Справа № 206/3977/17
Провадження № 1-кс/206/392/17
28.07.2017 слідчий суддя Самарського районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , підозрюваного ОСОБА_6 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпро клопотання слідчого СВ Самарського ВП Дніпропетровського ВП ГУ НП в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 , погодженого прокурором Дніпропетровської місцевої прокуратури № 1 Дніпропетровської області молодшим радником юстиції ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, освіта професійно - технічна, одруженого, маючого малолітнього сина - ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 , офіційно не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
13.03.2017 Самарським районним судом м. Дніпропетровська за ч. 1 ст. 309 КК України до 2 років обмеження волі. На підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки;
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 185 КК України,
28.07.2017 слідчий СВ Самарського ВП Дніпропетровського ВП ГУ НП в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 звернувся до суду із клопотанням, погодженим із прокурором Дніпропетровської місцевої прокуратури № 1 Дніпропетровської області молодшим радником юстиції ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 .
Вимоги клопотання обґрунтовані тим, що упровадженні слідчого СВ Самарського ВП Дніпропетровського ВП ГУ НП в Дніпропетровській області перебувають матеріали кримінального провадження № 12017040700000805 від 18.06.2017 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 185 КК України. У ході проведення досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_6 , будучи раніше судимим, належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став, маючи не зняту та не погашену в установленому законом порядку судимість, перебуваючи на іспитовому строку вчинив новий умисний злочин, за наступних обставинах. Під час проведення досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_6 17.05.2017, приблизно о 11 год. 00 хвилин знаходячись за місцем свого мешканням за адресою: АДРЕСА_1 , достовірно знаючи, що його дружина - ОСОБА_8 має ключі від квартири ОСОБА_9 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 вирішив заволодіти вказаними ключами та проникнути до вказаного помешкання і викрасти майно останньої. Далі, 17.05.2017 приблизно о 12 годині 00 хвилин ОСОБА_6 реалізуючи раніше виниклий умисел направлений на таємне викрадення чужого майна, поєднаного із проникненням у житло, прибув до буд. АДРЕСА_3 , де піднявшись на четвертий поверх вказаного будинку вказаними ключами відкрив вхідні двері квартири АДРЕСА_4 , та проник у середину вказаного помешкання. Перебуваючи у кв. АДРЕСА_5 , ОСОБА_6 зайшов до спальної кімнати зазначеної квартири, де у шафі виявив картонну коробку з мультиваркою марки «Bester», яку останній визначив об'єктом свого злочинного посягання. Доводячи свої злочинні дії до кінця, ОСОБА_6 того ж дня, приблизно о 12 годині 05 хвилин, перебуваючи в приміщенні спальної кімнати, кв. АДРЕСА_5 , впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, таємно, викрав з шафи мультиварку марки «Bester», моделі WH-40D15-Porridge, яку утримуючи у руках безперешкодно виніс з вказаної квартири. Вважаючи свої злочинні дії доведеними до кінця, ОСОБА_6 з місця скоєння кримінального правопорушення зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд. Так, ОСОБА_6 , відповідно до висновку судово-товарознавчої експертизи № 2324 від 20.07.2017, заподіяв ОСОБА_9 матеріальну шкоду на загальну суму 495 грн. (чотириста дев'яносто п'ять) гривень. Своїми умисними діями ОСОБА_6 , скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане із проникненням у житло.
