Справа № 310/4679/17
2-о/310/283/17
Іменем України
27 липня 2017 року м.Бердянськ
Бердянський міськрайонний суд Запорізької області в складі:
головуючого судді Прінь І.П.,
за участі
секретаря судового засідання Бевз О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту народження дитини, заінтересовані особи: Бердянський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою, в якій просить встановити факт народження ОСОБА_3 дитини. В обґрунтування заяви зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Донецьк, на тимчасово окупованій території, її донька ОСОБА_3 народила хлопчика, що засвідчено медичним свідоцтвом про народження, виданим Донецьким республіканським Центром Охорони Материнства та дитинства. Заявник звернулася до відділу РАЦС м. Бердянська для реєстрації народження дитини і видачі їй свідоцтва про народження дитини українського зразка, але їй було відмовлено через те, що медичне свідоцтво про народження, яке видано органом, який здійснює свою діяльність на непідконтрольній Україні території, не є підставою для проведення реєстрації народження дитини. Просить встановити факт народження ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Донецьк, Україна, дитини - ОСОБА_4. Вказати данні про батьків: мати - ОСОБА_3, громадянка України, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка м. Харцизьк, Донецької області; батько - ОСОБА_2, громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_3 уродженець м. Харцизьк Донецької області.
Заявник ОСОБА_1, її представник ОСОБА_5 (за договором) у судове засідання не з'явилися. Подали заяви про розгляд справи без їх участі. Заяву підтримують, просять її задовольнити.
Заінтересовані особи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у судове засідання не з'явилися. Подали заяви про розгляд справи без їх участі. Не заперечують проти задоволення заяви.
Представник заінтересованої особи - Бердянського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області у судове засідання не з'явився. Подав заяву про розгляд справи за його відсутності.
Дослідивши матеріали справи суд встановив наступне.
Згідно зі ст.ст. 234, 256 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Відповідно до п.7 ч.1 ст.256 ЦПК України суди розглядають справи про встановлення факту народження особи у певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження.
Особливості провадження у справах про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України визначені ст. 257-1 ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 257 ЦПК України заява про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана батьками, родичами, їхніми представниками або іншими законними представниками дитини до будь-якого суду за межами такої території України незалежно від місця проживання заявника.
Згідно зі ст. 14 ЦПК України, рішення про встановлення факту, що має юридичне значення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для органів, які реєструють такі факти або оформлюють права, що виникають у зв'язку із встановленим судом фактом.
Згідно ст.144 СК України, батьки зобов'язані невідкладно, але не пізніше одного місяця від дня народження дитини, зареєструвати народження дитини в органі державної реєстрації актів цивільного стану.
Відповідно до ст.13 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" державна реєстрація народження дитини проводиться з одночасним визначенням її походження та присвоєнням їй прізвища, власного імені та по батькові.
Походження дитини визначається відповідно до Сімейного кодексу України. Державна реєстрація народження дитини проводиться за письмовою або усною заявою батьків чи одного з них за місцем її народження або за місцем проживання батьків.
Якщо державна реєстрація народження дитини проводиться за місцем проживання батьків чи одного з них, то за їх бажанням місцем народження дитини в актовому записі про народження може бути визначене фактичне місце її народження або місце проживання батьків чи одного з них.
Державна реєстрація народження дитини проводиться не пізніше одного місяця з дня її народження, а у разі народження дитини мертвою - не пізніше трьох днів.
Підставою для проведення державної реєстрації народження дитини є визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я документи, що підтверджують факт народження.
За відсутності документа закладу охорони здоров'я або медичної консультаційної комісії, що підтверджує факт народження, підставою для проведення державної реєстрації актів цивільного стану є рішення суду про встановлення факту народження дитини.
Постановою Верховної ради України №254-УІІІ від 17.03.2015р. « Про визначення окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» визнано тимчасово окупованими територіями окремі райони, міста, селища і сіла Донецької та Луганської областей.
З заяви ОСОБА_1 вбачається, що дочка заявника ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 о 20 год. 15 хв. в Донецькому Республіканському центрі охорони материнства і дитинства, який знаходиться на тимчасово окупованій території в м. Донецьку, народила хлопчика вагою 3700,00 гр. На підтвердження цього заявник надала копію медичного свідоцтва про народження НОМЕР_1 від 19.06.2017р., обмінну карту пологового будинку №460, копії протоколів ультразвукового дослідження плоду від 19.01.2017р. та від 14.06.2017 р.
