04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"24" липня 2017 р. Справа№ 910/8073/17
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Руденко М.А.
суддів: Пономаренка Є.Ю.
Смірнової Л.Г.
при секретарі: Верьовкін С.С.
за участю представників сторін:
від позивача: Кулік С.В. (дов. від № 1/05-н-1402 від 02.06.2017 р.);
від відповідача 1: не з'явився;
від відповідача 2: Бойко Г.О. (дов. від 07.04.2017 р.);
розглянувши апеляційну скаргу ІНГ Банк Н.В. (ING Bank N.V)
на ухвалу господарського суду міста Києва від 22.06.2017р.
по справі № 910/8073/17 (суддя Турчин С.О.)
за позовом публічного акціонерного товариства "Запоріжтрасформатор"
до 1. публічного акціонерного товариства "ІНГ Банк України"
2. ІНГ Банк Н.В. (ING Bank N.V)
про внесення змін до договорів та визнання відсутнім права
У травні 2017 року публічне акціонерне товариство "Запоріжтрасформатор" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства "ІНГ Банк Україна", ІНГ Банк Н.В. (ING Bank N.V.) про внесення змін до договорів: про надання фінансових послуг № 08/037 від 24.09.2008 (у новій редакції від 11.11.2010); застави майнових прав № 08/037/Р/1 від 24.09.2008, та визнання відсутнім права.
08.06.2017 через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про призначення судової економічної експертизи.
Зазначене клопотання мотивоване тим, що для вирішення спору у даній справі серед іншого необхідно встановити чи обґрунтовано позивач стверджує про скорочення господарських операцій між ним та контрагентами, та чи дійсно наявне таке зниження ділової активності між ним та відповідними компаніями, яке б свідчило про істотне скорочення експорту. Таким чином, позивач вважає, що необхідна експертна оцінка динаміки змін обсягів відповідних операцій та розрахунків.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.06.2017 р. було призначено у справі № 910/8073/17 судову економічну експертизу.
На вирішення судового експерта винесено наступні питання:
- визначити основні економічні показники (ліквідності, платоспроможності та прибутковості) господарсько-фінансової діяльності публічного акціонерного товариства "Запоріжтрасформатор" (69600, м. Запоріжжя, Дніпровське шосе, 3, код 00213428) на дату укладення договору про надання фінансових послуг № 08/037 - 24.09.2008 р., на дату викладення його в новій редакції - 11.11.2010 р. та на дату закінчення дії лінії - 29.04.2016 р. Як вказані показники характеризують господарсько-фінансову діяльність публічного акціонерного товариства "Запоріжтрасформатор" (код 00213428)?
Проведення зазначеної експертизи доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, та зупинено провадження у даній справі до закінчення проведення судової експертизи.
Мотивуючи ухвалу, суд першої інстанції зазначив, що судова економічна експертиза була призначена для визначення співвідношення майнових інтересів (економічного стану) сторін.
Не погодившись з прийнятою ухвалою, ІНГ Банк Н.В. (ING Bank N.V) звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 22.06.2017 р. про зупинення провадження у справі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказав на те, що під час розгляду спору щодо внесення змін до Кредитного договору в односторонньому порядку господарський суд мав самостійно встановити чи настали ті виняткові випадки, передбачені частиною 4 ст. 652 ЦК України, і чи відбулася істотна зміна обставин під час дії договору у відповідності з умовами, визначеними частиною 2 ст. 652 ЦК України. Отже зупинення провадження у справі є безпідставним та необґрунтованим.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.07.2017 р. апеляційну скаргу ІНГ Банк Н.В. (ING Bank N.V) прийнято до провадження та призначено справу до розгляду.
20.07.2017 року через відділ документального забезпечення суду від представника відповідача 2 надійшли додаткові пояснення.
У судовому засіданні, 24.07.2017 року представник відповідача 2 підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, ухвалу господарського суду міста Києва від 22.06.2017 року скасувати.
Представник позивача заперечив проти вимог апеляційної скарги, просив її залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.
Представник відповідача 1 у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, як свідчать матеріали справи про час та місце розгляду справи всі представники сторін були повідомлені належним чином.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Інформаційний лист Вищого господарського суду від 13.08.2008 р. № 01-8/482 із змінами станом на 29.06.2010 року „Про деякі питання застосування норми Господарського процесуального кодексу України").
Відповідно до п. 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, судова колегія вважає можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача 1, за наявними у справі доказами.
Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Згідно ст. 101 Господарського процесуального кодексу апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, спір у даній справі в частині внесення змін до договору про надання фінансових послуг № 08/037 від 24.09.2008 р. виник у зв'язку з тим, що сторонами не було досягнуто згоди щодо приведення договору про надання фінансових послуг № 08/037 від 24.09.2008 у відповідність з обставинами, які істотно змінились, а тому на думку позивача вказаний договір має бути змінений на підставі ст. 652 Цивільного кодексу України за рішенням суду.
Тобто предметом спору у даній в цій частині є наявність чи відсутність правових підстав для внесення змін до договору про надання фінансових послуг № 08/037 від 24.09.2008.
Так, з обґрунтування позовних вимог вбачається, що з часу укладення договору про надання фінансових послуг № 08/037 від 24.09.2008 р. суттєво змінилися обставини господарювання та економічно-фінансове становище позивача, що викликане скороченням обсягу промислового виробництва та скороченням експорту продукції.
При цьому, із тексту договору про надання фінансових послуг № 08/037 від 24.09.2008 р. (а.с. 58 том 1) слідує, що при його укладенні сторони визначили існуючі комерційні зв'язки позивача з покупцями його продукції як істотну обставину, якою сторони керувались при укладенні договору. Зокрема: відповідно до п. 17.1 Кредитного договору зобов'язання позивача за договором забезпечуються лише заставою майнових прав за контрактами, укладеними між позивачем та покупцями; відповідно до п. 3.1. договору "Лінія використовується для надання можливості клієнту здійснювати ділову/комерційну діяльність, передбачену статутом клієнта, включаючи фінансування потреб у обігових коштах виконання зобов'язань за контрактами; у преамбулі договору зазначено, що "Клієнт звернувся до Банку з проханням відкрити генеральну кредитну лінію без зобов'язання надання для фінансування господарської / підприємницької діяльності Клієнта".
Отже, суд першої інстанції дійшов висновку, що для визначення, чи обґрунтовано позивач стверджує про скорочення господарських операцій між ним та контрагентами, та чи дійсно наявне таке зниження ділової активності між ним та відповідними компаніями, яке б свідчило про істотне скорочення експорту, та для визначення співвідношення майнових інтересів (економічного стану) сторін необхідна експертна оцінка динаміки змін обсягів відповідних операцій та розрахунків.
Відповідно до ч. 1 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.
Згідно ст. 1 Закону України "Про судову експертизу", судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів досудового розслідування чи суду.
Спеціальні знання - це професійні знання, отримані в результаті навчання, а також навички, отримані обізнаною особою в процесі практичної діяльності в різноманітних галузях науки, техніки та інших суспільно корисних галузях людської діяльності, які використовуються разом з науково-технічними засобами під час проведення експертизи. Змістом спеціальних знань є теоретично обґрунтовані і перевірені практикою положення і правила, які можуть відноситися до будь-якої галузі науки, техніки, мистецтва тощо.
Необхідність судової експертизи в господарському судочинстві зумовлена тим, що в процесі здійснення правосуддя суд стикається з необхідністю встановлення таких фактів (обставин), дані про які потребують спеціальних досліджень. Експертиза - це науковий, дослідницький шлях до висновків, які формулюються у висновку експерта, про фактичні обставини справи.
В Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Дульський проти України" (Заява № 61679/00) від 01.06.2006, зазначено, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід'ємну частину судової процедури. Більше того, суд вирішує питання щодо отримання додаткових доказів та встановлює строк для їх отримання.
В пункті 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 23.03.2012р. "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" роз'яснено, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.
Відповідно до ч.1 ст. 4-7 Господарського процесуального кодексу України судове рішення приймається за результатами обговорення усіх обставин справи, а частиною першою статті 43 названого Кодексу передбачено всебічний, повний і об'єктивний розгляд в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Недодержання судом цих норм процесуального права, якщо воно унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного розгляду справи, також є підставою для скасування судового рішення.
Відповідно до ст. 91 ГПК України ухвали місцевого господарського суду оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення господарського суду лише у випадках, передбачених ст. 106 ГПК України.
Статтею 106 ГПК України передбачено вичерпний перелік ухвал місцевого господарського суду, які можуть бути оскаржені окремо від рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку, зокрема, ухвала місцевого господарського суду про зупинення провадження у справі.
Разом з тим, статтею 106 ГПК України не передбачено можливості оскарження ухвали про призначення судової експертизи.
Водночас, за приписами п. 1 ч. 2 ст. 79 ГПК України господарський суд має право зупинити провадження у справі у випадку призначення судової експертизи, а згідно з ч. 5 цієї ж статті ухвалу про зупинення провадження може бути оскаржено.
