Справа № 310/8211/16-ц
2/310/560/17
Іменем України
25 липня 2017 року м.Бердянськ
Бердянський міськрайонний суд Запорізької області у складі:
головуючого судді Прінь І.П.,
за участі: секретаря судового засідання Бевз О.А.,
позивача ОСОБА_1,
відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної і моральної шкоди,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, який згодом уточнив, про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 19330,00 грн. і моральної шкоди у розмірі 10000,00 грн. Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю. В обґрунтування позову пояснив суду, що він є власником судна «Обь» буд.№16-284, бортовий реєстраційний номер №УЗВ-957-К, який зареєстрований Інспекцією Головного Державного реєстратора Флоту України, що підтверджується виданим йому судновим білетом серії МС №021639 від 02.02.2004р. Вказаний човен спочатку знаходився в боксі причалу №2 «Рибак» в м. Бердянську, який перебував у користуванні його знайомого ОСОБА_3 За їх домовленістю, останній іноді користувався цим човном. У 2010 році ОСОБА_3 помер. Його дружина ОСОБА_2 продала бокс. Човен залишився на території причалу №2 «Рибак» в м. Бердянську. У серпні 2015 року він виявив пропажу човна з території причалу. Черговий причалу повідомив, що в робочому журналі причалу №2 «Рибак» є запис про те, що вказаний човен на прохання ОСОБА_2 забрали невідомі особи у ремонт. Потім він дізнався від ОСОБА_2, що човен вона продала. З приводу викрадення човна він звернувся із заявою до поліції. Слідчим СВ Бердянського відділу поліції була винесена постанова про закриття кримінального провадження. До цього часу відповідач човен йому не повернула і відмовляється сплатити йому вартість човна. Згідно звіту з оцінки майна, який виконав ФОП ОСОБА_4, ринкова вартість туристичного судна «Обь» УЗВ-975-к, 1973 року побудови, на 08.06.2017 рік становить 19330,00 грн. Оскільки відповідач незаконно продала його човен, завдавши йому матеріальної шкоди, просить стягнути з неї 19330,00 грн. Внаслідок неправомірних дій відповідача йому також було завдано моральну шкоду, яку він оцінює у 10000,00 грн. В обґрунтування цих вимог вказує на те, що під час відпочинку на морі він разом із друзями та сім'єю часто виїжджав на човні на рибалку. Тепер він позбавлений такої можливості. Замість відпочинку змушений звертатися до правоохоронних органів і до суду з приводу вирішення питання про повернення свого майна, що спричиняє йому моральні страждання..
Відповідач ОСОБА_2 проти задоволення позову заперечує. В обґрунтування заперечень пояснила, що її чоловік дійсно користувався човном. У нього була довіреність від ОСОБА_1 Човен знаходився у боксі на причалі «Рибак». Коли чоловік помер позивач човен не забрав і не цікався ним. Вона вважала, що човен є власністю чоловіка. У 2015 році вона віддала його знайомому чоловіку, прізвище якого не знає. Де зараз знаходиться човен їй не відомо. Вказує також на те, що оцінка човна здійснена без огляду човна і неналежною особою, яка не має свідоцтва на оцінку судноплавних засобів. Вартість човна є завищеною, оскільки човен був старим, чоловік його ремонтував, латав дірки. Заявлений позивачем розмір моральної шкоди вважає необґрунтованим і занадто завищеним. Просить відмовити у задоволенні позову.
Допитаний у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_5 суду показав, що є шуріном ОСОБА_1 У 2015 року він був в м. Бердянську. На прохання ОСОБА_1 заїхав на причал подивитися човен і не виявив його там. Черговий причалу у журналі реєстру виходу суден в море знайшов запис про те, що човен забрано в ремонт ОСОБА_2 Він знайшов в місті ОСОБА_2, яка повідомила йому, що продала човен.
Свідок ОСОБА_6 суду показав, що з 2007 року є головою причалу №2 ТОВ «Рибак». Човен «Обь» дійсно знаходився на території причалу і числився за ОСОБА_3 У серпні 2015 року дружина померлого ОСОБА_3 забрала човен в ремонт. Потім з'явився хазяїн човна.
Вислухавши пояснення учасників процесу і показання свідків, дослідивши надані суду докази у їх сукупності, суд встановив таке.
Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі
Згідно з ч.3 ст.10, ч.ч. 1,2 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
За вимогами ст.ст. 58-59 ЦПК України докази мають бути належними і допустимими. Підстави звільнення від доказування визначені у ст. 61 цього кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно з ч.1, ч.2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Таким чином, вина заподіювача презюмується і тягар доказування про невинуватість несе відповідач.