З копії паспорта ОСОБА_3 видно, що місце її проживання зареєстровано в АДРЕСА_1
ОСОБА_3 перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2, який був зареєстрований відділом РАЦС Харцизького міського управління юстиції Донецької області 27.09.2002 року, актовий запис № 340, що підтверджується свідоцтвом про одруження (а.с.18). З довідки Бердянського міського відділу ДРАЦС №2570/17.9-04-42 від 27.07.2017р. вбачається, що шлюб між ОСОБА_2 і ОСОБА_3, який був укладений ними 27.09.2002 року не розривався.
Згідно ст. 133 СК України якщо дитина народилася у подружжя, дружина записується матір'ю дитини, а чоловік - батьком дитини.
Питання щодо можливості використання як доказів у справі про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України документів, які видані органами та установами (зокрема, лікарняними закладами), що знаходяться на такій території, має вирішуватися з урахуванням загальних положень цивільного процесуального законодавства України щодо належності та допустимості доказів (статті 58,59 ЦПК України). Зокрема, належними відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування; допустимими за змістом частини першої ст. 59 ЦПК України є докази, одержані в порядку, встановленому законом.
Даючи оцінку допустимості таких доказів, як документи, що видані органами та установами на тимчасово окупованій території України, слід керуватися положеннями частини другої статті 19 Конституції України, якою передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 9 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" передбачено, що будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
Разом із тим, під час вирішення питання щодо оцінки доказів у справах про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, необхідно брати до уваги практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до українського законодавства має застосовуватися судами при розгляді справ як джерело права.
Так, у справах проти Туреччини (зокрема, «Loizidou v. Turkey», «Cyprus v. Turkey»), а також Молдови та Росії (зокрема, «Mozer v. the Republico f Moldova and Russia», «Ilascu and Others v. Moldova and Russia»), де, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони. Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення.
Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Кіпр проти Туреччини», ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.
Враховуючи наведену практику ЄСПЛ, а також ключове значення, яке має встановлення факту народження особи для реалізації особистих немайнових та майнових прав заявника та дитини, рішення суду повинно ґрунтуватись на дотриманні вимог статті 213 ЦПК України щодо повного і всебічного з'ясування обставин справи на підставі всіх поданих особами, які беруть участь у справі, доказів у сукупності, в тому числі з урахуванням документів, які видані органами та установами, що знаходяться на тимчасово окупованій території.
Таким чином, документи, видані органами та установами (зокрема, медичними закладами), що знаходяться на тимчасово окупованій території України, як виняток можуть братись до уваги судом та оцінюватись разом із іншими доказами в їх сукупності та взаємозв'язку під час розгляду справи у порядку статті 257-1 ЦПК України.
Оцінюючи надані суду докази у їх сукупності, в тому числі з урахуванням копії медичного свідоцтва про народження НОМЕР_1 від 19.06.2017 року, копії обмінної карти породіллі №460, які видані Донецьким Республіканським центром охорони материнства і дитинства, що знаходиться на тимчасово окупованій території України, суд приходить до висновку, що факт народження ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 дитини чоловічої статі підлягає встановленню.
Між тим, суд вважає, що вимоги заявниці про зазначення в рішенні суду прізвища, ім'я та по батькові дитини задоволенню не підлягають.
У даному випадку зазначення у судовому рішенні імені дитини буде суперечити вимогам ст. 146 СК України, якою передбачено, що ім'я дитини визначається за згодою батьків. Тобто ім'я дитини може бути зазначено батьками безпосередньо під час державної реєстрації народження дитини в органі державної реєстрації актів цивільного стану.
Такий висновок узгоджується з частиною другою статті 259 ЦПК України, згідно з якою рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не змінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.
Як зазначалося вище, державна реєстрація народження дитини, відповідно до ст.13 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" проводиться за письмовою або усною заявою батьків чи одного з них за місцем її народження або за місцем проживання батьків, а підставою для проведення державної реєстрації народження дитини є, зокрема, рішення суду про встановлення факту народження дитини.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10,11,59,60,212-215,256-259, 367 ЦПК України, суд,-
Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту народження дитини задовольнити частково.
Встановити факт того, що громадянка України ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка м. Харцизьк Донецької області, Україна, місце проживання якої зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1, народила ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Донецьк, Україна, дитину чоловічої статі. Батьком дитини є ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 уродженець м. Харцизьк Донецької області, громадянин України, місце проживання якого зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1.
В задоволенні решти вимог заявника відмовити.
Рішення суду допустити до негайного виконання.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через Бердянський міськрайонний суд протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами які не були присутні під час проголошення рішення - протягом 10 днів з дня його отримання.
Оскарження рішення не зупиняє його виконання.
Суддя І. П. Прінь