Справа № 308/3027/17
31.07.2017 м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:
головуючого судді - Світлик О.М.,
при секретарі судового засідання - Гайданці Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Ужгород цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1, яка діє в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2, до районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області про зняття арешту,
ОСОБА_1, яка діє в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2, звернулася в суд з позовною заявою до районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області про зняття арешту.
Позовні вимоги мотивує тим, що п'ятнадцять років тому вона, будучи неодруженою, почала проживати в громадянському шлюбі з ОСОБА_3, який в шлюбі також не перебував. Від даного спільного проживання ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_2. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер. Їхній син з травня 2008 року був прописаний в належній чоловіку житловій квартирі в АДРЕСА_1.
Зазначає, що після смерті батька за її заявою від імені ОСОБА_2, як його законного представника, Ужгородською районною державною нотаріальною конторою була заведена спадкова справа за № 56796218 за померлим ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3, що підтверджується витягом зі спадкового реєстру № 38947257 від 19.11.2014 року. Інших спадкоємців, окрім її сина ОСОБА_2, у померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 немає.
Спадкове майно, що залишилося після смерті батька складається з житлової квартири в АДРЕСА_1. Вказана квартира ще за життя спадкодавця ОСОБА_3 була передана ним в іпотеку в якості забезпечення за кредитом, який він отримав у ПАТ КБ «Приватбанк» 13.07.2005 року, коли було підписано кредитний договір № МКС7GА00000013, на суму 3500 доларів США.
Позивач зазначає, що минулого року їй вдалося віднайти необхідну суму та погасити заборгованість за кредитом, після чого іпотеку на вказану квартиру було знято. Однак, в подальшому вона дізналася про чергову перешкоду в оформленні спадщини сином на майно - заборону, накладену в рамках виконання вироку суду.
Померлий ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 в період з 21.11.2009 року по 13.08.2014 року відбував покарання за вчинення злочину. На підставі вироку по кримінальній справі № 1-607/08 було видано виконавчий лист про конфіскацію всього майна належного засудженому.
27.08.2009 року на підставі вказаного виконавчого листа РВ ДВС ГТУЮ у Закарпатській області була винесена постанова про накладення арешту на майно боржника (ВП № 11005058), а саме на житлову квартиру в АДРЕСА_1.
Також зазначає, що підставою для скасування постанови про накладення арешту є та обставина, що померлий ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 був засуджений 19.05.2010 року за ч. 2 ст. 307 КК України на п'ять років з конфіскацією майна та до строку покарання приєднано один місяць невідбутого покарання за ст. 71 КК України, у зв'язку з чим за сукупністю покарання складає п'ять років один місяць позбавлення волі.
Посилаючись на положення п. 3 ч. 1, ч. 2 ст. 80 КК України позивач зазначає, що померлий ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 є таким що звільнений від відбування додаткового покарання у вигляді конфіскації майна у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку.
На підставі вищенаведеного позивач просить суд зняти арешт з майна - житлової квартири в АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_3, померлому ІНФОРМАЦІЯ_2, накладений на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 27.08.2009 року РВ ДВС ГТУЮ у Закарпатській області ВП № 11005058, реєстраційний номер обтяження 9017861.
У судове засідання позивач не з'явилася, при цьому подала письмове клопотання про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Представник РВ ДВС ГТУЮ у Закарпатській області у судове засідання не з'явився, при цьому начальник відділу подав заяву в якій просить розглянути справу за наявними матеріалами у справі без участі представника.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд приходить до наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 14.08.2008 року ОСОБА_3 був засуджений за ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК України до позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке належить йому на праві власності, на користь держави.
На підставі вищезазначеного вироку Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області 17.12.2008 року виданий виконавчий лист у справі № 1-607/08 щодо конфіскації всього майна засудженого ОСОБА_3, яке належить йому на праві приватної власності, на користь держави.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер, що стверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_1, виданим 02.10.2014 року виконавчим комітетом Чопської міської ради, актовим запис за № 78.
За життя ОСОБА_3 належала на праві приватної власності в цілому квартира за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується відомостями з Реєстру прав власності на нерухоме майно.
Згідно з даними свідоцтва про народження НОМЕР_2, виданим бюро запису громадянського стану м. Кішварда, номер запису 96/2003, ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_1, його батьком значиться ОСОБА_3, а матір'ю - ОСОБА_1.
Довідкою управління міського господарства виконавчого комітету Чопської міської ради № 0119 від 26.01.2015 року стверджується, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований в АДРЕСА_1, з травня 2008 року.
Після смерті ОСОБА_3 Ужгородською районною державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу за № 56796218, що підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі за № 38947257 від 19.11.2014 року.
Судом також встановлено, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 за життя ОСОБА_3 була передана в іпотеку банку за договором іпотеки від 13.07.2005 року, укладеним між ним та ЗАТ КБ «Приватбанк», в якості забезпечення виконання зобов'язань, що випливають з кредитного договору від 13.07.2005 року № МКС7GА00000013 з повернення кредиту в сумі 3500 доларів США.
Довідкою ПАТ КБ «Приватбанк» від 14.07.2015 року за № 150714/955 підтверджується, що ОСОБА_3 станом на 14.07.2015 року не має заборгованості перед ПАТ КБ «Приватбанк».