Продовжуючи свою злочинну діяльність, 17.06.2017, приблизно о 12 год. 50 хв. ОСОБА_6 , знаходячись біля першого під'їзду буд. АДРЕСА_6 , на фасаді даного будинку, на рівні першого поверху, виявив телефонні дроти, які належать ПАТ «Укртелеком». В цей час, у ОСОБА_6 , раптово виник злочинний умисел, направлений на повторне викрадення чужого майна. Після цього, в цей же день, приблизно о 13 год. 00 хв. ОСОБА_6 , знаходячись біля вказаного під'їзду буд. АДРЕСА_6 , де реалізуючи свій злочинний умисел направлений на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, повторно за допомогою ножиців по металу, які він приніс з собою, відрізав фрагмент телефонного дроту ТПП 20х2х0,5 довжиною 25 метрів та фрагмент телефонного дроту ТПП 30х2х0,5 довжиною 25 метрів. Далі, ОСОБА_6 продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел почав дані фрагменти телефонних дротів зривати з фасаду буд. АДРЕСА_6 . В цей час, ОСОБА_6 помітила свідок ОСОБА_10 та наказала йому припинити протиправні дії. Однак, ОСОБА_6 , доводячи свій злочинний умисел до кінця, не зважаючи на накази ОСОБА_10 , зірвавши відрізані фрагменти телефонних дротів та утримуючи їх в руках, побіг в бік лісосмуги, розташованої вздовж вул. 20 річчя Перемоги в м. Дніпро у подальшому розпорядившись викраденим майном на власний розсуд. Так, ОСОБА_6 заподіяв підприємству ПАТ «Укртелеком», відповідно до висновку судово-товарознавчої експертизи № 2404 від 25.07.2017, матеріальний збиток на загальну суму 265 грн. 75 коп. Своїми умисними діями ОСОБА_6 вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 186 КК України, тобто відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене повторно. Будучи допитаним в якості підозрюваного, ОСОБА_6 свою провину у скоєних злочинах, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 185 КК України визнав у повному обсязі. Вина ОСОБА_6 повністю підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами.
Таким чином, підозрюваний ОСОБА_6 , вчинив тяжкі злочини, кожен із яких відповідно до ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 185 КК України караються позбавленням волі на строк до 6 років. Під час досудового розслідування встановлено наявність в діях ОСОБА_6 ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що він може переховуватись, від органів досудового розслідування та суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, незаконно впливати на потерпілого, свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Беручи до уваги вище викладене, а також той факт, що ОСОБА_6 , раніше судимий за скоєння злочину, судимість за вчинення якого не знята і не погашена, та перебуває на іспитовому строку, офіційно не працює, вчинив інші кримінальні правопорушення, та з метою попередження можливості підозрюваного ОСОБА_6 переховуватися від органів досудового розслідування та суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, незаконно впливати на потерпілого, свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення слідчий просив застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_6 , що підозрюється у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 185 КК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 діб.
Слідчий у судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжких злочинів передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 185 КК України, кожен із яких передбачає покарання у вигляді позбавлення волі до 6 років. Знаходячись на волі може переховуватись, від органів досудового розслідування та суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, незаконно впливати на потерпілого, свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Прокурор в судовому засіданні підтримав клопотання і стверджував, що більш м'які запобіжні заходи не забезпечать належну поведінку підозрюваного та виконання обов'язків згідно КПК України. Осіб, які виявили бажання поручитися за ОСОБА_6 , не знайшлося. При цьому підтримав клопотання і просив його задовольнити.
Підозрюваний ОСОБА_6 в судовому засіданні зазначив, що не заперечує своєї вини у скоєних злочинах та визнає вказані в клопотання обставини, однак, запевнив, що не має намірів переховуватися від слідства чи суду, буде з'являтися на всі виклики. Просив обрати запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою - домашній арешт.
Захисник заперечував проти застосування найбільш суворого запобіжного заходу, оскільки у підозрюваного є малолітня дитина 2016 року народження, та просив обрати запобіжним заходом цілодобовий домашній арешт.
Вислухавши доводи та пояснення слідчого, прокурора, підозрюваного та захисника, дослідивши подані матеріали клопотання, вважаю, що необхідно застосувати відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 18.06.2017 до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені відомості, що 17.06.2017 до чергової частини Самарського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області надійшло повідомлення про те, що 17.06.2017 невстановлена особа, перебуваючи біля буд. 49А по вул. 20 річчя Перемоги у м. Дніпро, відкрито заволоділа кабельною продукцією ПАТ «Укртелеком».
03.07.2017 до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені відомості, що 02.07.2017 о 18.04 до чергової частини Самарського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області з заявою звернулась ОСОБА_9 , 1985 року народження про те, що малознайомий ОСОБА_6 проник до місця мешкання заявниці, та скоїв крадіжку мільтиварки «Bester».
27.07.2017 ОСОБА_6 в порядку ст. ст. 276-279 КПК України було письмово повідомлено про те, що він підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 185 КК України.
Копію клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із доданими матеріалами було вручено ОСОБА_6 28.07.2017 о 09 годині 00 хвилин.
