29.07.2017 Справа № 756/10050/17
Справа пр. №1-кс/756/1432/17
ун. №756/10050/17
29 липня 2017 року м. Київ
Слідчий суддя Оболонського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , сторін кримінального провадження: прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві клопотання слідчого СВ Оболонського УП ГУ Національної поліції у м. Києві ОСОБА_4 , погоджене процесуальним керівником у кримінальному провадженні - заступником керівника Київської місцевої прокуратури №5 ОСОБА_7 , про застосування у кримінальному провадженні №12017100050007035 від 27 липня 2017 року запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця м. Вінниці, з середньою освітою, не одруженого, пенсіонера, місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , мешкає за цією ж адресою, раніше засуджений не був, що підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, -
29 липня 2017 року слідчому судді надійшло клопотання слідчого СВ Оболонського УП ГУ Національної поліції у м. Києві ОСОБА_4 , погоджене процесуальним керівником у кримінальному провадженні - заступником керівника Київської місцевої прокуратури №5 ОСОБА_7 , про застосування у кримінальному провадженні №12017100050007035 від 27 липня 2017 року запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_5 .
Зі змісту клопотання вбачається, що близько 13 год. 30 хв. 25 липня 2017 року у квартирі АДРЕСА_2 на ґрунті особистих неприязних відносин в ОСОБА_5 виник раптовий умисел, спрямований на умисне протиправне заподіяння смерті його дружині ОСОБА_8 . Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_5 завдав ОСОБА_8 двох ударів гострим металевим предметом в область черевної порожнини та грудної клітини. Від отриманих травм ОСОБА_8 померла.
Слідчий в клопотанні вказав, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, за який встановлено покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 15 років.
Також слідчий зазначив, що відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового слідства було встановлено наявність ризиків, передбачених у п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Обґрунтовуючи необхідність застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_5 , слідчий покликається на необхідність запобігти спробам підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду, впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, а також вчинити інше кримінальне правопорушення.
У судовому засіданні прокурор та слідчий просили задовольнити клопотання та вказали на недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.
Захисник ОСОБА_6 проти задоволення клопотання слідчого заперечував, просив обрати щодо підозрюваного запобіжний захід у виді домашнього арешту в нічну пору доби.
Підозрюваний ОСОБА_5 у судовому засіданні пояснив, що інкримінованого йому злочину він не вчиняв, наміру переховуватися від органів досудового розслідування та суду у нього немає, а тому просив суд обрати стосовно нього запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 107 КПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось, позаяк сторони кримінального провадження не заявляли відповідного клопотання.
Заслухавши думку прокурора, слідчого, підозрюваного та його захисника, вивчивши копії матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу, слідчий суддя встановив наступне.
З витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань убачається, що 27 липня 2017 року щодо ОСОБА_5 внесено відомості про вчинення ним злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України за обставин, викладених в описовій частині клопотання.
27 липня 2017 року о 13 год. 00 хв. ОСОБА_5 було затримано в порядку ст. 208 КПК України без ухвали слідчого судді.
28 липня 2017 року о 12 год. 30 хв. ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
28 липня 2017 року підозрюваному ОСОБА_5 та його захиснику були надані копії клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу.
Згідно зі ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1.цієї статті.
Таким чином, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Не вирішуючи питання про доведеність вини та правильності кваліфікації дій ОСОБА_5 , виходячи лише з фактичних даних, що в містяться в протоколі огляду місця події, протоколах допитів свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, за викладених у клопотанні обставин.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден, із більш м'яких запобіжних заходів, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України. Також при обранні виду запобіжного заходу враховуються й вимоги п. п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд), згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
У контексті достатності підстав для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою як найбільш суворого, ЄСПЛ у рішенні у справі “В. проти Швейцарії” від 26 січня 1993 року дійшов висновку, що небезпеку переховування від правосуддя не можна виміряти тільки в залежності від суворості можливого покарання, її треба визначати з урахуванням низки інших релевантних факторів, які можуть або підтвердити наявність небезпеки переховуватись від правосуддя, або зробити її настільки незначною, що вона не може слугувати виправданням для тримання під вартою. У рішенні у справі “Мамедова проти РФ” від 01 червня 2006 року Суд констатував, що хоча суворість покарання є визначальним елементом при оцінці ризику переховування від правосуддя чи вчинення нових злочинів, потребу позбавлення когось волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину
Посилання слідчого та прокурора на те, що ОСОБА_5 вчинив злочин, за який передбачено безальтернативне покарання у виглядів позбавлення волі, не може безумовно свідчити про те, що підозрюваний у випадку застосування до нього іншого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, може переховуватись від органів досудового слідства або суду. Більш того, слідчий та прокурор не вказали які-небудь риси особистості або поведінки підозрюваного, які б виправдали їхній висновок про наявність небезпеки, що ОСОБА_5 має намір переховуватись від органів досудового слідства або суду (про необхідність оцінки таких обставин при обранні судом запобіжного заходу зазначив ЄСПЛ у рішенні у справі “Мамедова проти РФ” від 01 червня 2006 року).