Пунктом 19 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" № 4 від 23.03.2012 р. визначено, що якщо апеляційна чи касаційна скарга за своїм змістом стосується виключно ухвали про призначення судової експертизи у справі, така скарга з урахуванням вимог частини першої статті 106 та частини першої статті 111-13 ГПК не може бути розглянута господарським судом. У разі коли апеляційна чи касаційна скарга за своїм змістом стосується ухвали про зупинення провадження у справі, вона може бути розглянута господарським судом у загальному порядку виключно з точки зору наявності чи відсутності передбаченої законом підстави для такого зупинення (згаданий пункт 1 частини другої статті 79 ГПК). Якщо ж в апеляційній чи касаційній скарзі йдеться про оскарження як призначення експертизи, так і зупинення у зв'язку з цим провадження у справі, то відповідна скарга може бути прийнята і розглянута в частині зупинення провадження.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України від 06.10.2015 у справі № 915/1467/14, від 04.11.2015 у справі № 910/14954/15, від 20.04.2016 у справі № 910/29343/15, від 05.10.2016 у справі № 910/27779/14.
Звертаючись до суду, апелянт повинен обґрунтувати наявність порушення судом правових норм щодо вирішення питання про наявність чи відсутність передбаченої законом підстави для зупинення провадження у справі.
Натомість, зміст апеляційної скарги відповідача 2 зводиться передусім до аналізу мотивів і підстав для призначення судової експертизи, тобто до оскарження процесуальних дій суду щодо призначення експертизи, що суперечить імперативним вимогам статей 41, 106 Господарського процесуального кодексу України, виходячи зі змісту яких ухвала господарського суду про призначення експертизи не може бути оскаржена.
Колегія суддів, розглянувши оскаржувану ухвалу з точки зору правильності застосування судом норм процесуального права при зупиненні провадження у справі, зазначає, що призначення судової експертизи у даній справі і, як наслідок, зупинення її провадження, є правом суду.
Місцевий господарський суд зупинив провадження у справі у зв'язку з призначенням судової експертизи, оскільки, для її проведення матеріали справи направляються до судово-експертної установи і в цей період часу неможливо проводити процесуальні дії.
При цьому, експертиза призначається судом у випадку необхідності встановлення фактів (обставин), дані про які вимагають спеціальних знань, та які мають суттєве значення для правильного вирішення спору по суті. Окрім того, відповідно ст. 41 ГПК України господарський суд сам визначає, чи є у нього необхідність у спеціальних знаннях і, відповідно, призначення для цього експертизи, чи такої необхідності немає, і суд може вирішити спір на підставі інших доказів, поданих у справі.
Таким чином, питання доцільності проведення судової експертизи належить до компетенції господарського суду, на розгляді якого знаходиться справа, якщо для розв'язання її питань потрібні спеціальні знання.
За вказаних обставин колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта про недоцільність призначення експертизи, та, як наслідок, зупинення провадження у справі, колегія суддів вважає ці доводи необґрунтованими та недоведеними, зважаючи на вищевикладене.
При цьому, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції з огляду на положення п.1 ч. 2 ст. 79 ГПК України, скористався своїм правом, та зупинив провадження у справі у зв'язку з призначенням експертизи у відповідності до приписів процесуального закону.
Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, як встановлено статтею 34 ГПК України. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Також, колегія суддів зазначає, що згідно зі ст. 22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами та відповідно до ст. 43 ГПК України ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо неправильності висновків, яких дійшов суд першої інстанції, не спростовуються з підстав наведених вище, а тому колегією суддів відхиляються.
Аналізуючи зазначене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, тому провадження в частині оскарження ухвали господарського суду міста Києва від 22.06.2017р. у справі №910/8073/17 про призначення експертизи підлягає припиненню, у відповідності до ст. ст. 80, 106 ГПК України, а в частині зупинення провадження у справі - ухвалу залишити без змін.
Вищезазначена правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 13.01.2016 р. у справі № 925/1049/13.
Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.
Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законну обґрунтовану ухвалу, яка відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується з ухвалою господарського суду міста Києва від 22.06.2017 року у справі № 910/8073/17, отже, підстав для її скасування або зміни не вбачається.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України суд,-
Апеляційну скаргу ІНГ Банк Н.В. (ING Bank N.V) на ухвалу господарського суду міста Києва від 22.06.2017 року у справі № 910/8073/17 залишити без задоволення.
Припинити апеляційне провадження в частині оскарження ухвали господарського суду міста Києва від 22.06.2017 року у справі № 910/8073/17 про призначення експертизи.
Ухвалу господарського суду міста Києва від 22.06.2017 року у справі № 910/8073/17 в частині зупинення провадження у справі залишити без змін.
Матеріали справи № 910/8073/17 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя М.А. Руденко
Судді Є.Ю. Пономаренко
Л.Г. Смірнова