У відповідності до ст. 176 КПК України, запобіжними заходами є: особисте зобов'язання; особиста порука; застава; домашній арешт; тримання під вартою. Тимчасовим запобіжним заходом є затримання особи, яке застосовується з підстав та в порядку, визначеному цим Кодексом. Слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою. Запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.
За змістом ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ч. 1, п. 5 ч. 2, ч. 3 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті, тобто:
1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування;
2) щодо злочину, який спричинив загибель людини;
3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею.
Врахувавши дійсні обставини справи, схиляюся та приймаю за дійсні доводи прокурора про те, що застосування до підозрюваного більш м'яких запобіжних заходів, що передбачені КПК України, є недостатньою мірою, оскільки вони не будуть слугувати забезпеченню виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також не зможе запобігти спробам підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Зазначені висновки суду ґрунтуються перед усім на тому, що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчинені тяжких злочинів, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі до 6 років, а також, репутацію підозрюваного ОСОБА_6 , який раніше судимий, станом на дату розгляду клопотання слідчого судимість не знята і не погашена, та те, що перебуваючи на іспитовому строку ОСОБА_6 продовжував скоювати злочини.
Вказані обставини виключають об'єктивну можливість щодо застосування до підозрюваного такого виду запобіжного заходу як особисте зобов'язання.
Оскільки осіб, які б виявили бажання особисто поручитися за виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків відповідно до статті 194 КПК України і зобов'язалися за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимогу - не знайшлося, застосування до підозрюваного такого виду запобіжного заходу як особиста порука не виявляється можливим.
Передбачений статтею 181 КПК України запобіжний захід домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Беручи до уваги наведені вище обставини та тяжкість злочинів, вважаю за неможливе застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
У відповідності до п.1 ч.5 ст.182 КПК України, розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При цьому вважаю за необхідне визначити розмір застави відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленої на 01.01.2017 - 1600 грн. Враховуючи характеризуючи данні підозрюваного, відсутності в нього джерел доходу, вважаю, що сума у розмірі двадяти прожиткових мінімумів, тобто 32 000, 00 грн. буде достатньою для внесення у якості застави. Зазначена сума підлягає внесенню на розрахунковий рахунок 37312066017442, одержувач: ТУ ДСАУ в Дніпропетровській області, банк одержувача ГУ ДКСУ в Дніпропетровській області, код ОКПО 26239738, МФО 820172. В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов'язки з передбачених статтею 194цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
З огляду на особу підозрюваного та склад кримінального правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_6 у разі його звільнення з-під варти під заставу вважаю за необхідне покласти наступні обов'язки із визначених ч. ч. 1, 2, 3 ст. 194 КПК України.
Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги те, що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчинені тяжких злочинів проти власності, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі до 6 років, репутацію підозрюваного ОСОБА_6 , який будучи судимим продовжив вчиняти умисні злочини, а також приймаючи до уваги те, що тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які не зважаючи на існування презумпції невинуватості переважають правило поваги до особистої свободи, на що звернуто увагу в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції» де констатовано, що суспільний інтерес з урахуванням презумпції невинуватості виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеної Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод вважаю клопотання таким, що підлягає задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 176-184, 193, 194, 196, 197, 205, 206, 369, 370, 371, 372, 376 КПК України
Клопотання задовольнити.
Застосувати стосовно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк в 60 (шістдесят) днів, який обраховувати з 28.07.2017 по 25.09.2017 включно.
Визначити, що грошова сума у розмірі - 32 000,00 грн. є достатньою для внесення її як застави.
У разі звільнення ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти під заставу, покласти на нього обов'язки:
1) прибувати до слідчого, прокурора або суду за першим викликом для проведення процесуальних дій;
2) не відлучатися із м. Дніпро без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання. Зазначені обов'язки діятимуть два місяці з дня звільнення ОСОБА_6 з-під варти.
Роз'яснити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що у разі невиконання покладених на нього цією ухвалою обов'язків до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід, а також накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Контроль за виконанням умов звільнення під заставу покласти на слідчого СВ Самарського ВП Дніпропетровського ВП ГУ НП в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 .
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до апеляційного суду Дніпропетровської області.
Слідчий суддя ОСОБА_1