Справа № 346/2831/15-к
Провадження № 11-кп/779/216/2017
Категорія .153 ч.3 КК України
Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1
Суддя-доповідач ОСОБА_2
27 липня 2017 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого-судді ОСОБА_3 ,
суддів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
секретаря ОСОБА_6 ,
з участю прокурора ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
обвинуваченого ОСОБА_9 ,
захисника ОСОБА_10 ,
розглянувши у закритому судовому засіданні в режимі відео конференції кримінальне провадження за апеляційними скаргами прокурора та обвинуваченого ОСОБА_9 на вирок Коломийського міськрайонного суду від 13 січня 2016 року щодо ОСОБА_9 , обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.146, ч.3 ст.153 КК України, -
Вказаним вироком ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 уродженця та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, не одруженого, освіта неповна середня, не працюючого, згідно ст. 89 КК України не судимого.
визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених за ст. ст. 146 ч.2 та 153 ч.3 КК України і призначено покарання:
за ч.2 ст. 146 КК України - 3 роки позбавлення волі, за ч.3 ст. 153 КК України застосувавши ст. 69 КК України - 8 років позбавлення волі.
На підставі ст. 70 ч.1 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено остаточне покарання - 8 років позбавлення волі.
Початок строку відбуття покарання постановлено рахувати з моменту затримання - 01 год. 25 березня 2015 року.
Міру запобіжного заходу, до вступу вироку в законну силу, залишено раніше обрану - тримання під вартою.
Строк попереднього ув'язнення з 01 год. 25 березня 2015 року до 13 січня 2016 року ухвалено зарахувати у строк відбуття покарання із розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Також ухвалено органу пробації застосувати по відношенню до ОСОБА_9 наглядові та соціально-виховні заходи.
Вирішено питання про речові докази.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, обвинувачений ОСОБА_9 вчинив незаконне позбавлення волі щодо малолітніх осіб протягом тривалого часу та насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом із застосуванням фізичного насильства вчинене щодо малолітніх.
Кримінальні правопорушення вчинено за таких обставин:
восени 2011 року, у вечірній час, ОСОБА_9 заманив малолітнього потерпілого ОСОБА_11 до свого помешкання по АДРЕСА_1 , де діючи умисно, з застосуванням фізичного насильства до малолітнього ОСОБА_11 проти волі потерпілого вступив із ним у статеві зносини неприродним способом.
Крім того, обвинувачений у жовтні 2014 року знаходячись у АДРЕСА_2 , познайомився з малолітнім ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та застосовуючи фізичне насильство проти волі потерпілого, привіз його до свого помешкання, чим позбавив його волі та застосувавши фізичне насильство, діючи повторно вступив із ним у статеві зносини неприродним способом.
Також, 14 березня 2015 року ОСОБА_9 , знаходячись у центральній частині м. Івано-Франківська, познайомився із малолітнім ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жителем АДРЕСА_3 і шляхом обману, заманив його до свого помешкання, що по АДРЕСА_1 , де утримував його без згоди на це тривалий час у період з 14.03.2015 року по 24.03.2015 року, чим незаконно позбавив волі та діючи повторно, використовуючи безпорадний стан малолітнього ОСОБА_13 , коли останній спав, зв'язував йому руки та вступав із ним у статеві зносини неприродним способом.
Прокурор подав апеляційну скаргу, в якій, не оспорюючи доведеності вини, правильність кваліфікації дій обвинуваченого, вважає вирок суду щодо ОСОБА_9 незаконним і таким, що підлягає скасуванню з підстав невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, внаслідок м'якості, а також закону про кримінальну відповідальність. Зазначає, що суд застосував закон, який не підлягає застосуванню та призначив покарання обвинуваченому за ч.3 ст.153 КК України із застосуванням ст.69 КК України. Зазначені у вироку суду обставини, які пом'якшують покарання обвинуваченому (часткове визнання вини, щире каяття, сприяння у розкриттю злочину та стан здоровя), не є сукупністю тих обставин, які пом'якшують покарання і відповідно до ст.12 КК України вчиненим ОСОБА_9 злочин відноситься до категорії особливо тяжких. Таким чином, призначене судом покарання не відповідає вимогам ст.65 КК України, оскільки є надмірно м'яким та публічно демонструє безкарність засуджених, які вчинили особливо тяжкі злочини. Просить вирок вчастині призначення покарання скасувати та постановити новий вирок, яким призначити обвинуваченому покарання 12 років.
