформленні на ім'я дружини - ОСОБА_6, а тому просить задовольнити позов повністю.
В судовому засіданні адвокат позивача зазначила, що відповідно до вимог ст. 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім»єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.
На майно, що є об'єктом спільної сумісної власності жінки та чоловіки, які не перебувають у шлюбі між собою, поширюється положення глави 8 цього Кодексу, що передбачає право спільної сумісної власності подружжя.
На обґрунтування вимог позивача послалась на ст. ст. 63,70,74СК України та ст. 372 ЦК України.
Відповідачі позовні вимоги не визнали, надали заперечення проти позову з посиланням, що після розірвання шлюбу позивача з їх з матір»ю в 1999 році по день її смерті позивач спільно з нею однією сім»єю не проживав , спільно господарство не вели , спільного бюджету не мали. Після розірвання шлюбу батьків з ОСОБА_8 мати получила квартиру АДРЕСА_3 де і проживали з нею з 1982 року, на той період мати працювала в ресторані «Київ» . В цей період позивач покинув свою сім»ю та зійшовся з їх мамою . В 1999 році мати подала на розлучення та після розлучення позивач, залишився проживати та був прописаний по вул. Кропивницького, яка була виставлена на продаж, позивача було прописано в квартиру АДРЕСА_4. Після виявлення хвороби у матері сестри по черзі доглядали матір , поховали її біля колишнього чоловіка їх батька. Після смерті матері спору про спадкування з сестрами не було та через пів року дізналися, що позивач подав позов до суду про розподіл майна , у зв»язку з чим просять відмовити в задоволенні позову повністю.
В судовому засіданні адвокат відповідачів позовні вимоги не визнав та в обґрунтування заперечень зазначив, що позов задоволенню не підлягає повністю, оскільки по справі містяться суперечності в способах доказування : довідках та фото , щодо підтвердження факту спільного проживання позивача з матір»ю відповідачів . Зазначив, що відповідачами повністю заперечується факт проживання після розірвання шлюбу їх матері з позивачем. Звертається увага суду на те, що позивач з 2005 року не працював , зловживав алкоголем, участі у будівельних роботах не приймав , на святкуваннях днів народжень їх матері присутній не був, за місцем проживання їх матері його речі відсутні, похованням займалась дочка ОСОБА_2 , позивач участі не приймав.
Судом встановлено наступні факти.
ОСОБА_1 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6 з 07.12.1983 року по 20.09.1999року, що підтверджується Витягами з Державного реєстру актів цивільного стану та копією свідоцтва про розірвання шлюбу ( а.с. 10 т.1, а.с. 66,72 т.3, ).
16 грудня 2015 року ОСОБА_6 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а. с. 82 т. 1 ) .
Після її смерті відкрилась спадщина на квартиру АДРЕСА_1 «в» в м.Кіровограді, грошові вклади в відділенні «Укрсоцбанк», легковий автомобіль марки «Кіа-Карінс», державний номерний знак НОМЕР_1, кафе «Чебуречна» , земельну ділянку в садовому товаристві «Будівельник» № 49 та 50, та садовий будинок з господарськими будівлями , що розташовані на цій земельній ділянці , але не здані в експлуатацію. Померла заповіт не залишила.
Відповідно до вимог ст. 1261 ЦК України спадкоємцями першої черги за законом спадщину, яка відкрилась після смерті ОСОБА_6, являються: ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_7 -померлої.
ОСОБА_2 своєчасно, в передбачений ст. 1270 ЦК України строк прийняла спадщину, яка відкрилась після смерті ОСОБА_6 шляхом подачі заяви про прийняття спадщини в нотаріальну контору.
ОСОБА_4 та ОСОБА_7 - дочки померлої, на належну їм частку в спадковому майні не претендують, та в передбачений законом строк подали заяву про відмову від спадщини на користь ОСОБА_2 Борисівни в нотаріальну контору. Інших спадкоємців після смерті ОСОБА_6 як за законом, так і за заповітом немає, що підтверджується матеріалами спадкової справи ( а.с. 79-91 т.1).
Даний позов подано не в порядку спадкування , а в порядку визначеному ст. ст. 63,70,74СК України.
Так, відповідно до вимог ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Набуття майна за час шлюбу створює презумпцію виникнення права спільної сумісної власності. Це означає, що ні дружина, ні чоловік не зобов'язані доводити наявність права спільної сумісної власності на майно набуте у шлюбі.
Відповідно до вимог ст. 60 СК України майно вважається таким, що належить подружжю.
