Апеляційний суд Кіровоградської області
№ провадження 11-кп/781/419/17 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1
Категорія 185 (81, 86-1, 140) Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2
25.07.2017 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів: - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря - ОСОБА_5 ,
за участі прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника адвоката - ОСОБА_7 ,
обвинуваченого - ОСОБА_8 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кропивницькому кримінальне провадження № 12014120310000714 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_8 , на вирок Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 30.12.2016 року, яким:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець та житель АДРЕСА_1 , українець, громадянин України, виховується в неповній сім'ї, не військовозобов'язаний за станом здоров'я , не навчається , не працює, раніше судимий:
14.11.2014 року Олександрівським районним судом Кіровоградської області за ч.3 ст. 185 , ст. 104, ст.75, ст.76 КК України до позбавлення волі на 4 роки зі звільненням від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки,судимість в установленому законом порядку не знята та не погашена ,
визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
На підставі ст.71 КК України, за сукупністю вироків до покарання за даним вироком, частково приєднано не відбуте покарання, за вироком Олександрівського районного суду від 14.11.2014 року, у виді позбавлення волі строком 1 рік 1 місяць, остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 1 місяць.
Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України в строк відбування покарання ОСОБА_8 зараховано час його попереднього ув'язнення з часу взяття під варту до дня набрання вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Вироком суду першої інстанції ОСОБА_8 визнано винуватим та засуджено за те, що він вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку),вчинену повторно , з проникненням у житло , за наступних обставин.
Неповнолітній ОСОБА_8 , будучи раніше судимий, 05.12.2014 року, близько, 11.00 години з метою викрадення чужого майна прибув до домоволодіння ОСОБА_9 , розташованого в АДРЕСА_1 , де, шляхом пошкодження навісного замка, через вхідні двері проник до будинку, звідки повторно, умисно, з корисливих спонукань таємно викрав 2 металеві балони, вартість кожного - 405 грн. 00 коп., на суму 810 грн. 00 коп., заподіявши потерпілому ОСОБА_10 матеріальної шкоди на зазначену суму.
З місця події зник, викраденим розпорядився на власний розсуд.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_8 , просить вирок стосовно нього змінити в частині призначення покарання, призначивши покарання з у рахування ст.ст. 75, 104 КК України.
Свої вимоги мотивує тим, що районним судом не враховано конкретні обставини справи та дані, що характеризують його особу.
Вважає, що суд першої інстанції залишив по заувагою обставини, які спонукали його до вчинення даного злочину, кількість епізодів, спосіб вчинення, наслідки злочину та відношення потерпілого до вказаного злочину.
А тому, апелянт вважає, що покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 1 місяць, є несправедливим, яке не відповідає ступеню тяжкості злочину, та особі обвинуваченого.
Заслухавши доповідача, в дебатах обвинуваченого ОСОБА_8 , в його інтересах захисника-адвоката ОСОБА_7 , які підтримали апеляційну скаргу та просили суд застосувати ст.75 КК України, висновок прокурора, яка просила вирок суду першої інстанції залишити без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження та зваживши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_8 не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
Відповідно до положень частини 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновок суду про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується сукупністю зібраних у кримінальному провадженні, перевірених у судовому засіданні та наведених у вироку доказах, яким суд дав всебічну та об'єктивну оцінку.
Зважаючи на те, що доведеність вини та кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_8 ніким з учасників судового розгляду не оспорюється, колегія суддів не надає юридичної оцінки доказам у кримінальному провадженні, та вважає його вину доведеною, а кваліфікацію дій за ч. 3 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, з проникненням у житло, правильною.
Відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи тяжкість вчиненного кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нею нових злочинів.
Як вбачається з вироку, обґрунтовуючи висновок щодо виду та міри призначеного ОСОБА_8 покарання, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії тяжких злочинів, особу обвинуваченого, зокрема, те, що він раніше судимий за скоєння аналогічного корисливого злочину, на шлях виправлення не став, у період іспитового строку вчинив новий тяжкий злочин, на даний час є повнолітнім - має вік 19 років, не навчається та не працює, у провадженні Олександрівського районного суду перебуває інше кримінальне провадження № 397/1212/16-к по обвинуваченню його у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185 КК України, які він скоїв після направлення до суду обвинувального акту по даній справі.