Обвинувачений ОСОБА_9 вважає вирок суду в частині визнання його вини за епізодом щодо малолітнього потерпілого ОСОБА_12 незаконним, оскільки він в цій частині не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, висновки суду не підтверджуються доказами. Зазначає, що суд допустив неповноту судового розгляду. Звертає увагу суду на те, що не встановлено час вчинення кримінального правопорушення внаслідок розбіжностей у обвинувальному висновку, в якому зазначено останній утримувався у обвинуваченого з 25.10 по 01.11.2014 року, а в мотивувальній частині вироку вказано у жовтні 2014 року. Згідно довідки Тлумацької спеціальної ЗОШ-інтернату від 30.03.14 року та копії класного журналу ОСОБА_14 мав пропуски з 03.10.2014 року по 10.10.2014 року, тобто в той період, на який вказує сторона обвинувачення, малолітній ОСОБА_14 знаходився на навчанні, що спростовує його пояснення про перебування в будинку обвинуваченого, а суд визнав ці докази як доказами його вини. Крім того, згідно показань свідків ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , обвинувачений не проживав у селі Ворона восени 2014 року. Також, суд не взяв до уваги, що ОСОБА_14 плутався у показаннях, він не орієнтувався в обстановці будинку, в якому проживав обвинувачений. Показання свідка ОСОБА_17 є недостовірними, оскільки даний свідок є зацікавленим в результаті справи, та є таким, що неофіційно співпрацює із працівниками міліції.
Просить вирок щодо нього по епізоду обвинувачення щодо потерпілого ОСОБА_12 скасувати, а провадження в цій частині закрити за відсутністю події злочину.
Обвинувачений заявив клопотання про розгляд справи в режимі відео конференції.
Під час апеляційного розгляду прокурор та обвинувачений підтримали свої апеляційні вимоги та просили їх задовольнити.
Заслухавши доповідь судді, з'ясувавши обставини справи, заслухавши пояснення прокурора про безпідставність апеляційних вимог обвинуваченого, пояснення обвинуваченого ОСОБА_9 в режимі відео конференції із Кременчуцькою ВК УДПС в Полтавській області №69, який підтримав свої апеляційні вимоги та просив відмовити у задоволенні апеляційних вимог прокурора, обговоривши доводи й мотиви апеляційних скарг, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до правил ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог за окремих обставин. Такі обставини в суді встановлені.
Згідно ст. 370 КПК України судове рішення повинне бути законним, обгрунтованим і вмотивованим та відповідно до ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для виправлення та попередження нових злочинів.
Вивчення тексту вироку показало, що суд, викладаючи показання малолітніх потерпілих, вдався до конкретизації та детального опису протиправних діянь обвинуваченого при здійсненні ним зґвалтувань неприродним способом.
Відповідно до п.20 Постанови Верховного Суду України від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи» вирок, в якому допущена така натуралізація, підлягає скасуванню як такий, що принижує гідність потерпілої особи.
Оскільки вирок підлягає скасуванню з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, то слід призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Доводи обвинуваченого у апеляційній скарзі щодо недоведеності його участі у незаконному позбавленні волі ним малолітнього ОСОБА_12 та вчиненні насильницького задоволення статевої пристрасті неприродним шляхом із застосуванням фізичного насильства потребують перевірки при новому судовому розгляді та прийнятті за цим обвинуваченням обґрунтованого судового рішення.
Поряд з цим слід врахувати і твердження прокурора про невідповідність покарання внаслідок застосування ст.69 КК України та при призначенні покарання врахувати правила ст.65 КК України.
Керуючись ст. 370, 376, 404, 405, 409, 412, 415, 419 колегія суддів
Апеляційні скарги прокурора та ОСОБА_9 задовольнити частково.
Вирок Коломийського міськрайонного суду від 13 січня 2016 року відносно ОСОБА_9 за ч.2 ст.146, ч.3 ст.153 КК України скасувати та призначити новий судовий розгляд в суді першої інстанції, в Коломийському міськрайонному суді.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_9 за обвинуваченням у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.146, ч.3 ст.153 КК України, строк тримання під вартою терміном 60 днів до 24 вересня 2017 року включно.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_3
Судді ОСОБА_4
ОСОБА_5
Згідно з оригіналом
Суддя ОСОБА_3