Також, відповідно до вимог ч. 3 ст. 368 Цивільного кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як вбачається з ч. 1 ст. 7 СК України, сімейні відносини регулюються цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до вимог ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Виходячи з вимог ч. 1 ст. 70 СК України, ч. 2 ст. 372 ЦК України, у разі поділу майна, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Відповідно до роз»яснення п. 19 Постанови № 11 Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу,визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вирішуючи спори про поділ майна подружжя, суди повинні враховувати, що само по собі розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності подружжя на майно, набуте за час шлюбу. Проте розпорядження таким майном після розірвання шлюбу здійснюється колишнім подружжям виключно за взаємною згодою відповідно до положень ЦК, оскільки в таких випадках презумпція згоди одного з подружжя на укладення другим договорів з розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності подружжя вже не діє.
П. 23 вказаної Постанови передбачено, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. З ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.
Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов'язальними правовідносинами, тощо.
Відповідно до вимог ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Відповідно до вимог ст. 3,16 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Статтею 331 ЦК України передбачено порядок набуття права власності на новостворене майно та об'єкти незавершеного будівництва. Право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).
Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.
Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 331 ЦК України до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).
У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об'єкта незавершеного будівництва, право власності на який реєструється органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі документів,що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об'єкта нерухомого майна, дозволу на виконання будівельних робіт, а також документів, що містять опис об'єкта незавершеного будівництва.
При цьому, судом встановлено , що в період шлюбу позивача та ОСОБА_6 діяв Кодекс про шлюб та сім'ю України, який втратив чинність з 01.01.2004 року у зв»язку з прийняттям Сімейного Кодексу України.
Саме з цього часу , законодавець визначив, відповідно до вимог ст. 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення гл. 8 цього Кодексу.
Вирішуючи спір про поділ майна, необхідно встановити обсяг спільно нажитого майна і з'ясувати час та джерела його придбання, а вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, суд має встановити факти: спільного проживання однією сім'єю; спільний побут; взаємні права та обов'язки (статті 3, 74 СК України) .
Таким чином , предметом дослідження в суді має бути лише майно набуте з 01.01.2004 року.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін та їх представників, покази свідків, оцінивши докази в їх сукупності , суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково.
Факт спільного проживання однією сім»єю позивача з ОСОБА_6 у розглядуваний судом період з 01.01.2004 року по день смерті знайшов своє підтвердження в суді.
Так, свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні зазначила, що ОСОБА_1 спільно проживав з ОСОБА_6 на дачі та в одній квартирі, покійна розповідала, що були розлученні бо ОСОБА_1 їздив за кордон і так було необхідно зробити для оформлення документів. Спільно вони працювали на дачі, він їздив машиною, бачилися майже кожний день вдома, на днях народження, які святкувалися спільно, в період їх перебування за кордоном сплачувала їм за комунальні послуги.
Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні зазначив, що з сімейною парою ОСОБА_6 знайомий 15 років, жили дружно, спочатку в шлюбі , далі в цивільному. Спільно їздили на відпочинок 2010-2015 роки, вони завжди були разом . Позивач допомагав ОСОБА_6 і в кафе в приготуванні фаршу, возив борошно та всі продукти які були необхідні . Дачу вони побудували 15 років назад , позивач здійснював ремонт.
В судовому засіданні свідком ОСОБА_11 зазначено, що сім»ю ОСОБА_6 знає 10 років, спільно проводили свята, дні народження, їздили збирати гриби з ночівлями, на всіх святах вони були разом та спільно купили машину, на якій він її привозив в кафе на 6:00 год., чистив картошку, готував фарш.
Свідок ОСОБА_12 зазначила, що знає сім»ю ОСОБА_6 з 1984 року як вони купили дачу по сусідству. Стверджувала, що подружжя було трудолюбивим, разом працювали на дачі, в кафе , збирали гриби.
Зазначений факт також підтверджується тим, що позивач згідно даних паспорта (а.с. 7 т. 1) з 06.04.1994 року до 13.09.2006 року був зареєстрований у ІНФОРМАЦІЯ_1, а 13.10.2006 року по Пр. Правди 2 «в» кв. 50 . Зазначене свідчить про те, що позивач після розірвання шлюбу залишався проживати з своєю дружиною до 2006 року, і на ці правовідносини розповсюджуються норми Сімейного Кодексу України.
Зазначений факт також підтверджується довідками ( а.с. 11 т.1).
При цьому, суд критично оцінює довідки з зазначенням , що ОСОБА_6 проживала на день смерті одна , що надана в спадкову справу відповідачем ОСОБА_2 (а.с. 83 т. 1) , оскільки відповідач ОСОБА_2 окрім зазначеної довідки надала нотаріусу і іншу неправдиву інформацію , щодо відсутності інших спадкоємців після смерті матері, не вказавши в своїй заяві двох своїх сестер, не говорячи про ОСОБА_1, як особу , що проживала з її матір»ю на день смерті.
