Дата документу 21.07.2017
Справа № 334/2998/17
Провадження № 2/334/2179/17
(ЗАОЧНЕ)
21 липня 2017 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді Баруліної Т.Є.,
при секретарі Лапі М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Командитного товариства «Запорізький завод «Високовольтної апаратури Вакатов» і Компанія» про стягнення заборгованості по виплаті заробітної плати, вихідної допомоги, середнього заробітку за час затримки розрахунку,
ОСОБА_1 звернувся до Ленінського районного суду м. Запоріжжя з позовом до Командитного товариства «Запорізький завод «Високовольтної апаратури Вакатов» і Компанія» про стягнення заборгованості по виплаті заробітної плати, вихідної допомоги, середнього заробітку за час затримки розрахунку. В позові зазначив, що він з 27.06.1990 по 13.03.2017 працював на Командитному товаристві «Запорізький завод високовольтної апаратури Вакатов» і компанія». З 13.03.2017 року був звільнений за власним бажанням у зв'язку з порушенням законодавства про працю. При звільненні і до теперішнього часу відповідач належного розрахунку не провів, жодних сум не виплатив. Позивач просить стягнути на його користь з відповідача заборгованість по заробітній платі у сумі 19 077,63 грн., вихідну допомогу 7 154,83 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку 14 128,73 грн.
Позивач у судове засіданні не з'явився, подав письмову заву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, заперечень на позов не надав, з заявою про розгляд справи у його відсутність до суду не звертався, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Суд вважає можливим, за згодою позивача, провести заочний розгляд справи на підставі матеріалів справи відповідно до ст.ст. 169, 224-226 ЦПК України, за відсутності відповідача.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши та дослідивши у сукупності докази у справі, суд прийшов до наступних висновків.
Згідно ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Суд надав рівні можливості сторонам у наданні доказів.
Відповідно до ст. 43 Конституції України, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Згідно до ст.94 КЗпП України заробітна плата являє собою винагороду, обчислену, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Відповідно до ст..115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Судом встановлено, що 27.06.1990 року ОСОБА_1 було прийнято на роботу на «Запорізький завод високовольтної апаратури», який у 2011 році перейменовано у Командитне товариство «Запорізький завод високовольтної апаратури Вакатов» і компанія», що підтверджується копією трудової книжки. (а.с.5-6)
13.03.2017р. ОСОБА_1 був звільнений з підприємства за ч.3 ст. 38 КЗпП України, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, наказ №16 від 13.03.2017 р., що підтверджується копією трудової книжки. (а.с.6).
При звільненні позивачу не була виплачена заборгованість із заробітної плати та не проведено повний розрахунок. Сума заборгованості Командитного товариства «Запорізький завод «Високовольтної апаратури Вакатов» і Компанія», перед ОСОБА_1 складала 19 077,63 грн., що підтверджено довідкою про заборгованість за період серпень 2016 р. по березень 2017 р. (а.с. 7).
Згідно ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Згідно ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Відповідно до ч. 2 ст.233 КЗпП України, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження.
Згідно ч.1 ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Відповідно до п.20 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» №13 від 24.12.1999 р., суд на підставі ст..117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення. З огляду на те, що відповідач не провів з позивачем розрахунок при звільненні, стягненню на користь останнього підлягає середній заробіток за кожен день затримки розрахунку до дня ухвалення рішення судом.
При визначенні розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні застосовуються вимоги п.п. 2, 3, 5, 8 Постанови КМ України №100 від 08.02.1995 року «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. Нарахування виплат, що провадиться обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Відповідно до наданої довідки середньоденний заробіток ОСОБА_1 складає 239.47 грн. (а.с. 8)
Нарахування виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку має провадитися шляхом множення середньоденного заробітку позивача (239,47 грн.) на число робочих днів затримки розрахунку (88 робочих днів з 13.03.2017 по 21.07.2017) і становить 21 073,36 грн. Тому позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за весь час його затримки, по день винесення рішення підлягають задоволенню.
Відповідно до приписів ст. 163.1.1 Податкового кодексу України компенсація за затримку розрахунку при звільнені є базою для оподаткування податком з доходу фізичних осіб.
Згідно ст..18 Податкового кодексу України особа, яка нараховує та виплачує доходи на користь фізичної особи називається податковим агентом, тобто відповідач є відповідальним за нарахування та сплату до бюджету податку з доходів фізичних осіб, який утримується з нарахованої виплати.
Отже, зважаючи на наведене сума компенсації за затримку розрахунку при звільненні має бути виплачена позивачу після утримання необхідних податків і зборів.
Відповідно до ч.3 ст.38 КЗпП України, працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.
Згідно до ст.. 44 КЗпП України, при припиненні трудового договору внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і39 цього Кодексу) працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.
В порушення приписів ст..44 КЗпП України відповідач вихідну допомогу не нарахував та не виплатив у день звільнення позивачці.
Оскільки середньомісячний заробіток ОСОБА_1 складає 2384,94 грн., то згідно розрахунку розмір вихідної допомоги у вигляді тримісячного середнього заробітку становить 7154,83 грн..
Відповідно до ч.2 ст.59 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що заявлені вимоги є законними та обґрунтованими, доведені належними і допустимим доказами, тому з відповідача підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у сумі 19 077,63 грн., вихідна допомога у розмірі 7154,83 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 21 073,36 грн., а всього у сумі 47 305,82 грн.
Відповідно до вимог ч.3 ст.88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, тому з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у сумі 640,00 грн.
Керуючись ст.. 43 Конституції України, ст. ст. 10-11, 57-60, 61, 88, 212- 215 ЦПК України, ст. ст.116, 117, 237-1 КЗпП України, постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» №13 від 24.12.1999 р., суд -
Позов ОСОБА_1- задовольнити.
Стягнути з Командитного товариства «Запорізький завод «Високовольтної апаратури Вакатов» і Компанія»(р/р 26007001006838 в ПАО «Мотор-Банк», МФО 313009, код ЄДРПОУ 05755559) на користь ОСОБА_1 (ІН НОМЕР_1) заборгованість по заробітній платі у сумі 19 077,63грн., вихідну допомогу у розмірі 7154,83 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 21 073,36 грн., а всього у сумі 47 305,82 грн. (сорок сім тисяч триста п'ять гривень 82 коп.), сума без відрахування обов'язкових платежів та зборів.
Стягнути з Командитного товариства «Запорізький завод «Високовольтної апаратури Вакатов» і Компанія» (р/р 26007001006838 в ПАО «Мотор-Банк», МФО 313009, код ЄДРПОУ 05755559) в дохід держави судовий збір в розмірі 640 (шістсот сорок) гривень.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Запорізької області шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги протягом десяти днів після проголошення рішення суду. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Відповідач має право протягом десяти днів з дня отримання копії рішення надати до Ленінського районного суду м. Запоріжжя заяву про перегляд заочного рішення.
Суддя: Баруліна Т. Є.