Справа № 189/1072/17
2-о/189/56/17
іменем України
28.07.2017 року смт. Покровське Покровського району Дніпропетровської області
Покровський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Чорної О.В.,
за участі:
секретаря судового засідання Мотовілова М.О.,
заявника ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Покровське Покровського району Дніпропетровської області заяву ОСОБА_1, заінтересована особа: Покровський районний відділ ДРАЦ ГТУЮ в Дніпропетровській області про встановлення факту смерті, -
Заявник ОСОБА_1 звернувся до суду з вищеназваною заявою, у якій просить встановити факт смерті своєї дружини, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.
В обґрунтування своєї заяви зазначає наступне.
ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Євпаторія померла ОСОБА_2. На підставі лікарського свідоцтва та довідки про смерть так званим «Сакским районным отделом записи актов гражданского состояния Департамента записи актов гражданского состояния Министерства юстиции Республики Крым» заявнику було видане «свідоцтво про смерть» НОМЕР_1 від 26.10.2014 року.
Заявник звернувся до Покровського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ в Дніпропетровській області для реєстрації факту смерті своєї дружини органами державної влади України, проте в реєстрації смерті було письмово відмовлено, оскільки для підтвердження факту смерті дружини було надано документ, що виданий на території, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження.
Отже, свідоцтво про смерть ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, яке видано органами окупаційної влади, є недійсним та не створює правових наслідків.
Заявник вважає, що лікарська довідка про причину смерті та «свідоцтво про смерть», цілком підтверджують смерть ОСОБА_2 є юридичним фактом, що має наслідком припинення, зміну та виникнення багатьох правовідносин, а тому має безпосереднє значення для реалізації різними особами, в тому числі і заявником своїх прав, а саме для здійснення державної реєстрації факту смерті батька та оформлення спадкових прав, тобто встановлення даного факту породжує юридичні наслідки.
Заявник з'явився в судове засідання, підтримав заяву.
Представник заінтересованої особи Покровського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ у Дніпропетровській області в судове засідання не з'явився, але надіслав суду письмову заяву, в якій не заперечує проти задоволення заяви ОСОБА_1 у справі про встановлення факту смерті і просить провести судове засідання без участі представника заінтересованої особи.
Заявник в судовому засіданні пояснив, що разом з дружиною та їх спільною донькою у 2014 році вони проживали по АДРЕСА_1. В ніч з 23 на ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 померла у лікарні у місті Євпаторія АР Крим. Заявник також пояснив суду, що разом з донькою вже два роки проживає у смт. Просяна Покровського району Дніпропетровської області.
Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх в сукупності, прийшов до висновку, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.ст. 3, 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Зі змісту ст.3 ЦПК України вбачається, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.
Як вбачається із копії свідоцтва про шлюб (оригінал наданий суду для огляду) НОМЕР_2 виданого Автономною республікою Крим зареєстрованим Штормовською сільською радою Сакського району ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 уклали шлюб 11.02.2006 року, після реєстрації шлюбу ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 змінила прізвище на «ОСОБА_2».
Відповідно до копії паспорту НОМЕР_3 виданого Сакським МРВ ГУ МВС України у АР Крим 15.03.2006 року ОСОБА_2 уродженка с. Гай Гайського району Оренбурзької області народилася ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєструвала шлюб з ОСОБА_1 11.02.2006 року.
Відповідно до копії листа Покровського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області від 28.07.2017 року ОСОБА_1 було відмовлено у реєстрації смерті ОСОБА_2, у зв'язку з тим, що відповідно до статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або посадовими особами, передбаченими частиною 2 цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
Відповідно до ст.1 закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (далі - Закон) тимчасово окупована територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України. Датою початку тимчасової окупації є 20 лютого 2014 року.
Відповідно до статті 2 Закону закон визначає статус території України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії Російської Федерації, встановлює особливий правовий режим на цій території, визначає особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб.
Відповідно до статті 3 Закону тимчасово окупованою територією визначається:
1) сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій;
2) внутрішні морські води і територіальне море України навколо Кримського півострова, територія виключної (морської) економічної зони України вздовж узбережжя Кримського півострова та прилеглого до узбережжя континентального шельфу України, на які поширюється юрисдикція органів державної влади України відповідно до норм міжнародного права, Конституції та законів України;
3) повітряний простір над територіями, зазначеними у пунктах 1 і 2 цієї частини.
Відповідно до ч. 2 ст.9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Частиною 3 даної статті Закону передбачено, що будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
Статтею 18 Закону, громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.
Пунктом 5 розділу ІІІ Правил державної реєстрації актів цивільного стану, затверджених наказом Міністерства юстиції України №52/2 від 18 жовтня 2000 року, передбачено, що підставами для проведення державної реєстрації смерті, зокрема є: а) лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.08.2006 № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1150/13024 (далі - лікарське свідоцтво про смерть); б) фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о), форма якої затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.08.2006 № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1150/13024 (далі - фельдшерська довідка про смерть); ґ) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час. Державна реєстрація смерті проводиться за місцем проживання заявника у разі: якщо заява надійшла після закінчення одного року з дня настання смерті; встановлення у судовому порядку факту смерті; звернення для реєстрації смерті особи, оголошеної судом померлою.
Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.
Відповідно до ст. 234 ЦПК України, в порядку окремого провадження розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають юридичне значення доля охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових прав або підтвердження чи відсутність неоспорюваних прав.
Згідно ст. 257-1 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України.
Згідно з абз. 2 ч.1 ст. 257-1 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України. У даному випадку заяву подано чоловіком померлої - ОСОБА_1
Судом встановлено, що заявник ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5 є громадянином України, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2
Судом достовірно встановлено, що ОСОБА_2 була його дружиною, також була громадянкою України, померла ІНФОРМАЦІЯ_2 на тимчасово непідконтрольній території у місті Євпаторія Автономної Республіки Крим, у центральній лікарні міста Євпаторія АР Крим.
Після смерті ОСОБА_2 заявник не може зареєструвати у встановленому законом порядку факт смерті дружини, а свідоцтво про смерть, видане на тимчасово окупованій території не може бути використано як правовстановлюючий документ.
Беручи до уваги, що від встановлення факту смерті ОСОБА_2 залежить виникнення особистих майнових прав заявника, а законом не визначено іншого порядку їх встановлення, а також той факт, що заявник має на меті встановити факт смерті ОСОБА_2 для реєстрації смерті та видачі свідоцтва про смерть для подальшого його використання в цивільно-правових відносинах згідно законодавства України, суд вважає, що вимоги заявника підлягають задоволенню.
На підставі вищевикладеного, суд вважає факт смерті ОСОБА_2 встановленим.
Ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню. Рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Оскарження рішення не зупиняє його виконання (ч.4 ст.257-1 ЦПК України).
Таким чином, керуючись ст.ст. 3, 15, 64, 212-215, 234, 235, 256, 257-1, 367 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1, заінтересована особа: Покровський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про встановлення факту смерті - задовольнити.
Встановити факт смерті громадянки України ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Євпаторія Автономної Республіки Крим.
Відповідно до вимог ч. 4, 5 ст. 257-1 ЦПК України допустити негайне виконання рішення шляхом його невідкладного направлення до Покровського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області для державної реєстрації смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подання апеляційної скарги через Покровський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення, а для осіб, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, або у разі подання апеляційної скарги після розгляду справи апеляційним судом, якщо рішення не скасоване.
Суддя О.В. Чорна