При цьому, нормами Сімейного Кодексу передбачено і право подружжя на укладення договорів між собою ст. 64 СК України , передбачено підстави набуття права спільної сумісної власності подружжя ст.60, визначено об»єкти права спільної сумісної власності ст. 61 та підстави виникнення права спільної сумісної власності подружжя на майно, що належало дружині , чоловікові.
Що стосується квартири АДРЕСА_1 «в» в місті Кіровограді , яка придбана 26.09.2005 року вартістю - 678082 грн., то відповідно до умов цього договору ( т.2 а.с. 33) ОСОБА_6 зазначила, що дана квартира придбана за її особисті кошти , які не є спільною власністю , в шлюбі , фактичних шлюбних відносинах , які витікають з спільного проживання та ведення спільного господарства не перебуває .
При цьому, чітко прослідковується, що 11.03.2002 року ОСОБА_13 купив квартиру №1 Казарма , 293 і продав її 13.06.16 року як особисте майно ( а.с. 204 т. 2).
ОСОБА_6 продала ОСОБА_1 09.07.2014 року ( а.с. 118 т. 1) квартиру № 50 в буд. 2 «в» по проспекту Правди в м. Кіровограді , в якій він був зареєстрований з 2006 року , теж зазначивши , що дане майно їй належить з 13.09.2002 року( а.с. 121 т.1)
Тобто подружжя визначило дане майно як особисте майно кожного, оскільки офіційно в шлюбі не перебували.
Відносно спірної квартири АДРЕСА_1 «в» в місті Кіровограді , яка придбана 26.09.2005 року ( т.2 а.с. 33) ОСОБА_6 , договір оформлено вже під час дії Сімейного Кодексу України , оскільки позивач не оспорював даний договір, в ньому вказано , що її придбано за власні кошти ОСОБА_6 , з урахуванням факту відсутності доходів у ОСОБА_1 з 2005 року, з урахуванням факту продажу ОСОБА_6 ОСОБА_1 квартири № 50 в 2014 року , суд дійшов висновку , що дана квартира не є предметом спільної сумісної власності в розумінні ст. 74 СК України.
Відносно легкового автомобіля марки «Кіа-Карінс», державний номерний знак НОМЕР_1, що придбаний в 2007 році вартістю - 183328 грн. суду не надано доказів того , що він придбаний за особисті кошти когось із подружжя, свідок ОСОБА_11 зазначила, що покійною їй було повідомлено, що вони купили даний автомобіль, який суд визнає об»єктом спільної сумісної власності подружжя і визнає право позивача на 1/2 частину даного автомобіля.
Земельна ділянка № 49 в садовому товаристві «Будівельник» вартістю 19569 грн. не є об»єктом спільної сумісної власності подружжя в розумінні ст.74 СК України , оскільки відповідно до положень статей 81, 116 ЗКокрема земельна ділянка, одержана громадянином у період шлюбу в приватну власність шляхом приватизації, є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку із земельного фонду. Оскільки дану земельну ділянку ОСОБА_6 отримала у власність згідно рішення Кіровоградської міської ради від 21.09.2010 року ( а.с. 105 титульна сторона) , тому вимога позивача в цій частині є безпідставною та такою , що не ґрунтується на законодавстві.
Що стосується павільйона «Чебуречна» (місце 22 ряд 1 ділянка 1, розташований на території Колгоспного ринку, за адресою вул. 50 років Жовтня 27 м. Кропивницький), не підлягає розподілу як об»єкт права спільної сумісної власності подружжя, оскільки з 01.01.2004 року право власності на нерухоме майно набувається згідно ст. 210 ЦК України з моменту державної реєстрації. Павільйон «Чебуречна» не є нерухомим майном, а згідно твердження позивача тимчасова споруда, власність не встановлена. Судом встановлено, що торгівельні місця згідно договорів оренди надаються саме Підприємством «Кооперативний ринок» Кіровоградської облспоживспілки , щодо передачі в тимчасове платне користування торгівельної площі на території Колгоспного ринку ( а.с. 137-143 т. 2).
Крім того, з 1998 року по 2005 рік , саме ОСОБА_14 як приватний підприємець в кафе «Варенична» , а з 2005 року як закусочна «Чебуречна» здійснювала діяльність на території колгоспного ринку, тому павільон «Чебуречна» не може бути об»єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_15 та ОСОБА_6 і не підлягає поділу як майно подружжя. Тому в цій частині позов безпідставний і задоволенню не підлягає.
