Справа № 344/14545/16-ц
Провадження № 22-ц/779/1183/2017
Категорія 39
Головуючий у 1 інстанції Пастернак І. А.
Суддя-доповідач Ясеновенко
27 липня 2017 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючої Ясеновенко Л.В.,
суддів: Бойчука І.В., Проскурніцького П.І.,
секретаря Шемрай Н.Б.,
розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання спадкоємцем та зміну черговості одержання права спадкування за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду від 16 червня 2017 року, -
07.11.2016 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 1996 року до ІНФОРМАЦІЯ_2.
В заяві зазначила, що з 1996 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 проживала однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 в кв. АДРЕСА_1. Укласти шлюб ОСОБА_3 не мав права, оскільки перебував у духовному сані.
Встановлення даного факту їй необхідно для оформлення спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3
Посилаючись на вищенаведені обставини, просила задовольнити її вимоги.
Рішенням Івано-Франківського міського суду від 16 червня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.
На зазначене рішення суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу.
У скарзі зазначила, що у 1996 році ОСОБА_3 захворів і з цього часу вона перейшла до нього проживати, щоб доглядати за ним та допомагати у господарстві. Коли йому ставало краще, то він їхав жити в монастирі, працюючи там садівником. З часом стан його здоров'я погіршився і вони домовились добросовісно і чесно доглядати один одного до смерті, що вона і здійснювала аж до ІНФОРМАЦІЯ_2.
Зазначає, що з 2010 року ОСОБА_3 після перенесеного інсульту був паралізований і догляд за ним здійснювала лише вона, продовжуючи і надалі проживати з ним та вести спільне господарство.
ОСОБА_1 також вказує на те, що суд першої інстанції безпідставно відмовив їй у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи для забезпечення нею явки до суду другого свідка, який повторно не з'явився в судове засідання, а отже її було обмежено у кількості свідків.
Також вказує на те, що судом зазначено у мотивувальній частині рішення про те, що ОСОБА_3 проживав у своїй квартирі 2-3 тижні на рік, хоча свідок ОСОБА_4. пояснювала про проживання ОСОБА_3 у квартирі 2-3 тижні кожного кварталу.
Апелянт також посилається на роз'яснення постанови Пленуму ВСУ №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» про те, що при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності цим Кодексом.
Враховуючи вищенаведене, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.
Сторони в судове засідання не з'явились, хоча належним чином були повідомлені про місце і час розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з таких підстав.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.55)
Згідно довідки до акта МСЕК серії 10ААА №890899 від 20.07.2011 року та копії довідки №485 Івано-Франківської центральної міської клінічної лікарні від 27.11.2014 року ОСОБА_3 був інвалідом другої групи за загальним захворюванням та після перенесеного повторного ішемічного інсульту в лівій півкулі головного мозку помер.
Згідно копії свідоцтва про право власності на житло від 02.11.1993 року ОСОБА_3 належала на праві приватної власності квартира АДРЕСА_1. (а.с.59)
Рішенням Івано-Франківського міського суду від 03.04.2015 року за ОСОБА_2, який є племінником померлого, визнано право власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3, а саме на квартиру АДРЕСА_1. (а.с. 52-53)
Згідно копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ОСОБА_2 на даний час є власником вищезазначеної квартири. (а.с.61)
Також встановлено, що відповідно до копії угоди страхування №5787 від 11.07.1995 року, яка була укладена між АСТ «Довір'я» та ОСОБА_3, у випадку смерті вигодонабувачем по цій угоді є ОСОБА_2 (а.с.57)
14.01.2015 року ОСОБА_1 було надіслано відповідь на її заяву про відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3, в якій повідомлялося про те, що вона не може прийняти спадщину, оскільки не відноситься до кола спадкоємців, передбачених нормами ЦК України. (а.с.9).
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_4. вказала про те, що ОСОБА_3 більшу частину свого життя проживав у монастирях, а ОСОБА_1 проживала в основному у квартирі свого сина, та приходила до ОСОБА_3 лише коли він приїжджав до м. Івано-Франківська, а також доглядала квартиру, оплачувала комунальні платежі, допомагала ОСОБА_3 та купувала їжу.
В матеріалах справи містяться копії квитанцій по оплаті комунальних платежів за період з 22.02.2011 по 26.11.2013 року, де платником зазначено ОСОБА_3 (а.с.43-49)
Крім того, як вбачається зі статті «ІНФОРМАЦІЯ_3», розміщеної на сайті Православ'я.ru ІНФОРМАЦІЯ_4, з 1979 року ОСОБА_3 працював садівником та проживав в різних монастирях в Свято-Успенській Почаївській Лаврі, в Свято-Успенському Псково-Печерському монастирі, в Свято-Духовському монастирі м. Вільнюса, в Свято-Успенському Пюхтицькому монастирі та в інших обителях. В 1999 році він прийняв постриг та став іноком. З жовтня 2010 року переніс кілька інсультів, за ним доглядали співробітники та прихожани монастирів, де він проживав. Один-два рази на рік приїжджав до Івано-Франківська, де йому допомагали ОСОБА_1 та отець ОСОБА_5 з храму великомученика Георгія, який знаходиться біля м. Івано-Франківська. Однак, ОСОБА_3 з 1996 року майже весь час проживав в Москві в Стрітенському чоловічому монастирі, де за ним здійснювали догляд прихожани (а.с. 65-76).
Відповідно до п.5 ч.1 ст.256 ЦПК суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.
Як зазначено Верховним Судом у листі від 01.01.2012 року "Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення" встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу можливе за таких умов: має місце спільне проживання чоловіка та жінки однією сім'єю, термін спільного проживання (не менше п'яти років); мета встановлення факту (розподіл спільно набутого майна, спадкування за законом), крім того, важливою складовою є відсутність спору про право.
До заяви про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу додаються документи та докази того, що між заявником та іншою особою (померлим) мали місце фактичні шлюбні стосунки (свідоцтва про народження дітей, довідки з місця проживання, свідчення свідків, листи ділового та особистого характеру тощо). Також це можуть бути: свідоцтво про смерть одного із "подружжя", свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько, виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що "подружжя" вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства.
Враховуючи те, що ОСОБА_1 не подала належних доказів спільного проживання з ОСОБА_3. однією сім'єю як чоловік та жінка, а періодична допомога ОСОБА_3 у веденні домашнього господарства, у догляді за ним та у оплаті комунальних платежів не є такими доказами, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про безпідставність позовних вимог.
Посилання ОСОБА_1 у апеляційній скарзі на те, що з 1996 року вона постійно проживала з ОСОБА_3, а з 2010 року після перенесення ним інсульту - постійно доглядала за ним не заслуговують на увагу, оскільки як було встановлено судом, ОСОБА_3 більше часу проживав у монастирях і лише періодично приїжджав до м. Івано-Франківська, а після хвороби догляд за ним здійснював, крім ОСОБА_1, і отець ОСОБА_5.
Враховуючи вищенаведене, підстав для скасування рішення суду немає.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Івано-Франківського міського суду від 16 червня 2017 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили
Головуюча Л.В. Ясеновенко
Судді: І.В. Бойчук
П.І. Проскурніцький