Обставини, які пом'якшують покарання, судом правильно визнано - вчинення злочину неповнолітнім, щире каяття. Обставина, яка обтяжує покарання судом правильно встановлено - вчинення злочину відносно особи похилого віку.
З урахуванням ступеня тяжкості вчиненого ОСОБА_8 кримінального правопорушення, конкретних обставин справи, особи обвинуваченого, який раніше був засуджений та знову вчинив кримінальне правопорушення в період іспитового строку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про можливість перевиховання та виправлення обвинуваченого ОСОБА_8 лише за умови його ізоляції від суспільства та призначив мінімальне покарання передбачене санкцією ч.3 ст. 185 КК України.
Районним судом взято до уваги, що на момент вчинення злочину ОСОБА_8 був неповнолітній та врахував обставини, зазначені у ст. 103 КК України, а саме умови життя й виховання (не повна сім'я, навчання у допоміжній школі-інтернаті), вплив дорослих (поганий контакт з матір'ю), рівень розвитку (органічний розладом особистості і поведінки з легкими когнітивними розладами) та інші особливості особи (хвороба - епілепсія), щире каяття.
Також, колегія суддів зазначає, що районний суд при призначенні ОСОБА_8 покарання правильно застосував вимоги ч.1 ст.71 КК України, частково приєднавши не відбуту частину покарання за вироком Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 14.11.2014 року, яким він був засуджений за ч.3 ст. 185, ст.104, ст.75 ст.76 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки зі звільненням від відбування покарання та встановленням іспитового строку на 2 роки, а тому визначив строк покарання, у тому числі і остаточне, наближене до мінімального за санкцією інкримінованої статті.
Вказане покарання, на думку колегії суддів, є обґрунтованим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_8 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Апеляційні доводи обвинуваченого про те, що суд першої інстанції не врахував конкретні обставини справи та дані, що характеризують його особу, а також залишив по заувагою обставини, які спонукали його до вчинення даного злочину, кількість епізодів, спосіб вчинення, наслідки злочину та відношення потерпілого до вказаного злочину, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки при призначенні покарання вказане враховано судом першої інстанції та детально наведено у вироку. Окрім того, встановити відношення потерпілого до скоєного ОСОБА_8 злочину не представляється можливим, оскільки судом першої інстанції потерпілий ОСОБА_9 не був допитаний, оскільки помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що було зазначено у вироку районного суду та було відомо обвинуваченому.
Доводи апеляційної скарги обвинуваченого про можливість призначення йому покарання відповідно до ст.75 КК України, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вказані доводи не можуть бути підставою для звільнення обвинуваченого від відбування призначеного покарання, оскільки ОСОБА_8 вчинив злочин в період іспитового строку.
Згідно роз'яснень п.10 Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання від 24.10.2003 року №7, ч. 2 ст. 75 КК України передбачено, що суд за наявності визначених законом підстав може ухвалити рішення про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки. Виходячи з вказаних вимог закону, а також зі змісту частини 3 ст. 78 КК України, у разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового злочину суди мають розцінювати це як порушення умов застосування статті 75 КК України про звільнення від відбування покарання з випробуванням і призначати покарання за сукупністю вироків на підставі статті 71 КК України. У таких випадках повторне звільнення від відбування покарання з випробуванням є неприпустимим.
Також, колегія суддів вважає необґрунтованими усні доводи захисника обвинуваченого про те, що вирок Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 14.11.2014 року, стосовно ОСОБА_8 , не набрав законної сили на час вчинення нового злочину обвинуваченим, а тому районним судом безпідставно застосовано вимоги ст.71 КК Украни.
Відповідно до ч.1 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком. Тобто вказана норма закону не містить посилання на обов'язковість набрання вироком законної сили, а тому вказані доводи колегія суддів не приймає до уваги.
З урахування вищевикладеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_8 не підлягає задоволенню, а тому вирок суду першої інстанції, залишає без змін.
Керуючись ст. 376 ч.2, 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 , залишити без задоволення.
Вирок Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 30.12.2016 року, стосовно ОСОБА_8 , залишити без змін.
Ухвала Апеляційного суду Кіровоградської області набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня проголошення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Судді: Підписи:
Згідно з оригіналом.
Суддя Апеляційного суду
Кіровоградської області ОСОБА_2