Справа № 212/387/17-ц
2/212/1064/17
20 липня 2017 року м. Кривий Ріг
Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Чорного І.Я.,
за участі секретаря судового засідання Водоп'янової Ю.С.,
сторін:
представника позивача: ОСОБА_1
представника відповідача: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про стягнення моральної шкоди, -
в січні 2017 року позивач, ОСОБА_3, звернувся до суду з позовом про стягнення моральної шкоди в зв'язку з ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обв'язків. В ході розгляду справи позивачем були уточнені позовні вимоги, в яких просив стягнути з відповідача на його користь відшкодування моральної шкоди у сумі 576000,00 грн..
В обґрунтування позовних вимог, позивач вказав, що з 1986 року по 2011 рік працював ПАТ ”Кривбасзалізрудком” (раніше ВО ”Кривбасруда”, ВАТ “Кривбасзалізрудком”) на різних професіях: підземним гірником, підземним кріпильником, підземним начальником дільниці, підземним заступником головного інженера шахти з виробництва, підземним гірничим майстром. Виконував роботи в підземних умовах шахти, які характеризувались запиленістю повітря робочої зони, параметри якої перевищували ГДК, внаслідок випадків, де мало місце неефективне провітрювання підземних гірничих вироботок та відсутність якісних засобів знепилення, а також шумом підвищених рівнів, джерелом якого було конструктивно недосконале гірничне обладнання і відсутність на ньому якісних засобів зниження шуму.
Згідно акту розслідування хронічного професійного захворювання №28 від 17 листопада 2011 року, робота впродовж 20 років 5 місяців в умовах запиленості повітря робочої зони, параметри якої перевищували ГДК та впродовж 19років 9 місяців параметри якого перевищували ГДР призвела до виникнення в нього професійних захворювань: хронічне обструктивне захворювання легень першої-другої ст. (пиловий бронхіт першої-другої ст., емфізема легень першої-другої ст.); нейросенсорна приглуховатість першого ст.(з легким зниженням слуху).
Висновком МСЕК (медико-соціальної експертної комісії) від 05.01.2012 року серія 10 ААА №072457 йому встановлено 25% втрати професійної працездатності в зв'язку з професійним захворюванням (15% по ХОЗЛ та 10% по туговухості), та потреба у додаткових видах допомоги: медична реабілітація, медикаментозне лікування, ВМП, обмеження праці по лінії ЛКК.
Висновком МСЕК від 13.01.2015 року повторно встановлено 25% втрати працездатності та потреба у медичній допомозі: забезпечення лікарськими засобами, ВМП (вироби медичного призначення).
Вважає що у відповідності до діючого законодавства він має право на відшкодування моральної шкоди, та просить стягнути з відповідача на свою користь 576000 грн..
В судове засідання позивач не зявився.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовільнити, з підстав, що вказані в позові.
Представник відповідача ПАТ «Кривбасзалізрудком» позовні вимоги не визнала, просила відмовити в їх задоволенні, оскільки не надано доказів завдання моральної шкоди, не надано доказів вини підприємства, позивач був попереджений про шкідливі фактори виробництва при прийомі на роботу, належним чином забезпечувався необхідними індивідуальними засобами захисту. Вважає, що позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження вини підприємства, крім того позивач пропрацював у шкідливих та небезпечних умовах праці на інших підприємствах, тому ПАТ "Кривбасзалізрудком" не може відповідати за шкоду, яка могла бути заподіяна іншими підприємствами.
Вислухавши представників сторін, дослідивши письмові матеріали справи, оцінивши у сукупності докази, надані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд вважає позов обґрунтованим і таким, що підлягає частковому задоволенню, за таких підстав.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 з 15 серпня 1986 року по 11 серпня 2011 року перебував у трудових відносинах з відповідачем і працював нарізних професіях: підземним гірником, підземним кріпильником, підземним начальником дільниці, підземним заступником головного інженера шахти з виробництва, підземним гірничим майстром, зазначені обставини підтверджуються копією трудової книжки серія БТ-1 № 4155877 та не заперечувались сторонами під час розгляду справи.
