Справа № 333/2349/17
Пр. № 2/333/1515/17
28 липня 2017 р. м. Запоріжжя
Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого - судді Кулик В.Б.,
при секретарі Довгаль А.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в м. Запоріжжі, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом про розірвання шлюбу з ОСОБА_2, зареєстрованого 16.09.2006 року Комунарським відділом реєстрації актів цивільного стану Запорізького міського управління юстиції, актовий запис № 703, посилаючись на те, що спільне життя з відповідачем не склалося через несумісність поглядів на спільне життя та сімейні відносини, що призвело до втрати почуття любові та взаємоповаги. Фактичні шлюбні відносини були припинені з червня 2016 року. Сім'я розпалася остаточно, бажання продовжувати шлюбні відносини відсутнє. Від шлюбу мають неповнолітнього сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який після розірвання шлюбу буде проживати з позивачем. Спір, щодо поділу сумісно нажитого майна, відсутній.
У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена судом своєчасно та належним чином, надала заяву, відповідно до якої просить суд розглянути справу без її участі, позов підтримує та просить задовольнити у повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, до суду надійшла заява від останнього, відповідно до якої просить суд розглянути справу без його участі, проти задоволення позову не заперечує.
Розглянувши матеріали справи, взявши до уваги надані сторонами заяви, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що сторони 16.09.2006 року зареєстрували шлюб, про що Комунарським відділом реєстрації актів цивільного стану Запорізького міського управління юстиції було видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 та в Книзі реєстрації шлюбів зроблено відповідний актовий запис за № 703 (а.с. 3).
Від спільного шлюбу мають неповнолітнього сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який після розірвання шлюбу буде проживати з позивачем (а.с. 4).
Шлюбні відносини між сторонами припинені в червні 2016 року, спільне господарство не ведуть, взаємини подружжя не підтримують, майнових спорів не мають. Бажання до примирення у позивача відсутнє. Питання про поділ спільного майна буде вирішено сторонами в окремому порядку. Подальше спільне подружжя і збереження шлюбу неможливо.
Згідно зі ст. 111 СК України суд приймає міри до збереження шлюбу, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства. В даному випадку, позивач вважає неможливим з моральної точки зору, продовжувати шлюбні відносини, тому суд не може зобов'язати його прийняти заходи до примирення.
Відповідно до статті 112 СК України суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
В роз'ясненнях Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» зазначено, що проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.
Таким чином, враховуючи той факт, що сторони вже тривалий час (1 рік 1 місяць) мешкають окремо без ведення спільного господарства та бюджету, а також, що відсутні докази того, що окреме проживання сторін негативно вплинуло або вплине на інтереси неповнолітньої дитини, суд приходить до висновку, що шлюб ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не може бути збережений, оскільки зазначені факти свідчать про те, що він фактично розпався, спільне життя подружжя і збереження сім'ї стало неможливим, його формальне існування обмежує особисту свободу позивача та порушує його особисті інтереси, що має істотне значення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 10, 11, 59, 60, 88, 208, 209, 212, 214-215, 292, 294 ЦПК України, ст. ст. 104, 105, 111-115 СК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_1 і ОСОБА_2, зареєстрований 16 вересня 2006 року Комунарським відділом реєстрації актів цивільного стану Запорізького міського управління юстиції, актовий запис № 703 - розірвати.
ОСОБА_1 залишити прізвище «ОСОБА_1», яке було змінене під час державної реєстрації шлюбу між сторонами.
Рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили, є документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: В.Б. Кулик