Справа № 344/7132/17
Провадження № 2/344/2784/17
28 липня 2017 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючої-судді Татарінової О.А.,
секретаря Бухвак І.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дитини, -
Позивач звернулася з позовом до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дитини, мотивуючи тим, що 09.10.2010р. у Відділі РАЦС Івано-Франківського міського управління юстиції, вона зареєструвала шлюб з відповідачем ОСОБА_3 про що зроблено відповідний актовий запис - 1552. Від шлюбу у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_4. Причиною розпаду сім'ї стали різні погляди на життя та різні інтереси, через що між ними постійно виникають конфлікти та суперечки. Вважає що шлюб розпався, оскільки відповідач не живе інтересами сім'ї коштів на утримання сина не надає. Протягом останніх півроку сторони разом не проживають, спільного господарства не ведуть. Син проживає з позивачем. Чи працює відповідач на даний час позивачу не відомо, однак за станом свого здоров'я він є працездатним, а тому може надавати аліменти на утримання дитини. Ніяких стягнень по виконавчих листах з нього не проводиться, а їй важко одній утримувати дитину. Тому звернулась в суд та просила розірвати шлюб з відповідачем ОСОБА_3, неповнолітнього сина залишити на проживання з нею, залишити їй шлюбне прізвище, при цьому стягувати з відповідача аліменти на утримання неповнолітнього сина в твердій грошовій сумі в розмірі 1000 грн. щомісячно до досягнення сином повноліття.
Позивач в судове засідання не з'явилася, надала суду заяву, в якій позовні вимоги підтримала, просила розглянути справу за її відсутності.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Причину неявки суду не повідомлено. З урахуванням положень ст. 224 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи.
Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі представлених сторонами доказів.
Згідно ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ст. 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка. Зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану, а згідно з ст. 24 цього Кодексу, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка, примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Згідно свідоцтва про укладення шлюбу НОМЕР_2 від 09 жовтня 2010 року (а.с.3) сторони зареєстрували шлюб 09 жовтня 2010 року у Відділі реєстрації актів цивільного стану Івано-Франківського міського управління юстиції, про що зроблено відповідний актовий запис за № 1552.
В шлюбі народився син - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.4).
Відповідно до ч. 2 ст. 104 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.
За приписами ч. 1 ст. 110 Сімейного кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Як вбачається з ч. 2 ст. 112 Сімейного кодексу України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Відповідно до правової позиції Пленуму Верховного Суду України, викладеної в пункті 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»: проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя».
Сторони не змогли зберегти родину, а тому суд вважає встановленим,що розірвання шлюбу суперечить інтересам сторін та постановляє рішення про задоволення позовних вимог.
Спір про розподіл сумісного майна подружжя між сторонами відсутній.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
Згідно ст. 141 Сімейного кодексу України, мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків.
Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Згідно з вимогами ст.157 Сімейного кодексу України питання виховання дитини вирішується батьками спільно.
Відповідно до ст. 161 Сімейного кодексу України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
В обгрунтування позовних вимог зазначено, що син - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає з матір'ю. Дані обставини сторонами не оспорюються та доказуванню не підлягають.
За приписами ст. 113 Сімейного кодексу України, особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
В позовній заяві позивач зазначила, що після розірвання шлюбу хоче надалі іменуватися цим прізвищем, а тому після реєстрації розірвання шлюбу прізвище позивач просила не змінювати на дошлюбне.
В порядку ч. 2 ст. 115 СК України після набрання даним рішенням законної сили воно підлягає направленню до органу РАЦС за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.
Відповідно до ст. 1, 2 Закону України «Про охорону дитинства» батьки зобов'язані забезпечити дітям умови для достатнього фізичного, духовного та культурного розвитку.
Положеннями ст. 180 Сімейного кодексу України визначено, що батьки зобов'язані утримувати своїх неповнолітніх дітей до досягнення ними повноліття.
Згідно з ч. 1 ст. 184 Сімейного кодексу України і роз'яснень, викладених в пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ відносно батьківства, материнства і стягнення аліментів», за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.
В силу дії ч. 3 ст. 181 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька або в твердій грошовій сумі і виплачується щомісячно.
З урахуванням наведених положень та того факту, що відповідач не надав суду відомостей про постійний дохід, суд дійшов висновку, що аліменти, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача на утримання дитини, слід визначити в твердій грошовій сумі.
За приписами ч. 2 ст. 182 цього кодексу мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про державний бюджет» на 2017 рік визначений прожитковий мінімум дітей віком до 6 років: з 1 січня 2017 року - 1355 гривень, з 1 травня - 1426 гривень, з 1 грудня - 1492 гривні.
За правилами ст. 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до частин 1, 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
При визначенні розміру аліментів суд відповідно до ст. 182 Сімейного кодексу України враховує, що відповідач є працездатною особою, і спроможний платити аліменти на утримання дитини.
Відповідно до вимог ст. 191 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Враховуючи,що обов'язок утримувати дитину є рівною мірою обов'язком як матері, так і батька, інтереси дитини при визначенні розміру аліментів, потреби дитини у розвитку та навчанні, виходячи з принципів розумності та справедливості, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги слід задовольнити, та стягувати з відповідача аліменти на користь позивача на утримання неповнолітнього сина в розмірі по 1000 гривень щомісячно, та до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 06 червня 2017 року.
Згідно із ч. 3 ст. 88 Цивільного процесуального кодексу України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
Тому з відповідача слід стягнути 640,00 гривень судового збору в дохід держави.
На підставі вищенаведеного, відповідно до ст.ст. 180, 181, 182, 184, 191 Сімейного кодексу України, ст. 1, 2 Закону України «Про охорону дитинства», п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ відносно батьківства, материнства і стягнення аліментів», частин 1, 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, ст. 10, 11, 60, 88, 212-215, 224-226, Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дитини - задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, зареєстрований 09 жовтня 2010 року у Відділі реєстрації актів цивільного стану Івано-Франківського міського управління юстиції, про що зроблено відповідний актовий запис за № 1552 - розірвати.
Неповнолітнього сина - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, залишити на проживання з позивачем ОСОБА_2.
Стягувати з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, ін НОМЕР_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в твердій грошовій сумі у розмірі по 1000 гривень, щомісячно, починаючи з 06 червня 2017 року та до досягнення ним повноліття.
Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь держави (в спеціальний фонд Державного бюджету України з зарахуванням на рахунок 31215256700001, отримувач коштів ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Головне управління Державного казначейства служби України у м. Києві, код банку отримувача (МФО) 820019, код класифікації доходів бюджету 22030106, код ЄДРПОУ суду 02891693) судовий збір в розмірі 640 (шістсот сорок) гривен 00 копійок.
Після набрання законної сили рішення суду надіслати до органу РАЦС за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставляння відмітки в актовому записі про шлюб.
Заочне рішення може бути переглянуте за письмовою заявою відповідачів протягом 10 днів з дня отримання його копії.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених статтею 294 ЦПК України, залишається без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Суддя О.А. Татарінова