Справа № 183/1610/17
№ 2-з/183/126/17
18 липня 2017 року м.Новомосковськ
Суддя Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області Парфьонов Д.О., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову,
встановив:
04 квітня 2017 року до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшов цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3 про визнання недійсним договору дарування.
24 квітня 2017 року представником ОСОБА_1 подано заяву про забезпечення позову у справі, передану головуючому судді 25 квітня 2017 року, у відповідності до якої останній просить вжити заходи забезпечення позову у справі, шляхом накладення арешту на будинок № 4 по вул. Максима Зозулі в селі Піщанка Новомосковського району Дніпропетровської області, який належить відповідачу на підставі спірного договору дарування. В обґрунтування заяви посилається на те, що майно належить відповідачу на підставі спірного договору і відповідач має реальний намір відчужити спірний будинок на користь третіх осіб до ухвалення рішення суду у справі, про що свідчить оголошення про продаж будинку, виявлене позивачем, що унеможливить виконання можливого рішення суду у випадку задоволення позову. Внаслідок відчуження спірного майна до ухвалення рішення позивач, яка не має іншого місця проживання, буде позбавлена можливості повернути спірний будинок собі, необхідний їй для проживання.
25 квітня 2017 року Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області постановлено ухвалу, якою заяву представника ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено. Вжито заходів забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3 про визнання недійсним договору дарування. До набрання рішенням у справі законної сили, накладено арешт на будинок № 4 по вул. Максима Зозулі в селі Піщанка Новомосковського району Дніпропетровської області, який належить ОСОБА_2 (дошлюбне - Семенча) ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, проживає: ІНФОРМАЦІЯ_2) на підставі договору дарування, ВВС № 421314 р.№690, 07.04.2004, ОСОБА_5, приватний нотаріус Новомосковського районного нотаріального округу, реєстраційний номер майна 3043152, дата прийняття рішення про державну реєстрацію 08 квітня 2004 року.
Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 липня 2017 року ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області скасовано з підстав порушення норм процесуального права - постановлення ухвали про забезпечення позову після надходження позову до суду, однак до відкриття провадження в адміністративній справі та неврахування судом співмірності заявленого виду забезпечення позову позовним вимогам. Передано питання про забезпечення позову на новий розгляд суду першої інстанції.
18 липня 2017 року справу повернуто до суду першої інстанції.
Сторони відповідно до ч.1 ст.153 ЦПК України в судове засідання не викликалися.
Дослідивши матеріали цивільного позову, заяви про забезпечення позову, суд доходить наступних висновків.
Відповідно до ст.151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Згідно зі ст.152 ЦПК України, видами забезпечення позову є, окрім іншого, накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб. У разі необхідності судом можуть бути застосовані інші види забезпечення позову. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
У відповідності до п. 1, 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову» забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого ч. 4 ст. 151 ЦПК України), якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Судом встановлено, що між сторонами дійсно існує спір з приводу права власності на спірне майно, пов'язаний з визнанням недійсним з моменту укладення договору дарування житлового будинку № 4 по вул. Максима Зозулі в селі Піщанка Новомосковського району Дніпропетровської області, укладеного між ОСОБА_1, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 та визнання права власності на будинок за ОСОБА_1
З урахуванням поданих представником позивача доказів, долучених до заяви про забезпечення позову - фотознімків оголошення про продаж майна, суд приходить до висновку про наявність реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у випадку задоволення позову у випадку не застосування судом заходів забезпечення позову.
Матеріали справи свідчать, що позов подано до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1), яка на момент укладання спірного Договору дарування мала прізвище Семенча, про що свідчить надане позивачем свідоцтво про шлюб серія І-КИ № 152815. Також, судом встановлено, що згідно інформаційної довідки з ДРРПНМ № 84351157 власником нерухомого майна, щодо якого представник позивача просить застосувати заходи забезпечення позову є ОСОБА_7, яка змінила прізвище на ОСОБА_2 - відповідач у справі.
З поданих доказів не вбачається, що заходи забезпечення позову, на застосуванні яких наполягає представник позивача призведуть до порушення прав третіх осіб, які не є стороною у справі та можуть бути перешкодою для господарської діяльності інших осіб.
Водночас, як встановлено судом апеляційної інстанції в ухвалі від 11 липня 2017 року, із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернулась 04 квітня 2017 року до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовною заявою про визнання недійсним договору дарування та визнання права власності на житло. Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 квітня 2017 року суд першої інстанції залишив поданий позов без руху, у зв'язку з невідповідністю його вимогам ст.ст. 119 і 120 ЦПК України. Станом на 11 липня 2017 року провадження у справі не відкрите. ОСОБА_1 не входить до кола осіб, які на підставі ч.4 ст. 151 ЦПК України, мають право звернутися до суду з заявою про забезпечення позову до подання позову тому, що цією нормою закону передбачено захист права інтелектуальної, тоді як ОСОБА_1 ставить питання про захист своїх майнових та немайнових прав. Крім того захід забезпечення позову, заявлений позивачем до застосування не є співмірним позовним вимогам.
Внаслідок викладеного, враховуючи дату звернення заявника із заявою про забезпечення позову, не співмірність заходів забезпечення позову позовним вимогам - в задоволенні заяви належить відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 151, 152, 210 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Новомосковський міжрайонний суд Дніпропетровської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 5-ти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя Д.О. Парфьонов