27.07.2017
Справа 337/1004/17
Провадження № 2/337/721/2017
27 липня 2017 року Хортицький районний суд м.Запоріжжя
у складі: головуючого судді Гнатик Г.Є.
при секретарі Куліш Л.Е.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Органу опіки та піклування районної адміністрації Запорізької місцевої ради по Хортицькому району про повернення дитини на виховання матері,
Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом.
У позові вказала, що вона є матір'ю малолітнього ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_1, якого рішенням Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 17.12.2015 року відібрано у неї без позбавлення батьківських прав. Основною причиною відібрання дитини було те, що у квартиру АДРЕСА_1, де вона мешкала з сином та матір'ю, було припинено постачання газу.
Відповідно до акту ПАО «Запоріжгаз» від 11.03.2016 року, постачання газу у квартиру відновлено, а значить відпали обставини які стали підставою для відібрання у неї сина. Просила повернути малолітнього ОСОБА_2 їй на виховання.
У судовому засіданні позивачка позов підтримала. Суду пояснила, що відібраний у неї син ОСОБА_3 знаходиться у дитячому будинку «Сонечко». Єдиною причиною відібрання сина було припинення у квартиру, де вони проживали, газопостачання. У теперішній час газопостачання у квартиру відновлено, для сина створено усі необхідні умови для проживання. Також вона виховує ще одного сина, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 року. Проживає вона з матір'ю, отримує грошові кошти у розмірі 860 грн. Просила повернути їй сина.
Представник позивачки ОСОБА_1- ОСОБА_4 підтримала її позов.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечує. Суду пояснив, що ОСОБА_1 не виконувала батьківських обов'язків по утриманню та вихованню сина ОСОБА_2, через що, за рішенням суду його було відібрано у матері без позбавлення батьківських прав. Причиною відібрання дитини було не лише те, що у квартирі, у якій проживала ОСОБА_1 з сином не було газопостачання, а і те, що мати належним чином не виконувала батьківські обов'язки. При обстеженні квартири було виявлено, що квартира знаходилася у брудному стані, дитина не мала дитячого харчування, а харчувалася продуктами, які їли дорослі. Після відібрання дитини у родині ОСОБА_1 нічого не змінилося, крім народження ще однієї дитини, ситуація з якою є аналогічною. Сім'я знаходиться на контролі, а оскільки ОСОБА_1 не виконує батьківських обов'язків щодо другої дитини, її попереджено про те, що Служба у справах дітей буде вирішувати питання про позбавлення її батьківських прав. Мати зловживає спиртними напоями, що підтверджують свідки, мешканці будинку. Повернення дитини ОСОБА_1 буде погрожувати життю та здоров'ю її сина- ОСОБА_2. Просить позов залишити без задоволення.
Свідок ОСОБА_5 у судовому засіданні пояснила, що вона працює практичним психологом Запорізького міського центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді. З родиною ОСОБА_1 познайомилася у вересні 2016 року. При першому ж відвідуванні квартири виявилося, що ОСОБА_1 знаходилася у стані алкогольного сп'яніння, після огляду квартири відмовилася підписати акт оцінки потреб сім'ї. Усі ро'яснення щодо виховання малолітньої дитини ОСОБА_1 заперечувала, на зауваження прибрати у квартирі не реагувала. Після цього було проведено ще обстеження у родині ОСОБА_1- у січні, лютому, березні та квітні 2017 року. Іноді матері вдома не було. У квартирі було брудно, речі, іграшки, а також сама малолітня дитина були брудні. Друга дитина на вигляд має 6 місяців, але вона набагато старша. Ніяких змін у цей період у квартирі не сталося. ОСОБА_1 нічого не пояснювала щодо бруду у квартирі, вона просто сперечалася. Їй пропонували надати соціальний супровід родини, але вона відмовилася.