Обґрунтовуючи наявність ризику, що ОСОБА_5 може вчинити інше кримінальне правопорушення у випадку не застосування до нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий на прокурор покликались на особливу жорстокість та суспільну небезпечність вчиненого. Проте слідчий суддя звертає увагу на те, що умисне вбивство кваліфікується за п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України, якщо воно вчинене з особливою жорстокістю. Натомість слідчий інкримінує ОСОБА_5 вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, тобто умисне вбивство без кваліфікуючих ознак, погоджуючись з тим, що умисне позбавлення полі вчинено без особливої жорстокості. Суспільна небезпека вчиненого особою злочину також не свідчить про намір вчинити нею інше кримінальне правопорушення.
Крім цього, слід зазначити, що слідчий та прокурор не навели конкретних фактів на обґрунтування своїх висновків про наявність небезпеки вчинення підозрюваним нових кримінальних правопорушень, зокрема, засудження ОСОБА_5 у минулому за вчинення інших злочинів (про необхідність наведення таких фактів наголосив ЄСПЛ у своєму рішенні у справі “Алєксандр Макаров проти РФ” від 12 березня 2009 року).
Однак суд вважає доведеним слідчим та прокурором ризик того, що ОСОБА_5 може в подальшому незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні з метою схилити їх до давання неправдивих показань чи відмови від участі у кримінальному провадженні.
Міжнародні та європейські стандарти визначають тримання під вартою як винятковий запобіжний захід, що застосовується лише у випадках, прямо передбачених законодавством, а також за наявності обґрунтування щодо недоцільності застосування інших запобіжних заходів.
Відповідно до ч. 3 ст. 176 КПК України слідчий суддя відмовляє в застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставин, є достатнім для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених цією статтею, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику чи ризикам. При цьому найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання.
Проаналізувавши клопотання слідчого про застування запобіжного заходу, слідчий суддя вважає не обґрунтованим та не доведеним, що застосування більш м'яких запобіжних заходів буде недостатнім для запобігання ризикам, тим більш, в доданих до клопотання матеріалах, дані про такі обставини відсутні. На підставі викладеного, слідчий суддя дійшов висновку про необхідність відмовити у задоволенні клопотання слідчого про застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Натомість, оскільки під час розгляду клопотання доведено обґрунтованість підозри та наявність існування ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, але не доведено недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для його запобігання, вважаю, що є всі підстави для застосування, відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України, більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
Вирішуючи питання стосовно виду запобіжного заходу, слідчий суддя враховує тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчинені злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, особу підозрюваного, його похилий вік, стан здоров'я, те, що ОСОБА_5 має постійне місце проживання у м. Києві. Ураховуючи наведене, вважаю, що до підозрюваного ОСОБА_5 слід застосувати запобіжний заходу у виді у виді домашнього арешту з застосуванням електронних засобів контролю, шляхом заборони підозрюваному залишати своє житло цілодобово.
Застосування більш м'яких запобіжних заходів ніж домашній арешт є недостатнім для запобігання ризикам, зазначених у клопотанні про застосування запобіжного заходу.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 181, 183, 184, 186, 193, 194, 196, 197, 309, 395 КПК України, слідчий суддя, -
Відмовити у задоволенні клопотання слідчого СВ Оболонського УП ГУ Національної поліції у м. Києві ОСОБА_4 , погодженого процесуальним керівником у кримінальному провадженні - заступником керівника Київської місцевої прокуратури №5 ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту з застосуванням електронних засобів контролю, заборонивши ОСОБА_5 цілодобово залишати місце свого проживання за адресою АДРЕСА_1 на строк два місяці.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такі обов'язки: заборонити цілодобово залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 ; прибувати за кожною вимогою до слідчого СВ Оболонського УП ГУ Національної поліції у м. Києві ОСОБА_4 , у провадженні якого перебуває дане кримінальне провадження, та до процесуального керівника, який здійснює процесуальне керівництво, слідчого судді, суду; за наявності здати на зберігання органу досудового розслідування паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в'їзд в Україну.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за його поведінкою, мають право з'являтися в житло, під домашнім арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань.
Строк дії ухвали - до 28 вересня 2017 року.
Негайно звільнити ОСОБА_5 з-під варти у залі суду.
Ухвалу надіслати для виконання органу поліції за місцем проживання підозрюваного ОСОБА_5 .
Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва через Оболонський районний суд м. Києва протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1