Грошові вклади в відділенні «Укрсоцбанк», в розмірі 15760,78 доларів США, як еквівалент -1304943,98 грн. зроблені ОСОБА_6 згідно довідки банку в матеріалах спадкової справи відкриті 23.03.2004 року 307.54 дол. США та 03.08.2015 року - 15453.24 дол. США ( а.с. 88) та легковий автомобіль марки «Кіа-Карінс», державний номерний знак НОМЕР_1, придбаний в 2007 року, суд визнає спільним майном подружжя в розумінні ст. 74 СК України , оскільки судом встановлено факт спільного проживання однією сім»єю , свідок зазначила , що покійна повідомила про купівлю ними даного автомобіля. Відповідно, за позивачем , суд визнає право позивача на 1/2 частини автомобіля та даних вкладів.
Щодо будівельних матеріалів та робіт, які використані для будівництва садового будинку з господарськими будівлями і спорудами, який розташований в Кіровоградському міському товаристві садоводів-любителів «Будівельник» на земельній ділянці № 49 та 50, кадастровий номер 3510100000:10:075:0087, вартістю 185304 грн. 80 коп. та визнання права власності ОСОБА_1 на 1/2 частину майна , в цій частині позов задоволенню не підлягає , оскільки при наявності показів свідків , щодо участі ОСОБА_1 у будівельних роботах по перекриттю покрівлі , то відповідно до висновку експертного дослідження , проведеного 22.03.17 року саме на замовлення позивача ( а.с. 180-196 т. 2 ) , судовим експертом на ст.184 вказано , що відповідно даних , що містяться в заяві ОСОБА_1 всі роботи по будівництву виконувались господарським способом, будівництво садового будинку з гаражем і мансардою , прибудов, літньої кухні, бані, вбиральні, сараїв , вигрібної ями, бетонних доріжок, воріт, хвіртки , огорожі , виконувалось у 1983 році, огорожі з метало профілю , навісу та вимощення з тротуарної плитки у 2000році .
Таким чином, з урахуванням факту , що позов подано відповідно до норм Сімейного кодексу України , доказуванню і дослідженню підлягали обставини визначені законодавством з 01.01.2004 року, будівельні матеріали і роботи не є об»єктом спільної сумісної власності в розумінні ст. 74 СК України . А з врахуванням факту , що офіційно шлюб ОСОБА_1 уклали 07.12.83 року, то в суді знайшли підтвердження пояснення відповідача ОСОБА_2 та свідків ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , що дане майно було придбане ОСОБА_6 ще до шлюбу з ОСОБА_1
В судовому засіданні свідки ОСОБА_12, ОСОБА_18 та інші зазначали, що ОСОБА_1 допомагав ОСОБА_6 у здійсненні підприємницької діяльності з 1995 року, допомагав і в ремонті дачі , і працював на огороді, і робив фарші , і возив ОСОБА_6 на роботу , робив закупки, але дані факти лише підтверджують факт їх спільного проживання як подружжя без реєстрації шлюбу , але не дають права позивачу на частину в майні як спільному майні подружжя за вищевказаних судом обставин.
Згідно до ст.11 ЦПК України, суд розглядає справу в межах позовних вимог та на підставі доказів, наданих сторонами.
Згідно ст.88 ЦПК України суд стягує на користь позивача сплачений судовий збір у розмірі відповідно до частки задоволених судом вимог з ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в сумі 3036,46грн. по 1012,15грн. з кожної .
Враховуючи викладене та керуючись статтями ст. 3, 63, 70, 74 СК України, п. 23 Постанови № 11 Пленуму Верховного |Суду України від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу,визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», ст. ст.11, 60, 88, 212-218 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 третя особа Приватний нотаріус Кіровоградського міського нотаріального округу ОСОБА_5 про встановлення факту проживання однією сім»єю як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та розподіл майна в натурі, задовольнити частково.
Встановити факт, що ОСОБА_1, постійно проживав з ОСОБА_6, померлою 16 грудня 2015 року однією сім»єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу з 01.01.2004 року по 16 грудня 2015 року.
Визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_6: легковий автомобіль марки «Кіа-Карінс», державний номерний знак НОМЕР_1, придбаний в 2007 році вартістю - 183328 грн., грошові вклади в відділенні «Укрсоцбанк» в розмірі 15760,78 доларів США .
Визнати право власності ОСОБА_1 на 1/2 частину легкового автомобіля марки «Кіа-Карінс», державний номерний знак НОМЕР_1, 1/2 частину грошових вкладів в відділенні «Укрсоцбанк» в розмірі 15760,78 доларів США.
В іншій частині вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 3036,46грн. по 1012,15грн. з кожного .
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Кіровоградської області через Кіровський районний суд м. Кіровограда шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання копії рішення .
Суддя Кіровського А. В. Панфілова
районного суду
м.Кіровограда