Провадження № 11-кп/774/1011/17 Справа № 185/7221/16-к Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - ОСОБА_2
25 липня 2017 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
Головуючого судді - ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря с/з - ОСОБА_5
розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі в дистанційному порядку кримінльне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22014050000000350 від 23 жовтня 2014 року, за апеляційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, на ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 квітня 2017 року про повернення прокурору обвинувального акта по кримінальному провадженню щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Сніжне Донецької області, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ;
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.258-3, ч.1 ст.263 КК України,
за участю сторін кримінльного провадження:
прокурора - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_8 в режимі відео конференції, -
Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 квітня 2017 року обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.258-3, ч.1 ст.263 КК України, повернуто прокурору для усунення виявлених недоліків, які суд вбачає в тому, що прокурором не сформульоване обвинувачення, а лише викладені фактичні обставини з посиланням на кваліфікацію кримінального правопорушення.
Крім того судом зазначено, що така неконкретність обвинувачення перешкоджає як обвинуваченому, так і його захиснику реалізації передбаченого ст.42 КПК України права знати, у вчиненні якого саме кримінального правопорушення його обвинувачують.
Також суд першої інстанції вказує, що позбавлений можливості проводити судовий розгляд відносно ОСОБА_6 , оскільки йому фактично не висунуте обвинувачення, а в реєстрі матеріалів досудового розслідування не зазначені відомості про те, кому безпосередньо, в який спосіб вручено повідомлення про висунуту ОСОБА_6 підозру та чи вручалося воно взагалі в установленому законом порядку.
Не погоджуючись з судовим рішенням, прокурор, який брав участь у розгляді провадження судом першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати.
В обгрунтування поданої апеляційної скарги прокурор посилається на допущені істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Прокурор вказує, що клопотання про здійснення спеціального судового провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_6 повинно було розглянуто судом одразу без виходу до нарадчої кімнати, що судом дотримано не було.
Прокурор звертає увагу, що до клопотання прокурора було додано оригінал повідомлення про підозру ОСОБА_6 від 24 жовтня 2014 року, яке вручено останньому під підпис слідчим СВ УСБУ в Донецькій області.
На думку прокурора, посилання суду на невідповідність даних реєстру матеріалів досудового розслідування є необґрунтованим, оскільки положення п.1 ч.2 ст.109 КПК України не містить зазначених вимог щодо способу вручення повідомлення про підозру.
Прокурор зазначає, що в обвинувальному акті висунуте обвинувачення сформульоване та викладене відповідно до вимог кримінального процесуального закону, а обвинувальний акт був вручений захиснику обвинуваченого - адвокату ОСОБА_8 .
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора ОСОБА_7 , який просив задовольнити апеляційну скаргу прокурора, ухвалу суду скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції, думку захисника ОСОБА_8 , який також просив апеляційну скаргу прокурора задовольнити, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції за наявними у справі матеріалами в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст.314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам ст.291 КПК України.
У цьому кримінальному провадженні, як видно з його матеріалів, не встановлено обставин, які б давали підстави вважати, що суд ухвалив судове рішення з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що в обвинувальному акті викладені лише фактичні обставини кримінального правопорушення, правова кваліфікація кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність без формулювання обвинувачення.
Відповідно до вимог п.5 ч.2 ст.291 КПК України, обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
При цьому в доктрині кримінального процесу під формулюванням обвинувачення розуміється короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабула обвинувачення виступає фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.
У міжнародних джерелах права, зокрема в Конвенції, йдеться про те, що однією із гарантій права на справедливий суд, відповідно до пункту «а» частини третьої статті 6, є негайна і детальна поінформованість зрозумілою для обвинуваченого мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього.
