Провадження № 22-ц/774/2758/17 Справа № 185/3114/16-ц Головуючий у 1 й інстанції - Бабій С. О. Доповідач - Городнича В.С.
Категорія
26 липня 2017 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого - Городничої В.С.,
суддів - Варенко О.П., Лаченкової О.В.,
при секретарі - Василенко М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 лютого 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення від прав спадкування за законом,-
В березні 2016 року позивач звернулась до суду із вищевказаним позовом, обґрунтовуючи його тим, що ІНФОРМАЦІЯ_3 року помер син позивача ОСОБА_4, після якого відкрилася спадщина на нерухоме майно - квартира АДРЕСА_1. Заповіту спадкодавець не залишив, із заявами про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_4 до Першої Павлоградської державної нотаріальної контори звернулись позивач та відповідач. Вказує, що відповідач має бути усунений від права на спадкування за законом, так як достовірно знаючи про безпорадний стан свого батька, відмовився доглядати за ним, надавати йому посильну матеріальну підтримку, піклуватися за ним, коли він перебував на стаціонарному лікуванні, брати участь у витратах на його лікування та поховання. Вказує, що в результаті перенесених у 2010 році та у 2011 році двох інсультів спадкодавець ОСОБА_4 став інвалідом II групи загального захворювання та потребував постійного стороннього догляду, який був змушений надавати позивач разом із членами своєї родини, а відповідач за батьком не доглядав, допомоги у його догляді не надавав.
У зв'язку з чим, ОСОБА_2 просила суд усунути від права на спадкування за законом після померлого, ІНФОРМАЦІЯ_3 року, ОСОБА_4, спадкова справа №58690665, його сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 лютого 2017 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 було відмовлено.
Не погодившись із таким рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін з таких підстав.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 року помер ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Павлограду Павлоградського міськрайонного управління юстиції у Дніпропетровській області 08 грудня 2015 року.
ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Відділом по обліку комунального майна та житлової площі 23 січня 2015 року, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 30 січня 2015 року, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №32962467 від 31 січня 2015 року, належала квартира АДРЕСА_2.
11 березня 2016 року Першою Павлоградською державною нотаріальною конторою було заведено спадкову справу №58690665 після помелого ОСОБА_4, що підтверджується Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі №43214086 від 11 березня 2016 року.
Спадкодавець ОСОБА_4 в результаті перенесених у 2010 році та у 2011 році інсультів став інвалідом II групи загального захворювання, що підтверджується виписними епікризами Міської лікарні №1 міста Павлограда від 18 вересня 2010 року, від 14 лютого 2011 року, 29 червня 2011 року, 22 листопада 2011 року, епікризом КЗ «Павлоградська міська лікарня №4» від 31 травня 2012 року, епікризом ДЗ «Спеціалізована медико - санітарна частина №15 Міністерства охорони здоров'я України» від 26 грудня 2012 року, щорічним епікризом на диспансерного хворого ДЗ «Спеціалізована медико - санітарна частина №15 Міністерства охорони здоров'я України» від 24 грудня 2013 року, виписним епікризом ДЗ «Спеціалізована медико - санітарна частина №15 Міністерства охорони здоров'я України » від 29 березня 2014 року, Консультативним висновком спеціаліста від 29 вересня 2010 року, довідкою ЗК «Центр первинної медико-санітарної допомоги міста Павлограда» від 12 вересня 2014 року.
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 липня 2015 року у цивільній справі №185/4305/15-ц за заявою ОСОБА_5, заінтересована особа - Орган опіки та піклування виконавчого комітету Павлоградської міської ради Дніпропетровської області про визнання недієздатною та встановлення опіки над ОСОБА_4, судом було заяву задоволено, визнано недієздатним ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, встановлено опіку над ОСОБА_4 та призначено ОСОБА_5 опікуном над ОСОБА_4
Також, рішенням суду, зокрема, було встановлено, що ОСОБА_4 страждає психічним захворюванням, періодично проходить лікування у лікарнях, знаходиться на обліку у психоневрологічному диспансері. ОСОБА_4 визнаний інвалідом другої групи.
Згідно висновків судово-психіатричної експертизи від 26 червня 2015 року №123, проведеної у відношенні ОСОБА_4, останній страждає стійким хронічним психічним розладом у формі виражених розладів особистості і поведінки в наслідок органічного захворювання головного мозку, не може розуміти значення своїх дій та керувати ними.
Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Положеннями ст. 1224 ЦК України передбачено, що особа може бути усунена від права на спадкування за законом за рішенням суду, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані, за наявності передбачених ч. 3 ст. 1224 ЦК України передумов, а саме, наявності рішення суду щодо встановлення необхідної обставини.
Так, за ч. 3 ст. 1224 ЦК України не мають права на спадкування за законом батьки (усиновлювачі) та повнолітні діти (усиновлені), а, також, інші особи, які ухилялися від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця, якщо ця обставина встановлена судом.
Положення ст. 198 СК України презуміює обов'язок батьками утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.
Тож, суд першої інстанції дійшов висновку, що для усунення ОСОБА_3 від спадкування за законом з урахуванням змагальності цивільного процесу позивачу необхідно було довести, а суду встановити факт ухилення від виконання встановленого СК України обов'язку відповідача по матеріальному забезпеченню ОСОБА_4, якщо той потребував такої допомоги через безпорадний стан.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 суд першої інстанції керувався положеннями Цивільного, Сімейного кодексів України та виходив із того, що позивач належним чином не довела свої обґрунтування щодо перебування спадкодавця за життя внаслідок хвороби у безпорадному стані, що потребувало обов'язкового додаткового догляду також з боку саме сина - відповідача ОСОБА_3, несення будь-яких витрат на лікування, або факту звернення самого спадкодавця, позивача чи опікуна спадкодавця ОСОБА_5 до відповідача щодо надання ним матеріальної чи іншої допомоги, і, як наслідок, свідомого ухилення відповідача від обов'язку утримання батька.
В своїй апеляційній скарзі, ОСОБА_2 посилається на незаконність оскаржуваного рішення суду першої інстанції, зокрема, судом не було належним чином досліджено надані докази: медичні документи на підтвердження безпорадного стану ОСОБА_4
Однак, колегія суддів не може прийняти вказані доводи апеляційної скарги, оскільки спірні медичні висновки не містять інформації щодо наявності залежності від інших осіб у виконанні важливих життєво-побутових функцій і вказують лише на часткову нездатність спадкодавця до виконання окремих елементів самообслуговування.
Відповідно до роз'яснень Верховного Суду України, викладених в п. 6 Постанови Пленуму №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», правило абзацу другого частини третьої статті 1224 ЦК стосується особи, яка зобов'язана була утримувати спадкодавця згідно з нормами Сімейного кодексу України.
Факт ухилення особи від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця встановлюється судом за заявою заінтересованої особи (інших спадкоємців або територіальної громади). При цьому, слід враховувати поведінку особи, розуміння нею свого обов'язку щодо надання допомоги, її необхідність для існування спадкодавця, наявність можливості для цього та свідомого невиконання такою особою встановленого законом обов'язку. Непред'явлення спадкодавцем, який мав право на утримання, позову про стягнення аліментів до особи, яка претендує на спадщину, не є достатньою підставою для відмови в позові про усунення від права на спадкування. Правило частини п'ятої статті 1224 ЦК стосується всіх спадкоємців за законом, зокрема й тих, які відповідно до СК не були зобов'язані утримувати спадкодавця. Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.
Тож, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що факт ухилення відповідача від надання допомоги спадкодавцю та факт безпорадності спадкодавця, а також, факт звернення за допомогою до відповідача необхідні бути належним чином доведені для застосування положень ст. 1224 ЦК України та усунення спадкоємця від права спадкування за законом.
Проте наведених обставин належним чином, в розумінні положень ст. ст. 57 - 60 ЦПК України, апелянтом доведено не було ні в суді першої, ні апеляційної інстанціях, а наявність в померлого ОСОБА_4 інвалідності ІІ групи, перебування його на лікуванні та покази свідків про отримання допомоги переважно з боку ОСОБА_2 та опікуна ОСОБА_5 за рішенням суду, не створює в сукупності умов для усунення від права на спадкування за законом сина померлого - ОСОБА_3
А тому, виходячи із вищевикладеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги, матеріали справи та зміст оскаржуваного судового рішення, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України як підстави для скасування рішень.
Приведені в апеляційній скарзі доводи апелянта не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення апелянтом норм процесуального закону.
Відповідно ж до ст. 212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтовані, а рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.
Керуючись ст. ст. 209, 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 лютого 2017 року- залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Головуючий: В.С. Городнича
Судді: О.П. Варенко
О.В. Лаченкова