Справа № 203/2708/17
Провадження № 1-кп/0203/356/2017
28.07.2017 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська
в складі: головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2
за участю прокурора - ОСОБА_3
захисника - ОСОБА_4
обвинуваченого - ОСОБА_5
розглянувши у підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесений до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12017040030001512 від 29.05.2017 року, відносно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Чкаловськ, Таджикістан, не маючий громадянства, з середньою спеціальною освітою, неодруженого, раніше судимого: 28.02.2014 року Баглійським районним судом м. Дніпродзержинська за ч.3 ст. 15, ч.2 ст. 185, ч.3 ст. 185, ч.2 ст. 185 КК України до 3 років 6 місців позбавлення волі. Згідно ухвали Синельниківського міського районного суду від 12.05.2016 року на підставі ст. 81 КК України, 24.05.2016 року звільнений умовно- достроково на невідбутий строк 5 місяців 6 днів, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України,
В провадженні Кіровського районного суду м. Дніпропетровська знаходиться вищевказаний обвинувальний акт.
В підготовчому судовому засіданні прокурор просив призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту, який відповідає вимогам КПК України, а також заявив клопотання щодо продовження обвинуваченому ОСОБА_5 міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на те, що на теперішній час не зникли ризики, зазначені ст.177 КПК України, які існували на час обрання останньому міри запобіжного заходу, а саме: ОСОБА_5 обвинувачується у скоєні тяжкого злочину, може вплинути на свідків та потерпілу, скоїти інший злочин, оскільки раніше притягувався до кримінальної відповідальності за скоєння корисних злочинів.
ОСОБА_5 заперечував проти задоволення клопотання, посилаючись на те, що він повністю визнав свою провину у скоєному, ніякім чином не буде впливати на свідків, викраде майно майже все повернув потерпілої та зобов'язується відшкодувати залишок завданої матеріальної шкоди, він самостійно з'являвся до слідчого та до суду для обрання міри запобіжного заходу. Просив врахувати, що має батька інваліда, який хворіє на артроз та фактично знаходиться на його утриманні, оскільки мати навідується до дому з м. Києва лише на тиждень. Зобов'язується з'являтися до суду за кожним викликом. Вважає, що ризики, про які вказав прокурор, не існують. Просив змінити міру запобіжного заходу на більш м'який, а саме на домашній арешт.
Захисник обвинуваченого підтримав доводи свого підзахисного та підтвердив, що ОСОБА_5 після оголошення йому підозри, самостійно з'являвся до слідчого та суду для обрання йому запобіжного заходу, вину визнає в повному обсязі, фактично відшкодував потерпілої матеріальну шкоду, має постійне місце мешкання, батька-інваліда, якому потрібна допомога. Вважає, що ризики, на які посилається прокурор, не доведені в судовому засіданні. Вважає, що запобіжний захід, у вигляді домашнього арешту забезпечить виконання ОСОБА_5 його процесуальних обов'язків.
Заслухавши думку учасників підготовчого провадження, суд вважає призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту обґрунтованим, виходячи з наступного.
Обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України. Підстав для закриття провадження чи повернення його прокурору немає, кримінальне провадження підсудне Кіровському районному суду м. Дніпропетровська, підстави для прийняття рішень, передбачених пунктами 1-4 частини 3 ст. 314 КПК України, відсутні, тому суд вважає за необхідне призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта, що надійшов до суду.
Судовий розгляд проводити у відкритому судовому засіданні. Підстав для здійснення судового розгляду в закритому судовому засіданні немає.
Заслухавши учасників судового розгляду, суд приходить до висновку, що обвинуваченому ОСОБА_5 слід змінити обрану міру запобіжного заходу з наступних підстав.
Ухвалою слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 02.06.2017 року, обвинуваченому ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
При вирішенні питання щодо заявлених клопотань, суд приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини.
По справі «Мамедов проти Росії», ЄСПЛ зазначив, що посилання на тяжкість обвинувачення, як на головний чинник при оцінці ймовірності того, що особа буде переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходові розслідування або вчинятиме нові злочини є недостатнім, хоча суворість покарання і є визначальним елементом при оцінці ризику переховування від правосуддя чи вчинення нових злочинів, і що потребу позбавлення волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину. Аналогічний висновок ЄСПЛ надав в рішенні «Тодоров проти України».
При цьому ЄСПЛ зазначає, що існує презумпція на користь звільнення з-під варти. Доводи «за» і «проти» такого звільнення не повинні бути «загальними й абстрактними» (рішення ЄСПЛ у справі «Смирнова проти Росії» ). У всіх випадках, коли ризик ухилення обвинуваченого від слідства ( суду ) можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено, і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних заходів ( рішення ЄСПЛ від 23 вересня 2008 року у справі «Вренчев проти Сербії»).
Суд враховує, що ОСОБА_5 , обвинувачується у скоєні тяжкого злочину, за яке передбачене покарання до шести років позбавлення волі, судове дослідження доказів по справі не проведене. Але ж, суд також приймає до уваги, що обвинувачений повністю визнав свою провину у скоєному та здійснив дії щодо відшкодування завданої шкоди, самостійно з'являвся до суду для обрання міри запобіжного заходу, що підтвердив захисник, має батька інваліда, який потребує допомоги.
Також суд враховує, що прокурором не доведені ризики, на які він посилається, як на підставу для продовження обвинуваченому міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а також не довів, що інші альтернативні міри запобіжного заходу не можуть бути до нього застосовані.
Відповідно до ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі.
За таких обставин, суд приходить до висновку про наявність достатніх підстав для зміни запобіжного заходу ОСОБА_5 з триманням під вартою на домашній арешт, із покладенням обов'язків, передбачених ч.5 ст. 194 КПК України, без застосування електронного засобу контролю.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 314-316 КПК України, суд
Підготовче провадження закінчити.
Призначити судовий розгляд обвинувального акту у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017040030001512 від 29.05.2017 року, відносно ОСОБА_5 , у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України у відкритому судовому засіданні Кіровського районного суду м. Дніпропетровська у залі судових засідань на 09 серпня 2017 року о 14 годині 00 хвилин.
Викликати в судове засідання: прокурора, уповноваженого на участь у справі, обвинуваченого, захисника, потерпілого.
Клопотання прокурора щодо продовження ОСОБА_5 міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - залишити без задоволення.
Клопотання обвинуваченого ОСОБА_5 щодо зміни запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на більш м'який - задовольнити.
Змінити обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт в період з 22 години до 6 години наступного дня строком на 60 днів, тобто до 25 вересня 2017 року, без застосування електронного засобу контролю, звільнивши з під варти негайно в залі суду.
Зобов'язати обвинуваченого ОСОБА_5 протягом вказаного строку: прибувати до суду за першою вимогою; не залишати місце свого постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1 в період з 22 години до 6 години наступного дня, повідомляти суд про зміну місця свого проживання або роботи.
Роз'яснити ОСОБА_5 , що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань.
Виконання ухвали покласти на відділення поліції за місцем проживання ОСОБА_5 .
Ухвала апеляційному оскарженню не підлягає і набирає законної сили в момент ухвалення.
Суддя ОСОБА_1