Справа № 201/4624/16-ц
Провадження № 6/201/155/2017
26 липня 2017 р. Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська
у складі: головуючого - судді - Ткаченко Н.В.
при секретарі - Кірієнко Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у м. Дніпрі питання про визнання мирової угоди у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 (третя особа без самостійних вимог на предмет спору - Приватне акціонерне товариство комерційний банк «Надра») про стягнення коштів у зв'язку із виконанням договору поруки,
30.03.2016р. до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська звернулась ОСОБА_1 із позовом до ОСОБА_2 про стягнення суми в розмірі 564 571 грн. 72 коп. (а.с. № 3 - 4, 41 - 42).
Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26.07.2016р., залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 18.04.2017р., позовні вимоги задоволені, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму в розмірі 564 571 грн. 72 коп.
У даній справі судом встановлено, що 12.07.2007р. між ВАТ КБ «Надра», правонаступником якого є ПАТ КБ «Надра», та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 8/2007/840-К/1143-Н, відповідно до якого банк надав позичальнику кредитні кошти в сумі 30 000 доларів США. Цільовим призначенням використання коштів було проведення розрахунків за договором купівлі - продажу № 1772 від 12.07.2007р., укладеним між позичальником та ОСОБА_3, на підставі якого ОСОБА_2 придбав будинок.
Того ж дня між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_1 укладено договір поруки № 1143-Н/3, за яким остання поручилася перед кредитором за належне виконання зобов'язань за основним договором, а саме, повернення до 20.06.2017р. кредиту в сумі 30 000 доларів США, сплати відсотків із розрахунку 12,99% річних, інших платежів.
У зв'язку із невиконанням позичальником умов кредитного договору, ОСОБА_1, як поручитель певний час виконувала зобов'язання перед банком. Зокрема, нею було сплачено всього 21 598 доларів США, що станом на 15.02.2016р. (26,14 грн. за 1 долар США) за офіційним курсом НБУ становило 564 571 грн. 72 коп.
За розрахунком ПАТ КБ «Надра» станом на 26.07.2016р. борг за кредитним договором було погашено в повному обсязі, у зв'язку із чим позивачка на підставі норми ст. 556 ЦК України набула прав кредитора стосовно ОСОБА_2, скориставшись якими пред'явила до нього позов, який судом був задоволений.
14.06.2017р. сторони надали суду для визнання проект мирової угоди від 22.05.2017р., просили її визнати на наступних умовах.
Так, сторони з метою мирового врегулювання відносин з виконання вищевказаного рішення суду про стягнення коштів, домовилися, що відповідач ОСОБА_2 передає позивачу ОСОБА_1 право власності на належну ОСОБА_2 ? частку домоволодіння та ? частку земельної ділянки, розташованих за адресою: м. Дніпро, Кривий проїзд, буд. № 29, розміри яких визначені рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 09.06.2016р., залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 13.09.2016р., оскільки судами у цій справі встановлено, що спірна нерухомість придбана за кредитні кошти, поділена між ОСОБА_2 та ОСОБА_4, як спільна сумісна власність подружжя, із визначенням за кожним із них права власності по 1/2 частки домоволодіння та земельної ділянки.
При цьому, позивачка ОСОБА_1 відмовляється від позовних вимог у даній справі і не має жодних претензій до ОСОБА_2 стосовно боргу у зв'язку із набуттям права власності на вищевказане нерухоме майно.
На підставі даної мирової угоди ОСОБА_1 набуває право власності на ? частку домоволодіння та ? частку земельної ділянки, а відповідна ухвала суду про її визнання є підставою для реєстрації за нею права власності на це нерухоме майно, оформлення сторонами документів на право власності та його державної реєстрації.
В заявах, що надійшла до суду 26.07.2017р., сторони підтримали заяву про визнання мирової угоди та просили дане питання розглядати за її відсутності та без фіксування процесу технічними засобами (а.с. № 8-11).
Третя особа без самостійних вимог на предмет спору - Приватне акціонерне товариство комерційний банк «Надра» про дату судового засідання була повідомлена належним чином (а.с. № 7), причин неявки суду не повідомила.
Розгляд справи в судовому засіданні відбувався за відсутності сторін та без фіксації судового процесу технічними засобами відповідно до положень ст. 169, ч. 2 ст. 197 ЦПК України.
Суд, вивчивши матеріали справи, дійшов до висновку, що укладена між сторонами мирова угода, визнанню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ст. 175 ЦПК України мирова угода укладається між сторонами з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок і може стосуватися лише прав та обов'язків сторін щодо предмета позову.
