Справа № 308/6681/16-а
11 липня 2017 року м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:
-головуючого - судді Шепетко І.О.,
-за участі секретаря судових засідань - ОСОБА_1,
-позивача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до рядового поліції поліцейської роти № 8 батальйону Управління патрульної поліції в містах Ужгороді та Мукачеві Департаменту патрульної поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області ОСОБА_3 про визнання незаконною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -
Позивач ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом, в якому просив визнати незаконною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 ПСЗ № 037696 від 22.06.2016 року про притягнення її до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП за порушення п. 2.9 «д» ПДР України. Свої вимоги мотивувала тим, що постанова була винесена на місці вчинення правопорушення (м. Мукачево, вул. Миру, 98) без складання протоколу. Позивач не погоджується з винесеною постановою, вважає, що винесення такої суперечить приписам КУпАП.
У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала, надали пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.
Представник відповідача в судове засідання після оголошення перерви не з'явився, через канцелярію суду подав заяву про розгляд справи за його відсутності, просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. З письмових заперечень проти позову випливає, що інспектором поліції дотримано вимог чинного законодавства при винесенні постанови про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 ПСЗ № 037696 від 22.06.2016 року про притягнення гр. ОСОБА_5 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП за порушення п. 2.9 «д» ПДР України. При накладенні адміністративного стягнення враховано положення ст. 33 КУпАП. Щодо розгляду справи на місці в порядку скороченого провадження, то такий не суперечить гарантіям ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Позивач мала можливість на місці ознайомитися із усіма наявними матеріалами справи, надати пояснення, докази, заявити клопотання та отримати правову допомогу.
Дослідивши та оцінивши докази, наявні в матеріалах справи, суд приходить до наступних висновків.
Так, судом встановлено, що 22.06.2016 року поліцейським роти № 8 батальйону Управління патрульної поліції в містах Ужгороді та Мукачеві рядовим поліції ОСОБА_3 було винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 ПСЗ № 037696 ОСОБА_5 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн. Постанова винесена у м. Мукачево по вул. Миру, 98.
В оскаржуваній постанові відповідач зазначив, що 22.06.2016 року о 17 год. 20 хв. у м. Мукачево по вул. Матросова під час руху транспортного засобу «Chevrolet Cruze», державний номерний знак «АО0291КМ», ОСОБА_4 користувалася засобами зв'язку, а саме розмовляла по мобільному телефону, тримаючи його у руці, чим порушила п. 2.9 «д» ПДР України, чим скоїла адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Відповідно до ч 2 ст. 122 КУпАП, адміністративна відповідальність за дане правопорушення настає у разі порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.
Відповідно до статті 222 КУпАП, за порушення вимог ч. 2 ст. 122 КУпАП від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Згідно з п. 2.9 «д» ОСОБА_6 дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року (далі - ОСОБА_6), під час руху транспортного засобу користуватися засобами зв'язку, тримаючи їх у руці (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання).
Згідно з вимогами ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності із законом та забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Зі змісту ст. 70 КАС України, випливає, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування, а обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Відповідно до ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності (частини перша, друга статті 7); завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (стаття 245).
Як встановлено судом, при складанні постанови про адміністративне правопорушення стосовно позивача суб'єктом владних повноважень, в порушення вимог ст. 280 КУпАП не з'ясовані всі обставини, що підлягають з'ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення, не встановлено винність позивача у вчиненні порушення, належних доказів на підтвердження порушення позивачем ОСОБА_6 дорожнього руху.
Окрім того, позивач був позбавлений об'єктивного та справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, оскільки не мав достатнього часу для підготовки до захисту, так як відповідачем, всупереч вимог чинного законодавства, винесено постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності на місці вчинення правопорушення, а не за місцем його вчинення (адміністративно-територіальна одиниця, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого розглядати справу про адміністративне правопорушення). Зазначена позиція викладена у рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 26.05.2015 року.
На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що доказів на підтвердження правомірності винесеної відносно позивача постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності відповідачем надано не було. Встановлені судом обставини вказують на те, що відповідач, при винесенні постанови про адміністративне правопорушення, діяв неправомірно, тому позов підлягає задоволенню, постанова про притягнення до адміністративної відповідальності - скасуванню, а справа відносно нього - закриттю.
Відповідно до частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України 11 липня 2017 року було проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови складено і підписано 14 липня 2017 року.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 70, 71, 158-163 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_2 до рядового поліції поліцейської роти № 8 батальйону Управління патрульної поліції в містах Ужгороді та Мукачеві Департаменту патрульної поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області ОСОБА_3 про визнання незаконною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, - задовольнити повністю.
Визнати постанову у справі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 ПСЗ № 037696 ОСОБА_5 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП - незаконною та скасувати, а справу про адміністративне правопорушення - закрити.
Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Львівського апеляційного адміністративного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду ОСОБА_7