Практика Європейського суду з прав людини (далі - Європейський суд) орієнтує, що обвинуваченням визнається офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про наявність припущення про вчинення особою кримінально караного правопорушення й при цьому стосується змісту, а не формального поняття обвинувачення, оскільки в контексті статті 6 Конвенції Європейський суд покликаний убачати, що приховано за зовнішньою стороною справи, та досліджувати реалії розглядуваної справи («Девеер проти Бельгії» від 27 лютого 1980 року).
Колегія суддів також погоджується з висновками суду першої інстанції, що така неконкретність обвинувачення перешкоджає як обвинуваченому, так і його захиснику в реалізації передбаченого ст.42 КПК України права знати, у вчиненні якого саме кримінального правопорушення його обвинувачують, у зв'язку з чим суд позбавлений можливості проводити судовий розгляд відносно ОСОБА_6 , оскільки йому фактично не висунуте обвинувачення.
Постанова про оголошення розшуку підозрюваного ОСОБА_6 від 05 січня 2015 року, яка долучена прокурором до клопотання про здійснення спеціального судового провадження під час підготовчого судового засідання є лише правовою підставою для проведення оперативно - розшукової діяльності та не є рішенням про його проведення та перебіг оперативно-розшукових заходів, виходячи із змісту ст.6 ЗУ «Про оперативно-розшукову діяльність».
З доданих до обвинувального акту документів неможливо зробити висновок, чи дотримано органом досудового розслідування процедури спеціального досудового розслідування, передбаченої КПК України, оскільки у реєстрі матеріалів досудового розслідування не зазначені відомості про те, кому безпосередньо, в який спосіб вручено повідомлення про висунуту ОСОБА_6 підозру та чи вручалося воно взагалі в установленому законом порядку.
Враховуючи вищенаведене, доводи прокурора в апеляційній скарзі про допущені судом 1 інстанції істотні порушення вимог кримінального процесуального закону не є слушними.
Твердження прокурора про вручення обвинувального акту захиснику ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_6 не можуть слугувати твердженням про належне пред'явлення останньому обвинувачення, оскільки може порушувати право на захист обвинуваченого.
Доводи прокурора про необов'язковість зазначення в реєстрі матеріалів досудового розслідування способу проведення процесуальних дій під час досудового розслідування, зокрема способу повідомлення про висунуту ОСОБА_6 підозру є необґрунтованими з урахуванням наступного.
Відповідно до ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 26 серпня 2016 року у кримінальному провадженні здійснювалося спеціальне досудове розслідування, тому відображення в реєстрі матеріалів досудового розслідування способу проведення процесуальних дій в частині забезпечення отримання процесуальних документів, в розумінні положень ст.297-5 КПК України відповідає визначеному порядку вручення процесуальних документів підозрюваному при здійсненні спеціального досудового розслідування.
Колегія суддів вважає, що вказівка суду щодо невідповідності обвинувального акту вимогам ст.291 КПК України не суперечать нормі вказаного закону, а підстави, на які послався суд першої інстанції у своїй ухвалі, перешкоджають розгляду кримінального провадження, оскільки у відповідності до ч.1 ст.337 КПК України судовий розгляд проводиться в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, який є важливим процесуальним документом і основою для захисту обвинуваченого в суді.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року проголошено право кожного на справедливий розгляд його справи і кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має право:
«а» бути негайно і детально проінформований зрозумілою мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього;
«b» мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту.
Відповідно до ч.1, 6 ст.9 КПК України, під час кримінального провадження суд, прокурор, слідчий…зобов'язані неухильно додержуватись вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
За таких обставин посилання в апеляційній скарзі прокурора на незаконність та необґрунтованість ухвали суду першої інстанції не відповідають матеріалам провадження і є безпідставними.
З урахуванням наведеного, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора та погоджується з висновками суду першої інстанції щодо необхідності повернення обвинувального акту прокурору.
Керуючись ст.ст.404, 405, 407 КПК України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді провадження судом першої інстанції, - залишити без задоволення.
Ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 квітня 2017 року щодо ОСОБА_6 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
______________ _______________ _______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4