Як вбачається з матеріалів справи, висновкомЛЕК Українського науково-дослідного інституту промислової медицини протокол № 26 від 11 січня 2011 року позивачу були встановлені професійні захворювання: хронічне обструктивне захворювання легень першої-другої ст. (пиловий бронхіт першої-другої ст., емфізема легень першої-другої ст.), нейросенсорна приглуховатість першого ст.(з легким зниженням слуху).
По факту професійного захворювання комісією створеною на підприємстві, було проведено розслідування, про що складений акт розслідування професійного захворювання № 28 від 17.11.2011 року в якому вказано, що позивач працював на підприємстві відповідача впродовж 20 років 5 місяців в умовах запиленості повітря робочої зони, параметри якої перевищували ГДК та впродовж 19 років 9 місяців параметри якого перевищували ГДР, що призвело до виникнення в нього професійних захворювань.
Згідно з висновком МСЕК від 05.01.2012 року серія 10 ААА №072457 позивачу встановлено 25% втрати професійної працездатності в зв'язку з професійним захворюванням (15% по ХОЗЛ та 10% по туговухості), та потреба у додаткових видах допомоги: медична реабілітація, медикаментозне лікування, ВМП, обмеження праці по лінії ЛКК.
Висновком МСЕК від 13.01.2015 року позивачу повторно встановлено 25% втрати працездатності та потреба у медичній допомозі: забезпечення лікарськими засобами, ВМП(вироби медичного призначення).
Відповідно до Закону України "Про охорону праці, на підприємство покладено обов'язок забезпечити якісні та безпечні умови праці, а в даному випадку показники мікроклімату інші показники умов праці відхиляються від встановлених нормативних показників, що стали причиною профзахворювання позивача.
Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що при виконанні трудових обов'язків здоров'ю позивача була заподіяна шкода професійним захворюванням, на підприємстві відповідача позивач тривалий час працював, виконуючи роботи в умовах перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу.
Як встановлено із медичних документів, позивач внаслідок професійного захворювання втратив працездатність, не має змоги вести звичне життя, тому що змушений постійно перебувати на обліку у ЛПЗ, приймати ліки, бо без них його стан погіршується і він взагалі не може вести нормальне життя. Працювати позивач не може, так як в нього виникає постійна задишка при незначних навантаженнях, кашель з виділенням слизового харкотіння, приступи утруднення дихання, біль в грудній клітці при кашлі, відчуває загальну слабкість, швидку втому. Через частий кашель соромиться знаходитись в громадських місцях, у транспорті, тому що привертає нездорову увагу сторонніх людей, а вдома заважає відпочивати своїм близьким. Нічні болі у грудях не дають спокійно відпочивати, безсоння гнітить, постійно приходять думки що отримане захворювання неможливо вилікувати, стан здоров'я не відновлюється, що викликає страждання і переживання.
При цьому суд враховує, що моральні страждання позивача мають постійний характер, незважаючи на регулярні курси лікування, стан здоров'я позивача покращується тимчасово. Постійний характер фізичних страждань через постійні болі позивача знаходить також підтвердження в медичних документах, з яких убачається, що позивач має необхідність проходити регулярне стаціонарне лікування з приводу професійного захворювання. Фізичний стан, самопочуття з часом не покращується, лікування в медичних установах приносить тимчасовий результат, періодично відбуваються загострення - рецидив хвороби. Зазначені обставини викликають відчуття неповноцінності у позивача, через що він переживає моральні страждання. Такі обставини вносять суттєві зміни в життєвих стосунках, він вимушений докладати додаткових зусиль для організації свого життя, змінити спосіб життя.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.