З матеріалів справи вбачається, що постановою державного виконавця районного відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 27.08.2009 року (ВП № 11005080), під час примусового виконання виконавчого листа № 1-607, виданим 17.12.2008 року Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області, про конфіскацію в дохід держави всього майна, яке належить на праві приватної власності ОСОБА_3, накладено арешт на квартиру, що належить на праві приватної власності ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1, із забороною відчуження вказаного майна.
Згідно з даними з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, на підставі вищезазначеної постанови державного виконавця 02.09.2009 року зареєстровано обтяження: арешт нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження: 9017861.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-XIV (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно зі ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Порядок виконання рішення про конфіскацію майна встановлено в ст. 64 вказаного Закону, згідно з якою майно, що підлягає конфіскації, вилучається. Реалізація конфіскованого майна здійснюється в порядку, встановленому цим Законом. Порядок подальшого розпорядження конфіскованим майном, не реалізованим у порядку, визначеному статтею 62 цього Закону, та майном, яке не підлягає реалізації, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Доказів, які б підтверджували, що державним виконавцем вчинено дії щодо вилучення нерухомого майна боржника ОСОБА_3 в дохід держави, матеріали справи не містять.
Як встановлено судом, ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер і після його смерті відкрита спадкова справа № 56796218 за заявою позивача ОСОБА_1 як законного представника в інтересах дитини померлого ОСОБА_3 - сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Таким чином, неповнолітній син померлого ОСОБА_3 - ОСОБА_2 в силу положень ст. ст. 1261, 1268 ЦК України прийняв спадщину після смерті батька.
За приписами п. 3 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва.
Відповідно до ч. 1 ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
За змістом п. 5 ч. 1 ст. 1219 ЦК України не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема, права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 608 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою.
Відповідно до ч. 1 ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.
Таким чином, як встановлено судом, арешт накладено на нерухоме майна, що належить ОСОБА_3 в забезпечення виконання вироку суду в частині додаткового покарання про конфіскацію майна, відповідно до вимог ст. 50 КК України покарання застосовується щодо винуватої особи. Засуджений ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2, виконання вироку нерозривно пов'язане з його особою, тому згідно зі ст. ст. 608, 1219 ЦК України не може бути виконане іншою особою. Разом з тим, доказів, які б підтверджували, що майно, яке підлягало конфіскації, було вилучене, як це передбачено ст. 64 Закону України «Про виконавче провадження», суду не надано, в той же час неповнолітній син померлого - ОСОБА_2 прийняв спадщину після смерті батька.
Статтею 1 Протоколу 1 (захист власності) до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод регламентовано, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини першої статті 1 Протоколу 1, лише якщо забезпечено «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Питання стосовно того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним (рішення у справі «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy) [GC], №33202/96, п. 107, ECHR 2000-I).
Вимога законності, яка випливає з Конвенції, означає вимогу дотримання відповідних положень національного закону і принципу верховенства права (рішення у справі «Ентрік проти Франції» (Hentrich v. France) від 22 вересня 1994 року, серія А, №296-A, сс. 1920, п. 42).
У справі «Христов проти України» (Khristov v. Ukraine, заява № 24465/04) ЄСПЛ розглядав ситуацію, яка стосувалася судового розгляду справи про конфіскацію автомобіля за порушення митних правил. В пункті 46 цього рішення ЄСПЛ зазначив наступне: Отже, залишається встановити, чи було втручання виправданим. У цьому зв'язку Суд знову наголошує на необхідності підтримання «справедливої рівноваги» між загальним інтересом суспільства та захистом основних прав конкретної особи. Необхідну рівновагу не буде забезпечено, якщо відповідна особа несе «особистий і надмірний тягар» (рішення у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [GC], п. 78).
Згідно зі ст. 3 ЦПК України кожна особа має право у порядку, що передбачений цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних та оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
У відповідності до ст. 4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законами України.
При цьому відповідно до ст. ст. 11, 15 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Захист цивільних прав це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки їх порушення.
Перелік способів захисту прав та інтересів передбачений ст. 16 ЦК України.
За таких обставин, враховуючи, що за життя ОСОБА_3 вирок суду не був виконаний, ІНФОРМАЦІЯ_2 засуджений помер, зобов'язання щодо виконання вироку є нерозривними з особою засудженого, суд вважає, що в ході судового розгляду справи встановлено порушення прав неповнолітнього ОСОБА_2 на спадкування, а тому беручи до уваги принцип «справедливої рівноваги» між загальним інтересом суспільства та захистом основних прав конкретної особи, суд приходить до висновку, що позов є підставним та підлягає до задоволення.
Керуючись ст. ст. 4, 10, 11, 60, 209, 212-215, 223, 294, 296 ЦПК України, ст. ст. 11, 15, 16, 608, 1218, 1219, 1261, 1268 ЦК України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1, яка діє в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2, до районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області про зняття арешту - задовольнити повністю.
Зняти арешт з нерухомого майна - квартири за адресою: АДРЕСА_1, що належить на праві приватної власності ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, накладений на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 27.08.2009 року районним відділом державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції (ВП № 11005058), реєстраційний номер обтяження: 9017861.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Закарпатської області через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Головуюча О.М. Світлик