Це означає, що при розгляді спору потерпілий має доводити наявність шкоди, протиправність поведінки заподіювача та наявність причинного зв'язку між його поведінкою та шкодою. На заподіювача шкоди закон покладає доведення відсутності його вини в завданні потерпілому шкоди.
Зазначене роз'яснення надано у п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 з подальшими змінами та доповненнями "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди".
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником судна «Обь» буд.№16-284, бортовий реєстраційний номер №УЗВ-957-К, який зареєстрований Інспекцією Головного Державного реєстратора Флоту України, що підтверджується виданим йому судновим білетом серії МС №021639 від 02.02.2004р., технічним талоном №039376, свідоцтвом про придатність малого судна до плавання ( а.с.5-6).
Судом встановлено, що вказаний човен з 2004 року знаходився на території причалу №2 ТОВ «Рибак» в м. Бердянську. Вказаним човном деякий час користувався ОСОБА_3, який помер у 2010 році. Його дружина ОСОБА_2, відповідач у справі, у серпні 2015 року продала вказаний човен своєму знайомому, що не заперечується відповідачем.
Таким чином, судом встановлено, що відповідач, без достатніх правових підстав, розпорядилася майном позивача, чим спричинила йому майнову шкоду.
Згідно Звіту з оцінки майна, який виконаний ФОП ОСОБА_4, ринкова вартість туристичного судна «Обь» УЗВ-975-к, 1973 року побудови, на 08.06.2017 рік становить 19330,00 грн.
Твердження відповідача про те, що вказана оцінка майна проведена оцінювачем, який не має право на проведення оцінки судноплавних засобів спростовується доданим до Звіту Сертифікатом суб'єкта оціночної діяльності №16958/14, який виданий Фондом Державного Майна України 26.09.2014 року. Судом також встановлено, що оцінювач ФОП ОСОБА_4 внесений до Державного реєстру оцінювачів.
На підтвердження заперечень щодо завищеної оціночної вартості човна, відповідачем ОСОБА_2 не надано суду жодного доказу.
На виконання вимог ст. 10 ЦПК України, судом роз'яснено відповідачу його право подавати заяву про призначення експертизи вартості проданого човна. Однак такої заяви відповідач суду не подала.
За таких підстав, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 19330,00 грн. ґрунтуються на законі і підлягають задоволенню.
Що стосується вимог позивача про стягнення моральної шкоди у розмірі 100000,00 грн., то суд приходить до наступного.
За ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, що її завдала, за наявності вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 р. в п. 5 постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» обов'язковому з'ясуванню при вирішені спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою та протиправними діями заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду ті з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
У разі відсутності преюдиційного доказу наявності вини відповідача, обставини щодо наявності правових підстав для відшкодування моральної шкоди підлягають встановленню та перевірці судом під час розгляду цивільної справи.
Як встановлено у судовому засіданні, позивач, у зв'язку з незаконним позбавленням права власності на майно, безумовно зазнав душевних страждань і переживань. Був порушений його звичайний спосіб життя, йому довелося займатися розшуком свого майна, звертатися до правоохоронних органів та суду.
Враховуючи характер негативних наслідків, які настали для позивача внаслідок неправомірного позбавлення права на майно, душевних страждань позивача, з урахуванням принципів розумності та справедливості, суд дійшов висновку про можливість стягнення на користь позивача моральної шкоди у розмірі 1000 грн.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України, судові витрати, понесені позивачем, стягуються з відповідача.
Керуючись ст.ст. 10,11, 15, 60, 88, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 11, 16, 22, 1166,1167 ЦК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1., ІПН НОМЕР_1, НОМЕР_2, виданий 29.11.2005р. Бердянським МВ ГУМВС України в Запорізькій області, на користь ОСОБА_1, ІПН НОМЕР_3, НОМЕР_4, виданий 13.05.1997р. Василівським РВ УМВС України в Запорізькій області, матеріальну шкоду у розмірі 19330,00 грн. ( дев'ятнадцять тисяч триста тридцять гривень), моральну шкоду у розмірі 1000,00 грн. (одна тисяча гривень) та судові витрати у розмірі 551,20грн. (п'ятсот п'ятдесят одна гривня двадцять копійок).
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через Бердянський міськрайонний суд протягом 10 днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя І. П. Прінь