Свідок ОСОБА_6 суду пояснила, що вона проживає у АДРЕСА_2 з 1974 року. Добре знає родину ОСОБА_1. Після відібрання у ОСОБА_1 старшої дитини, нічого у сім'ї не змінилося: ОСОБА_1 не з'являється вдома тижнями, дитина малолітня знаходиться під наглядом її матері. Коли ОСОБА_1 вдома, у квартиру постійно приходять чоловіки, пиячать, дуже шумно, бувають бійки, а страждають діти. Діти не бачать нормального одягу, не мають нормальної їжі. Коли малолітній ОСОБА_2 був ще з матір'ю, завжди був брудний, у собачій шерсті, бо у квартирі є собака. Вона разом з комісією, яка обстежувала квартиру, заходила до квартири ОСОБА_1 і все це бачила. Останній раз вона була у квартирі ОСОБА_1 у квітні 2017 року, квартира не доглянута, обідрані шпалери, які валялися шматками, взуття на підлозі, пар 25, серед них і чоловіче, все підряд, не по сезону. Її квартира та квартира у якій проживає ОСОБА_1 на одній площадці і вона постійно чує як плаче мала дитина, чує постійні сварки, бійки, а також коли ОСОБА_1 притягають додому у стані сильного алкогольного сп'яніння. ОСОБА_1 б'ється зі своєю матір'ю, сваряться вони через те, що ОСОБА_1 не з'являється вдома тижнями. ОСОБА_1 постійно купляє спиртне-самогон, яким торгують у їхньому будинку. Зранку вона встає та уходить з дому. У її поведінці нічого за цей час не змінилося.
Свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні пояснила, що з ОСОБА_1 вона проживає в одному під'їзді та знає її давно. Вихованням сина ОСОБА_1- ОСОБА_2, займалася мати ОСОБА_1 Після відібрання у ОСОБА_1 сина ОСОБА_3, нічого не змінилося. Вихованням другого її сина займається бабця- матір ОСОБА_1, вона постійно гуляє з дитиною на вулиці, а сама ОСОБА_1 дуже рідко з'являється поряд з дитиною. До квартири постійно з'являються якісь чоловіки, які знаходяться у стані алкогольного сп'яніння, часто дзвонять на її домофон та просять відчинити двері, а на питання куди прийшли, відповідають, що прийшли у 32 квартиру. Мешканці будинку дуже стурбовані про другу дитину ОСОБА_1, якій 1 рік і 4 місяці, але він ще не сидить. Дитина постійно кричить,- плаче, бо хлопчик голодний. Щодо заяви про повернення старшого сина ОСОБА_1 матері, то вона підписувала якийсь папірець, але тексту не читала, бо має тяжко хворого чоловіка і не було часу. Але якщо б вона прочитала, то ніколи не підписала б, що у сім'ї ОСОБА_1 все добре і дитину треба їй повернути, бо у теперішній час мешканці будинку будуть звертатися до відповідних органів з приводу ініціювання питання про позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав відносно другого сина.
Заслухавши пояснення позивача, представника позивача, представника відповідача, свідків, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню у зв'язку з наступним.
Відповідно до ст.ст. 11, 27, 60 ЦПК України, суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, особа яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, зобов'язана надати усі наявні у неї докази та довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких виникає спір.
Згідно зі ст.. 214 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд, зокрема, вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають Із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Відповідно до ст.. 212 ЦПК України,, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність і допустимість, достовірність кожного доказу, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є матір'ю малолітнього ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_1.
Рішенням Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 17.12.2015 року, ОСОБА_2 було відібрано у матері без позбавлення батьківських прав.
22.03.2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про повернення їй малолітнього сина, який знаходиться у КУ «Запорізький обласний спеціалізований будинок дитини «Сонечко» Запорізької обласної ради.
Відповідно до ч.3 ст. 170 Сімейного кодексу України, якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками, суд за заявою батьків може постановити рішення про повернення їм дитини.
Оскільки підставою для відібрання дитини є випадки, при яких залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров'я і морального виховання, то повернення дитини можливе лише при усуненні зазначених обставин (батько, мати вилікувались, змінили поведінку, змінили ставлення до дитини тощо).
Обов'язки батьків щодо дитини закріпленні в ст. ст. 150, 180 Сімейного Кодексу України.
У відповідності до ст. 150 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Аналогічні обов'язки батьків передбачені у статті 12 Закону України «Про охорону дитинства».
У статті 170 Сімейного кодексу України визначено вичерпний перелік підстав для відібрання дитини від батьків або одного з них, в тому числі у разі залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров'я і морального виховання.
Згідно Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю 20 листопада 1959 року: «Дитина, якщо це можливо, повинна зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків, і звичайно, в атмосфері любові та матеріального забезпечення».
Відповідно до ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04. 2001 року № 2402 зазначено, що кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Статтею 11 цього ж Закону передбачено, що сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Згідно статті 12 цього Закону виховання в сім'ї є першоосновою розвитку дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя.
Як вбачається з рішення Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 17.12.2015 року, причиною відібрання у ОСОБА_1 її малолітнього сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 року стало неналежне виконання матір'ю своїх батьківських обов'язків.
Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Звертаючись до суду з позовом про повернення дитини, ОСОБА_1 вказала, що на теперішній час відпали причини, за яких у неї відібрали сина, основною з яких було припинення газопостачання у квартиру. На теперішній час газопостачання у квартиру відновлено.
Доводи позивачки у цій частині протиречать обставинам, встановленим судом при прийнятті рішення 17.12.2015 року, оскільки причиною відібрання у матері малолітньої дитини стало неналежне виконання матір'ю ОСОБА_1 своїх батьківських обов'язків.
Як вбачається з пояснень свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, за час відібрання дитини у матері, в сім'ї ОСОБА_1, крім народження ще однієї дитини, нічого не змінилося: у квартирі брудно, мати зловживає спиртними напоями, часто не з'являється вдома тижнями, друга малолітня дитина залишається під наглядом бабці, у квартиру приходять чоловіки, які знаходяться у стані алкогольного сп'яніння, у квартирі ОСОБА_1 постійно свариться з матір'ю, чути сварки, бійки.
Крім того, свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні пояснила, що вихованням сина ОСОБА_1- ОСОБА_2, займалася мати ОСОБА_1 Після відібрання у ОСОБА_1 сина ОСОБА_3, нічого не змінилося. Вихованням другого її сина займається бабця- матір ОСОБА_1, вона постійно гуляє з дитиною на вулиці, а сама ОСОБА_1 дуже рідко з'являється поряд з дитиною. Мешканці будинку дуже стурбовані про другу дитину ОСОБА_1, якому 1 рік і 4 місяці, але він ще не сидить. Дитина постійно кричить,- плаче, бо він голодний. Щодо заяви про повернення старшого сина ОСОБА_1 матері, то вона підписувала якийсь папірець, але тексту не читала, бо має тяжко хворого чоловіка і не було часу. Але якщо б вона прочитала, то ніколи не підписала б, що у сім'ї ОСОБА_1 все добре і дитину треба їй повернути, бо у теперішній час мешканці будинку будуть звертатися до відповідних органів з приводу ініціювання питання про позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав відносно другого сина.
Суд не бере до уваги, при ухваленні рішення, заяву мешканців будинку № 3 по вул.. Новгородській у м.Запоріжжі, оскільки з осіб, які підписали заяву, у судовому засіданні була допитана лише ОСОБА_7, яка спростували викладене у заяві, інші особи у судовому засіданні не допитувалися, про кримінальну відповідальність за дачу неправдивих свідчень, судом не попереджались, а позивач ОСОБА_1 у підтвердження своїх доводів у частині повернення дитини та фактів, викладених у вказаній заяві, від допиту свідків у судовому засіданні ухилилася та повідомила суд, що вона не буде запрошувати свідків до суду.
З листа КУ «Запорізький обласний спеціалізований будинок «Сонечко» ( а.с.35), вбачається, що ОСОБА_1 за період з грудня 2015 року по вересень 2016 року лише раз відвідувала сина у дитячому будинку- 31.12.2015 року, а у період з січня 2016 року по вересень 2016 року телефонувала до дитячого будинку 12 разів.
З листа Запорізького міського центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді від 07.11.2016 року ( а.с.58) вбачається, що центром була здійснена оцінка потреб родини ОСОБА_1, яка проживає у АДРЕСА_1. На час обстеження мати-ОСОБА_1 знаходилася у нетверезому стані, неохоче йшла на контакт із спеціалістами центру.
З листа Запорізького міського центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді від 06.03.2017 року ( а.с.60) вбачається, що працівниками центру протягом 2016 року були здійснені виходи у родину ОСОБА_1. На той момент у квартирі було брудно, від матері тхнуло алкогольними напоями . ОСОБА_1 агресивно спілкувалась з спеціалістами центру.
Аналогічна інформація викладена і у листі від 13.02.2017 року ( а.с. 61).
Враховуючи вказане вище, проаналізувавши докази сторін, які надані суду, суд вважає, що позовна заява ОСОБА_1 про повернення дитини не може бути задоволена, оскільки прийняття рішення на її користь буде суперечити інтересам дитини.
Керуючись ст. 170 СК України, ст.ст. 208, 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Органу опіки та піклування районної адміністрації Запорізької місцевої ради по Хортицькому району про повернення дитини на виховання матері, залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Запорізької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів через Хортицький районний суд м.Запоріжжя.
Суддя: Г.Є. Гнатик