Справа № 183/1915/17
№ 2/183/1790/17
17 липня 2017 року м.Новомосковськ
Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого: судді Парфьонова Д.О., за участі: секретаря судового засідання Соловйової Т.Р., позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,
встановив:
позивач звернувся з позовом до суду, в якому просить стягнути з ОСОБА_2 на його користь на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, аліменти у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менш ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня звернення з позовом та до досягнення дитиною повноліття.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що з відповідачем в період з 22 вересня 1990 року до 22 березня 2017 року перебував у шлюбі. Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 березня 2017 року шлюб розірвано. Від шлюбу сторони мають доньку - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає з позивачем та знаходиться на його утриманні. З 02 січня 2017 року відповідач з позивачем не проживає, участі у вихованні доньки не бере. Матеріальну допомогу на утримання доньки не надає. Зазначає, що утримання дитини потребує матеріальних витрат. Відповідач не працює та розмір її доходів позивачу не відомий, але відомо, що відповідач має земельний пай, за який отримує орендну плату. Відповідач працездатна та може надавати матеріальну допомогу на утримання доньки, однак в добровільному порядку таку допомогу не надає, інших стягнень за виконавчими листами не має.
В судовому засіданні позивач вимоги позову підтримав. Вказав, що займається вихованням доньки, сплачує комунальні послуги, пов'язані з проживанням доньки. Витрачає щомісячно на навчання та харчування доньки приблизно 500,00 - 700,00 грн., на комунальні послуги, пов'язані з його та доньки проживанням - 1000,00 грн. Донька здорова, у власності нерухомого майна не має, відповідач на утриманні інших дітей, непрацездатних осіб не має.
Відповідач в судовому засіданні позов не визнала. Матеріально забезпечує дитину. Пояснила, що відвідує батьківські збори в навчальному закладі, в якому навчається дитина, надає на виховання доньки суму в розмірі 200,00 грн. в рік. Вказала, що дитина часто відвідує її вдома, а вона в свою чергу кормить дитину, купує їй речі, одяг. Визнала, що дитина проживає з батьком. Зазначила, що має хронічне захворювання, пов'язане із станом зору. Вказала, що в неї у власності є пай, за оренду якого вона отримує щороку суму в розмірі 6000,00 - 7000,00 грн. Вказала на відсутність у неї на утриманні інших дітей, непрацездатних осіб. Зазначила, що на її думку причиною звернення позивача до суду є бажання отримати матеріальні блага для себе.
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані і підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що в період з 22 вересня 1990 року до 22 березня 2017 року сторони перебували у шлюбі. Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 березня 2017 року шлюб між сторонами розірвано.
Від шлюбу сторони мають доньку - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка, як визнано сторонами, проживає з позивачем та знаходиться на його утриманні. Також сторонами визнано, що на момент розгляду справи сторони проживають окремо, спільного господарства не ведуть.
Згідно зі ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
У відповідності до ч.ч.1-3 ст.181 СК України, способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Доказів на підтвердження домовленості між сторонами щодо способів виконання обов'язку утримувати дитину матеріали справи не містять. Сторонами визнано, що станом на день розгляду справи дитина, яка не досягла повноліття проживає разом з батьком та знаходиться на його утриманні, а тому суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача на утримання дитини повинні бути стягнуті аліменти.
Посилання відповідача на те, що частину часу дитина проводить у неї не є підставою для звільнення від обов'язку сплати аліментів, оскільки нормами ст.ст.180-181 СК України встановлено обов'язок сплати аліментів на утримання дитини іншого з батьків на користь того з батьків, з ким проживає дитина у випадку відсутності домовленості між ними, винятком з якого є випадки, визначених у ст.ст.188, 192 СК України (якщо дохід дитини набагато перевищує дохід кожного з них і забезпечує повністю її потреби або укладання договору про припинення права на аліменти для дитини у зв'язку з передачею права власності на нерухоме майно).
Визначаючи розмір аліментів, суд виходить з наступного.
За ст.182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Матеріали справи не містять доказів на підтвердження негативного стану здоров'я дитини, потребу дитини в лікуванні, не містять доказів наявності у власності дитини нерухомого майна. Також матеріали справи не містять доказів негативного стану здоров'я відповідача, свідчать про те, що відповідач є працездатною особою, не має протипоказань до праці. Посилання відповідача на наявність у неї хронічних захворювань суд не приймає до уваги, як не підтверджене належними доказами. Сторонами визнано факт наявності у власності відповідача нерухомого майна - земельного паю, за передачу в оренду якого відповідач отримує дохід та факт відсутності у відповідача на утриманні інших дітей, непрацездатних дружини, батьків.
Посилання відповідача на те, що нею витрачаються кошти на харчування дитини, придбання їй речей, здійснюються витрати на навчання дитини суд не приймає до уваги, як такі, що не підтверджені належними доказами.
Позивач просив визначити розмір аліментів в частці від заробітку.
Так, за ч.1 ст.183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
З огляду на викладені вище норми законодавства та обставини, встановлені в судовому засіданні суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача на утримання неповнолітньої дитини повинні бути стягнуті аліменти у розмірі 1/4 частини від його заробітку (доходу) щомісяця, але не менше 50% від прожиткового мінімуму дитини відповідного віку, при цьому підстав для стягнення з відповідача на користь позивача аліментів в розмірі 1/3 частки від заробітку суд не вбачає, а тому позов підлягає частковому задоволенню.
Інших даних про матеріальний стан одержувача аліментів, а також стан здоров'я дитини і інших обставин, що враховуються при визначенні судом розміру аліментів, суду не надано, що не позбавляє в майбутньому позивача чи відповідача звертатися до суду з позовом про зміну розміру аліментів.
У відповідності до ч.1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви. Позивач звернулась з позовом 27 квітня 2017 року, внаслідок чого саме з цієї дати необхідно проводити стягнення аліментів.
Посилання відповідача на те, що аліменти можуть бути спрямовані не за цільовим призначенням не є підставою для відмови в задоволенні позову, оскільки позивач після ухвалення рішення суду не позбавлений права в порядку ст.186 СК України звернутися до органу опіки та піклування із заявою про перевірку цільового витрачання аліментів.
Крім того, у відповідності до ст. 88 ЦПК України відповідач повинен відшкодувати на користь держави судовий збір у розмірі 640,00 грн.
Керуючись ст.ст.10, 11, 57, 60, 88, 207, 209, 212-215 ЦПК України, суд -
вирішив:
позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, аліменти у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менш ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 27 квітня 2017 року та до досягнення дитиною повноліття.
В решті позову - відмовити.
Стягнути ОСОБА_2 на користь Держави судовий збір у розмірі 640 (шістсот сорок) грн. 00 коп.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення в повному обсязі складено 21 липня 2017 року.
Суддя Д.О. Парфьонов