ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОСОБА_1 ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 210/1824/16-ц
Провадження № 2/210/265/17
іменем України
"28" липня 2017 р.
Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:
головуючої-судді ОСОБА_2, за участі секретаря Куксенко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі в порядку ч. 2 ст. 197 ЦПК України цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -
Позивач, Публічне акціонерне товариство комерційний банк “Приватбанк” звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 (далі - відповідач), про стягнення заборгованості за кредитним договором №KRР0R003550054, посилаючись на те, що 25.02.2005 року між банком та відповідачем укладений кредитний договір, згідно з яким останній отримав кредит на загальну суму 21816,22 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі в строки та в порядку, встановленими кредитним договором. Оскільки боржник належним чином не виконує свої зобов'язання по кредитному договору, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором, яка станом на 17.02.2016р. становить 75681,08 грн. та судових витрат у справі.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, надав суду заяву, у якій просив розглядати справу за його відсутністю, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просив їх задовольнити та у разі неявки відповідача постановити у справі заочне рішення.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, заяв про розгляд справи у його відсутності, відкладення розгляду справи не надходило. Відповідно до ч. 1 ст. 224 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений, і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи. Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ст.ст. 526, 530, 599 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним. Договір є зобов'язанням і, відповідно, підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків (ст. 11 ЦК України). Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зі змісту статей 626, 638 ЦК України слідує, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, що відповідає положенням ст. 628, ст. 629 ЦК України.
З матеріалів справи вбачається, що 25 лютого 2005 року між сторонами у справі укладено договір № KRР0R003550054, відповідно до якого Відповідач отримав кредит у розмірі 21816,22 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 3,34 % на місяць, на суму залишку заборгованості за кредитом. З кінцевим терміном повернення 24.02.2008р. (а.с.7-8). Судом встановлено, що при укладенні 25.02.2005 року договору між позивачем та відповідачем останній надав згоду, що кредитний договір із запропонованими банком умовами надання споживчого кредиту фізичним особам, Тарифами складає між позичальником і банком строковий кредит, засвідчивши його своїм підписом (а.с. 8 зворот).
Статтями 1049, 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що Позичальник зобов'язаний повернути Кредитору надані грошові кошти (кредит) та сплатити проценти у строки та на умовах, встановлених договором. До відносин за кредитним договором застосовуються положення про договір позики, якщо інше не встановлено і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 ЦК України).
Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Таким чином, проценти, які підлягають сплаті згідно з положеннями статей 1054 ЦК є платою за користування грошима і підлягають сплаті боржником за правилами основного грошового боргу.
У порушення вищевказаних норм закону та умов договору відповідач зобов'язання вказаним договором належним чином не виконав. Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, сплата неустойки.
Позичальник відповідно до п. 2.2.7 зобов'язується повернути суму кредиту, відсотків, винагороди, комісії відповідно до Кредитного договору (а.с.7). Згідно умов Договору, при порушенні Позичальником зобов"язань, банк має право нарахувати, а позичальник зобов"язаний сплатити Банку пеню, в розмірі 0,15% від суми непогашеної заборгованості за кожен день прострочення платежу (а.с. 8 зворот).
У порушення діючого законодавства та Умов договору відповідач зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконав і станом на 17.02.2016 року відповідач має заборгованість за кредитом - 12238,95 грн., по процентам за користуванням кредиту - 38746,80 грн., пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 70501,85 грн., за вирахуванням суми, у розмірі 45806,52 грн., яка була задоволена судовим наказом Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 24.03.2009 року.
Судовим наказом Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 24 березня 2009року у справі № 2н-1032/09 з ОСОБА_3 стягнуто заборгованість за кредитним договором № KRР0R003550054 від 25 лютого 2005 року у розмірі 45806,52грн. (а.с. 4).
Слід зазначити, що за змістом статей 598 - 609 ЦК України рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов'язання. Таким чином, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання.
Визначення поняття зобов'язання міститься у ч. 1 ст. 509 ЦК України. Відповідно до цієї норми зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк. При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як "строк дії договору", так і "строк (термін) виконання зобов'язання" (ст. ст. 530,631 ЦК України). Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін). Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у ст. 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1050 ЦК України). Про правові наслідки порушення зобов'язання боржником йдеться також у ч. 1 ст. 611, ч. ч. 2-4 ст. 612 ЦК України, ч. ч. 1, 2 ст. 220 ГК України, які передбачають відповідальність боржника.
Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином. Підстави припинення зобов'язання передбачені ст. ст. 599 - 601, 604 - 609 ЦК України, зокрема ст. 559 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Оскільки чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків, банк має право на пред"явлення позову щодо стягнення несплачених відсотків.
Отже, заборгованість Відповідача перед банком становить 75681,08 грн., я яких: 18967,43 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом, та 56 713,65 грн.- пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за кредитним договором.
Суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості за відсотками за користуванням кредитом у розмірі 18967,43грн.
Щодо стягнення неустойки, вимоги підлягають частковому задоволенню. Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).
Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Встановлений законом розмір неустойки може бути збільшений у договорі (ч. ч. 1, 2 ст. 551 ЦК України). У разі, якщо розмір неустойки перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення, суд може його зменшити (ч. 3 ст. 551 ЦК України). Положення ч. 3 ст. 551 ЦК України з урахуванням положень ст. 3 цього Кодексу щодо загальних засад цивільного законодавства та ч. 4 ст. 10 ЦПК України щодо обов"язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значноперевищує розмір збитків.
Така ж правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 04 листопада 2015 року в справі № 6-1120цс15, яка відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов"язковою для всіх судів України.
При цьому, встановивши, що розмір пені значно перевищує розмір основного боргового зобов"язання за кредитним договором, та майже дорівнюють загальному розміру заборгованості з відсотками, а також те, що стягнення заборгованості у визначеному банком розмірі, в тому числі і пені, будуть порушені права Відповідача, необхідно застосувати до спірних правовідносин положення ч. 3 ст. 551 ЦК України та зменшити розмір пені до 10000,00 гривень.
Таким чином, з урахуванням наведеного, суд вважає, що позов в частині стягнення пені підлягає частковому задоволенню, а з Відповідача слід стягнути: 10000,00 (десять тисяч грн.) заборгованості по пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.
Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України, у зв'язку з задоволенням позову з Відповідача слід стягнути на користь Позивача судові витрати сплачені за подання позову, а саме в розмірі 1378,00 грн.
Керуючись ст. ст. 509, 526, 530, 549, 551, 610, 611, 629, 1054 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212-214, 224-226 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1, місце реєстрації: АДРЕСА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” (ЄДРПОУ 14360570, рах. 29092829003111, МФО 305229), заборгованість за кредитним договором № KRР0R003550054 від 25.02.2005 року у розмірі 28967,43 грн. (двадцять вісім тисяч грн. сорок три коп.).
Стягнути з ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1, місце реєстрації: АДРЕСА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” (ЄДРПОУ 14360570, рах. 29092829003111, МФО 305229), судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1378,00 грн.
В задоволенні іншої частини позовних вимог в частині стягнення пені - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії. Відповідно до статей 231, 232 ЦПК України оскарження заочного рішення відповідачем в апеляційному порядку може мати місце лише в разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення та вразі ухвалення повторного заочного рішення судом першої інстанції. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватись з дати постановлення ухвали про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право на оскарження заочного рішення в загальному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Дніпропетровської області через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Заочне рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку - після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя: О. В. Чайкіна