Згідно із ч. 5 ст. 175 ЦПК України, що якщо умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у визнанні мирової угоди і продовжує судовий розгляд.
Предметом мирової угоди є врегулювання спору, який розглядається у суді, тому домовленість сторін не повинна виходити за межі предмету позову. В мировій угоді не допускається врегулювання питань, які не пов'язані з предметом спору.
Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 має намір набути нерухоме майно у власність, отримавши його від ОСОБА_2, а останній визнає наявність боргових зобов'язань, але не має змоги повернути борг.
Разом із тим, сторонами не враховано, що обов'язок з погашення боргу виник у відповідача із взаємовідносин за договором поруки, які регулюються положеннями розділу І Книги V ЦК України і судом вже вирішено питання про права та обов'язки сторін. Це рішення суду набрало законної сили та підлягає виконанню. Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судового рішення у цивільних справах регулюються розділом VI ЦПК України (ЦПК).
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016р. № 1404-VIII сторони у процесі виконання рішення відповідно до процесуального законодавства мають право укласти мирову угоду, що затверджується (визнається) судом, який видав виконавчий документ.
Згідно із п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 39 цього Закону виконавче провадження підлягає закінченню у разі визнання судом відмови стягувача від примусового виконання судового рішення, а також у разі затвердження (визнання) судом мирової угоди, укладеної сторонами у процесі виконання рішення.
Частиною 1 ст. 372 ЦПК України передбачено, що мирова угода, укладена між сторонами, або відмова стягувача від примусового виконання в процесі виконання рішення подається в письмовій формі державному виконавцеві, приватному виконавцеві, який не пізніше триденного строку передає її до суду за місцем виконання рішення для визнання. До відкриття виконавчого провадження мирова угода подається сторонами до суду, який ухвалив рішення, для визнання.
Відтак, на підставі ч. 1 ст. 372 ЦПК України питання щодо визнання судом мирової угоди або відмови стягувача від примусового виконання може вирішуватися судом лише в межах виконавчого провадження, тобто після винесення державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження. Отже, суд не може визнавати мирові угоди або відмови стягувача від примусового виконання, укладені в проміжок часу між набранням законної сили рішенням суду і до моменту відкриття виконавчого провадження, після закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачеві, зокрема у випадках, коли виконавчого провадження немає чи воно вже перебуває в архіві органу державної виконавчої служби.
На підставі ч. 2 ст. 372 ЦПК України, визнаючи мирову угоду чи приймаючи відмову стягувача від примусового виконання у виконавчому провадженні, суд зобов'язаний перевірити, чи не суперечить це закону і чи не порушує права або свободи інших осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 372 ЦПК України мирову угоду або відмову стягувача від примусового виконання в процесі виконання рішення до суду для визнання передає державний виконавець.
Тобто виключним суб'єктом звернення до суду з цього питання є державний виконавець, до якого звертаються сторони виконавчого провадження.
Частиною 2 ст. 372 ЦПК України передбачено дві підстави для відмови у визнанні мирової угоди, укладеної між сторонами виконавчого провадження, або неприйняття відмови стягувача від примусового виконання в процесі виконання рішення: суперечливість таких дій закону; порушення прав чи свобод інших осіб, тобто на стадії виконавчого провадження.
Як вбачається зі змісту проекту мирової угоди, сторони намагаються шляхом укладення мирової угоди здійснити перехід прав власності на нерухоме майно.
У цьому випадку слід відмовити у визнанні такої мирової угоди на підставі того, що нерухоме майно не було предметом судового спору. Так, між сторонами був спір, що виник внаслідок виконання поручителем (ОСОБА_5В.) обов'язку боржника (ОСОБА_2В.) перед кредитором (ПАТ КБ «Надра»), а надана сторонами мирова угода стосується вирішення питання про право власності на нерухоме майно, спір щодо якого між сторонами не виникав, а отже предмет мирової угоди виходить за межі предмету спору, а тому не може бути врегулюваний нею.
Варто відзначити, що вищевказаної правової позиції притримується Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в Інформаційному листі від 25.09.2015р., опублікованому за результатами обговорення та узагальнення практики розгляду судами процесуальних питань, пов'язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 169, 175, ч. 2 ст. 197, ст.ст. 210, 293, 372 ЦПК Україна, суд,
В задоволенні заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання мирової угоди по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 (третя особа без самостійних вимог на предмет спору - Приватне акціонерне товариство комерційний банк «Надра») про стягнення коштів у зв'язку із виконанням договору поруки - відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'яти днів в апеляційний суд Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська.
Суддя : Н.В.Ткаченко