З огляду на правову позицію Європейського суду з прав людини, висловлену у рішенні від 08.11.2005 року "Кечко проти України" у випадках, коли з набуттям чинності певного закону його нормами призупиняється дія положень закону, що був прийнятий раніше, до спірних правовідносин застосовується закон, що діяв на момент виникнення у особи відповідного права. При цьому рішенням Конституційного суду України № 20-рп/2008 від 08.10.2008, абз. 9 п. 5 встановлено, що саме право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 Цивільного кодексу України та статтею 237-1 Кодексу законів про працю України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).
Відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків.
Згідно частин 1,3 ст. 13 Закону України "Про охорону праці", роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
Враховуючи встановлені судом обставини, які знайшли підтвердження в наданих доказах, встановлений факт завдання моральної шкоди позивачу підприємством, суд вважає, що причинена моральна шкода підлягає компенсації.
Статтею 237-1 КЗпП України передбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
У зв'язку з тим, що відповідно до положень ст. 237-1 КЗпП України відшкодувати працівнику моральну шкоду у випадку, передбаченому даною статтею, покладено на власника або уповноважений ним орган, і, як встановлено судом, втрата працездатності позивача настала внаслідок професійного захворювання, спричиненого негативними виробничими факторами під час виконання позивачем трудових обов'язків, і моральну шкоду йому заподіяно ушкодженням здоров'я, пов'язаним із виконанням трудових обов'язків, а роботодавець не забезпечив створення безпечних умов праці, суд дійшов висновку про відшкодування на користь позивача моральної шкоди з відповідача.
Як роз'яснено у п.9 постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" №4 від 31 березня 1995 року, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках та ін. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Таким чином, суд дійшов висновку, про наявність правових підстав для відшкодування моральної шкоди позивачу.
Обговорюючи розмір відшкодування моральної шкоди суд виходить з меж позовних вимог та доводів позовної заяви, тяжкості наслідків, які настали в здоров'ї позивача, незворотності таких наслідків, розміру втрати працездатності, відсутності наявності динаміки покращення стану позивача, настання негативних змін у його житті, неможливість відновлення стану, який мав потерпілий до професійного захворювання, з урахуванням ступеню вини відповідача, час роботи на підприємствах відповідача в умовах шкідливих факторів, постійний характер страждань позивача, який переносить постійний фізичний біль, обмежений в можливості роботи в домашньому господарстві, звичайних повсякденних заняттях та активному спілкуванні з сім'єю, що вносить істотні вимушені зміни у життєвих стосунках, виходячи із засад розумності та справедливості, і вважає необхідним призначити позивачу компенсацію в розмірі 16 000,00 грн., що буде відповідати розміру заподіяної моральної шкоди.
Суд відхиляє заперечення відповідача ПАТ «Кривбасзалізрудком» в частині доводів про те, що позивач не навів доказів завдання йому моральної шкоди, оскільки такі доводи не ґрунтуються на законі та спростовуються вищенаведеними висновками суду. Надання підприємством засобів захисту від шкідливих чинників, які не усунули вплив негативних факторів, інформованості позивача при прийомі на роботу про умови праці не впливають на право позивача на відшкодування завданої моральної шкоди за умови підтвердження завдання такої шкоди. У судовому засіданні встановлені обставини щодо наявності правових підстав для відшкодування моральної шкоди позивачу, оскільки уже самим фактом втрати позивачем професійної працездатності йому спричинена моральна шкода.
На підставі ст. 88 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача на користь держави судовий збір у сумі 640,00 грн.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 27, 60, 88, 213- 215 ЦПК України, ст.ст. 153, 173, 237-1 КЗпП України, ст. 23. 1167 ЦК України, суд, -
позовні вимоги ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_3 моральну шкоду, в зв'язку з ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків, у розмірі 16000 (шістнадцять тисяч) гривень, без утримання податку з доходу фізичних осіб.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь держави судові витрати у розмірі 640 (шістсот сорок) грн.
В решті позову - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а особи які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення в Апеляційний суд Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.
Суддя: І. Я. Чорний